ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" червня 2012 р. Справа № 4/008-12

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Дунаєвської Н.Г. - головуючого,

Кочерової Н.О.,

Подоляк О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві касаційну скаргу Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 19 квітня 2012 року у справі № 4/008-12 Господарського суду Київської області за позовом Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", м. Київ, до Комунального житлово-експлуатаційного підприємства Глевахівської селищної ради, Київська область, про стягнення 101 787,67 грн.,

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_5 (дов. № 119/10 від 26.12.11);

відповідача -ОСОБА_6 (дов. № 223 від 19.06.12),

В С Т А Н О В И В:

У січні 2012 року позивач ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" пред'явив у господарському суді позов до відповідача Комунального житлово-експлуатаційного підприємства Глевахівської селищної ради про стягнення 101 787,67 грн.

Вказував, що 23.09.09 між ним (постачальником) та відповідачем (покупцем) був укладений договір № 06/09-839БО-17 поставки природного газу для вироблення теплової енергії для потреб установ та організацій, що фінансуються з державного та місцевих бюджетів, а також інших суб'єктів господарювання, згідно якого він зобов'язався передати покупцеві у власність природний газ за наявності його обсягів, а покупець -прийняти і оплатити природний газ в обсязі та за ціною, визначеними договором.

Посилаючись на порушення відповідачем умов договору в частині оплати отриманого газу у жовтні-грудні 2009 року та у січні-квітні 2010 року, позивач просив стягнути з відповідача на його користь 60 673,38 грн. боргу, 4 707,77 пені, 28 718,44 грн. інфляційних втрат та 7 688,08 грн. річних, а всього -101 787,67 грн.

Рішенням Господарського суду Київської області від 20 лютого 2012 року (суддя Щоткін О.В.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 19 квітня 2012 року (колегія суддів у складі: Вербицької О.В. -головуючий, Андрієнка В.В., Буравльова С.І.) в позові відмовлено.

Рішення мотивовані посиланнями на проведення між сторонами взаєморозрахунку з різниці у тарифах на теплопостачання на підставі постанови Кабінету Міністрів України № 503 від 11.05.11 та списання пені, інфляційних втрат та 3 % річних на підставі Закону України "Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію".

У касаційній скарзі ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України", посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій приписів ст.ст. 525, 526, 599,625 ЦК України, ст. 2 Закону України "Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію" та ст. 43 ГПК України, просить скасувати постановлені у справі судові акти в частині відмови в задоволенні вимог про стягнення пені, інфляційних втрат та 3 % річних та передати справу в означеній частині вимог на новий розгляд до суду першої інстанції.

Розглянувши матеріали справи та доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права у вирішенні даного спору, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, 23.09.09 між ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" (постачальником) та Комунальним житлово-експлуатаційним підприємством Глевахівської селищної ради (покупцем) був укладений договір № 06/09-839БО-17 поставки природного газу для вироблення теплової енергії для потреб установ та організацій, що фінансуються з державного та місцевих бюджетів, а також інших суб'єктів господарювання, згідно якого він зобов'язався передати покупцеві у власність природний газ за наявності його обсягів, а покупець -прийняти і оплатити природний газ в обсязі та за ціною, визначеними договором.

Розрахунки проводяться шляхом поетапної оплати у визначеному пунктом 6.1 договору порядку.

Остаточний розрахунок за фактично спожиті обсяги газу здійснюються на підставі акта приймання-передачі газу до 10 числа місяця, наступного за місяцем поставки (пункт 6.1 договору).

Відповідно до ст.ст. 11, 629 ЦК України договір є однією з підстав виникнення зобов'язань та є обов'язковим для виконання сторонами.

За приписами ст. 526 ЦК України та ст. 193 ГК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно п. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Судами встановлено та наявними в матеріалах справи актами приймання-передачі природного газу підтверджується, що на виконання умов вказаного договору позивач протягом жовтня-грудня 2009 року та січня-квітня 2010 року передав у власність відповідачу природний газ на загальну суму 2 708 391,20 грн., проте відповідач свої зобов'язання виконав частково сплативши позивачу лише 2 647 717,82 грн., в зв'язку з чим утворилась заборгованість в сумі 60 673,38 грн.

Приписами ч. 2 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Разом з тим, постановою Кабінету Міністрів України № 503 від 11.05.11 затверджено Порядок перерахування у 2011 році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, що вироблялася, транспортувалася та постачалася населенню, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії тарифам, що затверджувалися або погоджувалися відповідними органами державної влади чи органами місцевого самоврядування.

Цей Порядок визначає механізм перерахування у 2011 році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, що вироблялася, транспортувалася та постачалася населенню, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії тарифам, що затверджувалися або погоджувалися відповідними органами державної влади чи органами місцевого самоврядування, за рахунок надходжень, визначених пунктом 40 статті 4 Закону України "Про Державний бюджет України на 2011 рік".

Підставою для проведення розрахунків є договір про організацію взаєморозрахунків, який укладається за формою згідно з додатком 1 між учасниками розрахунків на підставі документа, що підтверджує наявність в учасників розрахунків кредиторської та/або дебіторської заборгованості на дату підписання такого договору (без урахування пені, штрафних та фінансових санкцій, що нараховані підприємствам теплоенергетики на заборгованість за природний газ).

Учасниками розрахунків є відповідні територіальні органи Казначейства, місцеві фінансові органи, підприємства, що виробляють, постачають та транспортують теплову енергію для населення, незалежно від форми власності, Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", її дочірня компанія "Газ України" та її філії, суб'єкти господарювання, що здійснюють постачання природного газу за регульованим тарифом.

Водночас, судами встановлено, що 18.08.11 між територіальним органом Казначейства у Київській області, фінансовим управлінням Васильківської райдержадміністрації, Васильківською райдерж- адміністрацією, Комунальним житлово-експлуатаційним підприємством Глевахівської селищної ради та ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" був укладений договір № 629/503 про організацію взаєморозрахунку відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.05.2011 № 503, предметом якого є організація проведення сторонами взаєморозрахунку відповідно до статті 34 Закону України "Про Державний бюджет України на 2011 рік" та постанови Кабінету Міністрів України від 11.05.2011 № 503 "Про затверджено Порядку перерахування у 2011 році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, що вироблялася, транспортувалася та постачалася населенню, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії тарифам, що затверджувалися або погоджувалися відповідними органами державної влади чи органами місцевого самоврядування".

Пунктом 16 вказаного договору сторони засвідчили, що після виконання цього Договору, сторони не мають одна до одної жодних претензій стосовно предмету Договору.

23.12.11 сторони провели взаєморозрахунок з різниці у тарифах на теплопостачання на суму 60 673,38 грн., що відповідає розміру заявленого до стягнення боргу за спожитий природний газ та підтверджується платіжним дорученням № 1 від 23.12.11 та банківською випискою про зарахування коштів на рахунок позивача від 27.12.11.

Таким чином, враховуючи повну оплату суми боргу в розмірі 60 673,38 грн. до подання позовної заяви до суду та відсутність заборгованості на день розгляду справи, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованих висновків про відмову в задоволенні вимог про стягнення боргу.

Крім суми основного боргу позивач просив стягнути з відповідача 4 707,77 грн. пені за період з 26.06.11 по 26.12.11 на підставі п. 7.2 договору, 7 688,08 грн. 3 % річних за період з 11.11.09 по 26.12.11 та 28 718,44 грн. інфляційних втрат за період з листопада 2009 року по листопад 2011 року.

Між тим, 04.06.11 набув чинності Закон України "Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію" № 3319-VI від 12.05.11.

Відповідно до ст. 1 вказаного Закону його дія поширюється на підприємства незалежно від їхніх форм власності, що виробляють, транспортують і постачають теплову та електричну енергію, надають послуги з диспетчерського управління об'єднаною енергетичною системою України, суб'єктів господарювання, що здійснюють постачання природного газу та електричної енергії за регульованим тарифом, Національну акціонерну компанію "Нафтогаз України" та її дочірні підприємства ДК "Газ України", ДК "Укртрансгаз", ДК "Укргазвидобування", ДАТ "Чорноморнафтогаз" та ДП "Енергоринок".

Пунктами 2.1, 2.2 ст. 2 Закону встановлено, що заборгованість (у тому числі встановлена судовими рішеннями) з пені, штрафних та фінансових санкцій (три відсотки річних та індекс інфляції), які нараховані підприємствам, визначеним у статті 1 цього Закону, на заборгованість за природний газ, спожитий ними у період з 1 січня 1997 року по 1 січня 2011 року, і не сплачена станом на дату набрання чинності цим Законом, підлягає списанню.

З правового аналізу норм вказаного Закону та встановлених судами обставин у даній справі слідує, що нараховані позивачем пеня, інфляційні втрати та 3 % річних підлягають списанню на підставі Закону України "Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію".

З вказаних обставин правильно виходили суди попередніх інстанцій відмовляючи в задоволенні означених вимог позивача.

За таких обставин, судами попередніх інстанцій на підставі встановлених фактичних обставин, з'ясовано дійсні права і обов'язки сторін та правильно застосовано матеріальний закон, що регулює спірні правовідносини.

Посилання касаційної скарги на наявність правових підстав до стягнення заявлених позивачем пені, інфляційних втрат та 3 % річних, не знайшли свого підтвердження при перегляді справи судом касаційної інстанції та ґрунтуються на неправильному тлумаченні скаржником ст. 2 Закону України "Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію", тому їх слід залишити поза увагою суду.

Суд дав оцінку наявним у справі доказам за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, що відповідає вимогам ст. 43 ГПК України, переоцінка доказів, відповідно до ст. 1117 ГПК України, не входить до повноважень суду касаційної інстанції.

Постанова апеляційного господарського суду прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального законодавства, доводи касаційної скарги правильності викладених у ній висновків не спростовують, в зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового акту колегія суддів не вбачає.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

1. Касаційну скаргу Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" залишити без задоволення.

2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 19 квітня 2012 року у справі № 4/008-12 залишити без змін.

Головуючий суддя: Дунаєвська Н.Г.

Судді: Кочерова Н.О.

Подоляк О.А.