ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.07.12 Справа№ 5015/1477/12

Господарський суд Львівської області у складі головуючого судді Станька Л.Л., судді Бортник О.Ю., судді Козак І.Б.,при секретарі судового засідання Кравець В.П. розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовною заявою Львівського міжрайонного транспортного прокурора в інтересах держави в особі позивача-1: Національної комісії регулювання електроенергетики України, м.Київ та позивача-2 : Державного територіально-галузевого об'єднання "Львівська залізниця" в особі відокремленого підрозділу "Енергозбут", м.Львів

до відповідача Публічного акціонерного товариства "Львівобленерго", м.Львів

про стягнення 26 791 672, 58 грн.

Представники сторін:

Від прокуратури: Луцик Г.Д. -прокурор відділу

Від позивача - 1: Кордюк Л.І. -начальник Львівського територіального представництва НКРЕ

Від позивача-2: Шевчишин О.С.- перший заступник начальника юридичної служби

Пантюшева Н.М. -ю/к

Від відповідача : Турко Г.О. -головний ю/к

Борис В.Ю. -ю/к

Суть спору:

У січні 2008 року Львівський міжрайонний транспортний прокурор звернувся до господарського суду Львівської області в інтересах держави в особі Національної комісії регулювання електроенергетики України, яку представляє Львівське територіальне представництво Державного територіального галузевого об'єднання "Львівська залізниця" (далі -Львівська залізниця, Позивач-2), яке представляє відокремлений підрозділ "Енергозбут" з позовом до відкритого акціонерного товариства "Львівобленерго" про стягнення заборгованості з оплати послуг з передачі електроенергії (транспортування) в сумі 2 870 602,94 грн. (а.с.2, т.1).

Окрім договору № 21/556-НП про оплату послуг з передачі електроенергії від 03.01.2000р., позовні вимоги обґрунтовані щомісячними рахунками (довідками) оплати електроенергії, транзитованої ВАТ «Львівобленерго»протягом спірного періоду часу від тягових підстанцій місцевими (локальними) електромережами Львівської залізниці (а.с.24-104, т.1).

Ухвалою господарського суду Львівської області від 27.03.2008р. № 8/20, залишеною без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 05.06.2008р., позов залишено без розгляду. Постановою Вищого господарського суду України від 21.01.2009р. (а.с.105, т.3) попередні судові рішення скасовано, справу направлено до суду першої інстанції для розгляду позовної заяви по суті.

Ухвалою суду від 24.10.2011р. у справі № 8/20 (а.с.120, т.5) здійснено заміну відповідача -Відкритого акціонерного товариства «Львівобленерго»на його правонаступника -Публічне акціонерне товариство «Львівобленерго»(далі -Відповідач, Товариство).

29.11.2010р. Львівський міжрайонний транспортний прокурор подав до господарського суду Львівської області заяву про збільшення позовних вимог (а.с.114-115, т.4), просив стягнути на користь Львівської залізниці з ПАТ «Львівобленерго»заборгованість з оплати послуг з передачі електроенергії (транспортування), а саме 19 331 178,11 грн. основний борг, пеню в сумі 2 218 551, 75 грн., індекс інфляції за весь час прострочення сплати основної суми боргу в сумі 4 290 157,96 грн., три проценти річних в сумі 951 784,77 грн. (всього - 26 791 672,58 грн.).

Нормативною підставою позовних вимог Львівський міжрайонний транспортний прокурор зазначив статті 20, 193 Господарського кодексу України, статті 16, 526, 527, 530, 611,625 Цивільного кодексу України.

Постановою Вищого господарського суду України від 27.03.2012р. (а.с.123, т.6) касаційну скаргу Львівської залізниці та прокуратури Львівської області задоволено, постанову Львівського апеляційного господарського суду від 13.12.2011р. і рішення господарського суду Львівської області від 10.11.2011р. у справі № 8/20 скасовано, матеріали справи передано на новий розгляд до господарського суду Львівської області.

Ухвалою від 12.04.2012р. порушено провадження у справі та її розгляд призначено на 03.05.2012р.

Ухвалою суду від 03.05.2012р. розгляд справи відкладено на 29.05.2012р., призначено колегіальний розгляд справи у складі трьох суддів: головуючого судді Станька Л.Л., судді Бортник О.Ю. і судді Козак І.Б.

Національною комісією регулювання електроенергетики України подано заяву про відмову від позову від 11.05.2012р. № 378/13/17-12 (вх.№10744/12 від 17.05.2012р.) (а.с.65, т.7) підписану головою Ліквідаційної комісії ОСОБА_8, яку судом прийнято і долучено до матеріалів справи.

Ухвалою суду від 29.05.2012р. за клопотанням представника Львівської залізниці продовжений термін вирішення спору і відкладений розгляд справи на 12.07.2012р. для надання представниками сторін додаткових документів щодо їх правового статусу.

Представником прокуратури (далі - Прокурор) 12.07.2012р. подано суду наказ Генеральної прокуратури України від 04.05.2012р. №79ш (а.с.125, т.7), згідно якого ліквідовано у штатному розписі прокуратури Львівської області Львівську міжрайонну транспортну прокуратуру із загальною чисельністю 18 одиниць та зараховано їх до резерву Генеральної прокуратури України з відповідним фондом заробітної плати, утворено у структурі та штатному розписі прокуратури Львівської області управління правозахисної діяльності, протидії корупції та злочинності у сфері транспорту.

Представником позивача-1 подано суду 12.07.2012р. Указ Президента України від 23 листопада 2011 року N 1057/2011 «Про ліквідацію Національної комісії регулювання електроенергетики України»(а.с.68-69, т.7) та витяг з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (ЄДРПОУ) від 12.07.2012р. (а.с.124, т.7), згідно якої Національна комісія регулювання електроенергетики України знаходиться в процесі припинення.

В судовому засіданні 12.07.2012р. оголошувалась перерва відповідно до ст.77 ГПК України.

Про дату, час і місце розгляду справи прокурор, сторони повідомлені належним чином, про що є докази у матеріалах справи.

В судове засідання з'явилися прокурор, представники Львівської залізниці, які підтримали позовні вимоги повністю з підстав, викладених в позовній заяві з урахуванням збільшених позовних вимог. Представники Львівської залізниці додатково пояснили, що станом на дату розгляду судом даної справи відповідач не сплатив Львівській залізниці заборгованість в сумі 26 791 672,58 грн., просять позов задовільнити.

Представник Національної комісії регулювання електроенергетики України підтримав заяву від 11.05.2012р. № 378/13/17-12 про відмову від позову, просить її задовільнити.

Представники Товариства у судове засідання з'явилися, позов заперечують з підстав, викладених у відзиві на позов від 24.04.2012р. № 112-2531 (а.с.10-17, т.7), просять при вирішенні спору застосувати строк позовної давності з урахуванням заяви про застосування строку позовної давності, поданої до суду 27.10.2011р. (а.с.161, т.5), в задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

Розглянувши в судовому засіданні заяву Національної комісії регулювання електроенергетики України (далі -НКРЕ) від 11.05.2012р. № 378/13/17-12 про відмову від позову, суд встановив наступне.

НКРЕ відмову від позову обґрунтовує тим, що даний спір має суто господарський характер, стосується лише сторін Договору від 03.01.2000р. № 21/556-НП та не впливає на інтереси держави в особі НКРЕ.

Згідно ч.2 ст.78 ГПК України до прийняття відмови позивача від позову або до затвердження мирової угоди сторін господарський суд роз'яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи є повноваження на вчинення цих дій у представників сторін.

Встановлено, що в Указі Президента України від 23 листопада 2011 року N 1057/2011 «Про ліквідацію Національної комісії регулювання електроенергетики України»(а.с.68-69, т.7) не зазначено про наявність у голови Ліквідаційної комісії НКРЕ ОСОБА_8 повноважень на вчинення дій щодо відмови від позову, заявленого в інтересах держави в особі НКРЕ, інших доказів наявності у голови Ліквідаційної комісії НКРЕ ОСОБА_8 таких повноважень суду не надано і в заяві про відмову від позову не зазначено.

Відповідно до абзацу 6 статті 22 ГПК України господарський суд не приймає відмови від позову, зменшення розміру позовних вимог, визнання позову відповідачем, якщо ці дії суперечать законодавству або порушують чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси.

Постановою Вищого господарського суду України від 21.01.2009р. № 8/20 (а.с.91-94, т.3) встановлено, що невиконання встановлених державою ліцензійних умов, правил та тарифів на транспортування електричної енергії суб'єктами підприємницької діяльності істотно порушує інтереси держави в частині регулювання оптового ринку електроенергії України, для реалізації яких і була створена Національна комісія регулювання електроенергетики України.

Отже, суд приходить до висновку, що відмова НКРЕ від позову є необґрунтованою, такою, що порушує інтереси держави, а заява НКРЕ про відмову від позову підписана особою, повноваження якої на вчинення таких дій не підтверджено належними та допустимими доказами, тому суд не приймає відмови НКРЕ від позову.

Розглянувши подані прокурором, позивачами та відповідачем документи і матеріали, заслухавши їх пояснення, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд Львівської області

Судом встановлено:

проведеною Львівською міжрайонною транспортною прокуратурою перевіркою встановлено, що 03 січня 2000 року між Львівською державною залізницею, найменування якої змінено на Державне галузеве-територіальне об'єднання «Львівська залізниця»та ВАТ "Львівобленерго", правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Львівобленерго», укладено договір про оплату послуг з передачі електроенергії № 21/556-НП (далі-Договір) (а.с.20, т.1), згідно якого Товариство (Замовник) оплачує Львівській залізниці послуги з передачі електроенергії, яка відпускається з шин тягових підстанцій залізниці (п.1.1).

Львівська залізниця та відповідач є ліцензіатами з постачання електричної енергії за регульованим тарифом та з передачі електричної енергії місцевими (локальними) електромережами на території, де розташовані власні місцеві (локальні) електричні мережі залізниці та Товариства на підставі виданих Національною комісією регулювання електроенергетики України ліцензій серії АБ № 220846, АБ № 220845, АБ № 177344, АБ № 177345 (а.с.7-8, т.1, а.с. 35-36, т.4).

Отримавши ліцензії на право здійснення підприємницької діяльності з передачі та постачання електроенергії за регульованим тарифом, Львівська залізниця та відповідач стали учасниками взаємовідносин у сфері енергетики, які врегульовані спеціальним законодавством про електроенергетику, а саме: Законом України «Про електроенергетику», Умовами та Правилами здійснення підприємницької діяльності з передачі електроенергії місцевими (локальними) електромережами та Умовами та Правилами здійснення підприємницької діяльності з постачання електроенергії місцевими (локальними) електромережами, затвердженими відповідно постановами НКРЕ України від 13.06.1996р. № 15 та від 13.06.1996р. № 15/1 (далі - Умов та Правил НКРЕ), Правилами користування електричною енергією (ПКЕЕ) тощо.

Постановою НКРЕ України від 12.09.1997р. № 715 (далі - постанова НКРЕ № 715) (а.с.61-62, т.5) Львівській залізниці затверджено тарифи на передачу електричної енергії місцевими (локальними) електромережами. Згідно постанови НКРЕ № 715 для електричних мереж ДТГО «Львівська залізниця», розташованих на території Львівської області, встановлено для 1 класу напруги (35 кВ та више) -тариф 0,43 коп./кВт.год. , для 2 класу напруги (менше 35 кВ) - тариф 1.40 коп/ кВт.год.

Згідно умов Договору № 21/556-НП Замовник оплачує Залізниці послуги з передачі електроенергії, що відпускається з шин тягових підстанцій для потреб підприємств Замовника та їх абонентів (п.1.1), Замовник на підставі наданих залізницею довідок та показників обліку повинен щомісячно оплачувати Львівській залізниці з розрахунку по 1 класу-0,43 коп./кВт.год, по 2 класу-1.40 коп/ кВт.год, за послуги з передачі електроенергії мережами залізниці для потреб Замовника (п.2.1), розрахунки здійснюються шляхом перерахування «Замовником»коштів на розрахунковий рахунок залізниці (п.2.3), відтак суд вважає, що сторони під час укладення Договору № 21/556-НП і протягом його дії виходили з умов (критеріїв) поділу електроенергії на 1 і 2 класи, визначених постановою НКРЕ № 715.

30.06.2006р. Львівська залізниця та відповідач уклали Додаткову угоду про внесення змін до Договору № 21/556-НП (далі - Додаткова угода від 30.06.2006р.) (а.с.37, т.4), згідно якої термін дії Договору про оплату послуг з передачі електроенергії № 21/556-НП продовжується на строк до 31.12.2006р., Договір вважається щоразу продовженим на наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення терміну дії договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов. (п.1.1.). Оплату за весь об'єм переданої електроенергії проводить відповідач подекадно, за тарифом на передачу по 1 та 2 класу, затвердженим постановою НКРЕ № 715 від 12.09.1997р., в наступні терміни: до 10 числа 30% вартості прогнозованої величини транзиту; до 20 числа 30% вартості прогнозованої величини транзиту; до 30 числа 40% вартості прогнозованої величини транзиту; до 10 числа наступного місяця остаточний розрахунок відповідно до отриманого рахунку, який залізниця щомісяця надсилає замовнику не пізніше 5-го числа місяця наступного за розрахунковим (п.1.2 ). У випадку не проведення остаточного розрахунку в термін, передбачений п.1.2 Додаткової угоди сторони домовились, що на суму залишкової заборгованості нараховується пеня у розмірі 0,1%, але не більше подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення платежу (п.3); всі інші умови Договору № 21/556-НП залишаються незмінними і сторони підтверджують по них свої зобов'язання ( п.4).

01.07.2007р. набрала чинності постанова НКРЕ України від 21.06.2007р. № 831 „Про затвердження тарифів на передачу електричної енергії місцевими (локальними) електромережами та постачання електроенергії за регульованим тарифом Львівській залізниці" (далі-постанова НКРЕ № 831) (а.с.108,, т.1), якою Залізниці затверджено нові тарифи на передачу електричної енергії місцевими (локальними) електромережами для здійснення сальдо-розрахунків між ліцензіатами на рівні: для 1 класу напруги - 2,59 грн/МВт.год (без ПДВ), для 2 класу напруги - 38,81 грн/МВт.год (без ПДВ), Постанова НКРЕ України № 831 анулювала попередню постанову НКРЕ України № 715.

Встановлено, що у постанові НКРЕ № 831 відсутні умови (критерії) поділу переданої електроенергії на 1 і 2 класи за ступенем напруги (35 кВ та вище) і (менше 35 кВ), як зазначено у постанові НКРЕ № 715, та які діяли як на момент укладення Договору 03.01.2000р. і Додаткової угоди від 30.06.2006р., так і станом на 01.07.2007р.

Згідно ч.1 ст.628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

У спірний період часу з 01.07.2007р. по 31.10.2010р. сторони Договору за домовленістю не змінювали раніше встановлені постановою НКРЕ № 715 і погоджені ними під час укладення Договору критерії поділу за ступенем напруги на 1 клас (35кВ і вище) та 2 клас (менше 35 кВ), а НКРЕ не встановлювало для Львівської залізниці інші критерії поділу за ступенем напруги на 1 та 2 класи переданої електроенергії місцевими (локальними) електромережами, ніж передбачені постановою НКРЕ № 715, отже суд вважає, що сторони Договору у спірний період часу і протягом дії Договору повинні були виходити з умов (критеріїв) поділу електроенергії на 1 і 2 класи, визначених раніше постановою НКРЕ № 715.

28.08.2007р. сторони підписали Додаткову угоду (а.с.21, т.1) з протоколом розбіжностей, відповідно до пункту 1.1. якої зазначено, що п.1.2. договору № 21/556-НП від 03.01.2000р. викласти в наступній редакції: оплату за весь об'єм переданої електричної енергії проводиться подекадно, за тарифом на передачу по 1 та 2 класу затвердженим постановою НКРЕ № 831 від 21.06.2007р. в наступні терміни: до 10 числа 30% вартості прогнозованої величини транзиту; до 20 числа 30% вартості прогнозованої величини транзиту; до 30 числа 40% вартості прогнозованої величини транзиту; до 10 числа наступного місяця остаточний розрахунок відповідно до отриманого рахунку.

Згідно протоколу розбіжностей до Додаткової угоди від 28.08.2007р. (а.с.23, т.1, а.с. 48, т.7) Товариство пропонувало викласти п.1.1 Договору в наступній редакції: п.1.2 оплата за весь обсяг переданої електроенергії, який визначений по класах напруги згідно з п.3.1 , 3.2 Положення про порядок подання, визначення та затвердження економічних коефіцієнтів нормативних технологічних витрат електроенергії, затвердженої постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України (далі - НКРЕ) № 654 від 25.05.2006р. (далі-Положення НКРЕ № 654) проводиться подекадно із застосуванням тарифу на передачу електричної енергії для здійснення сальдо розрахунків між ліцензіатами, затвердженим постановою НКРЕ № 831 від 21.06.2007р. в наступні терміни: до 10 числа 30% вартості прогнозованої величини транзиту; до 20 числа 30% вартості прогнозованої величини транзиту; до 30 числа 40% вартості прогнозованої величини транзиту; до 10 числа наступного місяця остаточний розрахунок відповідно до отриманого рахунку. Залізниця щомісячно на підставі акту звірки формує і надсилає, не пізніше 5-числа місяця наступного за розрахунковим, рахунок Замовнику, для здійснення ним остаточного розрахунку.

Львівська залізниця отримала 17.09.2007р. протокол розбіжностей до Додаткової угоди від 28.08.2007р., що підтверджується відміткою на листі Товариства від 11.09.2007р. № 142-3944 (а.с.22, т.1), його не підписала, і направила Товариству 18.10.2007р. (в перший робочий день після вихідного дня) протокол - узгодження розбіжностей до Додаткової угоди від 28.08.2007р (а.с.49, т.7), отримання якого відповідач не заперечує.

Факт не набрання чинності Додаткової угоди від 28.08.2007р. визнають Львівська залізниця та відповідач у відзиві на позов від 24.04.2012р. (а.с.10-17, т.7)

Суд вважає, що між сторонами підписаної з протоколом розбіжностей Додаткової угоди від 28.08.2007 до Договору № 21/556-НП, не досягнуто домовленості щодо внесення змін до Договору № 21/556-НП та п.1.2. Додаткової угоди від 30.06.2006р., виходячи з наступних підстав.

Згідно ст.189 ГК України ціна є істотною умовою господарського договору.

Згідно ч.2 ст.632 ЦК України зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст.651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.652 ЦК України у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах ( ч.1), якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони (ч.2).

Згідно ст. 188 ГК України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором (ч.1); сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором (ч.2); сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду (ч.3); у разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду (ч.4).

В матеріалах справи відсутні, суду не надані і не названі докази внесення сторонами в порядку, визначеному п.1.1 Додаткової угоди від 30.06.2006р., змін до умов Договору на підставі підписаної з протоколом розбіжностей Додаткової угоди від 28.08.2007р. та постанови НКРЕ № 831, отже, суд приходить до висновку, що між сторонами не досягнуто у встановленому ст.ст.651,652 ЦК України, ст.188 ГК України, п.1.1. Додаткової угоди від 30.06.2006р., домовленості щодо внесення змін до цього Договору, а Додаткова угода від 28.08.2007р. не набрала законної сили.

Відповідачем не доведено, що у зв'язку з прийняттям НКРЕ постанови № 831 у Договорі № 21/556-НП змінились умови (критерії) поділу за ступенем напруги переданої Львівською залізницею і спожитої відповідачем електроенергії місцевими (локальними) електромережами залізниці на 1 і 2 класи напруги, встановлені сторонами під час укладення Договору № 21/556-НП (1.1,2.1) та Додаткової угоди від 30.06.2006р.(п.1.2), які діяли до 01.07.2007р. Отже, суд приходить до висновку, що скасування дії постанови НКРЕ № 715 і прийняття постанови НКРЕ № 831, в якій відсутні умови (критерії) поділу за ступенем напруги на 1 та 2 класи напруги переданої електроенергії, не є підставою для односторонньої зміни сторонами в Договорі № 21/556-НП умов (критеріїв) поділу на 1 і 2 класи за ступенем напруги 35, 10, 6 кВ та для відмови відповідача від оплати наданих йому залізницею послуг з передачі Товариству електроенергії 2 класу напруги ступенем напруги менше 35 кВ.

Встановлено, що між сторонами Договору відсутній спір щодо застосування з 01.07.2007р. та у спірний період часу до правовідносин, що виникли за Договором № 21/556-НП та Додатковою угодою до нього від 30.06.2006р, встановлених постановою НКРЕ № 831 тарифів для нарахування та проведення розрахунків за надані залізницею та спожиті Товариством послуги з транзиту електроенергії 1 та 2 класу напруги, а саме відповідач у відзиві на позов від 24.04.2012р. (а.с.10-17, т.7), у Розрахунку залізниці позовних вимог (а.с.117-120, т.4), у щомісячних рахунках (довідках) залізниці (а.с.150-233, т.7). Суд вважає, що дії сторін Договору № 21/556-НП щодо застосування у спірний період часу тарифів встановлених постановою НКРЕ № 831 для здійснення розрахунків з оплати наданих Львівською залізницею послуг з передачі електроенергії 1 та 2 класу напруги місцевими (локальними) електромережами залізниці по Договору № 21/556-НП, узгоджуються із нормами чинного законодавства, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до ст.17 Закону України «Про електроенергетику», ст.9 Закону України «Про ціни і ціноутворення», ст.632 ЦК України, п.3.7.1 Умов та Правил НКРЕ № 15, тарифи на передачу електричної енергії місцевими (локальними) електромережами, що є предметом спірних правовідносин у даній справі, регулюються і затверджуються НКРЕ України.

Частиною 2 пункту 3 статті 6 ЦК України встановлено, що сторони у договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає із суті відносин між сторонами.

Згідно ч.3 ст.5 ЦК України, якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов'язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.

Відповідно до положень ст.4 ЦК України постанова НКРЕ № 831 є актом цивільного законодавства.

Пунктом 1.4 Умов та Правил НКРЕ № 15 встановлено, що ліцензіати, які отримали ліцензію на передачу електричної енергії місцевими (локальними) електромережами, зобов'язані дотримуватися ліцензійних умов і виконувати рішення НКРЕ.

Отже, суд приходить до висновку, що Товариство і Львівська залізниця з 01.07.2007р. не мали права відступити від положень постанови НКРЕ № 831 і застосування Львівською залізницею у спірний період часу в розрахункових документах з відповідачем тарифів, встановлених постановою НКРЕ № 831 та умов (критеріїв) поділу переданої Товариству електроенергії на 1 клас (35кВ та вище) та 2 клас ( менше 35 кВ), на підставі постанови НКРЕ № 715, яка діяла на момент укладення сторонами Договору № 21/556-НП та Додаткової угоди від 30.06.2006р. не суперечить чинному законодавству, відповідає умовам Договору № 21/556-НП (п.1.1,2.1) і Додатковій угоді від 30.06.2006р. (п.1.2), є правомірним.

Розглянувши на виконання постанови Вищого господарського суду України від 27.03.2012р. лист НКРЕ України за № 4105/13/17-09 від 22.06.2009р. (а.с.8-9, т.4), суд встановив наступне.

У листі № 4105/13/17-09 у формі пояснення НКРЕ від 22.06.2009р. зазначено, що взаємовідносини між енергопостачальною компанією ВАТ "Львівобленерго" та Львівською залізницею регулюються Правилами користування електричною енергією, затвердженими постановою НКРЕ від 31.07.1996р. № 28 (у редакції постанови НКРЕ від 17.10.2005 № 910). В обґрунтування таких висновків НКРЕ зазначає, що станом на 16.06.2009р. Львівська залізниця працює не як ліцензіат з постачання електричної енергії за регульованим тарифом, а як основний споживач, оскільки підприємство фактично не закуповує електроенергію на оптовому ринку електроенергії.

Діяльність з передачі електричної енергії місцевими (локальними) мережами та діяльність з постачання електричної енергії за регульованим тарифом є окремими видами господарської діяльності.

Перший вид діяльності регулюється постановою НКРЕ України від 13.06.1996р. № 15 "Про затвердження Умов та Правил здійснення підприємницької діяльності з передачі електричної енергії місцевими (локальними) електромережами".

Другий -постановою НКРЕ України від 13.06.1996р. № 15/1 "Про затвердження Умов та Правил здійснення підприємницької діяльності з постачання електричної енергії за регульованим тарифом".

На кожний з цих окремих видів господарської діяльності видається окрема ліцензія. При цьому зазначеними нормативними актами не передбачено залежності умов здійснення одного виду діяльності від умов здійснення іншого. Отже здійснення або нездійснення позивачем господарської діяльності з постачання електричної енергії за регульованим тарифом, в тому числі діяльності щодо закупівлі електричної енергії на Оптовому ринку електричної енергії, жодним чином не впливає на умови здійснення позивачем діяльності з передачі електричної енергії місцевими (локальними) електромережами. Таких умов не передбачено ні постановою НКРЕ № 831, ні постановою НКРЕ № 715. Крім того, у постанові НКРЕ № 831 не зазначено, що вона буде чинною лише у разі отримання Львівською залізницею другого виду ліцензії та закупівлі електроенергії на Оптовому ринку.

Відтак, суд не приймає до уваги і відхиляє лист НКРЕ України за № 4105/13/17-09 від 22.06.2009р.. Крім цього, встановлено, що лист НКРЕ від 22.06.2009р. не відповідає відповідній правовій позиції у постанові Вищого господарського суду України від 09 липня 2009р. у подібній справі № 59/177-08 (а.с.143-149, т.7).

Розглянувши долучені до справи висновки судової електротехнічної та судово-економічної експертизи від 10.08.2010р. (а.с.89-99, т.4) та додаткової комплексної судової електротехнічної та судово-економічної експертизи від 20.07.2011р. (а.с.85-94, т.5), суд встановив наступне.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 26.10.2011р. у справі № 28/215 ( а.с.165-168, т.5), яка набрала законної сили, встановлено, що спори у справах № 8/20 та № 28/215 є між іншими сторонами та з різних підстав. Подібні висновки щодо господарської справи № 28/215 зазначені у постанові Вищого господарського суду від 27.03.2012 р. у справі № 8/20.

Відповідно до ст.34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно ст.35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Отже, керуючись ст.ст.34,35 ГПК України, суд не приймає та відхиляє докази на а.с.89-99, т.4; а.с. 85-94, т.5, як такі, що не мають преюдиціального значення для справи.

Щодо виконання сторонами умов Договору № 21/556-НП та Додаткової угоди від 30.06.2006 судом встановлено наступне.

У спірний період часу з 01.07.2007р. по 31.10.2010р. Львівська залізниця виконала Договір № 21/556-НП і Додаткову угоду від 30.06.2006р. відповідно до умов, передбачених в цих договорах (угодах), надала послуги Товариству у межах умов (критеріїв) поділу напруги переданої електроенергії власними електромережами залізниці на 1 клас напруги (35 кВ та више) та 2 клас напруги (менше 35 кВ), що підтверджується Розрахунками позовних вимог (а.с.117-120, т.4; а.с. 107, т.1), рахунками (довідками) залізниці за спірний період часу, що визнає Відповідач у відзиві на позов від 24.04.2012р. зазначив за спірний період з 01.07.2007р. по 31.10.2010р. Залізниця надавала послуги з передачі електроенергії на підставі цього Договору та додаткових угод до нього», «щодо порядку поділу на класи напруги обсягів переданої електроенергії ступенем напруги 35,10,6 кВ (саме за таким ступенем напруги Залізниця передавала електроенергію Львівобленерго…», «з 01.07.2007р. Залізниця виставляла Львівобленерго рахунки за тарифом на передачу електричної енергії для здійснення розрахунків між ліцензіатами відповідного класу напруги, який затверджений постановою НКРЕ № 831...».

Згідно Розрахунку суми боргу (а.с. 116, т.4) та довідки відповідача (а.с.26-27, т.5) Львівська залізниця за спірний період часу надала Товариству послуг з передачі електроенергії по договору № 21/556-НП у кількості 1 655 038 287 кВт/год ступенем напруги 35, 10, 6 кВт, а саме з 1 липня до 31 грудня 2007 року -250 300 693 квт/год, з 1 січня до грудня 2008 року -496 625 327 кВт/год , з 1 січня до 31 грудня 2009 року -484 269 836 кВт/год, з 1 січня до 31 жовтня 2010 року -423 842 431 кВт/год.

Згідно з довідкою про фактичні дані 2007 року щодо обсягів віддачі електроенергії з мереж Львівської залізниці в мережі відповідача (а.с.30, т.5), за період з 01.07.2007р. по 31.12.2007р. залізниця передала відповідачу електроенергію ступенем напруги 35 кВ в кількості 180 234 тис. кВт/год, ступенем напруги 10 кВ в кількості 41638,9 тис. кВт/год, ступенем напруги 6 кВ в кількості 28427,9 тис кВт/год.

Відповідно до довідки про фактичні дані 2008 року щодо обсягів віддачі електроенергії з мереж Львівської залізниці в мережі відповідача (а.с.29, т.5) за період з 01.01.2008р. по 31.12.2008р. передано відповідачу електроенергію ступенем напруги 35 кВ в кількості 359871,1 тис. кВт/год, ступенем напруги 10 кВ в кількості 85806,6 тис кВт/год, ступенем напруги 6 кВ в кількості 50947,6 тис кВт/год.

Згідно з довідкою про фактичні дані 2009 року щодо обсягів віддачі електроенергії з мереж Львівської залізниці в мережі відповідача (а.с.28, т.5), за період з 01.01.2009р. по 31.12.2009р. передано Товариству електроенергію ступенем напруги 35 кВ в кількості 353 145, 9 тис. кВт/год, ступенем напруги 10 кВ в кількості 86 951,3 тис. кВт/год, ступенем напруги 6 кВ в кількості 44 172,7 тис. кВт/год.

Згідно з довідкою про фактичні дані 2010 року щодо обсягів віддачі електроенергії з мереж Львівська залізниця в мережі Товариства (а.с.70, т.5), за період з 01.01.2009р. по 31.10.2010р. передала електроенергію ступенем напруги 35 кВ в кількості 312 595,2 тис. кВт/год, ступенем напруги 10 кВ в кількості 77 052,0 тис. кВт/год, ступенем напруги 6 кВ в кількості 34 194,3 тис. кВт/год.

Між сторонами Договору відсутній спір щодо загальної кількості 1 655 038 287 кВт/год, переданих залізницею та спожитих Товариством послуг з передачі електроенергії протягом спірного періоду часу по Договору № 21/556-НП, що підтверджується зібраними у справі доказами, а саме відзивом відповідача на позов від 24.04.2012р., розрахунками позовних вимог (а.с.117-120, т.4).

Поряд з тим, відповідачем не доведено доказами, що загальний обсяг переданої йому Львівською залізницею і спожитої Товариством електроенергії у кількості 1 655 038 456 кВт/год. -це передана залізницею електроенергія лише 1 класу напруги, не надано доказів встановлення постановами НКРЕ Львівській залізниці з 01.07.2007р. права на передачу місцевими (локальними) електромережами ліцензіатам електроенергії лише 1 класу напруги (35 кВ вище) та тарифу на передачу (транзит) електроенергії тільки на 1 клас напруги.

В матеріалах справи відсутні, суду не надані та не названі відповідачем докази внесення у спірний період часу змін в режим електропостачання і передачі електроенергії по шинах тягових підстанцій Львівської залізниці на території Львівської області, змін технічного обладнання залізниці, що задіяне у процесі надання послуг Товариству на підставі Договору № 21/556-НП і Додаткової угоди від 30.06.2006р., докази відмови Львівської залізниці у спірний період часу від надання Товариству послуг з передачі електроенергії 2 класу напруги (35 кВ та менше) та /або не передачі залізницею Товариству електроенергії 2 класу напруги відповідно до умов договору № 21/556-НП (п.п.1.1,1.2) і Додаткової угоди від 30.06.2006 (п.1.2).

Товариство до 01.07.2007р. сплачувало Львівській залізниці передану на виконання Договору електроенергію 1 та 2 класу напруги за тарифами, встановленими постановою НКРЕ № 715, після чого застосовуючи тарифи, встановлені постановою НКРЕ № 831, здійснило одноосібний перерахунок нарахованих залізницею відповідно до п.1.2 Додаткової угоди від 30.06.2006р. коштів; відмовилося виконувати свої договірні зобов'язання, а саме п.п. 1.1, 2.1, 2.3 Договору, п.1.2 Додаткової угоди від 30.06.2006р.

Відповідач визнає часткову оплату ним у спірний період часу щомісячних рахунків залізниці за надані Товариству послуги з передачі електроенергії 1 і 2 класу загальною кількістю 1 655 038 287 кВт/год, і проведення ним розрахунків за загальний обсяг передачі електроенергії лише по тарифах І класу напруги (а.с. 13, 15, т.7)

Відтак, на підставі зібраних у справі матеріалів суд приходить до висновку, що у сторін Договору немає розбіжностей щодо існування факту надання та споживання послуг, загального обсягу відданої (переданої) електроенергії, їх кількості та сум здійснених відповідачем оплат наданих йому залізницею послуг з передачі електроенергії. Розбіжності стосуються лише вартості послуг з передачі та споживання відповідачем електроенергії 2 класу напруги згідно умов Договору № 21/556-НП, Додаткової угоди від 30.06.2006р., обставини надання яких Товариству, суд вважає встановленими і доведеними доказами у справі.

Згідно Розрахунку суми боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, щомісячних рахунків (довідок) Львівської залізниці за надані відповідачу послуги з транзиту електроенергії 2 класу напруги нарахований за період з 1.07.2007р. по 31.10.2010р. основний борг в сумі 19 331 178,11 грн.

На момент вирішення спору відповідач не надав суду докази виконання умов Договору № 21/556-НП (п.п.1.1.2.1, 2.3) та сплати Львівській залізниці основного боргу згідно умов та в строк, що встановлені у п.1.2 Додаткової угоди від 30.06.2006р.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить з наступного.

У відповідності до ст.1 Закону України „Про електроенергетику" передача енергії -це транспортування енергії за допомогою мереж на підставі договору.

Згідно ч.3, 9 ст. 17 Закону України „Про електроенергетику" тарифи на передачу і постачання електричної енергії місцевими (локальними) електромережами регулюються Національною комісією регулювання електроенергетики України. Підприємства, які постачають електричну енергію мережами, які не є їх власністю, повинні купувати електричну енергію на оптовому ринку електричної енергії України та вносити плату за користування місцевими (локальними) електричними мережами.

Пунктом 3.7.2. Умов та Правил № 15 встановлено, що ліцензіат має право одержувати від енергопостачальників, електроенергію яку він передає місцевими (локальними) електромережами на відповідному класі напруги, плату за тарифами на передачу електроенергії. Відносини між ліцензіатами регулюються договорами. Порядок розрахунку обсягів передачі електроенергії та тарифи на передачу визначаються нормативно-правовими актами НКРЕ.

У відповідності до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Згідно ст.ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно статті 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином. .

Статтею 530 ЦК України передбачено строк (термін) виконання зобов'язання. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню за настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

На підставі ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У відповідності до п.3, ч.1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно ч.2 ст.551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі.

Згідно ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Розглянувши доводи Товариства щодо наявності підстав для відмови у стягненні на користь залізниці боргу в сумі 8 805 208,31 грн. у зв'язку з прийняттям господарським судом Львівської області і набрання законної сили судових рішень у справі № 28/215, суд встановив наступне. У постанові Львівського апеляційного господарського суду від 26.10.2011р. у справі № 28/215 (а.с.165-168, т.5) зазначено: «позивачами в справі № 8/20 є Національна комісія регулювання електроенергетики України та ДТГО «Львівська залізниця», а предметом спору є стягнення заборгованості за передачу електроенергії за період з 01.07.2007 року по 01.11.2010 року згідно договору про оплату послуг з передачі електроенергії № 21/556-НП від 03.01.2000 року. В даній же справі позивачем є лише ДТГО «Львівська залізниця», а підставою позовних вимог зазначено ст.ст.1212,1213 ЦК України, посилаючись на позадоговірні відносини між сторонами, …. вказані спори є між іншими сторонами та з різних підстав», відтак суд вважає, що такі доводи відповідача є необґрунтованими і відхиляє їх відповідно до ст.35 ГПК України.

У відзиві на позов Товариство покликається на те, що з 01.07.2007р. порядок поділу на класи за ступенем напруги 35, 10, 6 кВ обсягів передачі електроенергії між ліцензіатами визначається постановою НКРЕ від 25.05.2006р. № 654 «Про затвердження Положення про порядок подання, визначення та затвердження економічних коефіцієнтів нормативних технологічних витрат електроенергії (далі-Положення НКРЕ № 654) згідно положень п.3.7.2 Умов та Правил № 15, якою зобов'язалися керуватись Львівська залізниця та Товариство відповідно до п.5.3 Договору № 21/556-НП. Розглянувши такі доводи Товариства, суд встановив наступне.

На момент укладення 03.01.2000р. Договору № 21/556-НП Львівська залізниця та Товариство діяли, як ліцензіати з постачання та передачі електричної енергії згідно виданих НКРЕ України ліцензій, отже суд вважає, що наявність у сторін Договору статусу ліцензіата, отриманого позивачем-2 та відповідачем до укладення цього Договору, прийняття постанови і положення НКРЕ № 654, не є правовою підставою відповідно до положень ст.ст.651,652 ЦК України для одноособової зміни сторонами раніше прийнятих ними договірних зобов'язань у Договорі № 21/556-НП та Додатковій угоді до нього від 30.06.2006р. щодо умов (критеріїв) поділу на 1 та 2 класи за ступенем напруги 35, 10, 6 кВ обсягів передачі електроенергії. Встановлено, що такі договірні зобов'язання і домовленість сторін щодо критеріїв поділу на 1 клас напруги ( 35 кВ та вище) та 2 клас напруги (менше 35 кВ) обсягів передачі електроенергії, виникли шляхом покликання сторонами у пункті 1.2 Додаткової угоди від 30.06.2006р. (а.с.37, т.4) на постанову НКРЕ № 715, якою на момент укладення цієї угоди були визначені НКРЕ для Львівської залізниці такі умови (критерії) поділу електроенергії на 1 та 2 класи напруги.

Додаткова угода від 30.06.2006р. є чинною, і умови цієї угоди не змінені сторонами Договору на момент вирішення спору.

У пункті 5.3 Договору № 21/556 -НП (а.с.20, т.1) буквально зазначено: «У всьому іншому, не передбаченому умовами даного договору, сторони зобов'язуються керуватись діючим законодавством», відтак суд вважає, що п.5.3 цього Договору не встановлює зобов'язань сторін Договору щодо поділу на класи за ступенем напруги 35, 10, 6 кВ обсягів передачі електроенергії, оскільки такі умови та порядок визначені сторонами у Договорі № 21/556-НП (п.2.1) та Додатковою угодою від 30.06.2006р. (п.1.2).

Щодо доводів відповідача про застосування для вирішення даного спору Положення НКРЕ № 654, Порядку визначення втратної віддачі електроенергії та безвтратної віддачі електроенергії визначається наказом Міністерства палива та енергетики України № 757 від 17.12.2003р. «Про затвердження та введення в дію Методики складання структури балансу електроенергії в електричних мережах 0,3 8-150 кВ, аналізу його складових і нормування технологічних витрат електроенергії»(далі-Методика), суд встановив наступне.

Пунктом 3.7.2. Умов та правил № 15 встановлено, що порядок розрахунку обсягів передачі електроенергії та тарифи на передачу визначаються нормативно-правовими актами НКРЕ.

Згідно п. 1.4 Умов та Правил № 15 економічний коефіцієнт нормативних технологічних витрат електроенергії (далі - коефіцієнт витрат) - це відношення нормативних технологічних витрат електроенергії на відповідному класі напруги до обсягів електроенергії, що надійшла до місцевих (локальних) електромереж на відповідному класі напруги для передачі споживачам на території ліцензованої діяльності, за відповідний розрахунковий період. Визначення терміну «коефіцієнт витрат»встановлено НКРЕ також пунктом 1.3. Положення НКРЕ № 654 від 25.05.2006р., відповідно до якого економічний коефіцієнт нормативних технологічних витрат електроенергії (ЕКНТВЕ) - це відносна величина, що виражена відношенням обсягу НЗТВЕ, затверджених у встановленому порядку, у мережах 1-го класу напруги енергопостачальника, електропередавальних організацій та споживачів, мережі яких використовуються для передачі електричної енергії на території здійснення ліцензованої діяльності даного енергопостачальника, та часток НЗТВЕ в мережах суміжних енергопостачальників (щодо яких НКРЕ прийнято рішення про взаємне відшкодування нормативних технологічних витрат електричної енергії) на відповідному класі напруги, до обсягів сальдованого надходження електроенергії в місцеві (локальні) електромережі енергопостачальника на відповідному класі напруги.

Метою впровадження Положення НКРЕ № 654 є удосконалення методології розрахунку економічних коефіцієнтів нормативних технологічних витрат електричної енергії та стимулювання заходів щодо їх скорочення (п.1.1).

Згідно п.1.5 Положення НКРЕ № 654 ЕКНТВЕ використовуються енергопостачальником для формування роздрібних тарифів споживачів, з якими укладено договір про постачання електричної енергії, а також для визначення обсягів відшкодування постачальниками за нерегульованим тарифом часток НЗТВЕ в мережах енергопостачальника.

Пунктом 1.3 Положення НКРЕ № 654 від 25.05.2006р. встановлено, що обсяг безвтратної (на 1-му ступені напруги) віддачі електроенергії - обсяг віддачі електроенергії енергопостачальником безпосередньо з шин 1-го ступеня напруги суміжним енергопостачальникам та споживачам, що перебувають на території здійснення ліцензованої діяльності енергопостачальника, без її передачі власними електричними мережами 1-го ступеня напруги.

Згідно п.1.3 Положення НКРЕ № 654 від 25.05.2006р. обсяг втратної (на i-му ступені напруги) віддачі електроенергії - обсяг віддачі електроенергії енергопостачальником електропередачі електричними мережами 1-го ступеня напруги в електричні мережі 1-го ступеня напруги суміжних енергопостачальників та споживачів.

Відповідно до пункту 3.1. Положення НКРЕ № 654 від 25.05.2006р до 1 класу напруги належать обсяги:

втратної віддачі електроенергії на ступенях напруги 150, 110, 35, 27 кВ;

безвтратної віддачі електроенергії на ступенях напруги 35, 27, 10, 6(3) кВ.

3.2. До 2 класу напруги належать обсяги:

втратної віддачі електроенергії на ступенях напруги 10, 6(3), 0,38 кВ;

безвтратної віддачі електроенергії на ступені напруги 0,38 кВ.

Відповідно до письмових пояснень НКРЕ № 30-13-21/285 від 01.10.2009р. (а.с.70, т.4) при затвердженні тарифів на передачу електричної енергії для ДТГО «Львівська залізниця»на 2007-2009 роки Комісією в структурі тарифу на передачу електричної енергії було враховано відшкодування відповідної частини витрат ДТГО «Львівська залізниця її мережами до споживачів ВАТ «Львівобленерго», а саме: - при відпуску електричної енергії з мереж ДТГО «Львівська залізниця»в мережі ВАТ «Львівобленерго»на рівні напруги 110-27.5 кВ витрати на утримання мереж 110; 35 ; 27,5, кВ, - при відпуску електричної енергії з мереж ДТГО «Львівська залізниця»в мережі ВАТ «Львівобленерго»на рівні напруги 110; 35; 27,5 ; 10; 6; 0,4 кВ. При встановленні тарифів на передачу електричної енергії для ДТГО «Львівська залізниця»на 2007-2009 роки Комісією було враховано відшкодування відповідної частини витрат ВАТ «Львівобленерго»на забезпечення передачі електричної енергії мережами ВАТ «Львівобленерго»до споживачів ДТГО «Львівська залізниця»наступним чином; - при відпуску електричної енергії з мереж ВАТ «Львівобленерго»в мережі ДТГО «Львівська залізниця»на рівні напруги 110-35 кВ витрати на утримання мереж 110; 35 кВ, - при відпуску електричної енергії з мереж ВАТ «Львівобленерго»в мережі ДТГО «Львівська залізниця»на рівні напруги 10-0,4 кВ витрати на утримання мереж 110; 35; 10; 6; 0,4 кВ.

На підставі проведеного аналізу вищенаведених положень Умов та Правил № 15, Положення НКРЕ № 654 від 25.05.2006, пояснень НКРЕ № 30-13-21/285 від 01.10.2009р., з урахуванням встановлених судом на підставі відзиву відповідача від 24.04.2012р. обставин передачі відповідачу електроенергії ступенем напруги 35, 10, 6 кВ відповідно до умов Договору № 21/556-НП, суд встановив, що у спірний період Львівська залізниця згідно умов Договору (п.п.1.1,1.2) передавала і відповідач споживав два різні за ступенем напруги класи напруги, а саме 1 та 2 класу, які підлягають оплаті згідно тарифів, встановлених постановою НКРЕ № 831, на умовах поділу їх за ступенем напруги на 1 та 2 класи, встановлених п.1.2 Додаткової угоди від 30.06.2006р.

В матеріалах справи відсутні, суду не надані та не названі Відповідачем докази внесення у спірний період часу змін в Договір № 21/556-НП у зв'язку з прийняттям та набрання чинності Положення НКРЕ № 654 та Методики, відтак суд не приймає і відхиляє доводи Товариства щодо застосування Положення НКРЕ № 654 та Методики для вирішення спору.

Суд не приймає до уваги посилання відповідача на офіційне роз'яснення НКРЕ № 6064/09/17-11 у відзиві на позов від 24.04.2012р., в якому зазначено, що порядок розподілу передачі електроенергії на класи напруги між ліцензіатами визначається постановою НКРЕ № 654, виходячи з наступного.

Листи НКРЕ або офіційні роз'яснення не є нормативно-правовими актами, в Міністерстві юстиції не зареєстровані, суперечать тексту Постанови НКРЕ України від 21.06.2007р. №831.

Положення про Національну комісію регулювання електроенергетики України, затверджене Указом Президента України від 14.03.1995 № 213/95, чинне на момент виникнення спірних правовідносин, передбачає, що основною формою роботи Комісії як колегіального органу є засідання. Комісія в межах свої повноважень на основі та на виконання законодавства приймає рішення у вигляді постанов і розпоряджень.

Право членів НКРЕ видавати листи або офіційні роз'яснення, які б мали силу нормативно-правових актів без їх реєстрації Міністерством юстиції України, Положення про Національну комісію регулюання електроенергетики не передбачає.

Щодо заявленого відповідачем клопотання про застосування строку позовної давності до позовних вимог у справі, суд встановив наступне.

Відповідно до положень Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (ст.256 ), загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст.257), позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) ( ч.2 ст.258).

Згідно ч.6 ст.232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно з Розрахунком розміру пені (а.с.121-133, т.7), долученого до заяви про збільшення позовних вимог, поданої до господарського суду 29.11.2010р., пеня в сумі 2 218 551, 75 грн. нарахована за період з 11.08.2007р. по 11.11.2010р., відтак суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення пені в сумі 207 098,65 грн. за період з 11.08.2007р. по 11.12.2007р. є обґрунтованими та заявлені до суду в межах строку позовної давності, в частині стягнення пені в сумі 2 011 453,10грн. слід відмовити у зв'язку з пропуском строку позовної давності, відсутністю заперечень позивачів для відмови у її стягненні.

Індекс інфляції в сумі 4 290 157,96 грн. та три проценти річних в сумі 951 784,77 грн. нараховані відповідно в Розрахунках розміру індексу інфляції та річних (а.с.133-149,т.7), долучених до заяви про збільшення позовних вимог, за період з 11.08.2007р. по 11.11.2010р., відтак суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 3 029 966,88 індексу інфляції та річних в сумі 749 597,14 грн. за період з 29.11.2007р. по 30.11.2010р. є обґрунтованими та заявлені до суду в межах строку позовної давності, встановленого ст.256 ЦК України, в частині стягнення 1 260191,08 грн. та індексу інфляції та 202187,63 грн. річних слід відмовити у зв'язку з пропуском строку позовної давності, відсутністю заперечень позивачів для відмови у їх стягненні.

За наведених обставин, прокурором і позивачем-2 обґрунтовано заявлено до стягнення 19 331 178,11 грн. основного боргу, 207 098,65 грн. пені, 3 029 966,88 індексу інфляції, 749 597,14 грн. -3 процентів річних, відтак суд приходить до висновку, що позовні вимоги прокурора в цій частині позову є такими, що підлягають задоволенню.

Судові витрати, відповідно до ст. 49 ГПК України, необхідно покласти на відповідача пропорційно до задоволених позовних вимог.

Керуючись, ст. ст. 33, 34, 43, 49, 82-84, 115,116,117 ГПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Львівобленерго» (79026, м. Львів, вул.Козельницька, 3, код ЄДРПОУ 00131587) на користь Державного територіально-галузевого об'єднання «Львівська залізниця» (79000, м.Львів, вул.Гоголя, 1, код ЄДРПОУ 01059900) 19331178,11 грн. основного боргу, 207098,65 грн. пені, 3029966,88 грн. індексу інфляції, 749597,14 грн. 3% річних.

3. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Львівобленерго» (79026, м. Львів, вул.Козельницька, 3, код ЄДРПОУ 00131587) в дохід Державного бюджету 22185 грн. державного мита та 102 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4. В частині стягнення 2011453,10 грн. пені, 202187,63 грн. 3 % річних, 1260191,08 грн. індексу інфляції -відмовити.

5. Наказ видати згідно вимог ст. 116 ГПК України, після набрання рішенням законної сили.

6. Рішення набирає законної сили відповідно до ст.85 ГПК України та може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки передбачені ст.ст.91-93 ГПК України.

Рішення оформлене і підписане 18.07.2012р.

Головуючий суддя Станько Л.Л.

суддя Бортник О.Ю.

суддя Козак І.Б.