Категорія №9.2.1

ПОСТАНОВА

Іменем України

09 жовтня 2012 року

Справа № 2а/1270/1301/2012

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого - судді Чиркіна С.М.

при секретарі - Кіцені О.П.

за участю:

представника позивача: Вертелецької М.П., Жидкова Л.В.,

представника відповідача: Журавльова В.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у м. Луганську адміністративну справу за позовом Приватного акціонерного товариства «Криворізьке» до Алчевської об'єднаної державної податкової інспекції про скасування податкового повідомлення-рішення № 0000132340 від 20.10.2011, -

ВСТАНОВИВ:

16 січня 2012 року Приватне акціонерне товариство «Криворізьке» звернулось з позовом до Алчевської об'єднаної державної податкової інспекції про скасування податкового повідомлення-рішення № 0000132340 від 20.10.2011 року.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що відповідачем за результатами перевірки був складений акт за №1591/231/631780403 від 28.09.2011 року на який позивачем були подані заперечення, залишені відповідачем без задоволення.

Позивач не згоден з винесеним за наслідками перевірки податковим повідомленням-рішенням №0000132340 від 20.10.2011 року, яким застосовані штрафні санкції в сумі 37612,07 грн., оскільки не порушував вимог законодавства з видачі готівкових коштів під звіт на господарські потреби, зокрема Положення «Про ведення касових операцій в національній валюті в Україні», п. п. 170.9 ст. 170 Податкового кодексу України.

Наполягав на видачі готівкових коштів на термін не більше 2-х робочих днів за умови звітності у встановленому порядку за раніше отримані кошти.

Стверджував, що відповідачем під час перевірки невірно встановлені обставини внаслідок неврахування даних бухгалтерських регістрів в яких по дебету відображена видача коштів під звіт з каси та по кредиту суми витрат по звітах про використання грошових коштів, повернення невикористаних коштів.

Наполягав на відповідності звітів використання засобів вимогам п.п.9.10 Закону №889, п.п.170.9.2, п. 170.9 ст. 170 Податкового кодексу України.

Стверджував, що відповідачем бухгалтерські документи перевірялись вибірково, досліджувались документи щодо видачі готівки, та не приймались до уваги документи, які підтверджували використання готівки.

Наполягав на штучному вилученні прикладів порушень без урахування всіх обставин.

Додатково послався на відсутність розрахунків штрафних санкцій, що в свою чергу позбавляє можливості визначитись із терміном їх застосування, передбаченим ст.250 ГК України, та урахуванням змін до діючого законодавства у зв'язку із прийняттям податкового Кодексу, оскільки перевіряємий період з 01.10.2009 р. по 30.06.2011 р.

Відповідач позов не визнав, надав заперечення в якому наполягав на правомірності прийнятого повідомлення - рішення від 20 жовтня 2011 року №0000132340 про застосування до позивача 37612,07 грн. штрафної (фінансової) санкції за порушення ведення касових операцій прийнятого на підставі Акту «Про результати планової виїзної документальної перевірки ПАТ «Криворізьке» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.09 по 30.06.11 та іншого законодавства за період з 01.10.09 по 30.06.11» від 28.09.11 №1591/231/31780403.

Послався на отримання посадовою особою позивача 01.10.09 з каси підприємства під звіт готівкових коштів на господарські потреби у сумі 142,50 грн. про які особа прозвітувала після виконання окремої цивільно-правової дії про використання коштів наданих під звіт звітом №2 від 01.10.09 в сумі 108.70 грн. Залишок невитрачених коштів ОСОБА_4 в сумі 33,80грн. ні 01.10.09, ні 02.10.09 в касу підприємства не повернула. Отже ОСОБА_4 використовувала кошти видані під звіт на господарські потреби в сумі 33,80 грн. строком понад два робочих дні.

Стверджував, що за період з 01.10.09 по 31.12.10 ОСОБА_4 використовувала кошти, видані під звіт на господарські потреби, строком понад два робочих дні на загальну суму 31797,16 грн. згідно із даними, наведеними у таблиці №1 Акту.

Наполягав на порушені позивачем вимог п. 170.9.2. ст.170 ПК України в частині перевищення встановлених строків використання виданої під звіт готівки на господарські потреби, а саме сума надміру витрачених коштів не була повернута в касу підприємства ні до ні під час подання звіту про використання коштів наданих під звіт.

Наприклад, підзвітна особа ОСОБА_4 отримала 06.05.11 з каси підприємства під звіт готівкові кошти на господарські потреби у сумі 2327,00 грн. Після виконання окремої цивільно-правової дії ОСОБА_4 прозвітувала про використання коштів наданих під звіт звітом №17 від 06.05.11 в сумі 399,98 грн.

Залишок невитрачених коштів ОСОБА_4 в сумі 1927,02 грн. під час подання зазначеного звіту в касу підприємства не повернула.

Отже ОСОБА_4 перевищено встановлені строки використання виданої під звіт готівки на господарські потреби в сумі 1927,02грн.

За період з 01.01.11 по 30.06.11 ОСОБА_4 використовувала кошти, видані під звіт на господарські потреби, з перевищенням строків, встановлених п.170.9.2. ст.170 Кодексу №2755 на загальну суму 22873.38грн. (дані наведені у таблиці №1 в акті перевірки)

Також підприємством в порушення пункту 2.11 глави 2 Положення №637, встановлені випадки видачі готівкових коштів під звіт без повного звітування щодо раніше виданих коштів.

Наприклад, підзвітна особа ОСОБА_4 за отримані 01.10.09 з каси підприємства під звіт готівкові кошти на господарські потреби у сумі 142,50грн. прозвітувала лише за кошти надані під звіт звітом №2 від 01.10.09 в сумі 108.70 грн. Не прозвітувавши за залишок невитрачених коштів в сумі 33,80грн. та не повернувши їх в касу підприємства ОСОБА_4 отримала 02.10.09 з каси підприємства під звіт готівкові кошти на господарські потреби у сумі 45,00грн. Отже ОСОБА_4 отримала готівкові кошти під звіт у сумі 45,00грн. без повного звітування щодо раніше виданих коштів.

Стверджував, що за період з 01.10.09 по 30.06.11 посадова особа Позивача, ОСОБА_4, отримала готівкові кошти під звіт без повного звітування щодо раніше виданих коштів на загальну суму 95777,73грн. (т.1.а.с.86-88)

З посиланням на вимоги п.6 ст. З ЗУ «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі громадського харчування та послуг» зазначив про відсутність у позивача розрахункових книжок. (п.3.7.2.1 Акту перевірки).

У судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги у повному обсязі, надав пояснення, аналогічні викладеним у позовній заяві.

Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечував. надав пояснення, тотожні даним, викладеним в заперечені на позов.

Сторони вважали за необхідне розглянути справу на підставі наданих сторонами доказів.(Т.4 а.с.173-174).

Заслухавши пояснення сторін, перевіривши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст. 69-72 КАС України, суд прийшов до наступного.

Згідно із ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди відповідно до вимог ч.3 ст.2 КАС України перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно із ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності відповідно до ч.2 ст.71 КАС України покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Позивач зареєстрований в якості юридичної особи, акціонерного товариства, є суб'єктом господарської діяльності в галузі добування та збагачення кам'яного вугілля (т.1.а.с.74-80).

З 01 січня 2011 року відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України.

Повноваження відповідача визначені у тому числі ст. 20 ПК України.

Наказом ДПА України № 984 від 22.12.2010 року затверджений Порядок оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства (далі наказ № 984).

Згідно із п.3 наказу № 984 результати документальних перевірок оформлюються у формі акта або довідки. У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт, а у разі відсутності порушень - довідка.

Акт - службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

В порядку визначеному до п. 77.4 ст.77 ПК України, на підставі наказів № 525 від 25.07.2011 року, № 589 від 27.09.2011 року, уповноваженими особами відповідача була проведена планова виїзна документальна перевірка Позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.09.2009 року до 30.06.2011 року, за наслідками якої складено акт № 1591/231/31780403 від 28.09.2011 р. (т.1.а.с.10-29, далі - акт № 1591).

У висновках акту перевірки, у томі числі зазначені порушення Позивачем вимог п.2.11 «Положення про ведення касових операцій в національній валюті в Україні», затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.04 № 637, п.170.9.2. ст. 170 ПК України, п.6 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі громадського харчування та послуг».

Згідно з абз. 1 п.п 2.11 п. 2 «Положення про ведення касових операцій в національній валюті в Україні», затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.04 № 637, видача готівкових коштів під звіт або на відрядження (далі - під звіт) здійснюється відповідно до законодавства України (далі - Постанова № 637).

Згідно з абз. 2 п.п 2.11 п. 2 Постанови № 637- видача готівкових коштів під звіт на господарські потреби на строк не більше двох робочих днів, уключаючи день отримання готівкових коштів під звіт.

Згідно з абз. 4 п.п 2.11 п. 2 Постанови №637- видача відповідній особі готівкових коштів під звіт проводиться за умови звітування нею у встановленому порядку за раніше отримані під звіт суми.

Відповідно до абз. 5 п.п 2.11 п. 2 Постанови № 637- звітування за одержані під звіт готівкові кошти здійснюється відповідно до законодавства України.

З посиланням на п.п 2.11 п. 2 Постанови №637, в частині перевищення встановлених строків використання виданої під звіт готівки на господарські потреби , а саме строком понад два робочих дні, відповідач відобразив в акті № 1591, так за період з 01.10.09 по 31.12.10 ОСОБА_4 використовувала кошти видані під звіт на господарські потреби строком понад два робочих дні на загальну суму 31797,16грн. (дані наведені у таблиці №1 Акту) та за період з 01.10.09 по 30.06.11 ОСОБА_4 отримувала готівкові кошти під звіт без повного звітування щодо раніше виданих коштів на загальну суму 95777,73грн.

Згідно із п.п.54.3 п.п. 54.3.3. ст. 54 ПК України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов'язань з окремого податку або збору, застосування штрафних (фінансових) санкцій та пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган.

Відповідно до вимог абз.5 п.1 Указу Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» від 12 червня 1995 року №436/95 за перевищення встановлених строків використання виданої під звіт готівки, а також за видачу готівкових коштів під звіт без повного звітування щодо раніше виданих коштів повинна бути застосована штрафна санкція у розмірі 25 відсотків виданих під звіт сум.

20 жовтня 2011 року, на підставі акту № 1591 відповідачем прийняте податкове повідомлення - рішення №0000132340 про застосування до позивача штрафної (фінансової) санкції за порушення ведення касових операцій в сумі 37612,07 грн. (а.с.43).

На вимогу суду відповідачем наданий розрахунок фінансових санкцій (т.1.а.с.96-98).

Зазначений розрахунок складений відповідачем з посиланням на вимоги абз.5 п.1 Указу Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» від 12 червня 1995 року №436/95 згідно з яким за перевищення встановлених строків використання виданої під звіт готівки, а також за видачу готівкових коштів під звіт без повного звітування щодо раніше виданих коштів повинна бути застосована штрафна санкція у розмірі 25 відсотків виданих під звіт сум (далі Указ № 436).

З пояснень відповідача та наданого розрахунку убачається нарахування штрафних санкцій за весь період перевірки, без відокремлення окремих порушень за певними бухгалтерськими документами, без урахування тривалості порушення, часу, що минув з моменту отримання готівкових коштів до проведення перевірки та прийняття рішення про застосування штрафних санкцій.

Відповідач наполягав на відсутності підстав для складання розрахунку штрафних санкцій за кожне перевищення терміну використання коштів та їх отримання без звітування.

Статтею 216 Господарського кодексу України визначено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Пунктом 3 ст. 217 ГК України передбачено, що, крім зазначених у частині другій цієї статті господарських санкцій, до суб'єктів господарювання за порушення ними правил здійсненні господарської діяльності застосовуються адміністративно-господарські санкції. При цьому ст. 238 ГК України прямо передбачено, що за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції. А частиною 2 вказаної статті визначено, що види адміністративно-господарських санкцій, умови та порядок її застосування визначаються цим Кодексом, іншими законодавчими актами.

Отже, відповідно до наведених норм (статті 216, 217, 238 ГК України) штрафи, передбачені ст.1 Указу Президента України "Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки" від 12 червня 1995 р. № 436/95 відносяться до адміністративно-господарських санкцій, оскільки застосовуються уповноваженими органами державної влади, а саме: державною податковою службою.

Відповідно до ст. 250 ГК України адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

Таким чином, зазначені фінансові санкції за своєю правовою природою є адміністративно-господарськими санкціями у розумінні статей 238, 239 Господарського кодексу України, які можуть застосовуватися виключно у межах строків, визначених статтею 250 цього Кодексу, а саме - протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніше як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

Таким чином, з огляду на дату прийняття оспорюваного рішення 20.10.2011 предметом доказування у цій справі є обставини щодо наявності (або відсутності) факту порушення позивачем порядку видачі готівки під звіт за період з 01.10.2009 по 30.06.2011, охоплений названою перевіркою.

За твердженням відповідача перше порушення відбулось 01.10.09 та тривало до 30.06.2011року.

Відповідач наполягав на відсутності підстав визначатись у часі та відокремлювати кожне порушення виявлене за час перевірки.

Однак з огляду на часові обмеження застосування штрафних санкцій, передбачені статтею 250 Господарського кодексу України, накладення на позивача штрафу в розмірі 37612,07грн. за видані ОСОБА_4 кошти за період з 01.10.2009 по 30.06.2011 у сумі 95777.73 грн. за відсутності доказів їх використання не можна визнати законним.

Згідно із пунктом 5 підрозділу 10 «Інших перехідних положень» ПК України у зв'язку з набранням чинності Податковим кодексом України штрафні санкції, які можуть бути накладені на платників податків за порушення нормативних актів Кабінету міністрів України, центрального податкового органу, положень, прямо передбачених цим Кодексом, починають застосовуватися до таких платників податків за наслідками податкового періоду, наступного за податковим періодом, протягом якого такі акти були введені в дію.

Згідно з п.7 розділу 10 Інших перехідних положень ПК України, штрафні санкції за порушення податкового законодавства за період з 1 січня по 30 червня 2011 року застосовуються у розмірі не більше 1 гривні за кожне порушення.

Враховуючи вимоги п.7 розділу 10 Інших перехідних положень ПК України, відповідач позбавлений права застосовувати штрафні санкції у розмірі більш однієї гривні за порушення податкового законодавства за період з 1 січня по 30 червня 2011 року.

Суд не наділений повноваженнями розраховувати штрафні санкції по періодам та перераховувати розмір штрафу, визначений відповідачем за весь період перевірки, оскільки суд не повинен підміняти податковий орган.

За клопотанням позивача, ухвалою суду від 12.03.2012 року була призначена судово- бухгалтерська експертиза.

Згідно із висновком судово-бухгалтерської експертизи № 660/25 від 18.06.2012року висновки викладені в акті відповідача № 1591 в часті видачі грошових коштів на господарські потреби ОСОБА_4 та їх звітуванні не підтверджуються документально (т.4 а.с.90-101, далі висновок експерта № 660).

З висновку експерта № 660 убачається повне дослідження первинних бухгалтерських документів, зокрема видаткових ордерів, звітів та прибутково-касових ордерів, журналів ордерів, які також були досліджені під час розгляду справи (т.1.а.с.58-73, 118-368, т.2 а.с.1-362, т.3.а.с. 1-258).

Сторонами визнано та підтверджено додатком до акту № 1591 дослідження зазначених первинних документів відповідачем під час проведення перевірки (т.1.а.с.96-97).

Сторонами визнана технічна неточність в акті № 1591 в частині зазначення номеру таблиці, яка містить дані про видачу коштів та звітування про їх використання (т.1 а.с.13).

З пояснень відповідача та змісту акту № 1591 убачається, що фактичний номер таблиці в акті № 1591 - «1».

З систематичного аналізу даних, викладених в таблицях отримання та використання коштів, складених в акті № 1591 (т.1.а.с.13-25), висновку експерта № 660 (т.4.а.с. 93-100), додаткових поясненнях відповідача (т.4.а.с.165-170) та в їх порівнянні з первинним бухгалтерськими документами, убачається розбіжність за первинними вихідними даними в частині наявності у висновках № 660 даних про перевитрати ОСОБА_4 коштів станом на 01.10.2009 року в сумі 647,8грн. та відсутності тотожних даних в акті № 1591(т.4.а.с.93 зворотній бік).

Сторонами визнається наявність зазначеної перевитрати, тобто визнається наявність заборгованості підприємства перед ОСОБА_4

Зазначена обставина безпідставно не врахована відповідачем, оскільки тотожні дії мали місце тривалий час, та наявність заборгованості підприємства має значення для визначення фактичного звітування та використання отриманих готівкових коштів.

За даними висновку № 660, з урахуванням заборгованості позивача перед ОСОБА_4, видача коштів підзвітній особі при заборгованості за попередні підзвітні суми не підтверджена (т.4.а.с.100). На виконання вимог ст.71 КАС України, зазначені обставини не спростовані відповідачем.

Пунктом 170.9 ст.170 визначені особливості оподаткування суми надміру витрачених коштів, отриманих платником податку на відрядження або під звіт, не повернутої у встановлений строк.

Таким чином надмірне витрачання коштів отриманих на відрядження або під звіт, не повернутих у встановлений строк відноситься до об'єкту оподаткування.

Згідно із ст. 111 ПК України за порушення законів з питань оподаткування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, застосовується фінансова, адміністративна, кримінальна відповідальність.

Відповідно до п. 111.2 ст. 111 ПК фінансова відповідальність за порушення законів з питань оподаткування та іншого законодавства встановлюється та застосовується згідно з цим Кодексом та іншими законами. Фінансова відповідальність застосовується у вигляді штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) та/або пені.

Згідно з пунктом 113.3 ст. 113 ПК України штрафні (фінансові) санкції (штрафи) за порушення норм законів з питань оподаткування або іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, застосовуються у порядку та у розмірах, встановлених цим Кодексом та іншими законами України.

Застосування за порушення норм законів з питань оподаткування або іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, штрафних (фінансових) санкцій (штрафів), не передбачених цим Кодексом та іншими законами України, не дозволяється.

Згідно із ст. 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

У разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

З системного аналізу зазначених нормативних актів убачається, що можливість застосування штрафних санкцій повинна бути передбачена Податковим кодексом або іншим законом.

Указ Президента України № 436, на підставі якого прийнято рішення про застосування фінансових санкцій не відноситься до законів України, відповідно на його підставі відповідач не мав права застосовувати фінансові санкції.

На зазначений Указ № 436 не розповсюджуються вимоги пункту Перехідних положень Конституції за яким Президент України протягом трьох років після набуття чинності Конституцією України має право видавати схвалені Кабінетом Міністрів України і скріплені підписом Прем'єр-міністра України укази з економічних питань, не врегульованих законами…, оскільки Указ був прийнятий раніше Конституції України.

На підставі викладеного, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та підлягаючими задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Як вбачається з платіжних доручень, доданих до позовної заяви, позивачем сплачено судовий збір в розмірі 32,19грн., який необхідно стягнути з Державного бюджету України на користь позивача.

Відповідно до вимог ст. 160 КАС України у судовому засіданні 09.10.2012 року оголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови в повному обсязі відкладено, про що сторони повідомлено в судовому засіданні з урахуванням норм ст. 167 КАС України.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 17, 87, 94, 98, 158, - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Приватного акціонерного товариства «Криворізьке» до Алчевської об'єднаної державної податкової інспекції про скасування податкового повідомлення-рішення № 0000132340 від 20.10.2011 задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Алчевської об'єднаної державної податкової інспекції № 0000132340 від 20.10.2011.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного акціонерного товариства «Криворізьке» судові витрати у розмірі 32,19 грн.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

Повний текст постанови складено та підписано 12 жовтня 2012 року.

Суддя

С.М. Чиркін