ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" липня 2012 р. Справа № 5002-12/5680-2010 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Карабаня В.Я. -головуючого, Жаботиної Г.В., Ковтонюк Л.В.,розглянувши матеріали касаційної

скаргиЗаступника прокурора Автономної Республіки Кримнапостанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 21.02.2012р. у справігосподарського суду Автономної Республіки Крим №5002-12/5680-2010за позовомДержавного унітарного підприємства міста Москви "Московське лікувально-санаторне об'єднання" до за участі Виконавчого комітету Ялтинської міської ради Заступника прокурора Автономної Республіки Кримпро визнання недійсним рішенняза участі представників сторін:

від прокуратури -Ступак Д.В.;

від інших сторін -не з'явилися;

У С Т А Н О В И В:

09.06.2011р. рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Іллічов М.М.), залишеним без змін 21.02.2012р. постановою Севастопольського апеляційного господарського суду (судді: Заплава Л.М. -головуючий, Воронцова Н.В., Фенько Т.П.) позов Державного унітарного підприємства міста Москви "Московское лечебно-санаторное объединение" задоволено. Визнано недійсним рішення виконавчого комітету Ялтинської міської ради № 983 від 15.07.2005 "Про розгляд протесту заступника Генерального прокурора України, прокурора Автономної Республіки Крим на № 07/5-219вих/05 від 17.06.2005 на рішення виконавчого комітету Ялтинської міської ради № 307 від 11.03.2004 "Про оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна санаторію "Меллас" Державного Московського лікувально-санаторного обєднання Управління справами мерії Москви по вул. Гагаріна, 15 в смт. Санаторне". Рішення мотивовано порушенням органом місцевого самоврядування вимог Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", яким неправомірно скасовано своє попереднє рішення, яке могло бути визнано незаконним лише в судовому порядку.

У касаційній скарзі заступник прокурора Автономної Республіки Крим посилався на неповне установлення попередніми судовими інстанціями фактичних обставин справи, що призвело до неправильного застосування норм матеріального та процесуального права, тому просив скасувати судові рішення та ухвалити нове про відмову в позові. Прокурор зазначав, що визнаючи недійсним спірне рішення, суди не обґрунтували яким вимогам закону воно суперечило. Пославшись лише на рішення Конституційного суду №7-рп/2009 від 16.04.2009р. щодо неможливості скасування органом місцевого самоврядування свого попереднього рішення відповідно до якого виникли правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних інтересів, суди не звернули увагу, що рішення виконкому не є рішенням на підставі якого виникло право власності, а було рішенням щодо реєстрації такого права, тобто не пов'язано з реалізацією суб'єктивного права, яке не виникало у позивача на законних підставах. На даний час не визначено правового статусу майна санаторію "Меллас", відповідний протокол між Фондом державного майна України та органом, уповноваженим розпоряджатися майном Російської Федерації, не підписано.

Проаналізувавши касаційну скаргу на предмет її обґрунтованості у сукупності з іншими матеріалами справи, колегія суддів частково погоджується з доводами заявника і приходить до висновку про скасування рішення судів обох інстанцій з направленням справи для нового розгляду.

Як убачається із матеріалів справи та установлено попередніми судовими інстанціями, 11.03.2004 рішенням №307 виконавчого комітету Ялтинської міської ради "Про оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна санаторію "Меллас" Державного унітарного підприємства Московського лікувально-санаторного об'єднання Управління справами мерії Москви по вул.Гагаріна, 15 у смт. Санаторне" оформлено право власності на об'єкти нерухомого майна санаторію "Меллас" за Департаментом державного та муніципального майна міста Москви на праві державної власності відповідно до доданого переліку, що містив 45 найменувань. Департаменту видано Свідоцтво про право власності на це майно, яке зареєстровано Комунальним підприємством Ялтинське бюро технічної інвентаризації 17.03.2004р.

15.07.2005р., розглянувши протест заступника Генерального прокурора України, прокурора Автономної Республіки Крим на рішення виконавчого комітету Ялтинської міської ради № 307 від 11.03.2004 "Про оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна санаторію "Меллас" Державного Московського лікувально-санаторного об'єднання Управління справами мерії Москви по вул. Гагаріна, 15 у смт. Санаторне", керуючись Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні", Ялтинською міською радою задоволено протест прокурора та скасовано рішення виконкому № 307 від 11.03.2004р., як таке, що прийнято у порушення вимог закону. Рішення мотивовано, зокрема, тим, що територія на якій знаходиться санаторій "Меллас" віднесена до відання Фороської селищної ради, тому питання про прийняття рішення щодо реєстрації права власності віднесено до її компетенції. У висновках БТІ не відображено обставини щодо реєстрації 20 об'єктів, на які у санаторія "Меллас" відсутні документи на підтвердження права власності, які не включені в паспорт, затверджений Департаментом державного і муніципального майна м.Москви у 2001р., згідно якого санаторій має лише 25 об'єктів, а не 45. Також, на момент прийняття рішення № 307 від 11.03.2004р. фактично не існувало суб'єкта правовідносин - Департамент державного та муніципального майна міста Москви, яке постановою уряду Москви №559 від 16.07.2002р. перетворено в Департамент майна міста Москви.

Вважаючи, що зазначеним рішенням порушено права Державного унітарного підприємства міста Москви "Московське лікувально-санаторне об'єднання", останні звернулися до господарського суду з позовом про визнання його недійсним.

Задовольняючи позовні вимоги, судами обох інстанцій не звернуто увагу, що рішенням №307 виконавчого комітету Ялтинської міської ради від 11.03.2004р., яке скасовано оспорюваним у справі рішенням, оформлено право власності на об'єкти нерухомого майна санаторію "Меллас" Державного унітарного підприємства Московського лікувально-санаторного об'єднання Управління справами мерії Москви за Департаментом державного та муніципального майна міста Москви, а позивачем по справі виступає Державне унітарне підприємство міста Москви "Московське лікувально-санаторне об'єднання", проте, судами взагалі не з'ясувалось питання яким чином оскаржуваним у справі рішенням зачіпаються права та обов'язки останнього.

Відповідно до ст.21 Закону України "Про прокуратуру" протест на акт, що суперечить закону, приноситься прокурором, його заступником до органу, який його видав, або до вищестоящого органу. За приписами ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради може бути вирішено питання, зокрема, щодо скасування актів виконавчих органів ради, які не відповідають Конституції чи законам України, іншим актам законодавства , рішенням відповідної ради, прийнятим у межах її повноважень.

Виходячи з викладеного, не обґрунтованими є висновки попередніх судових інстанцій щодо можливості визнання незаконним рішення органу місцевого самоврядування лише в судовому порядку. Посилаючись на рішення Конституційного Суду України №7-рп/2009, у якому зазначено, що органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб'єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення, судами не звернуто увагу, що воно прийнято 16.04.2009р., а оспорюване у справі рішення - 15.07.2005р. При цьому, судами не з'ясовано, чи було рішення виконкому №307 від 11.03.2004р. за своєю правовою рішенням на підставі якого виникло право власності, чи пов'язано з реалізацією певного суб'єктивного права та чи існувало воно у позивача на законних підставах.

У порушення вимог ст.43 Господарського процесуального кодексу України, судами взагалі не досліджувались доводи прокурора в заперечення позовних вимог, який зазначав, що відповідно до додатку до постанови Кабінету Міністрів України від 05.05.1995р. №316 "Про управління майном, що є у загальнодержавній власності і розташоване на території Автономної Республіки Крим" майно санаторію "Меллас" може бути віднесене до власності Російської Федерації. Положеннями Угоди між Україною та Російською Федерацією про взаємне визнання прав та регулювання відносин власності, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 22.06.1993р., сторони домовилися, що правовий статус раніше створених підприємств, визнаних на основі цієї угоди власністю однієї із сторони, розташованої на території іншої сторони, визначається у відповідності до законодавства сторони, на території якої знаходяться підприємства та оформлюються протоколами між органами сторін, уповноваженими розпоряджатися державним майном. На даний час відповідний протокол між Фондом державного майна України та органом, уповноваженим розпоряджатися майном Російської Федерації, не підписано, тобто правовий статус майна у передбаченому законом порядку не було визначено, що взагалі не враховано судами.

Судами без будь-якого правого обґрунтування зазначено про невідповідність викладених у протесті прокурора та оспорюваному рішенні висновків фактичним обставинам справи. Вказуючи, що об'єкти нерухомого розташовані на земельній ділянці, на яку санаторій "Меллас" має Державний акт на право постійного користування землею, виданий на підставі рішення 4 сесії 22 скликання Фороської селищної ради народних депутатів від 29.11.1995 № 116.1 та від 22.12.1995 № 6.1, судами не з'ясовувалось питання щодо їх чинності, виходячи з того, що згідно доданого до матеріалів справи рішення Фороської селищної ради №3 від 10.08.2000р. зазначені рішення відмінені та визнано недійсним державний акт, виданий 30.11.1995р. санаторію "Меллас". Стверджуючи про прийняття виконкомом рішення №307 про оформлення права власності в межах своїх повноважень, судами не взято до уваги, що територія, на якій знаходиться санаторій "Меллас" віднесена до відання Фороської селищної ради, рішенням якої №119 від 30.10.2003р. відмовлено санаторію "Меллас" в реєстрації об'єктів санаторію на правах власності Департаменту Москви на праві державної муніципальної власності.

За таких обставин та виходячи з повноважень касаційної інстанції, визначених ст.111-7 ГПК України, рішення обох інстанцій підлягають скасування з направленням справи для нового розгляду, під час якого господарському суду необхідно всебічно і повно з'ясувати та перевірити всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду та вирішення спору по суті, встановити дійсні права та обов'язки сторін, і в залежності від установленого правильно застосувати норми матеріального та процесуального права, якими урегульовано спірні правовідносини, та ухвалити законне й обґрунтоване рішення.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 -11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу заступника прокурора Автономної Республіки Крим задоволити частково.

Постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 21.02.2012р. та рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 09.06.2011р. у справі №5002-12/5680-2010 скасувати, а справу направити для нового розгляду.

Головуючий суддяВ.Я. Карабань СуддяГ.В. Жаботина СуддяЛ.В. Ковтонюк