ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

73027, м. Херсон, вул. Робоча, 66, тел. 48-51-90

____________________________________________________________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 серпня 2012 р.

Справа № 2-а-776/12/2170

Херсонський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Дубровної В.А., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Публічного акціонерного товариства "Новотроїцький маслосирзавод" до Генічеської міжрайонної державної податкової інспекції Херсонської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення,

встановив:

Публічне акціонерне товариство «Новотроїцький маслосирзавод» ( далі - позивач, ПАТ «Новотроїцький маслосирзавод») звернулось до Херсонського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Новотроїцькому районі Херсонської області (далі - відповідач, ДПІ), в якому просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення № 00000092301 від 24.02.2012 року про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств з урахуванням штрафних санкцій в сумі 304 687,50 грн.

В обґрунтування вказаних вимог позивач зазначив, що висновки акту перевірки частині несплати позивачем авансового внеску з податку на прибуток з суми дивідендів за 2009 рік є такими, що не відповідають вимогам чинного законодавства. Так, Законом України «Про господарські товариства» чітко передбачено, що товариство самостійно на власний розсуд визначає напрямки використання чистого прибутку. Законом України «Про акціонерні товариства» визначено, що виплата дивідендів здійснюється з чистого прибутку звітного року та/або нерозподіленого прибутку на підставі рішення загальних зборів акціонерів товариства у строк, що не перевищує шість місяців з дня прийняття загальними зборами рішення про виплату дивідендів. При цьому, вказаним Законом віднесено до виключної компетенції загальних зборів акціонерного товариства здійснення розподіл прибутку і збитків товариства, а також затвердження розміру річних дивідендів з урахуванням вимог, передбачених законом. Відповідно до норм вказаних Законів, ВАТ «Новотроїцький маслосирзавод» протоколом загальних зборів акціонерів від 16 березня 2010 року прийняв рішення не нараховувати дивіденди з прибутку за 2008-2009 роки, а прибуток товариства направити на поповнення обігових коштів товариства. Крім того, позивач зазначає, що відповідні норми Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» теж вказують на наявність прийнятого емітентом корпоративних прав рішення про виплату дивідендів своїм акціонерам ( власникам), який є підставою для нарахування та внесення до бюджету таким емітентом авансового внеску з податку на прибуток одночасно із виплатою дивідендів. Таким чином, на думку позивача, правила щодо обов'язкової частки дивідендів та визначення авансового внеску не можуть бути застосовані у випадку не прийняття уповноваженим органом рішення про виплату своїм акціонерам (власникам) дивідендів, оскільки показник суми авансового внеску з податку на прибуток вираховується виходячи із значення суми дивідендів, які виплачуються господарським товариством своїм акціонерам (власникам). Таким чином, позивач вважає, що у відповідача відсутні підстави та зроблені невірні висновки стосовно не виконання ПАТ «Новотроїцький маслосирзавод» зобов'язання по нарахуванню та внесенню до бюджету авансового внеску з податку на прибуток, тому оскаржуване податкове повідомлення-рішення є необґрунтованим, протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідач надав суду письмові заперечення проти адміністративного позову, в яких зазначив, що за даними бухгалтерського обліку ПАТ «Новотроїцький маслосирзавод» за 2009 рік відображено отримання чистого прибутку в розмірі 3250000,00 грн. Згідно наданому до перевірки протоколу загальних зборів акціонерів ПАТ «Новотроїцький маслосирзавод» від 16.03.2010 № б/н прийнято рішення весь отриманий за 2009 рік прибуток в сумі 3 250 тис. грн. направити на поповнення обігових коштів товариства, дивіденди не нараховувати. Виходячи з норм ст. 30 Закону України «Про акціонерні товариства» від 17.09.08 р. № 514-УІ (зі змінами та доповненнями, внесеними Законом України від 27.04.10 р. № 2154-УІ, Законом України від 03.12.10 р. № 2774 - VI) та п. 7.8 ст. 7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994 року № 334/94-ВР, зі змінами і доповненнями, на думку податкового органу, ПАТ «Новотроїцький маслосирзавод» повинно в термін до 01.07.2010 року нарахувати і виплатити дивіденди грошовими коштами у розмірі не менше 30 відсотків чистого прибутку, отриманого у 2009 році, та/або нерозподіленого прибутку та внести до бюджету авансовий внесок з податку на прибуток із суми дивідендів. Оскільки перевіркою встановлено, що в термін до 01.07.2010 року, як визначено вищевказаним законом, нарахування та виплата дивідендів позивачем не проводились, тому ДПІ визначено суму авансового внеску з податку на прибуток при нарахуванні дивідендів в сумі 243 750,00 грн. ( 3250000,00 грн. х 30 % х 25 %) та відповідно до п. 153.3 ст. 153 Податкового кодексу України позивачу нарахована штрафна санкція в сумі 60 937,50 грн.

Таким чином, відповідач вважає, що податкове повідомлення-рішення від 23.03.2011 року № 0000992301 є правомірним та таким, що винесено згідно чинного законодавства.

Ухвалою суду від 03.03.2012 року відкрито провадження у справі.

У судове засідання, призначене на 23.08.2012, представники сторін не з'явилися.

23.08.2012 року представник позивача надав суду заяву про розгляд справи у письмовому провадженні.

Відповідач у судове засідання не прибув, про причини неявки суд не повідомив, хоча був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, про що свідчить повернуте до суду поштове повідомлення з відміткою про вручення.

Відповідно до ч. 6 ст. 128 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Виходячи з вищевикладеного, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.

Ухвалою суду від 23.08.2012 року відповідно до ст. 55 КАС України здійснено процесуальне правонаступництво шляхом заміни відповідача Державної податкової інспекції у Новотроїцькому районі на її правонаступника Генічеську міжрайонну державну податкову інспекцію Херсонської області Державної податкової служби ( далі - відповідач, МДПІ).

Дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи сторін та надавши їм належну правову оцінку, проаналізувавши норми чинного законодавства України, оцінивши їх у сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.

Публічне акціонерне товариство «Новотроїцький маслосирзавод» зареєстроване Новотроїцькою районною державною адміністрацією Херсонської області 08.06.2004 року. Як платник податків зареєстровано в Новотроїцькій ДПІ з 30.10.1992 року.

Судом встановлено, що з 16.12.2011 року по 30.01.2012 року фахівцями ДПІ було проведено планову виїзну перевірку ПАТ «Новотроїцький маслосирзавод» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2010 року по 30.09.2011 року, за результатами якої було складено акт № 55/231-1/00447586 від 06.02.2012 року (надалі - Акт перевірки).

Одним із висновків акту перевірки є порушення ПАТ «Новотроїцький маслосирзавод» п.п. 7.8.2 п. 7.8 ст. 7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" № 334/94-ВР від 28 грудня 1994 року з урахуванням ст. 30 Закону України "Про акціонерні товариства" № 514-VІ від 17 вересня 2008 року з змінами та доповненнями, внесеними Законом України від 27 квітня 2010 року № 2156-VІ в частині несплати авансового внеску з податку на прибуток за 2009 рік на суму 243 750,00 грн.

На підставі вказаного висновку акту перевірки Новотроїцькою ДПІ було винесено податкове повідомлення - рішення № 0000092301 від 24.02.2012 р., яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств в сумі 304 687,50 грн. в т.ч. за основним платежем 243 750,00 грн. та штрафні (фінансові) санкції 60 937,50 грн.

Визначившись з правовою позицією сторін щодо вказаних правовідносин, суд зазначає, що спірні правовідносини врегульовано Законом України «Про господарські товариства» від 19 вересня 1991 року № 1576-XII, Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР, Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року № 996-XIV, Законом України «Про акціонерні товариства» від 17 вересня 2008 року № 514-VI, Податковим кодексом України від 2 грудня 2010 року № 2755-VI, Інструкцією про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій, затвердженою наказом Міністерства фінансів України від 30 листопада 1999 року 291 та зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 21 грудня 1999 року за N 893/4186, Планом рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій суб'єктів малого підприємництва, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 19 квітня 2001 року186 та зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 5 травня 2001 р. за N 389/5580 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Так, Законом України «Про Державний бюджет України на 2010 рік» від 27 квітня 2010 року № 2154-VI внесено суттєві зміни до статей 15, 41 Закону України «Про господарські товариства» та до статей 30, 33 Закону України «Про акціонерні товариства» щодо порядку виплати дивідендів та обов'язкової частки дивідендів, що підлягає виплаті за результатами господарської діяльності товариства (сплата обов'язкової суми дивідендів).

Згідно статті 15 Закону України «Про господарські товариства» (в редакції від 27 квітня 2010 року) прибуток товариства утворюється з надходжень від господарської діяльності після покриття матеріальних та прирівняних до них витрат і витрат на оплату праці. З балансового прибутку товариства сплачуються проценти по кредитах банків та по облігаціях, а також вносяться передбачені законодавством України податки та інші платежі до бюджету. Чистий прибуток, одержаний після зазначених розрахунків та сплати обов'язкової суми дивідендів, залишається у повному розпорядженні товариства, яке відповідно до установчих документів визначає напрями його використання.

Відповідно пункту «д» частини 5 статті 41 Закону України «Про господарські товариства» (в редакції від 27 квітня 2010 року) до компетенції загальних зборів належить затвердження річних результатів діяльності акціонерного товариства, включаючи його дочірні підприємства, затвердження звітів і висновків ревізійної комісії, порядку розподілу прибутку, строку та порядку виплати частки прибутку (дивідендів) з урахуванням вимог, передбачених цим та іншими законами, визначення порядку покриття збитків.

Законом, який закріплює правила щодо визначення обов'язкової частини прибутку, що підлягав сплаті в якості дивідендів є Закон України «Про акціонерні товариства».

Пунктом 4 розділу XVII Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про акціонерні товариства» передбачено, що до приведення у відповідність із цим Законом закони України, інші нормативно-правові акти діють у частині, що не суперечить цьому Закону.

У силу вимог частини 2 статті 30 Закону України «Про акціонерні товариства» (в редакції від 27 квітня 2010 року) виплата дивідендів здійснюється з чистого прибутку звітного року та/або нерозподіленого прибутку, у строк не пізніше шести місяців після закінчення звітного року. Виплата дивідендів здійснюється господарським товариством з чистого прибутку у звітному році та/або нерозподіленого прибутку в розмірі не менше 30 відсотків. Розмір виплати дивідендів може бути збільшений за рішенням загальних зборів акціонерного товариства. У разі відсутності або недостатності чистого прибутку звітного року та нерозподіленого прибутку минулих років виплата дивідендів за привілейованими акціями здійснюється за рахунок резервного капіталу товариства.

Згідно із пунктом 1.9 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» дивіденд - платіж, який здійснюється юридичною особою - емітентом корпоративних прав чи інвестиційних сертифікатів на користь власника таких корпоративних прав (інвестиційних сертифікатів) у зв'язку з розподілом частини прибутку такого емітента, розрахованого за правилами бухгалтерського обліку.

Відповідно до підпункту 7.8.1. пункту 7.8 статті 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств». У разі прийняття рішення щодо виплати дивідендів емітент корпоративних прав, на які нараховуються дивіденди, провадить зазначені виплати власнику таких корпоративних прав пропорційно частці його в статутному фонді підприємства-емітента таких корпоративних прав незалежно від того, чи була діяльність такого підприємства-емітента прибутковою протягом звітного періоду при наявності інших власних джерел для виплати дивідендів, а також від того, чи є наявним прибуток, розрахований за правилами податкового обліку, чи ні.

Пунктом 7.8. Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» встановлено, що крім випадків, передбачених підпунктом 7.8.5 цього пункту, емітент корпоративних прав, який приймає рішення про виплату дивідендів своїм акціонерам (власникам), нараховує та вносить до бюджету авансовий внесок з податку на прибуток у розмірі ставки, встановленої пунктом 10.1 статті 10 цього Закону, нарахованої на суму дивідендів, призначених для виплати, без зменшення суми такої виплати на суму такого податку. Зазначений авансовий внесок вноситься до бюджету до/або одночасно із виплатою дивідендів.

У разі виплати дивідендів у формі, відмінній від грошової (крім випадків, передбачених підпунктом 7.8.5 цього пункту), базою для нарахування авансового внеску згідно з абзацом першим цього підпункту є вартість такої виплати, розрахована за звичайними цінами.

Обов'язок із нарахування та сплати авансового внеску з цього податку за визначеною пунктом 10.1 статті 10 цього Закону ставкою покладається на будь-якого емітента корпоративних прав, що є резидентом, незалежно від того, чи такий емітент або отримувач дивідендів є платником податку на прибуток або має пільги зі сплати податку на прибуток, надані цим Законом або іншими законодавчими актами, чи у вигляді застосування ставки податку іншої, ніж встановлена пунктом 10.1 статті 10 цього Закону (крім платників цього податку, які підпадають під дію пункту 7.2, підпункту 7.8.5 пункту 7.8 статті 7 чи підпункту 10.2.3 пункту 10.2 статті 10 цього Закону).

Згідно із правилом визначеним пунктом 10.1 статті 10 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» прибуток платників податку, включаючи підприємства, засновані на власності окремої фізичної особи, оподатковується за ставкою 25 відсотків до об'єкта оподаткування.

Зазначені положення визначають процедуру нарахування дивідендів, що сплачуються особам, які володіють корпоративними правами господарського товариства у разі наявності у господарського товариства чистого прибутку та/або нерозподіленого прибутку попередніх періодів, що визначається виходячи з показників бухгалтерської звітності за результатами господарської діяльності у звітному періоді.При цьому правила щодо обов'язкової частки дивідендів та визначення авансового внеску з податку на прибуток не можуть бути застосовані у тому випадку, якщо у суб'єкта господарювання за результатами звітного періоду відсутній чистий прибуток та нерозподілений прибуток, оскільки позитивні значення вказаних показників є базовими при розрахунку сум дивідендів, які підлягають сплаті, а показник суми авансового внеску з податку на прибуток вираховується виходячи із значення суми дивідендів, які виплачуються господарським товариством.

З аналізу наведених норм вбачається, що обов'язковою умовою для платника податку по нарахуванню та внесенню до бюджету авансового внеску є рішення емітента корпоративних прав про виплату дивідендів своїм акціонерам (власникам).

Згідно з Формою № 2 «Звіт про фінансові результати» ПАТ «Новотроїцький маслосирзавод» за 2009 рік значення прибутку за звітний період становить 3 250 000,00 грн.

Як вбачається з акту перевірки, на сторінках 11- 13, податковим органом не заперечувалось про наявність у позивача протоколу загальних зборів акціонерів ПАТ «Новотроїцький маслосирзавод» від 16.03.2010 р., згідно якому прийнято рішення весь отриманий за 2009 рік прибуток в сумі 3 250 000,00 грн. направити на поповнення обігових коштів товариства, дивіденди не нараховувати.

Дані форм № 1 «Баланс», № 2 «Звіт про фінансові результати», №3 «Звіт про рух грошових коштів», № 4 «Звіт про власний капітал», наданих ВАТ «Новотроїцький маслосирзавод» до перевірки, підтверджуються інформацією, розміщеною на офіційному сайті Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку.

При цьому, судом не встановлено про наявність рішення позивача щодо виплати дивідендів, в матеріалах справи відсутні документи, які б підтверджували факт прийняття позивачем рішення про сплату дивідендів, не встановлено факту нарахування та сплати дивідендів.

Крім цього, слід зазначити, що відповідно до наданих позивачем копії договору на ведення реєстру № 53/1-р від 02.06.2009 р., довідки про структуру акціонерного капіталу, статуту позивача, ПАТ «Новотроїцький маслосирзавод», не є державним підприємством, таким чином на позивача норми закону про бюджет на 2010 рік в частині обов'язкової сплати дивідендів не поширюються.

Тобто, висновки про необхідність нарахувати та перерахувати авансові внески на суму дивідендів за 2009 р. не відповідають вимогам зазначеного закону.

При аналізі акту перевірки, зокрема пункту 3.1.4 « Висновок щодо повноти декларування та своєчасності сплати податку на прибуток», судом встановлено, при проведенні перевірки МДПІ використані показники бухгалтерського обліку ПАТ «Новотроїцький маслосирзавод», а саме за кредитом рахунку 441 «Нерозподілений прибуток» за 2009 рік відображено отримання чистого прибутку в розмірі 3 250 000,00 грн., на рахунках 443 «Прибуток, використаний у звітному періоді» та 671 «Розрахунки за нарахованими дивідендами» за 2009 рік обороти та залишки відсутні.

Надаючи правову оцінку діям податкового органу щодо використання показників зазначених рахунків при формулюванні висновків акту перевірки, що стали основою для прийняття в подальшому спірного податкового повідомлення-рішення, суд зазначає наступне.

Згідно із частиною 3 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року № 996-XIV інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку.

Правила щодо призначення і порядку ведення рахунків бухгалтерського обліку для узагальнення методом подвійного запису інформації про наявність і рух активів, капіталу, зобов'язань та факти фінансово-господарської діяльності підприємств, організацій та інших юридичних осіб (крім банків і бюджетних установ) незалежно від форм власності, організаційно-правових форм і видів діяльності, а також виділених на окремий баланс філій, відділень та інших відособлених підрозділів юридичних осіб визначені Інструкцією про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій.

Відповідно до зазначеної Інструкції на рахунку 44 "Нерозподілені прибутки (непокриті збитки)" ведеться облік нерозподілених прибутків чи непокритих збитків поточного та минулих років, а також використаного в поточному році прибутку.

За кредитом рахунку відображається збільшення прибутку від усіх видів діяльності, за дебетом - збитки та використання прибутку.

Рахунок 44 "Нерозподілені прибутки (непокриті збитки)" має такі субрахунки:

441 "Прибуток нерозподілений"

442 "Непокриті збитки"

443 "Прибуток, використаний у звітному періоді"

На субрахунку 441 "Прибуток нерозподілений" відображаються наявність та рух нерозподіленого прибутку.

На субрахунку 442 "Непокриті збитки" відображаються непокриті збитки. Їх списання здійснюють за рахунок нерозподіленого прибутку, резервного, пайового чи додаткового капіталу тощо.

На субрахунку 443 "Прибуток, використаний у звітному періоді" відображаються розподіл прибутку між власниками (нарахування дивідендів), відрахування в резервний капітал та інше використання прибутку в поточному періоді. Сальдо на цьому субрахунку у кінці року закривається у кореспонденції із субрахунками 441 та/або 442 з виведенням сальдо на одному з цих субрахунків.

Відповідно до Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій суб'єктів малого підприємництва призначенням рахунку 44 "Нерозподілені прибутки (непокриті збитки)" є облік та узагальнення інформації про нерозподілені прибутки (непокриті збитки), про використання прибутку.

Зазначені норми вказують на те, що рахунки 441, 442, 443 є рахунками аналітичного обліку відносно рахунку 44, що є рахунком синтетичного обліку та визначає загальний показник нерозподіленого прибутку (непокритого збитку) звітного періоду. При цьому показник нерозподіленого прибутку (непокритого збитку) дорівнює значенню нерозподіленого прибутку (рахунок 441) зменшеного на суму непокритих збитків (рахунок 442), а показник прибутку, використаного у звітному періоду дорівнює сумі на яка використовується для погашення непокритих збитків за рахунок нерозподіленого прибутку.

У зв'язку з цим значення аналітичних рахунків 441, 442 самі по собі не можуть бути використаними при визначенні загальних фінансових показників звітного періоду без урахування значення аналітичного рахунку 443 та загального щодо них значення синтетичного рахунку 44. Таким чином для оцінки показників фінансової діяльності суб'єкта господарювання мають використовуватися саме узагальнені значення, а не показники окремих синтетичних рахунків.

Враховуючи викладене, суд вважає висновок МДПІ щодо порушення п.п.7.8.2 п.7.8 ст.7 Закону України №334/94-ВР із змінами та доповненнями в частині несплати позивачем авансового внеску з податку на прибуток з суми дивідендів за 2009 рік є такими, що не відповідають фактичним обставинам справи та вимогам чинного законодавства.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок, щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем не надано до суду доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення та не довів правомірності прийнятого ним рішення, щодо нарахування позивачу податкового зобов'язання з податку на прибуток.

За таких підстав позовні вимоги щодо визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення № 0000092301 від 24.02.2012 року підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 94 КАС України, враховуючи, що рішення приймається на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд дійшов висновку про необхідність стягнення сплаченого судового збору з держбюджету на користь позивача.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст.2, 7-11, 17, 94, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

постановив:

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Новотроїцький маслосирзавод» до Генічеської міжрайонної державної податкової інспекції Херсонської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0000092301 від 24.02.2012 року про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 304687,50 грн., в тому числі за основним платежем у сумі 243750,00 грн. та за штрафними санкціями у сумі 60937,50 грн.

Стягнути з Державного бюджету України в особі Генічеської міжрайонної державної податкової інспекції Херсонської області Державної податкової служби на користь Публічного акціонерного товариства «Новотроїцький маслосирзавод» (ідентифікаційний код 00447586) судові витрати по сплаті судового збору у сумі 2146,00 грн. (дві тисячі сто сорок шість гривень).

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня її проголошення. В разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя Дубровна В.А.

кат. 8.2.6