Суддя-доповідач - Губська Л.В.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 липня 2012 року справа №2а/1270/3194/2012

приміщення суду за адресою: 83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Губської Л.В.,

суддів: Білак С.В., Гаврищук Т.Г.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Свердловську Луганської області Державної податкової служби на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 07 травня 2012 року в адміністративній справі за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у м. Свердловську Луганської області Державної податкової інспекції у м. Свердловську Луганської області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач, фізична особа - підприємець ОСОБА_1., звернулася до Луганського окружного адміністративного суду з даним адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Свердловську Луганської області про визнання протиправним та скасування рішення № 143 від 03.02.2012, зобов'язання внести зміни до свідоцтва платника єдиного податку, виданого на її ім.»я, шляхом доповнення до п. 7 "Вид або види господарської діяльності" наступним записом: "47.77 "роздрібна торгівля годинниками та ювелірними виробами в спеціалізованих магазинах". .Позов мотивовано відмовою відповідача у видачі свідоцтва платника єдиного податку у зв'язку із здійсненням позивачем роздрібної торгівлі ювелірними виробами та годинниками, що він вважає неправомірним.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 07 травня 2012 року позов задоволено в повному обсязі.

Не погодившись з таким рішенням, відповідач, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить постанову суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову в повному обсязі. На обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що відповідно до норм чинного законодавства, зокрема Податкового кодексу України, який діяв на момент виникнення спірних правовідносин, та згідно з ч. 4 п. 291.5.1, п. 291.5 ст. 291 не можуть бути платниками єдиного податку суб'єкти господарювання, які здійснюють видобуток, виробництво, реалізацію дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, у тому числі органогенного утворення, тому вважає свою відмову правомірною.

Належним чином повідомлені про дату, час і місце апеляційного розгляду сторони до суду не прибули, тому, відповідно до ч.1 ст.197 КАС України, справу розглянуто в порядку письмового провадження.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши наведені у скарзі доводи, колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду дійшла до наступного.

З матеріалів справи вбачається, що позивач ОСОБА_1. зареєстрована в якості фізичної особи-підприємця (а.с.10), перебуває на обліку у відповідача (а.с.11).

25.01.2012 року позивач подала до Державної податкової інспекції у м. Свердловську Луганської області заяву про застосування спрощеної системи оподаткування, однак, листом від 03 лютого 2012 року отримала рішення відповідача про відмову у видачі свідоцтва платника єдиного податку з посиланням на те, що відповідно до підпункту 4 підпункту 291.5.1 пункту 291.5 статті 291 Податкового кодексу України, не можуть бути платниками єдиного податку суб'єкти господарювання, які здійснюють видобуток, виробництво, реалізацію дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, у тому числі органогенного утворення.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції погодився з доводами позивача і вважав такі дії податкового органу неправомірними.

Однак, колегія суддів не може погодитись з висновком суду першої інстанції з огляду на таке.

Податковим кодексом України встановлено правові засади застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності певними категоріями юридичних осіб і фізичних осіб - підприємців та які повинні відповідати вимогам, визначеним цим Кодексом.

Однією із вимог можливості застосування цими особами спрощеної системи оподаткування є вид господарської діяльності, який обрано такими особами (пункт 291.4 стаття 291 Податкового кодексу України).

Підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України встановлено, що господарська діяльність - це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Системний аналіз норм Податкового Кодексу свідчить про те, що у деяких випадках вид господарської діяльності визначається прямим посиланням на національний класифікатор видів економічної діяльності ДК 009:2005 (КВЕД ДК 009:2005) (статті 48, 154, 209, 291, 298, підрозділ 4 розділу XX Податкового кодексу України). При цьому, відповідно до пункту 298.3 статті 298 та пункту 299.11 статті 299 Податкового кодексу України вид господарської діяльності згідно з КВЕД безпосередньо зазначається у заяві та свідоцтві платника єдиного податку - фізичної особи - підприємця.

При цьому, Податковим кодексом України (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що не можуть бути платниками єдиного податку, зокрема, суб'єкти господарювання, які здійснюють видобуток, виробництво, реалізацію дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, у тому числі органогенного утворення (підпункт 4 підпункту 291.5.1 пункту 291.5 статті 291 цього Кодексу).

Податковим кодексом не визначено поняття «виробництво, реалізація дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння» .

Відповідно до п.5.3 ст.5 Податкового кодексу України, інші терміни, що застосовуються у цьому Кодексі і не визначаються ним, використовуються у значенні, встановленому іншими законами.

Правові основи і принципи державного регулювання видобутку, виробництва, використання, зберігання дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння та контролю за операціями з ними регулює Закон України "Про державне регулювання видобутку, виробництва і використання дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння та контроль за операціями з ними".

Частиною 1 статті 1 цього Закону встановлено, що дорогоцінні метали це - золото, срібло, платина і метали платинової групи у будь-якому вигляді та стані (сировина, сплави, напівфабрикати, промислові продукти, хімічні сполуки, вироби, відходи, брухт тощо); дорогоцінне каміння - природні та штучні (синтетичні) мінерали в сировині, необробленому та обробленому вигляді (виробах).

Тобто, до поняття «дорогоцінні метали і дорогоцінне каміння» належать також вироби із дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння.

Із заяви про застосування спрощеної системи оподаткування вбачається, що позивач обрав вид діяльності - роздрібна торгівля годинниками та ювелірними виробами.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що виходячи з приписів п.п.4 п.291.5.1 ст. 291 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), позивач не мав права на застосування спрощеної системи оподаткування, а тому відповідачем правомірно було відмовлено у видачі свідоцтва платника єдиного податку.

Відповідно до ч.3 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб»єктів владних повноважень адміністративні суду перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несправедливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції постанова прийнята з порушенням норм матеріального права, що є підставою для скасування рішення та прийняття нового рішення про відмову у задоволенні позову.

Керуючись ст..ст.195,197,198,202,205,207,211,212,254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Свердловську Луганської області Державної податкової служби - задовольнити.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 07 травня 2012 року в адміністративній справі №2а/1270/3194/2012 - скасувати.

Прийняти нову постанову.

В задоволенні позову фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у м. Свердловську Луганської області Державної податкової інспекції у м. Свердловську Луганської області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, - відмовити.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду в порядку письмового провадження набирає законної сили через п»ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, і може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Колегія суддів: Л.В. Губська

С.В.Білак

Т.Г.Гаврищук