-
скопійовано
-
-
-
-
-
скопійовано
-
-
ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
|
07 листопада 2006 р. |
№ 21/813-12/54 |
Вищий господарський суд України у складі: суддя Селіваненко В.П. –головуючий, судді Бенедисюк І.М. і Львов Б.Ю.,
розглянувши касаційні скарги товариства з обмеженою відповідальністю “Центр тендерних процедур”, м. Київ,
та громадської організації “Центр тендерних процедур та бізнес планування”, м. Київ,
на рішення господарського суду міста Києва від 23.08.2006
зі справи № 21/813-12/54
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “Центр тендерних процедур” (далі –Товариство)
до Інституту нейрохірургії імені академіка А.П. Ромоданова Академії медичних наук України, м. Київ,
треті особи на стороні відповідача, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, –Міністерство економіки України (далі –Міністерство), м. Київ,
Центр перепідготовки управлінських та економічних кадрів НДЕІ Мінекономіки України (далі –Центр перепідготовки), м. Київ,
товариство з обмеженою відповідальністю “Держосвітпром” (далі – ТОВ “Держосвітпром”), м. Київ,
про стягнення 28 500 грн.,
та позовом третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору, –громадської організації “Центр тендерних процедур та бізнес планування” (далі –Громадська організація),
до Інституту нейрохірургії імені академіка А.П. Ромоданова Академії медичних наук України (далі –Інститут)
про припинення дій, що порушують авторське право,
за участю представників:
Товариства –Бавіної О.С.,
Інституту –Костіна І.П., Ухової А.Я., Рязанової Л.І.,
Міністерства –Бовсуновської І.Г.,
Центру перепідготовки –не з’явився,
ТОВ “Держосвітпром” –не з’явився,
Громадської організації –не з’явився,
Генеральної прокуратури України –Громадського С.О.,
ВСТАНОВИВ:
Товариство звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Інституту (т. 1, а.с. 7 - 10) та просило:
- визнати, що “Тендерна документація на закупівлю лікарських засобів” відповідача є контрафактною;
- визнати порушеними виключні майнові права позивача на твір “Тендерна документація на закупівлю”;
- заборонити Інституту подальшу публікацію та тиражування твору “Тендерна документація на закупівлю лікарських засобів”;
- стягнути з відповідача компенсацію за порушення виключних майнових авторських прав у сумі 18 500 грн. (100 мінімальних заробітних плат);
- стягнути з Інституту 10 000 грн. на відшкодування моральної шкоди.
Громадська організація, в свою чергу, в позовній заяві (т. 3, а.с. 67) просила:
- заборонити Інституту публікацію та тиражування твору “Тендерна документація на закупівлю лікарських засобів”;
- вилучити з цивільного обігу твір Інституту “Тендерна документація на закупівлю лікарських засобів”.
Справа розглядалася господарськими судами неодноразово.
Постановою Вищого господарського суду України від 20.12.2005 рішення місцевого господарського суду від 19.04.2005 з даної справи скасовано, а справу передано на новий розгляд до господарського суду міста Києва.
Ухвалою Верховного Суду України від 16.02.2006 відмовлено в порушенні касаційного провадження з перегляду зазначеної постанови Вищого господарського суду України.
Рішенням господарського суду міста Києва від 23.08.2006 (суддя Прокопенко Л.В) Товариству та Громадській організації у задоволенні позовних вимог відмовлено. Прийняте судом рішення мотивовано посиланням на правомірність отримання Інститутом зразків тендерної документації та відсутністю у нього обов’язку перевіряти дотримання Міністерством авторських прав позивача або третіх осіб при розробці методичного посібника, а отже, відповідач, навіть за встановленого факту завдання шкоди позивачеві, не може бути відповідальним за це через відсутність його вини. Крім того, місцевий суд зазначив про відсутність у позивача повноважень на заборону використання спірного твору іншими особами та відхилив вимоги Громадської організації через недоведеність порушення відповідачем авторських прав позивача та третьої особи.
У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України Товариство просить рішення суду першої інстанції зі справи скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позову. Своє прохання позивач мотивує посиланням на невірне застосування судом статті 23 Закону України від 23.12.1993 № 3792-ХІІ “Про авторське право і суміжні права” (далі –Закон № 3792) та порушення приписів статті 31 цього Закону і статей 419, 432 Цивільного кодексу України.
Громадська організація в касаційній скарзі до Вищого господарського суду України просить рішення місцевого господарського суду зі справи скасувати внаслідок його прийняття з порушенням норм матеріального і процесуального права та передати справу на новий судовий розгляд. Своє прохання скаржник мотивує незастосуванням судом норм матеріального права, спрямованих на захист майнових авторських прав, та залишенням без належної оцінки висновки експертів з питань, що стосуються суті спору.
Відзиви на касаційні скарги не надходили.
Учасників судового процесу відповідно до статті 1114 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.
Перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, заслухавши пояснення присутніх представників сторін, третьої особи та прокуратури, Вищий господарський суд України дійшов висновку про необхідність часткового задоволення касаційної скарги Товариства та повне задоволення скарги Громадської організації з огляду на таке.
Місцевим господарським судом встановлено, що:
- 11.01.2002 Державним департаментом інтелектуальної власності Міністерства освіти і науки України зареєстровано права авторів Врублевського В.С. та Яценка А.В. на твір “Науково-технічна документація: “Тендерна документація на закупівлю робіт”, “Тендерна документація на закупівлю товарів”, “Тендерна документація на закупівлю послуг”, “Тендерні документи на закупівлю”, “Тендерна документація щодо здійснення процедури тендеру на закупівлю” (далі –Твір), про що 17.01.2002 видано відповідне свідоцтво ПА № 5086;
- 11.11.2002 громадянами Врублевським В.С. і Яценком А.В. укладено авторський договір з Громадською організацією, відповідно до умов якого Врублевський В.С. та Яценко А.В. передали Громадській організації виключні майнові права на Твір, а саме: виключне право на використання Твору в будь-якій формі та будь-яким способом на території України; виключне право на дозвіл та заборону використання твору іншим особам з правом передачі зазначених виключних прав будь-яким третім особам на території України (пункти 1, 3, 5);
- 14.11.2002 Громадською організацією і Товариством укладено авторський договір, відповідно до умов якого позивач одержав виключні права на використання Твору на території України без обмежень за обсягом і способом використання та з правом укладення субліцензійних договорів з третіми особами на використання ними цього Твору (пункти 1, 3, 4);
- авторський договір від 14.11.2002 не містить вказівок щодо передачі Громадською організацією Товариству виключних прав на заборону використання твору іншими особами;
- 06.03.2003 головою тендерного комітету Інституту затверджено “Тендерну документацію на закупівлю лікарських засобів”, яка в подальшому використовувалася відповідачем;
- відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 01.07.2002 № 734 “Про організацію навчання та підвищення кваліфікації з питань здійснення процедури закупівлі товарів, робіт, послуг” науково-дослідним економічним інститутом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України спільно з ТОВ “Держосвітпром” започатковано постійні курси підвищення кваліфікації спеціалістів у сфері державних закупівель “Правові та практичні аспекти державних закупівель в Україні”;
- про проведення зазначених курсів Інститут повідомлено керівництвом Центру перепідготовки листом від 20.09.2002 № 150/830;
- відповідачем було подано заявку на навчання, та 17-20.12.2002 працівник Інституту пройшов курс підвищення кваліфікації і отримав відповідний сертифікат № 000692/557;
- на курсах працівником відповідача отримано методичний посібник “Правові та практичні аспекти державних закупівель в Україні”, виданий ТОВ “Держосвітпром”, який використано Інститутом при складанні тендерної документації та в якому відсутнє посилання на заборону його переробки або використання лише за умови згоди позивача;
- відповідно до листа Міністерства від 14.02.2003 № 19-44/212 Міністерство підготувало зразкову тендерну документацію щодо проведення торгів на закупівлю товарів, форму тендерної пропозиції та методику оцінки тендерних претензій учасників, які рекомендовано для використання у сфері державних закупівель та розміщено на сайті “www.me.gov.ua” в розділі “Вісник державних закупівель”;
- 11.02.2003 Міністерство листом № 19-36/193 повідомило про припинення співробітництва з Громадською організацією;
- питання правомірності використання Твору Міністерством не є предметом даної справи.
Причиною даного спору є питання щодо наявності в діях відповідача порушення авторських прав позивача та/або третьої особи.
Особисті немайнові права і майнові права авторів та їх правонаступників, пов'язані із створенням та використанням творів науки, літератури і мистецтва –авторське право, і права виконавців, виробників фонограм і відеограм та організацій мовлення - суміжні права охороняє Закон № 3792.
Відповідно до статті 1 цього Закону автор –це фізична особа, яка своєю творчою працею створила твір.
Статтею 7 Закону № 3792 передбачено, що суб’єктами авторського права є автори творів, зазначених у частині першій статті 8 цього Закону, їх спадкоємці та особи, яким автори чи їх спадкоємці передали свої авторські майнові права, а згідно з пунктом 1 частини першої згаданої статті 8 об'єктами авторського права є літературні письмові твори белетристичного, публіцистичного, наукового, технічного або іншого характеру (книги, брошури, статті тощо).
Згідно з частиною третьою статті 8 Закону № 3792 передбачена цим Законом правова охорона поширюється тільки на форму вираження твору і не поширюється на будь-які ідеї, теорії, принципи, методи, процедури, процеси, системи, способи, концепції, відкриття, навіть якщо вони виражені, описані, пояснені, проілюстровані у творі.
Відповідно до статті 9 цього Закону частина твору, яка може використовуватися самостійно, у тому числі й оригінальна назва твору, розглядається як твір і охороняється відповідно до цього Закону.
Згідно з частиною другою статті 11 Закону № 3792 авторське право на твір виникає внаслідок факту його створення. Для виникнення і здійснення авторського права не вимагається реєстрація твору чи будь-яке інше спеціальне його оформлення, а також виконання будь-яких інших формальностей.
Частиною першою статті 12 Закону № 3792 встановлено, що авторське право і право власності на матеріальний об'єкт, в якому втілено твір, не залежать одне від одного. Відчуження матеріального об'єкта, в якому втілено твір, не означає відчуження авторського права і навпаки.
Частиною першою статті 15 Закону № 3792 передбачено, що до майнових прав автора (чи іншої особи, яка має авторське право) належать виключне право на використання твору та виключне право на дозвіл або заборону використання твору іншими особами. Майнові права автора (чи іншої особи, яка має авторське право) можуть бути передані (відчужені) іншій особі згідно з положеннями статті 31 цього Закону, після чого ця особа стає суб'єктом авторського права.
Частинами другою та третьою цієї статті Закону встановлено, що виключне право на використання твору автором (чи іншою особою, яка має авторське право) дозволяє йому використовувати твір у будь-якій формі і будь-яким способом, а виключне право автора (чи іншої особи, яка має авторське право) на дозвіл чи заборону використання твору іншими особами дає йому право дозволяти або забороняти, зокрема відтворення творів, а також їх переробки, адаптації, аранжування та інші подібні зміни (пункти 1, 6 частини третьої статті 15 Закону № 3792).
Частиною першою статті 31 Закону № 3792 визначено, що автор (чи інша особа, яка має авторське право) може передати свої майнові права, зазначені у статті 15 цього Закону, будь-якій іншій особі повністю чи частково. Передача майнових прав автора (чи іншої особи, яка має авторське право) оформляється авторським договором. Майнові права, що передаються за авторським договором, мають бути у ньому визначені. Майнові права, не зазначені в авторському договорі як відчужувані, вважаються такими, що не передані.
Відповідно до частини третьої статті 32 цього Закону за авторським договором про передачу виключного права на використання твору автор (чи інша особа, яка має виключне авторське право) передає право використовувати твір певним способом і у встановлених межах тільки одній особі, якій ці права передаються, і надає цій особі право дозволяти або забороняти подібне використання твору іншим особам. При цьому за особою, яка передає виключне право на використання твору, залишається право на використання цього твору лише в частині прав, що не передаються.
Згідно з пунктом “а” статті 50 Закону № 3792 порушенням авторського права, що дає підстави для судового захисту, є вчинення будь-якою особою дій, які порушують майнові права суб'єктів авторського права, визначені статтею 15 цього Закону, з урахуванням передбачених статтями 21-25 цього Закону обмежень майнових прав.
У пункті 1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1976 № 11 “Про судове рішення” зазначено, що рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.
Отже, для правильного вирішення даного спору місцевому господарському суду належало: з’ясувати, наявністю авторських прав щодо яких саме творів Товариство та Громадська організація обґрунтовують свої вимоги (твір “Науково-технічна документація: “Тендерна документація на закупівлю робіт”, “Тендерна документація на закупівлю товарів”, “Тендерна документація на закупівлю послуг”, “Тендерні документи на закупівлю”, “Тендерна документація щодо здійснення процедури тендеру на закупівлю” чи твір “Тендерна документація на закупівлю стаціонарних копіювальних пристроїв з можливістю кольорового копіювання”); дослідити, чи відповідає твір “Науково-технічна документація: “Тендерна документація на закупівлю робіт”, “Тендерна документація на закупівлю товарів”, “Тендерна документація на закупівлю послуг”, “Тендерні документи на закупівлю”, “Тендерна документація щодо здійснення процедури тендеру на закупівлю” визначенню твору в розумінні Закону № 3792 (зокрема, за ознаками творчого характеру), а якщо так, то:
- встановити, хто саме (Товариство або/та Громадська організація) був власником майнових авторських прав на твір на час виникнення спірних правовідносин і на час вирішення спору судом (враховуючи зміст кожної з позовних вимог, а також приписи статті 31 Закону № 3792 стосовно передачі прав виключно на підставі авторського договору і наявне в матеріалах справи повідомлення Державного департаменту інтелектуальної власності Міністерства освіти і науки України (т. 4, а.с. 48) про те, що авторський договір від 14.11.2002 припинив дію 09.06.2003);
- дослідити факт та обставини введення Твору в цивільний оборот власниками авторських прав на нього та встановити можливість ознайомлення з ним відповідача;
- з’ясувати, чи мало місце використання відповідачем саме Твору або його самостійної частини (враховуючи наведені приписи частини третьої статті 8 і статті 9 Закону № 3792 стосовно надання правової охорони формі вираження твору та частині твору);
- встановити, чи не співпадає використання Твору відповідачем (якщо таке мало місце) з обмеженнями майнових прав автора, передбаченими статтями 21 –25 Закону № 3792;
- дослідити та перевірити доводи відповідача щодо самостійної розробки тендерної документації на підставі нормативно-правових актів.
Проте цього судом першої інстанції зроблено не було, так само як не було здійснено й будь-якої оцінки ні висновку спеціалістів з дослідження об'єктів інтелектуальної власності від 25.06.2003 № 2111 (т. 1, а.с. 14 - 17), ані висновка судового експерта від 06.12.2004 № 2390 (т. 3, а.с. 15 - 26), посиланнями на які обґрунтовували свої вимоги Товариство та Громадська організація.
Водночас місцевий суд без урахування визначеного статтею 15 Закону № 3792 обсягу майнових прав автора та всупереч приписам частини першої статті 12, частини першої статті 31 і частини третьої статті 32 цього ж Закону дійшов помилкових висновків: щодо правомірного використання Твору відповідачем лише з огляду на правомірне отримання ним методичного посібника “Правові та практичні аспекти державних закупівель в Україні” (має місце підміна права на об’єкт інтелектуальної власності правом власності на його матеріальний носій); відсутності у позивача (носія виключного права на використання Твору) права на заборону використання цього Твору іншими особами (згідно з частиною третьою статті 32 Закону № 3792 особа, яка має виключне право на використання твору, має право й дозволяти або забороняти подібне використання твору іншим особам).
При цьому всупереч вимогам статті 11112 ГПК України в частині обов’язковості вказівок касаційної інстанції суд першої інстанції під час нового розгляду справи не виконав вказівки, викладені в постанові Вищого господарського суду України від 20.12.2005 з даної справи:
- в частині дослідження доводів Громадської організації (т. 3, а.с. 67) щодо неправомірного використання відповідачем “Тендерної документації на закупівлю стаціонарних копіювальних пристроїв з можливістю кольорового копіювання”;
- щодо необхідності встановлення доведеності автором чи іншою особою, якій належить авторське право, факту копіювання або запозичення іншою особою істотних рис або цілого твору, що був раніше введений автором у цивільний оборот;
- стосовно необхідності застосування спеціальних знань для вирішення питань, пов’язаних із вирішенням спору по суті, зокрема: щодо наявності у Твору ознак творчого характеру; з’ясування факту використання відповідачем Твору в цілому або його окремих частин; дослідження можливості самостійного використання частин Твору; можливості виготовлення відповідачем “Тендерної документації на закупівлю лікарських засобів” без використання Твору або його самостійних частин (пункт 2 рекомендацій президії Вищого господарського суду України від 29.03.2005 № 04-5/76 “Про деякі питання практики призначення судових експертиз у справах зі спорів, пов’язаних із захистом права інтелектуальної власності”).
Отже, суд першої інстанції припустився неправильного застосування приписів частини першої статті 47 ГПК України щодо прийняття судового рішення суддею за результатами обговорення усіх обставин справи та частини першої статті 43 цього Кодексу стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, що відповідно до частини першої статті 11110 ГПК України є підставою для скасування судового рішення зі справи.
Касаційна ж інстанція відповідно до частини другої статті 1117 ГПК України не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
З огляду на наведене справа має бути передана на новий судовий розгляд до суду першої інстанції, під час якого необхідно усунути наведені порушення, встановити обставини, зазначені в цій постанові, дати їм та всім доводам сторін належну правову оцінку і вирішити спір відповідно до вимог закону.
Керуючись статтями 1117, 1119-11112 ГПК України, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю “Центр тендерних процедур” задовольнити частково.
2. Касаційну скаргу громадської організації “Центр тендерних процедур та бізнес планування” задовольнити повністю.
3. Рішення господарського суду міста Києва від 23.08.2006 зі справи № 21/813-12/54 скасувати.
Справу передати на новий розгляд до господарського суду міста Києва.
Суддя В.Селіваненко
Суддя І.Бенедисюк
Суддя Б.Львов
скопійовано
-
скопійовано
-
