ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" жовтня 2012 р. Справа № 2a-994/12/0970

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

Судді М.І.Кишинського

за участю секратаря судового засідання М.М.Дякун

за участю представників сторін:

від позивача О.Я..Маланюк

від відповідача: М.В.Баралецька, О.С.Бойко

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу

за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "Житлово-експлуатаційне будівельно-виробниче підприємство "МЖК Експрес-24"

до відповідача: Державної податкової інспекції у м.Івано-Франківську

про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення №0001262302 від 10 квітня 2012 року,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Житлово-експлуатаційне будівельно-виробниче підприємство "МЖК Експрес-24" (надалі-позивач) звернулося в суд з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м.Івано-Франківську про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення №0000112302 від 20 січня 2012 року. Вимоги адміністративного позову мотивовані тим, що позивач не погоджується з прийнятим відповідачем податковим повідомленням-рішенням, оскільки ввжає його безпідставним, незаконним та таким, що підлягає скасуванню.

В подальшому представником позивача, на адресу суду направлено заяву про зміну предмету позову, яке мотивоване тим, що відповідачем за результатами скарги позивача скасовано податкове повідомлення-рішення №0000112302 від 20 січня 2012 року та винесено нове податкове повідомлення-рішення №0001262302 від 10 квітня 2012 року зі зменшеною сумою грошового зобов'язання в розмірі 178359,00 грн. Зазначає, що нове податкове повідомлення-рішення винесено за результатами скарги позивача на попереднє податкове повідомлення-рішення, тому просить його скасувати та брати до уваги тільки заяву про зміну предмету позову.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги викладені в заяві про зміну предмету позову підтримав повністю та пояснив суду, що позивачем не здійснювались жодних порушень податкового законодавства щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків, а також було дотримано вимоги валютного та іншого законодавства, оскільки під час проведення відповідачем перевірки останнім перевірялись всі необхідні документи бухгалтерського обліку позивача, які відповідачем залишіні поза увагою, тому представник позивача вважає, що відповідачем безпідставно нараховано грошове зобов'язання згідно нового оскаржуваного податкового повідомлення-рішення. Крім того зазначив, що вказані документи які надавались податковому органу підтверджують безпідставність застосування до позивача порушень амортизаційних відрахувань, оскільки такі відрахування були відмінусовані при скасуванні попереднього податкового повідомлення-рішення. За таких обставин, представник позивача просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі та визнати нечинним податкове повідомлення-рішення №0001262302 від 10 квітня 2012 року.

Представники відповідача проти адміністративного позову та заяви про зміну позовних вимог заперечили, надавши суду письмове заперечення, яке мотивоване тим, що при проведенні відповідачем перевірки встановлено, що позивачем в порушення вимог податкового законодавства занижено скоригований валовий дохід, в зв'язку з чим податковим органом за результатами розгляду скарги позивача винесено нове податкове повідомлення-рішення від 20 квітня 2012 року про збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на прибуток, а тому просять в задоволенні позову відмовити повністю.

Розглянувши адміністративний позов, заяву про зміну предмету позову та заперечення, заслухавши представника позивача та представників відповідача, дослідивши наявні в матеріалах справи письмові докази та проаналізувавши правові норми законодавства України, суд встановив наступне.

Відповідачем, зідно статтей 77, 82 Податкового кодексу України та наказу Державної податкової інспекції в м.Івано-Франківську від 03 листопада 2012 року №3543 була проведена планова виїзна перевірка товариства з обмеженою відповідальністю "Житлово-експлуатаційне будівельно-виробниче підприємство "МЖК Експрес-24" з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства за період з 01 жовтня 2008 року по 30 вересня 2011 року якою встановлено порушення пункту 5.1, пунктів 5.2.1, 5.3.2., 5.3.9 пунктів 5.2, 5.3 статті 5, пункту 5.9 статті 5 Закону України від 22.05.1997 року №283/97-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств»(із змінами та доповненнями), підпункту 138.1.1. пункту 138.1, 138,8 статті 138; підпунктів 139.1.5, 139.1.9 статті 139, пункту 144.1 статті 144 та пункту 146.4 статті 146 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2756-УІ (із змінами та доповненнями), в результаті чого встановлено заниження податкового зобов'язання з податку на прибуток всього у сумі 632914,00 грн.

За наслідками вказаної перевірки складено акт №13830/23-2/23802630 від 30 грудня 2011 року, на підставі якого відповідачем 20 січня 2012 року винесено податкове повідомлення-рішення №0000112302, яким збільшено позивачу суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток в сумі 883080,00 грн., в тому числі за основним платежем в сумі 632914,00 грн. та за штрафними санкціями в сумі 250166,00 грн.

Позивач, не погоджуючись з зазначеним податковим повідомленням-рішенням, оскаржив його до Державної податкової служби в Івано-Франківській області. В свою чергу рішенням про результати розгляду скарги позивача від 26 березня 2012 року №380/10/10-319/48/204 вищезаначене податкове повідомлення-рішення органом Державної податкової служби в Івано-Франківській області в частині збільшення грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток в сумі 178359,00 грн., в тому числі за основним платежем в сумі 133845,00 грн. та за штрафними санкціями 44514,00 грн. скасовано, а щодо скасування решти суми податкового зобов'язання позивачу відмовлено.

В зв'язку із скасуванням частини суми грошового зобов'язання в сумі 178359,00 грн. за результатами скарги позивача, відповідачем 10 квітня 2012 року винесено нове податкове повідомлення-рішення №0001262302, яким збільшено позивачу суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток в сумі 704721,00 грн., в тому числі за основним платежем в сумі 499069,00 грн. та за штрафними санкціями в сумі 205652,00 грн.

Відносно висновків відповідача та результатів розгляду скарги суд зазначає наступне.

У відповідності до підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»(далі-Закон) до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

За змістом підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Пунктом 5.9 статті 5 Закону передбачено, що платник податку веде податковий облік приросту (убутку) балансової вартості товарів (крім тих, що підлягають амортизації, та цінних паперів), сировини, матеріалів, комплектуючих виробів, напівфабрикатів, малоцінних предметів (далі - запасів) на складах, у незавершеному виробництві та залишках готової продукції, витрати на придбання та поліпшення (перетворення, зберігання) яких включаються до складу валових витрат згідно з цим Законом (за винятком тих, що отримані безкоштовно). У разі коли балансова вартість таких запасів на кінець звітного періоду перевищує їх балансову вартість на початок того ж звітного періоду, різниця включається до складу валових доходів платника податку у такому звітному періоді. У разі коли балансова вартість таких запасів на кінець звітного періоду є меншою за їх балансову вартість на початок того ж звітного періоду, різниця включається до складу валових витрат платника податку у такому звітному періоді.

Відповідно до підпункту 5.3.2 пункту 5.3. статті 5 Закону не включаються до складу валових витрат витрати на придбання, будівництво, реконструкцію, модернізацію, ремонт та інші поліпшення основних фондів та витрати, пов'язані з видобутком корисних копалин, а також з придбанням нематеріальних активів, які підлягають амортизації, згідно із статтями 8 і 9 та підпунктом 7.9.4 цього Закону.

Згідно підпункту 8.1.1 пункту 8.1 статті 8 Закону під терміном "амортизація" основних фондів і нематеріальних активів слід розуміти поступове віднесення витрат на їх придбання, виготовлення або поліпшення, на зменшення скоригованого прибутку платника податку у межах норм амортизаційних відрахувань, установлених цією статтею.

Підпунктом 8.1.2 пункту 8.1 статті Закону передбачено, що амортизації підлягають витрати на придбання основних фондів та нематеріальних активів для власного виробничого використання.

Підпунктом 139.1.5 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати на придбання, виготовлення, будівництво, реконструкцію, модернізацію та інше поліпшення основних засобів та витрати, пов'язані з видобутком корисних копалин, а також з придбанням (виготовленням) нематеріальних активів, які підлягають амортизації згідно зі статтями 144-148 цього Кодексу, з урахуванням пунктів 146.11 і 146.12 статті 146 та пункту 148.5 статті 148 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 144.1 статті 144 зазначеного Кодексу амортизації підлягають витрати на самостійне виготовлення (створення) основних засобів, нематеріальних активів, вирощування довгострокових біологічних активів для використання в господарській діяльності, в тому числі витрати на оплату заробітної плати працівникам, які були зайняті на виготовленні (створенні) основних засобів та нематеріальних активів.

Однак, в порушення вимог вищезазначеного податкового законодавства позивачем неправомірно обліковувались валові витрати понесенні на будівництві об'єктів, що належали йому на праві власності.

Протягом періоду, котрий підлягав перевірці, на підставі первинних документів, даних бухгалтерського обліку по рахунку 205 «Будівельні матеріали»позивачем проведено списання будівельних матеріалів, що були використані на будівництві об'єктів, по яких позивачем вибрано особливий порядок оподаткування результатів діяльності, що здійснюється за достроковим договором.

В ході проведення перевірки позивачем представлений договір будівельного підряду від 12 липня 2007 року укладеного між позивачем та громадянином ОСОБА_4 щодо виконання робіт з будівництва кафе на 100 посадочних місць з готелем в урочищі Лейбова гора, с.Жураки, Богородчанського району, згідно якого фінансування будівництва здійснюються коштами, будівельними матеріалами та іншими активами позивача. На підставі первинних документів, згідно даних бухгалтерського обліку по рахунку 205 «Будівельні матеріали»позивачем протягом періоду, який підлягав перевірці проведено списання будівельних матеріалів, що були використанні на будівництві вище зазначеного об'єкту та предствавлено свідоцтво про право власності від 25 травня 2011 року на зазначений об'єкт. Оскільки, право власності на даний об'єкт належить позивачеві на підставі свідоцтва про право власності, очікуваний строк корисного використання даного об'єкту більше одного року та зданий в оренду іншим особам суб'єктам підприємницької діяльності, тобто використовується у господарській діяльності позивача, яка спрямована на отримання доходу, тому згаданий об'єкт є активом позивача виготовленим основними засобами, підлягає зарахуванню на баланс та підлягає амортизації.

При проведенні перевірки встановлено, що на підставі документів представлених позивачем для проведення перевірки та даних бухгалтерського обліку по рахунку 205 «Будівельні матеріали»останнім проводились будівельно-монтажні роботи, по яких в ході проведення перевірки позивачем не представлено документів, які б підтверджували прийняття закінчених будівництвом об'єктів.

Про те, позивачем в порушення вимог підпункту 5.3.2 пункту 5.3, пункту 5.9 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»та підпункту 139.1.5 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не проведено коригування, а саме не зменшено убуток запасів, що виник внаслідок списання будівельних матеріалів використаних під час будівництва основних засобів, в результаті чого встановлено заниження задекларованих показників в рядку 01.2 Декларацій «Приріст балансової вартості запасів».

В ході проведення перевірки встановлено, що позивачем понесені витрати, які пов'язані з підготовкою, організацією, веденням виробництва та підтвердженні відповідними розрахунковими платіжними та іншими документами обов'язковість введення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку, однак дані витрати не включені до складу валових витрат за 4 квартал 2008 року, за 1 квартал 2009 року, за півріччя 2009 року, за 3 квартал 2009 року та за 2009 рік, в наслідок чого занижені задекларовані позивачем показники у рядку 04.1 декларації «витрати на придбання товарів (робіт, послуг) чим порушено вимоги підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Перевіркою показників, відображених у рядку 04.7 Декларації «витрати, пов'язані з виконанням дострокових договорів»за період з 01 жовтня 2008 року по 31 березня 2011 року встановлено, що до складу валових витрат за 4 квартал 2008 року включено витрати не підтвердженні відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення яких передбачена правилами податкового обліку, в наслідок чого позивачем завищено задекларований показник рядка 04.7 Декларації за 4 квартал 2008 року чим порушено вимоги підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

В подальшому, позивачем на розгляд скарги на податкове повідомлення-рішення №0000112302 від 20 січня 2012 року до даної скарги будо додано належним чином засвідчені копії розрахунків та документів з переліком витрат по сумах та податкових періодах, які не були дослідженні під час перевірки.

При розгляді скарги було встановлено, що позивачем при декларуванні показників відображених у рядку 07 Декларацій «сума амортизаційних відрахувань»за час проведення перевірки проводилось нарахування амортизаційних відрахувань об'єктів, основних фондів груп 2,3 та 4 на загальну суму 1525236,00 грн., а по основних фондах групи 1 амортизаційних відрахувань не декларувалось, чим порушено вимоги підпункту 8.1.1 пункту 8.1 статті 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Таким чином, за насілдками розгляду скарги позивача, сума збільшення податкового зобов'язання по податку на прибуток повинна становити 499069,00 грн.

В судовому засіданні представник позивача про збільшення йому суми грошового зобов'язання на 93191,00 грн. не заперечив.

Згідно підпункту 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Пунктом 123.1 статті 123 Податкового кодексу України встановлено, що у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, - тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

В зв'язку з встановленими податковим органом з боку позивача порушень податкового законодавства та вищевикладених судом порушень, які зафіксовані податковим органом а саме заниження валового доходу, суд вважає, що відповідачем правомірно збільшено позивачу суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток в сумі 499069,00 грн., оскільки представником позивача не спростовано висновків відповідача, а також застосовано штрафну санкцію в розмірі 25% суми визначеного податкового зобов'язання в розмірі 205652,00 грн.

Відповідно до статті 71 КАС кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Приймаючи рішення по справі, суд виходить із того, що доводи відповідача і висновки задокументовані в акті перевірки та в рішенні про результати розгляду скарги підтверджують наявність порушень податкового законодавства з боку позивача та правомірність прийнятого відповідачем податкового повідомлення-рішення №0001262302 від 10 квітня 2012 року. Натомість доводи позивача не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду даної адміністративної справи, а в свою чергу частково визнались.

Виходячи з меж позовних вимог, зважаючи на положення статті 19 Конституції України та статті 2 КАС України, суд приходить до висновку, що збільшення позивачу грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток, в тому числі і штрафних санкцій на піставі оскаржуваного податкового повідомлення-рішення №0001262302 від 10 квітня 2012 року є правомірним та обґрунтованим, що є підставою для відмови в задоволенні позовних вимог позивача.

На підставі ст. 124 Конституції України, керуючись ст. ст. 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні позову відмовити.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.

Постанова набирає законної сили в порядку та строки встановлені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя: М.І.Кишинський

Постанова складена в повному обсязі 08 жовтня 2012 року.