ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
РІШЕННЯ
|
03.07.06 |
Справа № 5/454-06. |
за позовом прокурора Тростянецького району в інтересах Тростянецької районної державної адміністрації, м. Тростянець
до відповідача - відкритого акціонерного товариства комерційного банку "Надра", м. Київ
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - товариство з обмеженою відповідальністю "Алекто", м. Суми
про визнання недійсним договору гарантії
Суддя Гудим В.Д.
Представники:
Від позивача –предст. Тихонова З.Р.
Від відповідача – предст. Суденко Р.В.
Від 3-ї особи – не з’явився
Суть спору: Прокурор в інтересах позивача подав позовну заяву про визнання недійсним договору гарантії від 24.04.03р., укладеного між сторонами на виконання третьою особою зобов’язань по кредитному договору від 30.10.02р. № 13/1/2002/980-К/93, укладеного між ТОВ “Сумський райснаб” та ВАТ КБ "Надра". В обґрунтування позовних вимог прокурор посилається на те, що зазначений договір гарантії не відповідає вимогам чинного законодавства, зокрема вимогам Закону України "Про місцеві державні адміністрації" та Бюджетного кодексу України.
Позивач підтримав заявлені прокурором в його інтересах позовні вимоги.
Відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому проти позовних вимог заперечує, посилаючись на те, що оспорюваний договір гарантії було укладено відповідно до вимог чинного законодавства в зв’язку з чим відповідач вважає позовні вимоги безпідставними і необґрунтованими.
Третя особа не подала відзиву на позовну заяву і в судове засідання не з’явилась, тому відповідно до ст. 75 ГПК України справа розглядається за наявними матеріалами.
Розглянувши матеріали справи, господарський суд встановив:
Відповідно до умов укладеного між сторонами договору гарантії від 24.04.03р. позивач виступив гарантом перед відповідачем за своєчасне та повне виконання позичальником - ТОВ "Сумський райснаб" зобов’язань, що виникають за кредитним договором від 30.10.02р. № 13/1/2002/980-К/93 в розмірі, встановленому рішенням Тростянецької районної ради від 18.04.03р., а саме 210 000 грн. і в ті ж строки, що і позичальник.
В обґрунтування позовних вимог прокурор в інтересах позивача посилається на те, що зазначений договір гарантії не відповідає вимогам чинного законодавства, зокрема ч. 1 і 2 ст. 17 Бюджетного кодексу України, згідно з якими Кабінет Міністрів України в особі Міністра фінансів України, Рада міністрів Автономної Республіки Крим в особі Міністра фінансів Автономної Республіки Крим та міські ради в особі керівників їх виконавчих органів можуть надавати гарантії щодо виконання боргових зобов'язань суб'єктам виключно у межах повноважень, встановлених відповідно законом про Державний бюджет України чи рішенням про місцевий бюджет. Гарантії надаються лише на умовах платності, строковості, майнового забезпечення та зустрічних гарантій, отриманих від інших суб'єктів. Як зазначає прокурор договір гарантії не був укладений на умовах платності, оскільки ніяких договірних відносин між позивачем і третьою особою не існувало.
Прокурор також зазначає, що частиною 1 ст. 13 Закону України "Про державний бюджет на 2003 рік" встановлено, що у 2003 році надання державних гарантій, гарантій Ради міністрів Автономної Республіки Крим та гарантій органів місцевого самоврядування, крім гарантій за кредитами, які надаються міжнародними фінансовими організаціями або на умовах співфінансування разом із міжнародними фінансовими організаціями, а також повернення яких передбачається здійснювати за рахунок коштів державного бюджету за погодженням з Верховною Радою України, не здійснюється, а Законом України "Про місцеві державні адміністрації" не передбачено надання цих повноважень місцевим радам, тому, як зазначає прокурор, Тростянецька районна рада не мала повноважень доручати Тростянецький райдержадміністрації в особі голови укладати договір гарантії щодо виконання боргових зобов’язань.
Крім того, як зазначає прокурор, відповідно до ч.2 ст.17 Бюджетного Кодексу України гарантії надаються лише на умовах платності, строковості, майнового забезпечення та зустрічних гарантій отриманих від інших суб'єктів. Оспорюваний договір не було укладено на умовах платності, оскільки ніяких договірних взаємовідносин з ТОВ "Алекто" Тростянецька районна державна адміністрація не мала.
Пунктом 1 ст.18 Бюджетного кодексу України визначено, що граничний обсяг надання гарантій встановлюється на кожний бюджетний період відповідно до Закону України "Про державний бюджет України" чи рішенням про місцевий бюджет. Відповідного рішення Тростянецька районна рада не приймала, а тому Тростянецька районна державна адміністрація в особі Голови не мала права виступати гарантом по боргових зобов'язаннях третьої особи.
В заперечення проти позовних вимог, відповідач посилається на те, що договір гарантії було укладено між сторонами відповідно до вимог чинного законодавства. Рішення Тростянецької ради про надання гарантій було чинним на день укладення оспорюваного договору, прийняте Радою в межах компетенції, не скасоване, а тому є чинним на даний час.
Крім того, відповідач вважає, що посилання прокурора на Бюджетний кодекс, зокрема ч. 1 ст. 17, є необґрунтованим, оскільки в цій правовій нормі відсутня заборона щодо надання гарантій місцевими державними адміністраціями.
Як вбачається з матеріалів справи, оспорюваний договір гарантії було укладено між Тростянецькою районною радою та ВАТ КБ "Надра", в зв’язку з чим господарський суд вважає, що даний позов задоволенню не підлягає, оскільки прокурором подано позов в інтересах окремої юридичної особи (Тростянецької райдержадміністрації), яка не є стороною по спірному договору, а тому є неналежним позивачем по даній справі, оскільки всі зобов’язання гаранта по договору покладаються саме на Тростянецьку районну раду.
Керуючись ст. ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України,
суд вирішив:
В позові відмовити.
Суддя В.Д.Гудим
