ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

________________________________________________________________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

За позовом Сумського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів

до відповідача Відкритого акціонерного товариства “Інтернафтогазбуд”

про стягнення 18 086 грн. 18 коп.

Суддя Н.П. ЛУГОВА

представники:

від позивача Груздо Т.С.

від відповідача Загорулько С.Г., довіреність №02/137 від 08.06.06р.

Суть спору: позивач просить стягнути з відповідача 18 086 грн. 18 коп. – штрафних санкцій за нестворені 2 робочих місця для працевлаштування інвалідів у 2004 році.

Відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому заперечує проти позовних вимог, посилаючись на те що до нього неправомірно застосовані штрафні санкції.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши повноважного представника позивача, оцінивши та дослідивши наявні в справі докази, суд встановив:

Відповідно до ч.1 ст.19 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів” №875-ХII від 21.03.1991р. зі змінами та доповненнями, для підприємств (об’єднань), установ і організацій незалежно від форм власності і господарювання встановлюється норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків від загальної чисельності працюючих, а якщо працює від 15 до 25 чоловік – у кількості одного робочого місця.

Статтею 20 вищевказаного Закону встановлено обов”язок підприємств (об”єднань), установ і організацій незалежно від форм власності і господарювання, де кількість працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим частиною першою ст.19 зазначеного Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів штрафні санкції, сума яких визначається у розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві (в об”єднанні), установі, організації за кожне робоче місце, не зайняте інвалідом.

Сплату штрафних санкцій підприємства (об”єднання), установи і організації провадяться відповідно до закону за рахунок прибутку, який залишається в їх розпорядженні після сплати всіх податків і зборів (обов”язкових платежів).

Відповідач надіслав позивачу звіт про зайнятість інвалідів за 2004р. (форма 10-ПІ), в якому повідомляє, що середньооблікова чисельність штатних працівників на підприємстві складала 181 чоловік, отже норматив складає 7 робочих місць.

Як свідчать матеріали справи, фактично у 2004 році на підприємстві було створено 5 робочих місць для працевлаштування інвалідів.

Таким чином, відповідачем не виконано норматив по створенню 2-х робочих місць для працевлаштування інвалідів.

Розмір середньої річної заробітної плати на підприємстві за 2004 рік становить 9 043 грн. 09 коп.

Отже, сума штрафних санкцій за невиконання відповідачем нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів складає 18 086 грн. 18 коп.

Відповідач заперечує проти позовних вимог, посилаючись на те, що обов”язок працевлаштування інвалідів покладається на органи Міністерства праці, місцеві ради народних депутатів, громадські організації інвалідів тощо.

Заперечення відповідача не можуть бути взяті судом до уваги, тому що, відповідно до п.п.5, 14 Положення про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів, затвердженого Кабінетом Міністрів України №314 від 03.05.95р. підприємства, повинні інформувати центри зайнятості, місцеві органи соціального захисту населення про наявність вільних робочих місць для працевлаштування інвалідів, а таких доказів відповідач суду не подав.

Крім того, відповідач посилається на те, що за специфікою діяльності підприємство має тяжкі і шкідливі умови праці, що унеможливлює працевлаштування інваліда. Але, законодавство встановлює рівні умови господарської діяльності для підприємств та не звільняє їх від сплати штрафних санкцій за недодержання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у зв”язку з існуючими на підприємстві умовами праці, що не дозволяють працевлаштовувати інвалідів.

Посилання відповідача на те, що в разі відсутності прибутку, підприємство звільняється від санкцій є необгрунтованими, оскільки відповідно до ч.3,4 ст.20 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” сплату штрафних санкцій підприємства (об”єднання), установи і організації проводять відповідно до закону за рахунок прибутку, який залишається в їх розпорядженні після сплати всіх податків і зборів (обов”язкових платежів). У разі відсутності коштів штрафні санкції можуть бути застосовані шляхом звернення стягнення на майно підприємства (об”єднання), установи і організації в порядку, передбаченому законом. Тобто, чинним законодавством не передбачено звільнення від сплати штрафних санкцій у разі наявності чи відсутності прибутку.

Також, відповідач у відзиві вказує на те, що позивач звернувся до суду з позовом з пропуском строку позовної давності.

Згідно ст.250 Господарського кодексу України, адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб”єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, а саме з 16.04.05р., але не пізніше як через один рік з дня порушення, тобто 16.04.06р.

Як свідчать матеріали справи, позивач подав до суду позов 04.04.06р.

Згідно ст.20 Закону України №2960-IV від 06.10.05р. “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо професійної і трудової реабілітації інвалідів”, адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, органзаціями громадських організацій інвалідів, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого ч.1 ст.19 зазначеного Закону. При цьому до правовідносин із стягнення адміністративно-господарських санкцій, передбачених цим Законом, не застосовуються строки, визначені ст.250 Господарського кодексу України.

Відповідно до ст.99 КАСУ, встановлюється річний строк звернення до суду, а перебіг строку на звернення до адміністративного суду починається від дня виникнення права на адміністративний позов, тобто коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів, щодо обставин справи, кінцевий строк звернення до суду – 15.04.06р., а позивач подав позов 04.04.06р.

Факт заборгованості відповідача у сумі 18 086 грн. 18 коп. підтверджено матеріалами справи. Доказів сплати боргу відповідач не подав, тому вимоги позивача щодо стягнення 18 086 грн. 18 коп. штрафних санкцій є правомірними, обгрунтованими та такими що підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст.158, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

ПОСТАНОВИВ :

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства “Інтернафтогазбуд” (м.Суми, вул.Кірова, 127/1, код 01294725) на користь Сумського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (м.Суми, вул.Горького, 2, код 23636315, на р/р 31218230500002 відділення Державного казначейства у Сумській області в банку УДК м.Суми, МФО 837013, код бюджетної класифікації 50070000 (за нестворені робочі місця для інвалідів за 2004р.) 18 086 грн. 18 коп. штрафних санкцій.

3. Видати виконавчий лист після набрання постановою законної сили.

СУДДЯ Н. П. ЛУГОВА

Повний текст постанови підписано 30.06.06р.