Справа № 429/3910/12

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

01 червня 2012 року Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області

у складі: головуючого судді - Юдіної С.Г.

при секретарі Антощенко В.В.

за участю представника відповідача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Павлограді Дніпропетровської області цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля»про стягнення моральної шкоди, суд

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з позовом до ПАТ «ДТЕК Павлоградвугілля»в якому просив суд стягнути з відповідача на його користь моральну шкоду в розмірі 30000 грн.

В обґрунтування заявленого позову позивач зазначив, що він тривалий час знаходився в трудових відносинах з підприємствами відповідача. Звільнений 08.02.2005 року на підставі п. 2 ст. 40 КЗпП України. За час роботи з ним стався нещасний випадок на виробництві та він отримав професійне захворювання. Висновком МСЕК від 18.04.2005 року йому було встановлено 65 % втрати працездатності та встановлено 3 групу інвалідності. Внаслідок втрати професійної працездатності вважає що у нього наявна моральна шкода, оскільки він втратив професійну працездатність, постійно відчуває задишку, важкість у грудях, змушений терпіти фізичний біль, перестав почувати себе повноцінною людиною. Моральну шкоду оцінює в 30 000 грн.

В судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги посилаючись на доводи наведені в позовній заяві та на свої пояснення надані в судовому засіданні.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнала, надала суду заперечення на позов, просила відмовити позивачу у задоволенні позову, оскільки ПАТ «ДТЕК Павлоградвугілля»є неналежним відповідачем у справі. На час встановлення позивачу втрати професійної працездатності, а саме на 18.04.2005 року, обовязок по відшкодуванню моральної шкоди був покладений на Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Павлограді

Суд, заслухавши пояснення позивача, представника відповідача, враховуючи, що судом було розяснено позивачу право на заміну неналежного відповідача по справі, дослідивши письмові матеріали справи в їх сукупності, доходить висновку, що заявлені позовні вимоги не підлягають задоволенню з огляду на такі підстави.

В судовому засіданні було встановлено, що позивач з 14.07.1980 року по 17.06.1983 року, з 04.07.1983 року по 10.09.1984 року, з 17.09.1984 року по 30.01.2004 року, з 05.02.2004 року по 08.02.2005 року знаходився в трудових правовідносинах з підприємствами відповідача, працюючи на різних посадах, що підтверджується копією трудової книжки. (а.с. 5-9)

За час роботи на підприємстві відповідача, позивач отримав професійні захворювання. Згідно висновку МСЕК від 18 квітня 2005 року позивачу було встановлено 65 % втрати професійної працездатності, з яких 40% первинно по профзахворюванню, 25 % повторно - по трудовому каліцтву від 22.08.1981 року. (а.с. 17)

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про охорону праці», відшкодування шкоди, заподіяної працівникові внаслідок ушкодження його здоров'я або у разі смерті працівника, здійснюється Фондом соціального страхування від нещасних випадків відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності»

З часу дії вищевказаного Закону, тобто з 01 квітня 2001 року, обов'язок по повному відшкодуванню шкоди (матеріальної та моральної) по трудовому каліцтву або професійному захворюванню, було покладено на Фонд соціального страхування від нещасних випадків та професійних захворювань на виробництві.

Згідно з розділом XI Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності»(зі змінами та доповненнями, внесеними Законом України від 28.12.2007 р. № 107VІ), відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків моральної (немайнової) шкоди застрахованим і членам їхніх сімей незалежно від часу настання страхового випадку припиняється з 1 січня 2008 року.