Справа №2/0519/3492/12

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.10.2012 року Жовтневий районний суд м. Маріуполя Донецької області у складі: судді Ікорської Є.С. при секретарі Горустович К.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Маріуполі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Маріупольської міської ради, треті особи Житлово-комунальне підприємство «Житловик», ліквідаційна комісія Житлово-комунального підприємства «Житловик», про стягнення заборгованості по заробітній платі та моральної шкоди, зобов'язання виплатити компенсацію за порушення строків виплати заборгованості по заробітній платі, -

ВСТАНОВИВ:

Позивачка звернулась до суду з позовом до Маріупольської міської ради, треті особи Житлово - комунальне підприємство «Житловик», ліквідаційна комісія Житлово - комунального підприємства «Житловик»про стягнення заборгованості по заробітній платі, та моральної шкоди, зобов'язання виплатити компенсацію за порушення строків виплати заборгованості по заробітній платі. В обґрунтування заявлених вимог зазначила, що Маріупольська міська рада є засновником підприємства ЖКП «Житловик»з 2000 року, яке на теперішній час знаходиться у стадії ліквідації. Позивачка з 02.10.2006 року була прийнята на посаду двірника ЖКП «Житловик»відповідно наказу підприємства №20-К від 02.10.2006 року. В теперішній час у відповідача перед позивачкою утворилась заборгованість по виплаті заробітної плати за період з жовтня 2010 року по 07 лютого 2012 року в сумі 13 329,93 грн. Одночасно зазначає, що протиправними діями відповідача їй була спричинена моральна шкода, яка виразилась в тому, що її сім'я тривалий час знаходилась у скрутному матеріальному становищі через що позивачка нервувала, в сім'ї виникали конфліктні ситуації, похитнулося здоров'я. У зв'язку з вищенаведеним, позивачка просила суд стягнути з відповідача на її користь заборгованість по виплаті заробітної плати в сумі 13 329,93 грн. та моральну шкоду в сумі 7000,00 грн., а також зобов'язати Маріупольську міську раду виплатити компенсацію за порушення строків виплати заборгованості по заробітній платі на підставі Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходу у зв'язку з порушенням строків їх виплати».

В судовому засіданні позивачка позовні вимоги підтримала в повному обсязі, наполягала на їх задоволенні.

Представник відповідача Маріупольської міської ради в судовому засіданні присутня не була, надала на адресу суду заперечення стосовно позовних вимог, в яких зазначила, що 22.03.2005 року Маріупольською міською радою було прийнято рішення №974 «Про ліквідацію житлово-комунального підприємства «Житловик»та затверджений склад комісії з ліквідації ЖКП «Житловик». Відповідно до протоколів засідань ліквідаційної комісії від 19.05.2010 року та від 18.10.2010 року житлові будинки ЖКП «Житловик»були передані на обслуговування ЖКП «Жилкомплекс», тобто прибирання території, яка була раніше підпорядкована ЖКП «Житловик»було покладено на працівників ЖКП «Жилкомплекс». Додатково зазначила, що головою ліквідаційної комісії ЖКП «Житловик»жодних наказів стосовно прийняття на роботу позивачки не оформлювалось, трудова книжка не заповнювалась та не зберігалась, а наказ про прийняття на посаду ОСОБА_1 був виданий не уповноваженою особою. Зазначає, що Маріупольська міська рада не може виступати відповідачем по справі, а отже і відповідати за зобов'язанням. На підставі вищенаведеного просила суд відмовити позивачці у задоволенні позовних вимог, справу розглянути за її відсутності.

Представник третьої особи Житлово-комунального підприємства «Житловик»- ОСОБА_3 в судовому засіданні не заперечувала проти задоволення позовних вимог.

Представник третьої особи ліквідаційної комісії Житлово-комунального підприємства «Житловик»у судове засідання не з'явився, надав заперечення проти позову, де зазначив, що позивачка була прийнята на підприємство під час ліквідаційної процедури та керівником підприємства, яка на той час не мала повноважень щодо прийняття останньої на роботу, оскільки з моменту призначення ліквідаційної комісії до неї перейшли повноваження щодо управління всіма справами юридичної особи ЖКП «Житловик». Просив розглянути справу за його відсутності, у задоволенні позову відмовити.

Дослідивши матеріали справи, допитавши позивачку та представника третьої особи ЖКП «Житловик», суд вважає, що позов не підлягає задоволенню. При цьому суд виходить з наступного.

З рішення Маріупольської міської ради від 22.03.2005 року вбачається, що відповідачем прийнято рішення про ліквідацію ЖКП «Житловик»та цим же рішенням затверджено комісію з ліквідації ЖКП «Житловик».

Відповідно до наданої позивачкою трудової книжки вбачається, що ОСОБА_1 на підставі наказу Пр. №20-К від 02.10.2006 року була прийнята на посаду двірника в ЖКП «Житловик»з 02.10.2006 року (а.с.13).

За змістом глави 7 КЗпП України обов'язок виплачувати заробітну плату покладається саме на установу, підприємство, організацію, з якою у працівника укладено трудовий договір.

Відповідно до ст.21 КЗпП України трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи або організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи або організації або уповноваженим ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Згідно з довідкою, виданою директором ЖКП «Житловик»- ОСОБА_3 від 28.03.2012 року, заборгованість по заробітній платі ОСОБА_1 станом на 07.02.2012 рік склала 13 329,93 грн.(а.с.8).

Відповідно до статуту ЖКП «Житловик», зареєстрованого розпорядженням Маріупольського міського голови від 12.10.2000 року №1055р., підприємство є комунальною власністю маріупольської громади, від імені і в інтересах якої права суб'єкта комунальної власності здійснює Маріупольська міська рада. Власник має право приймати рішення щодо ліквідації та реорганізації підприємства, призначати ліквідаційну комісію (а.с.17-19).

Згідно з пунктом 27 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці»№ 13 від 24.12.1999 року судам необхідно враховувати, що згідно зі ст.21 КЗпП належним відповідачем у справі за позовом про оплату праці є та юридична особа (підприємство, установа, організація), з якою позивачем укладено трудовий договір.

Відповідно до положень ст.104 ЦК України юридична особа припиняється в результаті передання всього свого майна, прав та обов'язків іншим юридичним особам - правонаступникам (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або в результаті ліквідації. Юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Статтею 105 ЦК України встановлено, що учасники юридичної особи, суд або орган, що прийняв рішення про припинення юридичної особи призначають комісію з припинення юридичної особи (ліквідаційну комісію, ліквідатора тощо) та встановлюють порядок і строки припинення юридичної особи відповідно до цього Кодексу. З моменту призначення комісії до неї переходять повноваження щодо управління справами юридичної особи. Комісія виступає в суді від імені юридичної особи, яка припиняється.

Згідно з рішенням Маріупольської міської ради від 22.03.2005 року №974 вирішено ліквідувати ЖКП «Житловик», затверджено комісію по ліквідації підприємства (а.с.20). Одночасно в даному рішенні є вказівка на необхідність звільнення працівників підприємства з додержанням усіх прав та гарантій, передбачених діючим законодавством.

Згідно зі ст. 61 Господарського кодексу України претензії кредиторів до суб'єкта господарювання, що ліквідується, задовольняються з майна цього суб'єкта. Статтею 111 ЦК України чітко зазначено, що виплата грошових сум кредиторам юридичної особи, що ліквідується, провадиться у порядку черговості, відповідно до проміжного ліквідаційного балансу.

Частиною 1 статті 112 ЦК України передбачено, що у разі ліквідації платоспроможної юридичної особи вимоги її кредиторів задовольняються у черговості, зокрема, у другу чергу задовольняються вимоги працівників.

Відповідно до ч.3 статті 112 ЦК України у разі відмови ліквідаційної комісії у задоволенні вимог кредитора або ухилення від їх розгляду кредитор має право протягом місяця з дати, коли він дізнався або мав дізнатися про таку відмову звернутися до суду із позовом до ліквідаційної комісії. За рішенням суду вимоги кредитора можуть бути задоволені за рахунок майна, що залишилося після ліквідації юридичної особи.

Посилання позивачки та ті обставини, що ЖКП «Житловик» підпорядковано Маріупольській міській раді, не може свідчити про переведення обов'язку по виплаті заробітної плати на місцеву раду. Обов'язок щодо виплати заробітної плати несе підприємство, з яким робітник знаходиться в трудових відносинах (в тому числі й у випадку ліквідації підприємства), тому посилання позивачки на те, що Маріупольська міська рада не виділяє кошти на ліквідацію та повинно нести відповідальність по заробітній платі, не ґрунтуються на законі.

Відповідно до ст. 237-1 КЗпП України, відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.

Відповідно до п. 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової шкоди)", із змінами, внесеними п. 12 Постанови Пленуму Верховного суду України від 25 травня 2001 року № 5, відповідно до ст. 237-1 КЗпП (набрала чинності 13 січня 2000 р.) за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконного звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах тощо), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Таким чином, судом не встановлено підстав для задоволення позову в частині стягнення заборгованості по заробітній платі, оскільки позов подано до неналежного відповідача по справі. Відсутні також правові підстави для задоволення вимоги щодо стягнення на користь позивачки моральної шкоди та вимоги зобов'язати Маріупольську міську раду виплатити компенсацію за порушення строків виплати заборгованості по заробітній платі.

Оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову, оскільки заявлені позовні вимоги не ґрунтуються на вимогах закону.

Керуючись ст.21,115,232,237-1 КЗпП, ст.61 Господарського кодексу України, ст.104, 105, 111, 112 Цивільного кодексу України, ст.ст.10, 11, 59-61, 212-215 ЦПК України, Постановою Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці»№ 13 від 24.12.1999 року суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Маріупольської міської ради, треті особи Житлово-комунальне підприємство «Житловик», ліквідаційна комісія Житлово-комунального підприємства «Житловик», про стягнення заборгованості по заробітній платі за період з 01.10.2010 р. по 07.02.2012 р. в розмірі 13329,93 гривні та моральної шкоди, зобов'язання виплатити компенсацію за порушення строків виплати заборгованості по заробітній платі -відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Апеляційного суду Донецької області через Жовтневий районний суд м. Маріуполя Донецької області шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Особи, які брали участі у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Суддя: Є.С. Ікорська