ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" червня 2012 р. Справа № 30/432

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:головуючого суддіМирошниченка С.В.,суддівБарицької Т.Л., Хрипуна О.О. (доповідача),розглянувши касаційну скаргу Заступника Генерального прокурора України в інтересах держави в особі Фонду державного майна Українина постанову та рішенняКиївського апеляційного господарського суду від 27.03.2012 господарського суду міста Києва від 24.12.2009у справі господарського суду№ 30/432 міста Києваза позовомВідкритого акціонерного товариства "Біофарма"до1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Новини Київщини" 2. Комунального підприємства "Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна"третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Фонд державного майна Українипровизнання права власності та зобов'язання вчинити дії за участю представників скаржникаРудак О.В.,позивачаГурнак Л.В.,відповідача-1 не з'явилися,відповідача-2не з'явилися,третьої особине з'явилися,

В С Т А Н О В И В:

Рішенням господарського суду міста Києва від 24.12.2009 у справі № 30/432 (суддя Ващенко Т.М.) задоволено позов ВАТ "Біофарма", визнано за позивачем право власності на об'єкти нерухомого майна, що входять до складу майнового комплексу, який розташований за адресою: м. Київ, вул. Миколи Амосова, 9; зобов'язано КП "Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна" зареєструвати за позивачем право власності на вказані об'єкти нерухомого майна, що входять до складу майнового комплексу, який розташований за адресою: м. Київ, вул. Миколи Амосова, 9, згідно з актом № 676/1 від 27.10.2008 приймання-передавання нерухомого майна до статутного капіталу ВАТ "Біофарма"; зобов'язано ТОВ "Новини Київщини" звільнити приміщення у виробничому корпусі (вірусному) на другому поверсі в лівому крилі, а саме: кімнати №№ 4, 5, 6 загальною площею 59,60 кв.м та підсобні приміщення №№ 1, 2, 3 загальною площею 115,80 кв.м, розташовані за адресою: м. Київ вул. Миколи Амосова, 9, і повернути його по акту приймання-передачі майна ВАТ "Біофарма".

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 27.03.2012 (головуючий суддя Калатай Н.Ф., судді Баранець О.М., Пашкіна С.А.) частково задоволено апеляційну скаргу заступника Генерального прокурора України, змінено рішення господарського суду міста Києва від 24.12.2009 у справі № 30/432, позов задоволено частково, визнано за позивачем право власності на об'єкти нерухомого майна, що входять до складу майнового комплексу, який розташований за адресою: м. Київ, вул. Миколи Амосова, 9; зобов'язано ТОВ "Новини Київщини" звільнити приміщення у виробничому корпусі (вірусному) на другому поверсі в лівому крилі, а саме: кімнати №№ 4, 5, 6 загальною площею 59,60 кв.м та підсобні приміщення №№ 1, 2, 3 загальною площею 115,80 кв.м, розташовані за адресою: м. Київ вул. Миколи Амосова, 9, і повернути його по акту приймання-передачі майна ВАТ "Біофарма", в задоволенні решти вимог відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями, заступника Генерального прокурора України звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою в інтересах держави в особі Фонду державного майна України, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 24.12.2009 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 27.03.2012 у справі № 30/432 в частині задоволення позовних вимог до ТОВ "Новини Київщини" про визнання за ВАТ "Біофарма" права власності на об'єкти нерухомого майна, що входять до складу майнового комплексу загальною площею 13 341,5 кв.м., який розташований за адресою: м. Київ, вул. Миколи Амосова, 9, в цій частині провадження припинити, в решті постанову Київського апеляційного господарського суду від 27.03.2012 у справі № 30/432 залишити в силі.

Вимоги та доводи касаційної скарги мотивовані тим, що судами порушено норми процесуального права та невірно застосовано норми матеріального права. За твердженням скаржника, між позивачем і відповідачем не існує спору з приводу права власності на спірне майно, а існують лише правовідносини, предметом яких є користування приміщення за договором оренди, а тому провадження має бути припинене на підставі п. 1 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення присутніх представників, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарськими судами норм процесуального та матеріального права, вважає доводи скаржника необґрунтованими з огляду на наступне.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, ВАТ "Біофарма" створено відповідно до наказу Фонду державного майна України № 1254 від 27.10.2008 "Про заснування відкритого акціонерного товариства "Біофарма" на базі державного майна цілісного майнового комплексу Київського підприємства по виробництву бактерійних препаратів "Біофарма" та майна, що належить орендарю; засновниками позивача з боку держави є Фонд державного майна України (третя особа), з боку орендаря -закрите акціонерне товариство "Трудовий колектив Київського підприємства по виробництву бактерійних препаратів "Біофарма". Зазначеним наказом затверджено статут позивача, згідно із п. 3.4 якого позивач є власником майна, переданого йому засновником у власність як вклад до статутного фонду (капіталу).

План приватизації державного майна цілісного майнового комплексу Київського підприємства по виробництву бактерійних препаратів "Біофарма" затверджений наказом Фонду державного майна України № 1204 від 14.10.2008 "Про затвердження плану приватизації державного майна ЦМК Київського підприємства по виробництву бактерійних препаратів "Біофарма".

Відповідно до п. 2.1 Положення про впорядкування передачі об'єктів нерухомого майна, приватизованих у складі цілісного майнового комплексу або переданих до статутного фонду господарських товариств, затвердженого наказом Фонду державного майна України від 25.11.2003 № 2097, при створенні відкритого акціонерного товариства (при перетворенні підприємства у відкрите акціонерне товариство) у процесі приватизації (корпоратизації) передача об'єктів нерухомого майна проводиться на підставі наказів засновників відкритих акціонерних товариств, створених у процесі приватизації (корпоратизації) за актом приймання-передавання нерухомого майна до статутного фонду відкритого акціонерного товариства, який готується за окремою формою, що наведена в додатку 1.

Статтею 4 засновницького договору про заснування ВАТ "Біофарма" № 481 від 27.10.2008 встановлено, що засновник товариства - держава в особі Фонду державного майна України передає у власність товариства (позивача) в обмін на акції товариства державне майно на суму 60 484 600 (шістдесят мільйонів чотириста вісімдесят чотири тисячі шістсот) гривень, що становить 29,4559% статутного капіталу.

Судами встановлено, що за актом приймання-передавання нерухомого майна до статутного капіталу ВАТ "Біофарма" № 676/1 від 27.10.2008 засновники позивача передали, а позивач прийняв об'єкти нерухомого майна згідно з переліком до цього акта, зокрема нерухоме майно, розташоване за адресою: м. Київ, вул. Миколи Амосова, 9, загальною площею 13 341,5 кв.м.

Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно із п. 1 ст. 140 ГК України джерелами формування майна суб'єктів господарювання є грошові та матеріальні внески засновників.

Частиною 1 ст. 12 Закону України "Про господарські товариства" передбачено, що товариство є власником майна, переданого йому засновниками і учасниками у власність.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 115 ЦК України, господарське товариство є власником майна, переданого йому учасниками товариства у власність як вклад до статутного (складеного) капіталу.

За таких обставин суди попередніх інстанцій дійшли правомірного висновку, що позивач є власником майна, яке передане до його статутного фонду і розташоване за адресою: м. Київ, вул. Миколи Амосова, 9.

Скаржник не навів доводів на спростування даного факту, право власності позивача на передане до його статутного капіталу майно не оспорив.

Як роз'яснив Пленум Вищого господарського суду України у постанові від 23.03.2012 № 7 "Про деякі питання участі прокурора у розгляді справ, підвідомчих господарським судам", відповідно до статей 29, 91, 107, 111-15 і 113 ГПК, статей 36-1 і 37 Закону України "Про прокуратуру" формою представництва прокуратурою інтересів держави може бути подання прокурором апеляційної чи касаційної скарги, заяви про перегляд судових рішень Верховним Судом України, заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами, а також участь у розгляді справи, порушеної за позовами інших осіб.

Відповідно до визначеної законом компетенції прокурор вправі подати апеляційну, касаційну скарги лише у справах зі спорів, що стосуються інтересів держави, громадянина, в тому числі у справах про банкрутство, що стосуються інтересів держави або громадянина.

Інтереси держави мають чітко формулюватися й умотивовуватися в позовній заяві або іншому процесуальному документі, поданому прокурором або заступником прокурора.

Колегія суддів зазначає, що звертаючись із касаційною скаргою, як і в випадку апеляційного оскарження, заступник прокурора інтереси держави, порушені прийняттям рішення у даній справі, чітко не сформулював й не умотивовував.

Частково задовольняючи апеляційну скаргу заступника Генерального прокурора України, заявлену в інтересах держави в особі Фонду державного майна України, який не був учасником судового процесу в суді першої інстанції, суд апеляційної інстанції не вмотивував, яким чином суд вирішив питання про права та обов'язки держави в особі Фонду державного майна України.

Відповідно до п. 5-2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу XII Господарського процесуального кодексу України" (із змінами і доповненнями) у розгляді апеляційної скарги, поданої особою, яка не брала участі в розгляді справи судом першої інстанції і яка вважала, що місцевим господарським судом вирішено питання про її права та обов'язки, апеляційний господарський суд, прийнявши апеляційну скаргу до провадження (якщо вона не підлягала поверненню з передбачених ГПК підстав), повинен з'ясувати наявність правового зв'язку між скаржником і сторонами у справі.

Якщо при цьому буде встановлено, що права такої особи оскаржуваним судовим рішенням не порушені та що питання про її права і обов'язки стосовно сторін у справі судом першої інстанції не вирішувалися, то апеляційний господарський суд своєю ухвалою припиняє апеляційне провадження на підставі пункту 1 частини першої статті 80 ГПК, оскільки у такому випадку не існує правового зв'язку між скаржником і сторонами у справі, в зв'язку з чим відсутній суб'єкт апеляційного оскарження.

Оскільки судом апеляційної інстанції не встановлено факту порушення прав та інтересів держави оскаржуваним рішенням, як і не встановлено, що судом першої інстанції вирішувалися питання про її права і обов'язки стосовно сторін у справі, тобто не встановлено зв'язку між скаржником і сторонами у справі, а отже відсутній суб'єкт апеляційного оскарження, колегія суддів зазначає, що викладені в апеляційній скарзі вимоги не могли бути предметом апеляційного розгляду.

Відповідно до ч. 1 ст. 111-9 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції повністю або частково і прийняти нове рішення або припинити провадження у справі.

Згідно з ч. 1 ст. 111-10 ГПК України підставами для скасування або зміни рішення місцевого чи апеляційного господарського суду або постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Суд апеляційної інстанції, неправильно застосувавши положення ч. 1 ст. 91 ГПК України, помилково порушив апеляційне провадження за скаргою, заявленою в інтересах особи, яка не мала права її подавати. Наведене процесуальне порушення є підставою для скасування постанови суду апеляційної інстанції та припинення апеляційного провадження.

Керуючись ст.ст. 85, 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу заступника Генерального прокурора України в інтересах держави в особі Фонду державного майна України задовольнити частково.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 27.03.2012 у справі № 30/432 скасувати.

Апеляційне провадження за апеляційною скаргою заступника Генерального прокурора України в інтересах держави в особі Фонду державного майна України у справі № 30/432 припинити.

Головуючий суддя С.В. Мирошниченко Судді Т.Л. Барицька О.О. Хрипун