ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

13 вересня 2012 року № 2а-11384/12/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Аблова Є.В.;

при секретарі судового засідання Мальчик І.Ю.,

за участю сторін:

представника позивача -Куліш Н.П.,

представника відповідача-1 -Міняйла Є.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТФ-К" до Київської регіональної митниці, Головного управління Державної казначейської служби у м. Києві про визнання дій протиправними, скасування рішення №100190000/2012/411289/2 від 27.07.2012, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідачів, в якому просив суд: визнати протиправним та скасувати рішення відповідача-1 про коригування заявленої митної вартості від 27 липня 2012 р. № 100190000/2012/411289/2; зобов'язати відповідача-1 застосувати митну вартість товарів, заявлену позивачем в митній декларації від 27 липня 2012 р. без коригування здійсненого Рішенням про коригування заявленої митної вартості від 27 липня 2012 р. № 100190000/2012/411289/2; стягнути з відповідача-2 на користь позивача суму грошового забезпечення у вигляді застави в розмірі 11 233,80 грн.; зобов'язати відповідача-1 внести в свою базу цінової інформації ціну заявлену позивачем в митній декларації від 27 липня 2012 р. для товару під кодом 7326906000 без коригування.

Позовні вимоги мотивовані тим, що на думку позивача, відповідачем-1, у порушення норм митного законодавства України, було прийняте протиправне рішення про коригування заявленої позивачем митної вартості товарів, що призвело до порушення його прав, законних інтересів та понесення значних матеріальних втрат.

Відповідач-1 проти позову заперечував та просив суд відмовити в замовленні позовних вимог.

Відповідач-2 в судове засідання не з'явився, заперечень чи пояснень по суті спору суду не надав.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, суд дійшов наступних висновків:

Між позивачем та компанією "TERA" (Польща) укладено зовнішньоекономічний контракт від 02.01.2012 р. №2/2012/EUR, за яким контрагент як постачальник, передавав у власність позивача як покупця, товар - кабельне обладнання, кабельно-провідна продукція, а покупець приймав відповідний товар та оплачував його. Поставка товару здійснювалась на умовах інвойсів.

На виконання умов зовнішньоекономічного контракту від 02.01.2012 р. №2/2012/EUR до митного оформлення в режимі імпорт -40 був заявлений товар: вироби з чорних металів для прокладання кабельних мереж. Короб, арт.KCJ400H42/2N -4м. Короб, арт.KCL200H42/2N -16м. Короб арт.KCL100H60/3N -750м. Короб, арт.KCL200H60/3N -750м. Короб арт.KCOP100H60/3N -150м. Короб, арт.KCOP200H60/3N -150м. короб, арт.KPL200H42/3 -54м. Короб, арт.КPL100H42/3 -141м. Короб, арт.KPL50H42/3 -120м. Виробник -"BAKS Kazimierz Sielski"., Торгівельна марка -BAKS. Країна виробництва -Польща, код УКТЗЕД 7326909890.

Митна вартість товару була заявлена позивачем шляхом подання відповідачу декларації митної вартості № 100190000/2012/407423 від 24.07.2012 р., за основним методом визначення митної вартості -за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).

За результатами розгляду поданих до митного оформлення документів, на підставі спрацювання критерію ризику АСАУР (автоматизована система аналізу та управління ризиками), було виявлено, що митна вартість поданого до митного Оформлення товару найменша серед подібних товарів.

Враховуючи зазначене, відповідач прийняв рішення про коригування заявленої митної вартості товарів від 27.07.2012 р. №100190000/2012/411289/2, а імпортований позивачем товар був випущений у вільний обіг під гарантійні зобов'язання.

Згідно зазначеного рішення встановлено, що митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуюся (вартість операції), через наявність розбіжностей в умовах розрахунку -у контракті зазначено, що оплата здійснюється відповідно до інвойсу, в якому передбачено передоплату за товар, але загальна вартість інвойсу не відповідає та є меншою за суму, вказану у платіжному дорученні та наявність сумнівів щодо достовірності відомостей, необхідних для підтвердження заявленої митної вартості; використані декларантом відомості не підтверджені документально. У митному органі наявна інформація щодо числових значень складової митної вартості та інших умов, що могли вплинути на ціну товарів, яка призвели до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості. Отже, митна вартість була визначена за резервним методом та ґрунтується на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях (ВМД від 27.06.2012 р. №10019000/2012/406103).

Крім того, відповідачем була проведена з позивачем процедура консультацій.

Позивач вважає, що визначення ним митної вартості імпортованих товарів за ціною контракту є правомірним, а рішення відповідача про коригування заявленої митної вартості товарів - протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на безпосередньому, всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про безпідставність позовних вимог виходячи з наступного.

З 01.06.2012 р. набрав чинності новий Митний кодекс України (далі-Кодекс) від 13.03.2012 р. № 4495-VІ, який, зокрема, встановлює порядок визначення митної вартості імпортованих товарів та правила її декларування визначені.

Відповідно до ч.1 ст.49, ч.1 ст.51 Кодексу митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Згідно ч.1,2 ст.52 Кодексу заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Відповідно до ч.2,3 ст.53 Кодексу, документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Згідно ч.1 ст.57 Кодексу, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні (ч.2 ст.58 Кодексу).

Відповідно до ч.1, 2 ст.64 Кодекс, у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58 - 63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT).

Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях.

З матеріалів справи встановлено, що відповідачем-1, після вивчення поданого до розгляду пакету документів для підтвердження заявленої митної вартості, було виявлено розбіжності та встановлено дані, що не підтверджені документально відповідно до ч.2 ст.58 Кодексу.

Згідно ч.3 ст.53 Кодексу, відповідачем-1 було запропоновано позивачу надати додаткові документи для підтвердження заявленої ним митної вартості, про що міститься відповідна відмітка в графі "для відміток митного органу" декларації митної вартості № 100190000/2012/407423 від 24.07.2012 р., а саме: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); виписки з бухгалтерської документації; каталоги, специфікації, прейскуранти (прас-листи) виробника товару; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

На виконання зазначених вимог відповідач-1, позивачем надані наступні додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості: МД від 24.07.2012 р. 100190000/2012/407423; ДМВ від 24.07.2012 р. 100190000/2012/407423; СМR від 21.07.2012р. № б/н; рахунок від 20.07.12 р. № FA/19/2012; декларація країни відправлення Польщі від 21.07.2012 р. № 12PL302040E0030398; контракт від 02.01.2012 р. № 2/2012/EUR; калькуляція собівартості продукції від виробника; роздруківка платіжного доручення від 21.07.2012 № 1; рахунок від виробника від 20.07.2012 р. № VАТ FV 28568/12; податкові накладні; видаткові накладні; інформаційний опис товару; облікова картка суб'єкта ЗЕД, довідка про транспортні витрати від 23.78.2012 р. № б/н; висновок ДП "Державного інформаційно-аналітичного центру моніторингу зовнішніх товарних ринків" від 24.07.2012 р. № 9/505; сертифікат про походження товару № PL/MF/AD 0173025.

Вході вивчення наданих позивачем документів, в тому числі додаткових, відповідачем-1 встановлено, що зазначені документи містять розбіжності та неточності, зокрема: в контракті та в інвойсі вказано, що оплата за товар здійснюється шляхом попередньої оплати, в той же час, в наданій до митного органу роздруківці платіжного доручення сума, яка була перерахована за товар, є меншою та не відповідає загальній вартості інвойсу.

Враховуючи зазначене, митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції) через наявність розбіжностей в умовах розрахунку -у контракті зазначено, що оплата здійснюється відповідно до інвойсу, в якому передбачено передоплату за товар, але загальна вартість інвойсу не відповідає та є меншою за суму, вказану у платіжному дорученні та наявність сумнівів і щодо достовірності відомостей, необхідних для підтвердження заявленої митної вартості.

Крім того, у митного органу наявна інформація щодо числових значень складових митної вартості та інших умов, що могли вплинути на ціну товарів яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості (ВМД від 27.06.2012 р. № 100190000/2012/406103).

Відповідно до ч.1-3 ст.54 Кодексу, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів (ч.1 ст.55 Кодексу).

Враховуючи викладене, відповідачем-1 прийняте рішення про коригування заявленої митної вартості товарів від 27.07.2012 р. №100190000/2012/411289/2, яким визначено митну вартість імпортованого позивачем товару за резервним методом визначення митної вартості.

Метод 2 та 3 (за ціною угоди щодо ідентичних товарів та за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів) не були використані у зв'язку з відсутністю у митного органу інформації щодо митної вартості подібних (аналогічних) товарів.

Методи 4 та 5 (на основі віднімання або додавання вартості) не використані через відсутність основи для віднімання (додавання) вартості.

Отже, суд вважає правомірними дії відповідача-1 щодо визначення митної вартості імпортованих позивачем товарів за резервним методом визначення митної вартості.

Згідно з ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Проаналізувавши оскаржуване рішення та дії відповідача-1, суд дійшов висновку, що під час прийняття оскаржуваного рішення та вчинення оскаржуваних дій, він діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України та Законами України.

Отже, вимоги позивача щодо скасування рішення відповідача-1 про коригування заявленої митної вартості від 27.07.2012 р. № 100190000/2012/411289/2 та, відповідно, пов'язані з ними позовні вимоги, є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Одночасно, суд звертає увагу, що позивач безпідставно заявив вимоги до Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві, оскільки під час розгляду справи суд встановив, що будь-які відносини, які б потягли обов'язок відповідача-2 перерахувати на користь позивача надміру сплачених коштів з державного бюджету України, не мали місця. З огляду на це, заявлені позивачем вимоги до Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві також є безпідставними.

Відповідно до ст.70 Кодексу адміністративного судочинства України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

За таких обставин, Окружний адміністративний суд міста Києва, за правилами, встановленими ст.86 Кодексу адміністративного судочинства України, перевіривши наявні у справі докази та заслухавши пояснення представників сторін, вважає заявлені позовні вимоги необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого вирішує справи відповідно до Конституції України та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1, 2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач по справі, як суб'єкт владних повноважень, повністю виконав покладений на нього обов'язок щодо доказування.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 69-71, 94, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "ТФ-К" відмовити повністю.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі в Окружний адміністративний суд міста Києва апеляційної скарги на постанову протягом десяти днів з дня її проголошення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилаються особою, яка її подає, до Київського апеляційного адміністративного суду.

Якщо апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.

Повний текст постанови складений та підписаний суддею 17.09.12 р.

Суддя Є.В. Аблов