Справа №2а-5-63/08р.

Центральний районний суд м. Миколаєва

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 вересня 2008 року

Центральний районний суд міста Миколаєва

У складі : головуючого - судді Алєйнікова В.О.

при секретарі Луговенко К. С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Миколаєві адміністративну справу за позовом

ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 , військової частини НОМЕР_2 про стягнення грошової компенсації продовольчого та речового забезпечення, надбавки за безперервну службу та премії за період проходження служби за кордоном -

В С Т А Н О В И В :

У липні 2007 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до військової частини НОМЕР_3 , військової частини НОМЕР_2 .

У позові вказував, що проходив службу у складі Збройних Силу України, під час проходження служби не був у повній мірі забезпечений продовольчим, речовим та грошовим забезпеченням.

Спираючись про таке, позивач просив суд про стягнення на його користь:

Ш з військової частини НОМЕР_3 :

? 14.392 грн. 29 копійок грошової компенсації замість продовольчих пайків;

? 4.273 грн. 89 копійок грошової компенсації вартості предметів речового забезпечення;

? 292 грн. 98 копійок надбавки за безперервну службу

Ш з військової частини НОМЕР_2 – премію у розмірі 33,3% за період його перебування у складі Миротворчого Контингенту у Сьєрра-Леоне у сумі 814 грн. 22 копійки премії за період проходження служби

Ухвалою Центрального районного суду міста Миколаєва від 13 травня 2008 року відповідач по справі – військова частина НОМЕР_3 , що розформована, замінена її правонаступником – військовою частиною НОМЕР_1 .

У судовому засіданні представник позивача позов підтримав та наполягав на його задоволенні у повному обсязі.

Представник відповідача – військової частини НОМЕР_1 - у судовому засіданні вимоги до цієї частини не визнавав та просив суд у задоволенні позову до цієї частини відмовити.

Він вказував, що, по-перше, військова частина НОМЕР_1 у встановленому військовим законодавством порядку не була визначена правонаступником військової частини НОМЕР_3 , по-друге, позивачем пропущений встановлений законом строк для звернення до суду із цим позовом, а, по-третє, законні підстави для задоволення позову є відсутніми.

Відповідач – військова частини НОМЕР_2 - у судове засідання свого представника не надіслав, про час та місце розгляду справи неодноразово сповіщався належним чином, про причини неявки представника суд не повідомив.

Враховуючи, що у справі є наявними достатні докази для її розгляду по суті, та немає необхідності в особистих поясненнях представника цього відповідача для прийняття рішення по суті справи, суд ухвалив про розгляд справи за його відсутності.

Після вислуховування сторін та перевірки матеріалів справи, суд дійшов такого.

1……Матеріалами справи встановлено, та сторони не заперечують проти того, що у період з 12 травня 2000 року до 31 березня 2003 року позивач проходив військову службу у військовій частині 63636 (нині – військова частина НОМЕР_2 ), де отримував премію у розмірі 33,3% від його грошового забезпечення

Під час проходження служби у цій частині – в період з 24 липня 2001 року по 22 липня 2002 року він знаходився у довгостроковому відрядженні в Республіці Сьєра-Леоне без виключення зі списків військової частини, під час цього відрядження премію не отримував.

/а.с. _____/

В період з 31 березня 2003 року до 3 червня 2006 року він проходив службу у військовій частині НОМЕР_3 , наказом командира військової частини НОМЕР_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 зі служби був звільнений.

Під час проходження служби у військовій частині НОМЕР_3 він продовольчі пайки не отримував, отримував надбавку за безперервну службу у розмірі 5% грошового забезпечення. Під час звільнення грошової компенсації вартості предметів речового майна та вартості не отриманих продовольчих пайків не отримав.

2…… Відповідно до підпункту «б» пункту 2 Постанови № 1924 від 28 грудня 2000 року «Про забезпечення діяльності Українського миротворчого контингенту Місії ООН у Сьєрра-Леоне» за такого за позивачем мала зберігатися виплата (в гривнях) 100 відсотків окладу за військове звання, посадового окладу, надбавки за вислугу років, інших видів грошового забезпечення.

Отже, дії відповідача щодо відмові позивачеві у сплаті вказаної суми суперечать закону, через що згадана сума підлягає стягненню на користь позивача на підставі судового рішення.

Відповідно до зробленого позивачем розрахунку розмір заборгованості із згаданих виплат становить 814 грн. 22 коп., доказів на спростування цього розрахунку відповідач не надав.

Отже, вимоги про стягнення з військової частини НОМЕР_2 814 грн. 22 коп. премії підлягають задоволенню.

3……Отримання військовослужбовцями продовольчих пайків або грошової компенсації замість них, а також грошової компенсації вартості предметів речового майна станом на червень 2006 року було передбачене лише частиною 2 статті 9 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» /в редакції, чинної на час виникнення спірних правовідносин/, дія якої призупинена відповідно до статті 2 Закону України від 17 лютого 2000 року «Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів», який є прийнятим у встановленому законом порядку єдиним компетентним органом – Верховною Радою України, не скасований та не визнаний неконституційним у встановленому Конституцією України порядку.

Дії держави щодо прийняття Закону від 17 лютого 2000 року «Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів» та відмови на його підставі у виплаті грошової компенсації вартості предметів речового забезпечення відповідають міжнародним стандартам. Зокрема, Європейський Суд у своєму рішенні у справі за позовом «Кечко проти України» (заява № 63134/00) відзначив, що Держава може вводити, призупиняти, закінчувати виплати чи змінювати розміри виплат з Державного бюджету, вносячи відповідні зміни у законодавство (пункт 23).

В цьому випадку ж, скориставшись цим правом, держава за законом призупинила здійснення оскаржуваних виплат, що не може бути розціненим, як порушення прав позивача.

Позивач також посилається на частину 2 статті 16 Закону України «Про збройні сили України» /в редакції від 13 січня 2005 року, чинної з 9 лютого 2005 року/.

Проте, ця норма, по-перше, отримання продовольчих пайків або компенсації замість них не передбачає, передбачає лише те, що держава гарантує військовослужбовцям одержання, зокрема, продовольчого забезпечення, але не продовольчих пайків, які є лише одним із способів продовольчого забезпечення військовослужбовців.

Посилання ж позивача на нормативні акти Кабінету Міністрів не є доречними, оскільки:

? Постанова № 316 від 12 березня 1996 року є підзаконним нормативним актом та має меншу юридичну силу, ніж перелічені вище Закони;

? Постанова № 426 від 29 березня 2002 року взагалі не стосується продовольчих пайків, стосується інших способів продовольчого забезпечення військовослужбовців.

По-друге, отримання компенсації вартості предметів речового майна вона також не передбачає, передбачає лише те, що держава гарантує військовослужбовцям одержання, зокрема, речового забезпечення у розмірах, які визначаються Кабінетом Міністрів України.

Оскільки частиною 2 статті 16 Закону України Про збройні сили України» /в редакції, що була чинною на час виникнення спірних правовідносин/ передбачено, що Кабінет Міністрів України визначає лише самі розміри речового забезпечення, але не його способи та порядок, нормативні документи Кабінету Міністрів України в частині, що стосується саме способів та порядку речового забезпечення /зокрема – пункт 27 Постанови Кабінету Міністрів України від жовтня 2004 р. № 1444 «Про речове забезпечення військовослужбовців Збройних Сил та інших військових формувань у мирний час»/ суд розцінює, як самостійний правовий акт. Цей акт суд застосовує, виходячи із загальних засад пріоритетності законів над підзаконними нормативними актами. За такого суд вважає, що при вирішенні цього спору в цій частині застосуванню підлягає Закон України стаття 48 Закону України «Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів», якими виплата компенсації вартості предметів речового майна призупинена.

На підставі наведеного суд вважає, що при вирішенні питання про виплату ОСОБА_1 компенсацію замість предметів речового майна та продовольчих пайків органи військового командування діяли в межах закону та наданих їм повноважень.

Отже, вимоги про стягнення цих виплат не підлягають задоволенню.

4…… Отримання військовослужбовцями надбавки за безперервну службу передбачене Указом Президента України № 389 від 5 травня 2003 року «Про надбавки військовослужбовцям Збройних Сил України, Міністерства внутрішніх справ України, Адміністрації Державної прикордонної служби України та Управління державної охорони України за безперервну службу»

Цей Указ передбачає право /але не обов’язок/ встановлювати особам, які мають високі результати у службовій діяльності, щомісячні надбавки за безперервну службу у відсотках до грошового забезпечення, залежно від стажу служби у визначених межах, проте без зазначення їх мінімального розміру.

Така конструкція нормативного акту виключає обов’язковість призначення вказаної надбавки, тим більше, у певних розмірах, та відповідне їй право позивача на її отримання у вказаних ним /позивачем/ розмірах.

За такого суд вважає, що при вирішенні питання про призначення цієї надбавки позивачеві органи військового командування діяли в межах закону та наданих їм повноважень, через що підстави для задоволення позову в частині, що стосується цієї надбавки, є відсутніми.

Отже, вимоги про стягнення цих виплат не підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 9, 11, 158-163 КАСУ, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Позов ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_2 про стягнення премії – задовольнити.

Стягнути з військової частини НОМЕР_2 на користь ОСОБА_1 814 грн. 64 копійки / вісімсот чотирнадцять грн. 64 копійки/ премії.

У задоволенні решти вимог ОСОБА_1 – відмовити.

Постанова може бути оскарженою до апеляційного адміністративного суду через Центральний районний суд міста Миколаєва протягом 10 днів.

СУДДЯ =АЛЄЙНІКОВ В.О.=