АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

МСП-03068, м. Київ, вул. Солом»янська, 2-А

Справа №22-ц/2690/14056/2012 Головуючий у 1 інстанції - Матійчук Г.О.

Доповідач - Українець Л.Д.

У Х В А Л А

І м е н е м У к р а ї н и

12 вересня 2012 року колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду міста Києва

В складі : головуючого - Українець Л.Д.

суддів - Шебуєвої В.А.

- Оніщука М.І.

при секретарі - Дем'янчук Т.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк»

на рішення Печерського районного суду м. Києва від 16 липня 2012 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_2, третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «Продукти України» про стягнення заборгованості за кредитним договором

в с т а н о в и л а :

У грудні 2011 року позивач звернувся в суд з позовом до відповідача про стягнення заборгованості за кредитним договором № 26/КВ-06 від 21.09.2006 року.

Свої вимоги обґрунтовував тим, що позичальник ТОВ «Продукти України», згідно укладеного з позивачем кредитного договору, не виконує взятих на себе зобов`язань щодо вчасного повернення суми кредиту і плати за його користування (відсотків) та пені, суми комісії за управління кредитом та пені за несвоєчасну сплату комісії, що призвело до виникнення заборгованості, яка підлягає стягненню з відповідача, який являється поручителем за зобов»язаннями позичальника.

З усіма уточненнями просив стягнути з відповідача, як поручителя, на його користь загальну суму заборгованості в розмірі 4 945 702,86 грн., судові витрати та накласти арешт в межах суми стягнення на майно (рухоме, нерухоме) та грошові кошти, що належать відповідачу.

Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 16 липня 2012 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з даним рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги повному обсязі.

Зазначає, що судом не звернуто уваги на п.5.2.5 кредитного договору відповідно до якого сторони погодили, що банк може змінити умови кредитування (у тому числі розмір процентної ставки), а згідно з п. 3 договору поруки поручитель на добровільних засадах зобов'язався відповідати перед банком за виконання позичальником усіх його зобов'язань в повному обсязі, що і боржник, включаючи виплату кредитних коштів, процентів за користування кредитом, штрафних санкцій та відшкодування збитків, а також підтвердив, що йому добре відомі усі умови кредитного договору( п. 6 договору поруки).

Таким чином поручитель знав про можливість змін умов кредитування та погоджувався на такі умови.

Заслухавши доповідь судді, пояснення осіб, які з"явилися в судове засідання, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Частиною 1 ст. 1054 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Судом встановлено, що 21 вересня 2006 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Продукти України» було укладено Кредитний договір на відкриття невідновлювальної відкличної кредитної лінії (в іноземній валюті) №26/КВ-06 від 21.09.2006 року, що діє зі змінами та доповненнями, за умовами якого банк відкриває позичальнику невідновлювальну відкличну кредитну лінію та в її межах надає кредитні кошти з лімітом кредитування - 600 000,00 доларів США під 13,5 % річних строком кредитної лінії з 21 вересня 2006 року до 20 вересня 2011 року включно (а.с.33-34).

Зміни та доповнення внесені Додатковими договорами:

- №1 від 21 вересня 2006 року, яким позичальнику було збільшено ліміт кредитування до 600 000, 00 дол. США, введено щомісячну комісію за управління кредитною лінією 0,5% річних від суми кредитної заборгованості за кожен день залишку заборгованості, комісію за зміну суттєвих умов Кредитного договору за ініціативою позичальника -1% від суми збільшення ліміту кредитування (а.с.37-39);

- №2 від 21 вересня 2006 року, яким виключено щомісячну комісію за управління кредитною лінією 0,5% річних від суми кредитної заборгованості за кожен день залишку заборгованості (а.с.41-43);

- №3 від 10 жовтня 2008 року, яким позичальнику було знову введено щомісячну комісію за управління кредитною лінією 1,5% річних від суми кредитної заборгованості за кожен день залишку заборгованості, що нараховуються, починаючи з 20 жовтня 2008 року, а також внесено зміни до п. 4.6. Кредитного договору, згідно якого у разі несвоєчасного повернення заборгованості по кредиту, позичальник сплачує у строки, передбачені п. 4.4. цього Договору, проценти з розрахунку 17% (замість 15,5%) річних, що нараховується на суму простроченої заборгованості з дати її виникнення до дати повного її погашення (а.с.77).

У п. 3.1. Договору кредиту зазначено, що виконання позичальником зобов'язань за цим Договором (повернення кредиту, сплата процентів за його користування, комісій, штрафних санкцій, інших платежів, передбачених Договором) забезпечується наступною іпотекою нежитлових приміщень, що розташовані за адресою: м. Київ, вул. Уманська, 35, загальною площею 359,4 кв. м., що належать ТОВ «Продукти України» на підставі договору купівлі-продажу від 06 грудня 2002 року та зареєстрованого 20 грудня 2002 року, реєстраційний номер - 1748-П та фінансовою порукою фізичної особи ОСОБА_2

Відповідно до п. 4.1. Договору кредиту повернення кредиту здійснюється шляхом перерахування коштів зі свого поточного рахунку на позичковий рахунок. Заборгованість за кредитом повертається позичальником у відповідності до графіка повернення заборгованості (Додаток №1 до цього Договору), а у випадку, якщо такий не був укладений - не пізніше останнього дня строку кредитної лінії, передбаченого п. 1.1. цього Договору.

Згідно п. 4.6. Кредитного договору, у разі несвоєчасного повернення заборгованості по кредиту, позичальник сплачує у строки, передбачені п. 4.4. цього Договору, проценти з розрахунку 15,5 % річних, що нараховується на суму простроченої заборгованості з дати її виникнення до дати повного її погашення.

Пунктом 9.2. Кредитного договору передбачено, що банк має право зупинити подальше кредитування та/або вимагати дострокового повернення Кредиту, сплати процентів, комісії за управління кредитом та штрафних санкцій, що передбачені даним Договором, а також відшкодування збитків, завданих банку внаслідок невиконання або неналежного виконання позичальником та/або іншими особами, що є поручителями позичальника (в т.ч. гарантами, майновими поручителями, заставодавцями та ін.) умов даного Договору та/або угод (договорів), укладених у забезпечення виконання позичальником зобов'язань за цим Договором, позичальник зобов'язаний протягом 10 календарних днів, а у випадку, якщо зобов'язання позичальника за цим Договором забезпечуються заставою майнових прав за Договором банківського вкладу, укладеним з ТОВ «Укрпромбанк» - не пізніше наступного робочого дня з дати надсилання банком відповідної вимоги, повернути суму заборгованості по кредиту, що залишилась, сплатити проценти, комісії за управління кредитом та штрафні санкції, а також відшкодувати збитки, завдані банку у випадках передбачених п.п. 9.2.1, 9.2.2, 9.2.3, 9.2.4, 9.2.5, 9.2.6, 9.2.7, 9.2.7, 9.2.8, 9.2.9.

У забезпечення виконання зобов»язань за кредитним договором, 21.09.2006 року між кредитором, ОСОБА_2 та позичальником було укладено Договір поруки (а.с.44).

Статтями 553, 554 ЦК України визначено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку.

Згідно п. 2 Договору поруки відповідальність поручителя за цим Договором настає у випадку невиконання (неналежного виконання) боржником зобов'язань за кредитним договором.

Пункт 3 Договору поруки зазначає, що поручитель і боржник несуть перед кредитором солідарну відповідальність. Поручитель відповідає перед кредитором в тому ж обсязі, що і боржник, включаючи повернення кредитних коштів, сплату процентів за користування ними, комісій, штрафних санкцій та відшкодування збитків.

Відповідно до п. 4 Договору поруки у випадку невиконання (неналежного виконання) боржником зобов'язань за Кредитним договором, кредитор повідомляє про це поручителя шляхом направлення письмової вимоги із зазначенням суми заборгованості та реквізитів рахунків, на які поручитель зобов'язаний сплатити заборгованість. Поручитель зобов'язаний негайно письмово попередити боржника про таку вимогу.

Пунктом 9 Договору поруки передбачено, що всі зміни та доповнення до цього Договору вносяться в письмовій формі шляхом укладення додаткових угод, підписаних уповноваженими представниками сторін.

Відповідно до Додаткового договору №1 до Договору поруки від 20 березня 2007 року пункт 1 викладено в наступній редакції: «Поручитель поручається перед кредитором за виконання боржником зобов»язань за Кредитним договором, за яким останній зобов»язаний до 20 вересня 2011 року повернути кредит у розмірі 600 000 дол. США, сплатити проценти в розмірі 13,5 % річних, штрафні санкції у розмірі і у випадках, передбачених Кредитним договором» (а.с.45).

Додаткові Договори № 2 та №3 з поручителем не укладались.

12 березня 2011 року між Публічним акціонерним товариством «Дельта Банк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк» було укладено Договір про передачу Активів ТОВ «Укрпромбанк» в рахунок погашення заборгованості, що посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3 та зареєстрований в реєстрі за номером 911 (а.с.54-58, 60).

Відповідно до умов п. 3.2. Договору про передачу Активів, внаслідок передачі Укрпромбанком Дельта Банку прав вимоги до боржників, Дельта Банку переходить (відступається) право вимагати (замість Укрпромбанку) від боржників належного та реального виконання обов'язків за кредитними та забезпечувальними договорами.

Таким чином, за умовами Договору про передачу Активів ТОВ «Укрпромбанк» в рахунок погашення заборгованості та згідно ст.ст. 512, 513, 514, 517 ЦК України - Публічне акціонерне товариство «Дельта Банк» набуло статусу нового кредитора.

Судом першої інстанції встановлено, що ТОВ «Укрпромбанк» виконало свої зобов»язання за Кредитним договором та надало позичальнику кошти, відповідно до умов Договору, що підтверджується розпорядженнями (а.с.7-32).

Позичальник свої обов'язки за Договором кредиту належним чином не виконав, внаслідок чого позичальнику та поручителю було направлено вимоги про дострокове повернення коштів №948/1 від 15.01.2009 року та дострокове повне виконання зобов'язань №949/1 від 15.01.2009 року відповідно. Вимоги були отримані 23.01.2009 року, що підтверджується відмітками про отримання (а.с.46-48). Проте, на час звернення до суду заборгованість не було погашено.

Стаття 543 ЦК України передбачає, що при наявності солідарного зобов'язання боржників, кредитор має право вимагати виконання як від усіх боржників разом, так і від кожного окремо, причому, як повністю, так і в частині боргу.

У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки (ст. 554 ЦК України).

Ст. 598 ЦК України встановлено, що зобов'язання припиняються частково або в повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Відмовляючи в задоволені позову, суд виходив з того, що порука припинена.

У силу ч.1 ст.559 ЦК України, порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

Таким чином у зобов'язаннях, в яких беруть участь поручителі, збільшення обсягу відповідальності за основним зобов'язанням, навіть за згодою банку та боржника, але без згоди поручителя, є підставою для припинення поруки, і не дає підстав для покладення на останнього, відповідальності за невиконання або неналежне виконання позичальником своїх зобов'язань перед банком.

Додатковим договором до кредитного договору №3 від 10 жовтня 2008 року позичальнику було знову введено щомісячну комісію за управління кредитною лінією 1,5% річних від суми кредитної заборгованості за кожен день залишку заборгованості, що нараховуються, починаючи з 20 жовтня 2008 року, а також внесено зміни до п. 4.6. Кредитного договору, згідно якого у разі несвоєчасного повернення заборгованості по кредиту, позичальник сплачує у строки, передбачені п. 4.4. цього Договору, проценти з розрахунку 17% (замість 15,5%) річних, що нараховується на суму простроченої заборгованості з дати її виникнення до дати повного її погашення (а.с.77) що, відповідно, збільшує обсяг відповідальності поручителя.

Не заслуговують на увагу посилання позивача на те, що порука не припинена, оскільки поручитель знав про можливість зміни умов кредитування та погоджувався на такі умови, з огляду на те, що така позиції позивача суперечить умовам пункту 9 Договору поруки, яким передбачено, що всі зміни та доповнення до цього Договору вносяться в письмовій формі шляхом укладення додаткових угод, підписаних уповноваженими представниками сторін.

В суді апеляційної інстанції представник позивача підтвердив, що такі договори відсутні. Додатковий договір №3 до кредитного договору, яким збільшена відсоткова ставка за користування кредитом з 15,5 % річних до 17 % річних укладений в порушення вимог п.9 Договору поруки.

З наведеного вбачається, що суд підставно прийшов до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог, оскільки позивачем було змінено зобов'язання, внаслідок чого збільшився обсяг відповідальності поручителя, а тому порука вважається припиненою з моменту збільшення обсягу відповідальності.

Суд повно та всебічно з'ясував обставини справи, дав їм належну правову оцінку.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду.

Рішення суду відповідає вимогам закону, наданим доказам, обставинам справи і підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, не вбачається.

Керуючись ст.ст. 303, 304,307,308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів,

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» відхилити.

Рішення Печерського районного суду м. Києва від 16 липня 2012 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом 20 днів шляхом подання до цього суду касаційної скарги.

Головуючий:

Судді: