-
скопійовано
-
-
-
-
-
скопійовано
-
-
19.04.2012
№ 2/0514/13/2012
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
19 квітня 2012 року м.Добропілля
Добропільський міськрайонний суд Донецької області
в складі головуючого одноособово судді Діденко С.О.
при секретарі Сухіна О.Ю.
з участю позивача ОСОБА_1
представника позивача ОСОБА_2
відповідача ОСОБА_3
представника відповідача ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, ОСОБА_5 про виділ в натурі частки із нерухомого майна, що перебуває у спільній частковій власності, поділ майна в натурі та визнання договору оренди недійсним,
В С Т А Н О В И В:
11 липня 2011 року ОСОБА_1 звернувся до Добропільського міськрайонного суду з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_5 про виділ в натурі із нерухомого майна, що перебуває у спільній частковій власності, поділ майна в натурі та визнання договору оренди недійсним, посилаючись на те, що з відповідачкою по справі він знаходився в зареєстрованому шлюбі, який розірвано відповідно актового запису від 10 липня 2010 року.
В період шлюбу з відповідачкою ними було придбано у власність майно -вбудоване приміщення магазину, що становить 9/50 частини вбудованого приміщення магазину, розташованого в АДРЕСА_1. Згідно технічного паспорту, виданого Добропільським БТІ 08.07.2002 року за № 251, йому та відповідачці належить по ? части власності 9/50 частини вбудованого магазину. Також, вбудоване приміщення магазину знаходиться на земельній ділянці площею 0,0026 га, яка перебуває у його та відповідачці спірному користуванні, що підтверджується довідкою №156 виданої Добропільським міським відділом земельних ресурсів 04.08.2003 року.
Між ним, ОСОБА_1 та відповідачкою ОСОБА_3, як співвласниками обумовленого майна виникли непорозуміння та суперечки з приводу користування, утримання та збереження вказаного майна.
Відповідачкою ОСОБА_3 без попередньої згоди з ним, було укладено договір оренди з ФОП ОСОБА_5 і згідно цього договору відповідачка по справі передає у користування ОСОБА_5 у платне користування вбудоване приміщення магазину. Його, як співвласника відповідачка не поставила до відома, згоди з приводу розпорядження спільним майном він відповідачці не давав, ніякої домовленості з ним не було, тому він вважає, що необхідно визнати договір оренди між відповідачкою та ФОП ОСОБА_5 недійсним.
У зв'язку з тим, що у правовстановлюючих документах вказано тільки частки, на які він з відповідачкою мають право без виділу цих часток в натурі, виникла необхідність у виділі в натурі частки вбудованого приміщення магазину, який розташовано за адресою в АДРЕСА_1. Також виникла необхідність у поділі їх з відповідачкою сумісної часткової власності, у зв'язку з цим він звертався до відповідачки з проханням укласти договір про виділ та поділ в натурі частки із нерухомого майна, який укладається у письмовій формі та нотаріально засвідчується. Відповідачка відмовилась і не дала згоди на вирішення питання в добровільному порядку.
Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні уточнив позовні вимоги, просить виділити йому -ОСОБА_1 в натурі ? частку з вбудованого приміщення магазину АДРЕСА_1, яке належить йому на праві власності на підставі договору купівлі-продажу від 05 липня 2002 року, нотаріально посвідченого приватним нотаріусом ОСОБА_6, реєстр №2354, а саме: ? частину приміщення магазину А-1 (торгівельного залу) загальною площею 22,40 кв.м., та частину складського приміщення магазину загальною площею 21,85 кв.м., тобто загально площею 22,4+21,85=44,25 кв.м, що складає 44,25х100/88,50=50/100 частин.
Виділити ОСОБА_3 в натурі ? часту з вбудованого приміщення магазину АДРЕСА_1, який належить їй на праві власності на підставі договору купівлі-продажу від 05.07.2002 року, нотаріально посвідченого приватним нотаріусом ОСОБА_6, реєстр №2354, а саме: частину приміщення магазину А-1 (торгівельного залу) загальною площею 22,40 кв.м., та ? частину складського приміщення магазину загальною площею 21,85 кв.м., тобто загальною площею 22,4+21,85=44,25 кв.м., що складає 44,25х100/88,50=50/100 частин.
Визнати договір оренди частини вбудованого приміщення, що знаходиться за адресою в АДРЕСА_1, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_5, недійсним.
Представник позивача ОСОБА_2 в судовому засіданні підтвердив позовні вимоги ОСОБА_1, вважає їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Відповідачка ОСОБА_3 в судовому засіданні дала пояснення, аналогічні поясненням позивача ОСОБА_1, висловила згоду на задоволення позовних вимог ОСОБА_1, заперечень стосовно уточнюючих позовних вимог не має.
Представник відповідача ОСОБА_4 в судовому засіданні пояснив, що дійсно вимоги позивача ОСОБА_1 обґрунтовані, і такі, що підлягають задоволенню, не має заперечень щодо задоволення вимог позивача в повному обсязі.
В судове засідання 19 квітня 2012 року співвідповідач ОСОБА_5 в судове засідання не з'явився. Надав заяву з проханням розглянути цивільну справу в його відсутність, не заперечує проти винесення судового рішення на розсуд суду.
Вивчивши матеріали справи, та керуючись ст. 169 ЦПК України, суд вважає можливим розглянути справу в відсутність співвідповідача ОСОБА_5 по матеріалам справи, направивши копію рішення суду для відома після розгляду справи.
Вислухавши позивача, відповідача, представників позивача, відповідача, допитавши свідка ОСОБА_7, яка підтвердила в судовому засіданні, що мати позивача користувалася вказаним складським приміщенням у спірному вбудованому приміщенні магазину, бо вона їй доставляла товар для реалізації у вказаний магазин, також дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги по уточнюючим позовним вимогам ОСОБА_1 від 27.02.2012 року підлягають задоволенню, з наступних підстав.
Матеріалами справи встановлено, що позивач ОСОБА_1 з відповідачкою по справі ОСОБА_3 знаходився в зареєстрованому шлюбі, який розірвано в установленому законом порядку згідно рішення Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 15 вересня 2006 року.
В період шлюбу позивачем ОСОБА_1 та відповідачем ОСОБА_3 було придбано у власність майно -вбудоване приміщення магазину, що становить 9/50 частини вбудованого приміщення магазину, розташованого в АДРЕСА_1.
Згідно технічного паспорту, виданого Добропільським БТІ 08.07.2002 року за № 251, позивачу та відповідачу належать по ? части власності 9/50 частини вбудованого магазину. У правовстановлюючому документі, - в технічному паспорті від 08.07.2012 року вказані тільки частки сторін, на які сторони мають право без виділу цих часток в натурі.
Також, вбудоване приміщення магазину знаходиться на земельній ділянці площею 0,0026 га, яка перебуває у його та відповідачці спірному користуванні, що підтверджується довідкою №156 виданої Добропільським міським відділом земельних ресурсів 04.08.2003 року.
Згідно пояснень позивача, та підтвердження в судовому засіданні відповідача, відповідач ОСОБА_3 уклала договір оренди з ФОП ОСОБА_5 01 травня 2011 року, згідно якого відповідачка по справі передає у користування ОСОБА_5 у платне користування вбудоване приміщення магазину. Договір набрав сили з моменту підписання і діяв до 31 березня 2012 року.
Як вбачається з матеріалів справи, 15 березня 2012 року відповідач ОСОБА_3 направила ОСОБА_5 повідомлення про розірванню договору оренди, просить звільнити вказане приміщення, провести розрахунок.
Також з пояснень позивача ОСОБА_1 вбачається, що йому як співвласника відповідачка ОСОБА_3 не поставила до відома про здавання в оренду майна, яке знаходиться у спільній частковій власності колишнього подружжя, згоди з приводу розпорядження спільним майном позивача відповідачці не давав, ніякої домовленості з ним не було, відповідачкою ОСОБА_3 в судовому засіданні вказаний факт не заперечується.
Згідно з ч.ч.1,2 ст. 358 ЦК України, право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю.
В даному випадку, між сторонами нема домовленості в добровільному порядку щодо користуванням та порядком володіння спільною власністю - вбудованого приміщення магазину АДРЕСА_1.
Добропільським міськрайонний судом Донецької області на підставі ухвали від 03 жовтня 2011 року проведено судову будівельно-технічну експертизу, згідно висновку №5670/23 від 23.12.2011 року визначені 3 варіанти порядку користування вбудованим приміщенням магазину, розташованого за адресою Донецька область Добропільський район АДРЕСА_1.
Згідно до ст. 364 ч. 1 ЦК України, співвласник має право на виділ в натурі частки із майна, що є у спільні частковій власності, що сторонами в добровільному порядку не було проведено.
Пунктом 2.1 Інструкції щодо проведення поділу, виділу та розрахунку часток об'єктів нерухомого майна, затвердженої Наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України 18.06.2007 року №55, об'єкти нерухомого майна, які підлягають технічній інвентаризації відповідно до Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об'єктів нерухомого майна, затвердженої Наказом Держбуду України від 24.05.2001 року №127, а також єдині майнові комплекси, що належать на праві власності і розташовані на одній земельній ділянці, можуть бути поділені на самостійні об'єкти нерухомого майна.
У відповідності до п. 2.2 вказаної інструкції, поділ на самостійні об'єкти нерухомого майна проводиться відповідно до законодавства з наданням кожному об'єкту поштової адреси.
З досліджених матеріалів справи, та пояснень сторін, вбачається, що відповідачкою ОСОБА_3 без попередньої згоди з позивачем ОСОБА_1 було укладено договір оренди з ФОП ОСОБА_5, згідно якого відповідачка по справі передавала у користування ОСОБА_5 у платне користування вбудоване приміщення магазину. Позивача, як співвласника відповідачка не поставила до відома, згоди з приводу розпорядження спільним майном він відповідачці не давав, ніякої домовленості з ним не було.
Як обумовлено в ст.. 359 ЦК України, плоди, продукція та доходи від використання майна, що є у спільній частковій власності, находять до складу спільного майна і розподіляються між співвласниками відповідно до їх часток у праві спільної часткової власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними, що не було виконано відповідачкою, бо домовленості на отримання від ФОП ОСОБА_5 коштів за оренду приміщення та розподілення їх між сторонами по справі не було, відповідачкою ОСОБА_3 не заперечується вказаний факт в судовому засіданні і підтверджується договором оренди між ОСОБА_3 та ОСОБА_5 від 01.05.2011 року і підписаний тільки ОСОБА_3 та ОСОБА_5 Підпис ОСОБА_1 на договорі оренди відсутній.
Відповідно до ст.. 215 ЦК України, підставою правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою ст. 203 цього Кодексу.
Згідно до ч. 3 ст. 215 ЦК України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.
Виходячи з суті позовних вимог, враховуючи досліджені у судовому засіданні надані сторонами докази, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що вимоги позивача ОСОБА_1 підлягають задоволенню в повному обсязі.
Керуючись ст.ст. 5,10,60, 212-215 ЦПК України, на підставі ст. ст. 203,215,358,359,360 ЦК України, суд,
В И Р І Ш И В :
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_3, ОСОБА_5 про виділ в натурі частки із нерухомого майна, що перебуває у спільній частковій власності, поділ майна в натурі та визнання договору оренди недійсним, - задовольнити.
Виділити ОСОБА_1 в натурі ? частку з вбудованого приміщення магазину АДРЕСА_1, і яке належить йому на праві власності на підставі договору купівлі-продажу від 05 липня 2002 року, нотаріально посвідченого приватним нотаріусом ОСОБА_6, реєстр №2354, а саме: ? частину приміщення магазину А-1 (торгівельного залу) загальною площею 22,40 кв.м., та частину складського приміщення магазину загальною площею 21,85 кв.м., загальною площею 44,25 кв.м, що складає 50/100 частин.
Виділити ОСОБА_3 в натурі ? часту з вбудованого приміщення магазину АДРЕСА_1, і яке належить їй на праві власності на підставі договору купівлі-продажу від 05.07.2002 року, нотаріально посвідченого приватним нотаріусом ОСОБА_6, реєстр №2354, а саме: ? частину приміщення магазину А-1 (торгівельного залу) загальною площею 22,40 кв.м., та ? частину складського приміщення магазину загальною площею 21,85 кв.м., загальною площею 44,25 кв.м., що складає 50/100 частин.
Визнати договір оренди частини вбудованого приміщення магазину площею 45 кв.м., що знаходиться за адресою в АДРЕСА_1, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_5 01 травня 2011 року в м. Білицьке, недійсним.
На рішення може бути подана апеляційна скарга до Апеляційного суду Донецької області через Добропільський міськрайонний суд Донецької області протягом 10 днів після проголошення рішення.
Складено одноособово у нарадчій кімнаті в одному примірнику.
Головуючий суддя С.О.Діденко
19.04.2012
скопійовано
-
скопійовано
-
