УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" лютого 2012 р. справа № 2а-302/11

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Мельника В.В.,

суддів: Туркіної Л.П. Проценко О.А. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у місті Дніпропетровську апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Саксаганському районі м. Кривого Рогу Дніпропетровської області на постанову Саксаганського районного суду м.Кривого Рогу від 08 лютого 2011 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Саксаганському районі м.Кривого Рогу Дніпропетровської області про зобов'язання здійснити перерахунок державної соціальної підтримки особі , яка має статус «Дитина війни»,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) звернулася до Саксаганського районного суду м.Кривого Рогу з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Саксаганському районі м. Кривого Рогу Дніпропетровської області (далі по тексту - відповідач), в якому просила визнати протиправним діяння відповідача щодо неналежного виконання приписів ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», зобов'язати відповідача здійснити перерахунок та виплатити позивачу підвищення до пенсії згідно ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»з урахуванням частини 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»за період: з жовтня 2009 року по жовтень 2010 року, за 2011 рік.

Також позивачем було заявлено клопотання про поновлення строку звернення до суду з позовом.

Постановою Саксаганського районного суду м.Кривого Рогу від 08 лютого 2011 року у справі № 2а-302/11 (суддя Ан О.В. ) позов задоволено, поновлено позивачу строк звернення до суду з позовом, визнано протиправним діяння відповідача щодо нездійснення перерахунку та виплати позивачу підвищення до пенсії згідно ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»з урахуванням частини 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, зобов'язано відповідача здійснити перерахунок та виплатити позивачу підвищення до пенсії згідно ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», з урахуванням ч.1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»за період з 01 жовтня 2009 року по 31 жовтня 2010 року у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком з урахуванням виплат, які було здійснено у цей період. В задоволенні інших позовних вимог відмовлено.

Відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду та ухвалити нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.

Дана адміністративна справа розглянута апеляційним судом відповідно до ст. 197 КАС України в порядку письмового провадження.

Колегія суддів переглядає справу в межах доводів апеляційної скарги відповідача.

Перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Предметом спору у даній адміністративній справі є право позивача на отримання передбаченого ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком та захист цього права від порушень з боку органів пенсійного фонду, які полягають у бездіяльності суб'єкта владних повноважень, уповноваженого державою на надання визначених Законом України «Про соціальний захист дітей війни»пільг.

Як підтверджено матеріалами справи, позивач відповідно до ст. 1 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", який набрав чинності з 01.01.2006р., набув статусу "дитина війни", що надає йому право на отримання пільг та державної соціальної підтримки, встановлених Законом України "Про соціальний захист дітей війни", у тому числі право на підвищення пенсії на 30% мінімальної пенсії за віком.

Виходячи з норм ст.58 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», п.15 Положення «Про Пенсійний фонд України», ст.ст. 21, 22, 87 Бюджетного кодексу України, обов'язок по нарахуванню та виплаті доплати до пенсії, яка передбачена ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», покладено на відповідні територіальні управління Пенсійного фонду України за місцем проживання позивача.

Позивач перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в Саксаганському районі м. Кривого Рогу Дніпропетровської області.

Пунктом 11 ст. 71 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" від 19.12.2006 р. №489-V зупинено дію ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" на 2007 рік.

Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 р. визнана такою, що не відповідає Конституції України (є неконституційною) та втратила чинність з 09.07.2007 року ст. 71 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік", якою зупинено дію ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" на 2007 рік.

Згідно з пп. 2 п. 41 розділу II Закону України від 28.12.2007 р. №107-VI "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" текст ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" викладено в новій редакції, встановлено, що дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту") до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.

Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 р. положення п. 41 розділу ІІ Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" було визнано неконституційними.

Законами України Про державний бюджет України на 2009, 2010 роки дія статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" не зупинялась та зміни до неї не вносилися.

Посилання в апеляційній скарзі на відсутність бюджетних коштів та механізму виплати колегією суддів до уваги не приймається, оскільки відповідно до статті 69 Закону України «Про Конституційний Суд України», рішення і висновки Конституційного Суду України рівною мірою є обов'язковими до виконання.

Виходячи з наведених норм, п.2 Рішення Конституційного Суду України № 15-рп/2000 від 14.12.2000р., в якому міститься роз'яснення, що закони та інші правові акти або їх окремі положення, визнані рішеннями Конституційного Суду України неконституційними, не підлягають застосуванню як такі, що відповідно до ч.2 ст. 152 Конституції України втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції, з урахуванням шестимісячного строку звернення до суду з позовом, зроблений правильний висновок, що в період з 01 жовтня 2009 року по 31 жовтня 2010 року позивачу повинно здійснюватись нарахування та виплата підвищення на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Частиною 3 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»передбачено застосування мінімального розміру пенсії за віком виключно для визначення розміру пенсій призначених згідно з цим Законом (ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»).

Однак, наявність такої норми за відсутності іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії та права на отримання соціальної допомоги, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, як це встановлено ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Відповідно до ст.64 Конституції України, конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

Таким чином, розмір підвищення до пенсії особам, які мають статус «дитини війни», передбачений ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», повинен обчислюватись виходячи з розміру прожиткового мінімуму встановленого для осіб, що втратили працездатність, який встановлено чинним законодавством на кожний бюджетний рік.

Статтею 22 Конституції України визначено, що конституційні права і свободи гарантуються. Таким чином, держава взяла на себе зобов'язання забезпечити реалізацію громадянами своїх конституційних прав.

За змістом ч.1 ст.46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у старості та в інших випадках, передбачених законом. Законом України «Про соціальний захист дітей війни»реалізовано конституційне право на соціальний захист громадян, які мають статус «дитини війни».

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Враховуючи, що держава взяла на себе обов'язок щодо виплати позивачу 30% доплати до пенсії та поклала виконання цього обов'язку на центральний орган виконавчої влади - Пенсійний фонд України, який діє через свої місцеві органи, що входять в систему його органів, які, як встановлено, не вчинили жодної дії для нарахування цих коштів та їх виплати, колегія суддів вважає, що вони не виконали своїх повноважень без поважних причин.

Доводи апеляційної скарги не спростовують зроблений судом першої інстанції висновок.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.197, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України,суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Саксаганському районі м. Кривого Рогу Дніпропетровської області - залишити без задоволення.

Постанову Саксаганського районного суду м.Кривого Рогу від 08 лютого 2011 року у справі № 2а-302/11 - залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвала суду є остаточною і оскарженню не підлягає відповідно до ст. 183-2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: В.В. Мельник

Суддя: Л.П. Туркіна

Суддя: О.А. Проценко