ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" травня 2012 р. Справа № 42/155

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Дроботової Т.Б. -головуючого Волковицької Н.О. Рогач Л.І.за участю представників сторін:позивача не з'явився, про час і місце слухання справи повідомлений належним чиномвідповідачівОСОБА_4 дов. від 13.02.2012 рокурозглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуДержавного територіально -галузевого об'єднання "Південно -Західна залізниця"на постановувід 31.01.2012 року Київського апеляційного господарського суду у справі№ 42/155 господарського суду міста Києва за позовомПриватного акціонерного товариства "Вінницяоблпаливо" до Державного територіально -галузевого об'єднання "Південно -Західна залізниця" доТовариства з обмеженою відповідальністю "Гірничо -збагачувальна фабрика "Центральна" простягнення 2619,00 грн.

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство "Вінницяоблпаливо" звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Державного територіально -галузевого об'єднання "Південно -Західна залізниця", Товариства з обмеженою відповідальністю "Гірничо-збагачувальна фабрика "Центральна" про стягнення 2619,00 грн. вартості недостачі товару.

Рішенням господарського суду міста Києва від 05.10.2011 року (суддя Літвінова М.Є.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 31.01.2012 року (головуючий суддя Суховий В.Г., Агрикова О.В., Чорногуз М.Г.), позов задоволено.

Стягнуто з Державного територіально -галузевого об'єднання "Південно -Західна залізниця" на користь Приватного акціонерного товариства "Вінницяоблпаливо" 2619,00 грн. - вартість втраченого вантажу та відповідні судові витрати.

Доповідач: Волковицька Н.О.

В задоволенні позовних вимог до Товариства з обмеженою відповідальністю "Гірничо -збагачувальна фабрика "Центральна" відмовлено.

Державне територіально -галузеве об'єднання "Південно -Західна залізниця" звернулося до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 05.10.2011 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 31.01.2012 року і прийняти нове рішення про відмову у позові.

Заявник вважає, що судами попередніх інстанцій неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права, а саме:

Скаржник посилається на те, що ТОВ "Гірничо -збагачувальна фабрика "Центральна" не було здійснено необхідних заходів для недопущення втрати вантажу шляхом його просипання під час перевезення.

Також заявник вважає, що вантажовідправник повинен був здійснити дії по ущільненню вантажу та усунення щілин конструктивних зазорів вагону, оскільки через наявність мілкої фракції вугілля (6 мм), воно могло бути втрачене шляхом висипання через зазори у цьому вагоні.

Крім того, на думку заявника, судами не прийнято до уваги акт про технічний стан вагону від 28.10.2010 року №135, згідно з яким втрата вантажу можлива через зазор між кришкою люка і повздовжньою балкою вагона. Даним актом зафіксовано, що вантажовідправник до навантаження зазор бачити міг, але запобіжних заходів не прийняв та пункт 28 Правил приймання вантажів до перевезення, затв. Наказом Мінтрансу від 21.11.2000 року №644, яким передбачено, що приймання вантажів залізницею до перевезення приймаються шляхом візуального огляду вагона, вантажу, його маркування (у т.ч. захисного) та кріплення у вагоні без перевірки маси та кількості вантажу.

Обговоривши доводи касаційної скарги, заслухавши суддю -доповідача та присутнього у судовому засіданні представника відповідача, перевіривши в межах вимог статей 108, 1117 Господарського процесуального кодексу України наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні та постанові у даній справі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи спір стосується недостачі вугілля у напіввагоні №66172586, відправленому по залізничній накладній №52614213 від 25.10.2010 року вантажовідправником ТОВ "Гірничо -збагачувальна фабрика "Центральна" вантажоодержувачу -ПАТ "Вінницяоблпаливо".

При прибутті вищевказаного вагону на станцію Нижньодніпровськ-Вузол Придніпровської залізниці на основі акта загальної форми станції Нижньодніпровськ -Вузол Придніпровської залізниці №4332/Г від 28.10.2010 виявлено поглиблення, вагон відчеплений на вагову перевірку на 150 тонних залізничних вагах та виявлено наступну вагу вантажу: брутто 87800 кг, тара з бруса 22400 кг, нетто 65400 кг, по документах значиться: брутто 91400 кг, тара з бруса 22400 кг, нетто 69000 кг, що складає різницю ваги проти документів в сторону зменшення на 3600 кг.

При перевірці виявлено завантаження рівномірне нижче бортів на 100 мм. По документах значиться завантаження рівномірне нижче бортів, розмір відносно висоти бортів не вказано. На поверхні вантажу наявне воронкоподібне поглиблення: ліворуч за рухом потягу над 3-5 люками довжиною 4500 мм., шириною на всю ширину вагона, глибиною 1200 мм. Просипання вантажу відсутнє. Наявні старі залишки просипання вантажу. На поверхні вантажу містяться маркування вапном. В місцях поглиблення маркування відсутнє. Коток не застосовувався. Праворуч за рухом потяга наявний зазор між кришкою 4-го люка і поперечною балкою вагона довжиною 650 мм., шириною 40 мм. Перевірка проводилась двічі. Недостача підтвердилась. Недостаючий вантаж у вагоні міститься міг. При видачі вантажу на станції призначення різниці проти вищезазначених відомостей не виявлено, вантаж видано вантажоодержувачу згідно комерційного акту АА №034372/372/6 від 28.10.2010 року.

Згідно залізничної накладної №52614213 (графа 1, 4) вбачається, що відправником були застосовані додаткові заходи по збереженню при перевезенні вугілля і вказано: вантаж розміщено і закріплено згідно Технічних умов правильно (графа 1); вантаж марковано вапном (графа 4). Наявність поглиблення та відсутність захисного маркування в місцях поглиблення може свідчити про виїмку вугілля при транспортуванні, однак не виключає можливість недовантаження вантажу вантажовідправником.

За приписами статті 307 Господарського кодексу України а договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства.

Відповідно до статей 22, 23 Статуту залізниць України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 року № 457, за договором залізничного перевезення вантажу залізниця зобов'язується доставити ввірений їй вантажовідправником вантаж у пункт призначення в зазначений термін і видати його одержувачу, а відправник зобов'язується сплатити за перевезення встановлену плату.

Відповідно до пункту 3 Правил перевезення вантажів у вагонах відкритого типу, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 20.08.2001р. №542, з метою забезпечення збереженості всіх вантажів, що перевозяться у вагонах відкритого типу, на їх поверхню відправником наноситься захисне маркування або застосовується покриття плівкою (емульсією) чи інше закріплення верхнього шару вантажу.

Відповідно до вказаної накладної вантаж навантажено засобами відправника навалом, навантаження нижче бортів, вантаж розміщено і закріплено згідно з параграфами Г.1, п.4.1, 4.3, 8 Пр.14к розділ Р2 ТУ 3-5 СМГС. Також у накладній відправником проставлено відмітку про е, що "груз смерзающийся, маркирован известью, профилактика произведена путем промасливания бортов пола", стан (а.с.20 зворот).

Зі змісту комерційного акта №АА №034372/372/6 від 28.10.2010 року судами встановлено, що в порушення пункту 9 Правил складання актів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 28.05.2002 року №334, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 08.07.2002 року за №567/6855 у ньому не вказано та залізницею не зазначено обставин утворення даних поглиблень та які могли бути причиною виникнення незбереженості вантажу.

Виходячи із викладеного суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що відправник здійснював навантаження вантажу у відповідності до Технічних умов та у технічно справний вагон, що підтверджується накладною №52614213 від 25.10.2010 року, вказаний вантаж прийнято залізницею до перевезення без будь -яких зауважень, про що свідчить зміст накладної та штемпель залізниці з реквізитами "КАРАХАШ ДОН.22 УЗ 25 ЖОВ 2010" та у кількості зазначеній у накладній.

Статтею 314 Господарського кодексу України перевізник несе відповідальність за втрату, нестачу та пошкодження прийнятого до перевезення вантажу, якщо не доведе, що втрата, нестача або пошкодження сталися не з його вини. У транспортних кодексах чи статутах можуть бути передбачені випадки, коли доведення вини перевізника у втраті, нестачі або пошкодженні вантажу покладається на одержувача або відправника.

А відтак саме залізниця повинна була довести суду обставини, за яких втрата вантажу відбулася не з його вини, зокрема, через недотримання відправником передбачених чинним законодавством та міжнародними угодами умов та правил перевезення вантажів залізницею.

Згідно статті 924 Цивільного кодексу України перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.

Відповідно до статті 113 Статуту залізниць України за незбереження (втрату, нестачу, псування і пошкодження) прийнятого до перевезення вантажу, багажу, вантажобагажу залізниці несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з не залежних від них причин.

Частиною 1 статті 115 Статуту вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу.

Відповідно до статті 129 Статуту обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності учасників залізничного перевезення засвідчуються комерційним актом, зокрема, у разі невідповідності маси і кількості вантажу з даними, зазначеними у транспортних документах.

Таким чином, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку, що перевізник не довів відсутність своєї вини у нестачі вантажу при перевезенні, а відтак відповідальність перед позивачем за нестачу вантажу обґрунтовано покладена саме на нього.

Отже, матеріали справи свідчать, що господарські суди попередніх інстанцій в порядку статті 43, 101 Господарського процесуального кодексу України всебічно, повно і об'єктивно розглянули в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності; дослідили, встановили та надали юридичну оцінку наданим сторонами доказам та дійшли обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог.

Посилання залізниці на те, що саме Товариством з обмеженою відповідальністю "Гірничо -збагачувальна фабрика "Центральна" не було здійснено необхідних заходів для недопущення втрати вантажу, зокрема, що він повинен був здійснити дії по ущільненню вантажу та усунення щілин конструктивних зазорів вагону, судами попередніх інстанцій визнано безпідставними, оскільки згідно накладної вантаж було марковано та проведено профілактику шляхом промаслювання бортів підлоги, його розміщено і закріплено згідно з параграфами Г.1, п.4.1, 4.3, 8 Пр.14к розділ Р2 ТУ 3-5 СМГС, у комерційному акті встановлено, що наявні старі залишки просипання вантажу, проте на момент перевірки просипання вантажу відсутнє. При цьому, переважування вантажу проводилось двічі на станції Рахни Південно-Західної залізниці та на станції Нижньодніпровськ-Вузол Придніпровський, проте просипання вантажу на шляху слідування від станції Нижньодніпровськ - Вузол Придніпровський до станції Рахни Південно-Західної не відбулося, і вантаж, вагу якого було визначено як 65400 кг при первинному переважуванні станції Нижньодніпровськ - Вузол Придніпровський підтвердився і при повторному переважуванні на станції отримувача, вантаж навантажено у вагон, який по документам значиться, як технічно справний, прийняття перевізником вантажу до перевезення без зауважень, покладає на перевізника не тільки відповідальність за збереження вантажу, але й тягар доведення відсутності вини за втрату вантажу.

Решта тверджень заявника про порушення судом норм матеріального та процесуального права не знайшли свого підтвердження, суперечать матеріалам справи та зводяться до переоцінки доказів, що відповідно статті 1117 Господарського процесуального кодексу України не входить до компетенції касаційної інстанції, в зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування рішення та постанови у даній справі колегія суддів не вбачає.

На підставі викладеного, керуючись статтями 1115, 1117, пунктом 1 статті 1119, статтею 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Рішення господарського суду міста Києва від 05.10.2011 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 31.01.2012 року у справі №42/155 господарського суду міста Києва залишити без змін.

Касаційну скаргу Державного територіально -галузевого об'єднання "Південно -Західна залізниця" залишити без задоволення.

Головуючий суддя Т. Дроботова

С у д д і Н. Волковицька

Л. Рогач