-
скопійовано
-
-
-
-
-
скопійовано
-
-
РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
29 лютого 2012 року Справа № 5/5007/62/11
Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:
Головуючого судді Саврій В.А.
судді Дужич С.П. ,
судді Бучинська Г.Б.
секретар судового засідання - Новак Р.А.
розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарське підприємство "Нібулон", м. Миколаїв
на рішення господарського суду Житомирської області від 20.12.11 р.
у справі № 5/5007/62/11
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарське підприємство "Нібулон", м. Миколаїв
до товариства з обмеженою відповідальністю "Бердичівська солодова компанія",
м. Бердичів
про визнання права власності та витребування майна із чужого незаконного володіння
за участю представників сторін:
Позивача - ОСОБА_1 дов.№360 від 28.12.2011р.
Відповідача - ОСОБА_2. дов.№ 117 від 07.02.2012р., ОСОБА_3 дов.№118 від 07.02.2012р.
З оголошенням перерви.
До початку розгляду справи розпорядженням голови Рівненського апеляційного господарського суду від 27.02.2012р. змінено склад суду у даній справі. Відповідно до затверджених нових сладів колегій, визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Саврій В.А., суддя Дужич С.П., суддя Бучинська Г.Б.
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду Житомирської області від 20.12.2011р. у справі №5/5007/62/11 (суддя Ляхевич А.А.) у позові товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарське підприємство "Нібулон" до товариства з обмеженою відповідальністю "Бердичівська солодова компанія" про визнання права власності та витребування майна із чужого незаконного володіння відмовлено.
Рішення суду мотивоване наступним:
Факт відсутності на зберіганні у відповідача зерна кукурудзи позивача засвідчується, зокрема, актом зачистки №1 від 08.09.2011р., затвердженого 14.09.2011р. начальником Житомирської обласної Державної хлібної інспекції. В цьому ж акті зафіксовано списання 3698,332 кг виправданої недостачі зерна кукурудзи, яка утворилася за рахунок покращення якості: зерно кукурудзи було просушено, очищено, переміщення проводилося з ціллю охолодження.
Визнання права власності на знеособлене та взагалі неіснуюче в природі майно, як і його витребування на користь позивача, положення чинного законодавства не передбачають, а тому, правові підстави для задоволення позовних вимог ТзОВ СП "Нібулон" відсутні.
Сертифікати якості, на які посилається позивач, а також жодні інші документи, наявні в матеріалах справи, не підтверджують факту виявлення у виданому позивачу відповідачем зерні стороннього сміття чи зерна інших культур, що могло б бути підставою для нарахування різниці в масі.
Положення договору зберігання зерна №15 від 14.10.2009р. чітко передбачали, що під час технологічного процесу (сушка, оздоровлення) можливе збільшення смітних та зернових домішок в зерні кукурудзи (п.6.14 договору). Відповідно до п.7.8 договору, відповідач не несе відповідальності за нестачі зерна, які виникли у зв"язку з аспіраційними відходами, непридатними відходами та зерновими відходами. А за змістом п.3.6. договору позивач зобов"язаний визнати зменшення ваги зерна за рахунок покращення його якості.
Отже, приймаючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що позовні вимоги не відповідають чинному законодавству і фактичним обставинам справи, не підтверджені належними доказами (т.3, арк.справи 119-123).
Не погоджуючись з даним рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення, та прийняти нове рішення, яким позов задоволити повністю.
Скаржник зазначає, що ТзОВ СП «НІБУЛОН»передало, а ТзОВ «Бердичівська солодова компанія»прийняло на зберігання, на підставі договору складського зберігання зерна № 15 від 14.10.2009р., зерно кукурудзи 3-го класу загальною кількістю 8526,210 тонни, власності ТзОВ СП «НІБУЛОН».
Відповідно до пункту 4.1. договору на відповідача покладено обов'язок прийняти зерно та вирахувати залікову вагу при врахуванні базисних показників якості: вологість - 14%, смітна домішка - 2%. Показники якості відповідають показникам, які встановлені ДСТУ 4525:2006 «Кукурудза. Технічні умови».
Судом першої інстанції не з'ясовано чому відповідачем складську квитанцію на зерно № 62 від 01.12.2009 року видано з порушеннями вимог Технічного регламенту зернового складу, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики України від 15 червня 2004 року №228 та чи можливо вважати даний документ належним та допустимим доказом в розумінні статті 34 Господарського процесуального кодексу України.
Апелянт вважає, що пункт 6.11. договору не звільняє відповідача від обов'язку прийняти зерно та вирахувати залікову вагу при врахуванні базисних показників якості: вологість - 14%, смітна домішка - 2% (пункт 4.1. договору)
Також, скаржник, на підставі формул Інструкції про ведення обліку й оформлення операцій із зерном і продуктами його переробки на хлібоприймальних та зернопереробних підприємствах, затвердженої наказом Міністерства аграрної політики України від 13.10.2008р. №661, обгрунтовує, що загальний розмір зерна кукурудзи 3-го класу для кормових потреб, який підлягає поверненню ТзОВ СП «НІБУЛОН»складає 251,656 тонни.
Крім того, апелянт зазначає, що судом першої інстанції не було встановлено чи погоджувався з позивачем розмір втрат в наслідок поліпшення його якості (вологості та вміст смітної домішки), чи надавався позивачу відповідачем акт розрахунок.
Також, судом першої інстанції не було з'ясовано чи отримав відповідач направлені позивачем 13.10.2011 року за №10570/12-03 та 26.10.2011 року за № 11088/03-27 вимоги про видачу складського документу на залишок зерна кукурудзи 3-го класу та як ці вимоги були розглянуті відповідачем.
Скаржник також зазначає, що при вирішенні оскаржуваного рішення, судом неповно зясовано обставини справи та прийнято рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права (т.3, арк.справи 133-138).
Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду у справі №5/5007/62/11 від 19.01.2012р. апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарське підприємство "Нібулон" прийнято до провадження, справу призначено до слухання на 08.02.2012р об 10:20 год. (т.3 арк.справи 132).
В судовому засіданні апеляційної інстанції 08.02.2012р., позивач подав додаткові письмові пояснення до апеляційної скарги (т.3, арк. справи 147-150), в яких зазначає, що судом першої інстанції не правильно застосовано статтю 24 Закону України «Про зерно та ринок зерна в Україні»та повністю проігноровано приписи статті 37 цього Закону та пункту 6.12.3 Технічного регламенту зернового складу, внаслідок чого зроблено помилковий висновок, про те, що єдиним підтвердженням прийняття зерна на зберігання є виписка складських документів передбачених статтею 37 Закону України «Про зерно та ринок зерна в Україні» та недоведеність позивачем права власності на зерно кукурудзи 3-го класу у кількості 251,656 тонни.
Крім цього зазначає, що відповідачем грубо порушено умови пункту 4.1 Договору та визначено залікову вагу зерна кукурудзи виходячи з показників вологості - 13,6% та вмістом смітної домішки - 2,40%, про що свідчить складська квитанція на зерно від 01.12.2009р. № 62.
Також вважає, що залишилася поза увагою суду та не отримала належного дослідження інформація надана Житомирською обласною державною хлібною інспекцією у листі від 22.11.2011р. №239/11-11.
Відповідач в судовому засіданні 06.02.2012р. подав письмовий відзив на апеляційну скаргу (т.3, арк.справи 152-158), в якому заперечує проти доводів скаржника. Вважає апеляційну скаргу, безпідставною та необґрунтованою, натомість, рішення господарського суду Рівненської області, вважає законним і таким, що прийняте з додержанням норм матеріального і процесуального права.
У відзиві відповідач зазначає, що відповідно до пп. а) п. 6.12.2 Технічного регламенту зернового складу, затвердженого наказом Мінагрополітики України від 15.06.2004 № 228 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.07.2004р. за № 835/9434 видача зерна проводиться зерновим складом в обмін на оригінал складської квитанції на зерно. При цьому відповідно до п.п. 6.12.6. - 6.12.8. після видачі зерна, за умови відсутності претензій з боку отримувача, зерновий склад погашає одержаний ним оригінал складського документа на зерно та його другий примірник і зберігає їх та супровідні документи протягом трьох років. Повернена власнику зернової культури партія або частина зерна виключається з Реєстру зерна зернового складу. Погашені складські документи на зерно виключаються із реєстру складських документів на зерно і в повторний обіг не допускаються.
В матеріалах справи знаходиться копія складської квитанції на зерно від 01.12.2009р. № 62 з відміткою «Погашено»(оригінал оглянуто судом в судовому засіданні 20.12.2011р.), що свідчить про отримання Позивачем зерна кукурудзи в повному обсязі та відсутності в нього претензій щодо отриманого зерна.
Факт відсутності на зберіганні в ТзОВ «Бердичівська солодова компанія»зерна кукурудзи позивача засвідчується актом зачистки від 08.09.2011р. № 1, затвердженого 14.09.2011р. начальником Житомирською обласною Державної хлібної інспекції (знаходиться в матеріалах справи).
В свою чергу, у вище зазначеному акті зачистки зафіксовано списання 3698,332 кг виправданої недостачі зерна кукурудзи, яка утворилась за рахунок покращення якості: зерно кукурудзи було просушено, очищено, з ціллю охолодження проводилося його переміщення. При цьому вказаним актом невиправданої нестачі або надлишку зерна кукурудзи, належного позивачеві, встановлено не було.
Тому відповідач вважає, що суд першої інстанції правильно дійшов висновку, що відсутні підстави вважати, що у відповідача є в наявності передане йому позивачем зерно кукурудзи взагалі та в кількості 251,656 тонн зокрема.
В судовому засіданні апеляційної інстанції 08.02.2012р. представник позивача підтримав доводи апеляційної скарги та надав пояснення в обґрунтування своєї позиції, представники відповідача заперечили проти доводів скаржника, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення без змін.
Після дослідження матеріалів справи оголошено перерву до 29.02.2012р. на 10:00 год.
В судовому засіданні апеляційної інстанції 29.02.2012р. представник скаржника підтримав доводи апеляційної скарги з підстав зазначених в ній. Просить апеляційну скаргу задоволити, рішення місцевого господарського суду- скасувати. Представники відповідача заперечили проти доводів апеляційної скарги. Просять апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення - без змін.
Розглядом матеріалів справи встановлено:
14.10.2009р. сторони у справі - ТзОВ "Бердичівська солодова компанія" (виконавець) та ТзОВ СП "Нібулон" (власник) уклали договір зберігання зерна №15 (т.1, арк.справи 10-12), відповідно до умов якого виконавець зобов"язується виступити вантажотримувачем, прийняти, сушити, підробити, зберігати і відвантажити на першу вимогу передане власником зерно (кукурудза, в кількості - згідно складських документів), останньому чи його довіреній особі, а власник зобов"язується оплатити надані послуги (п.1.1., п.1.2. договору).
Згідно п.1.3. договору, первинним документом, що підтверджує кількість зерна, яке знаходиться на зберіганні у виконавця належить до відпуску власнику, є складська квитанція, у відповідності до Наказу міністерства аграрної політики України від 27.06.2003р. №198 та інших чинних нормативно-технічних документів.
Відповідно до п.2.1. договору, договір вважається укладеним з моменту його підпиання сторонами і діє до повного його виконання.
Згідно пунктів 2.2., 2.3. договору, зерно передається на зберігання виконавцю на період з 15 жовтня 2009 року до 01 травня 2010 року. Власник має право в будь-який час вимагати повернення переданого на зберігання зерна. Така вимога оформляється в письмовому вигляді та підлягає виконанню в триденний строк з дня подання, якщо інший термін не зазначений у самій вимозі.
12.04.2010р. ТзОВ "Бердичівська солодова компанія" (виконавець) з ТзОВ СП "Нібулон" уклали додаткову угоду №4 до договору зберігання зерна №15 від 14.10.2009р. (т.1, арк.справи 14), відповідно до якої п.2.2. договору викладено в наступній редакції: "Зерно передається на зберігання виконавцю на період з 15 жовтня до 01 липня 2010 року."
Згідно п.3.6. договору, власник зобов"язується визнати зменшення ваги зерна за рахунок покращення його якості по вологості, смітній і зерновій домішках, розвіювання природних втрат відповідно до вимог діючої Інструкції про ведення обліку й оформлення операцій із зерном і продуктами його переробки на хлібоприймальних та зернопереробних підприємствах, затвердженої Наказом Мінагрополітики від 13.10.2008 р. №661 (надалі Інструкція №661).
Відповідно до п.4.1. договору, до обов"язків виконавця відноситься, зокрема, прийняти зерно, доставлене власником, згідно п.3.1. даного договору, визначити його вагу та якість на момент доставки, вирахувати залікову вагу при врахуванні базисних показників якості: культура кукурудза - вологість 14,0 - смітна 2,0.
За змістом пункту 4.2. договору визначено, що виконавець зобов"язується виконувати сушку, очистку зерна в потоці. За умови письмового погодження з власником проводити очищення, активне вентилювання з метою зниження температури, сушку, підробку від зараженості, перевід зерна на осінньо-зимовий період (охолодження зерна) з метою збереження його якості. Проведення робіт з знезараження зерна (фумігації, дегазації тощо із застосуванням хімічних речовин) виконавцем не проводиться. Надати додаткові послуги у разі одержання від власника письмового замовлення на такі послуги.
Згідно п.4.6. договору, виконавець зобов"язаний визначити якість і вагу зерна при його видачі.
Відповідно до п.6.1. договору, приймання і відвантаження зерна по кількості здійснюється відповідно до діючої в Україні Інструкції №661 та інших чинних НТД.
У відповідності до п.6.7. договору, при виникненні розбіжностей при прийманні чи відвантаженні по якості зерна відповідно до розділу 4 Інструкції №661, кожна зі сторін має право звернутися в Державну хлібну інспекцію для проведення аналізів якості зерна чи вимагати проведення аналізів у присутності інспектора ДХІ. При зверненні в ДХІ проби зерна повинні бути відібрані в присутності сторін і інспектора ДХІ, з обов"язковим складанням акта, опломбовані і відправленні на експертизу. Висновок ДХІ чи висновок інспектора ДХІ після проведення аналізів є остаточним, і визнається сторонами даного договору як єдиний висновок про якість зерна. При виникненні розбіжностей по якості зерна висновки будь-якої іншої організації, установи повинні бути підтверджені Державною хлібною інспекцією.
Пунктом 6.10. договору передбачено, що усе зерно, яке надходить до виконавця згідно умов цього договору, в обов"язковому порядку проходить грубу очистку в пневмо очисних машинах. При цьому, непридатні відходи після такої очистки підлягають знищенню.
В п.6.11 договору сторонами обумовлено, що при надходженні партії вологого та сирого зерна виконавець не несе відповідальності за досушування його з відхиленням від граничної, вказаної в пункті 4.1. в межах норми допустимих відхилень, тобто: +/-0,5% (згідно ГОСТів) для зернових та олійних; +/-7% для кукурудзи.
Пунктом 6.12 договору передбачено, що в процесі зберігання зерна, його вентилювання, підробки та проведення інших робіт, за умови погодження з власником, можливе покращення якості зерна на 0,5% і більше, засміченості - на 0,2% і більше, в результаті чого виникає недостача зерна в межах норм натурального зменшення, про що складається відповідний акт-розрахунок. Внаслідок цього, відпуск зерна проводиться по фактичних якісних показниках на момент відвантаження згідно з п.1.7., 1.10, 1.11 розділу 5 додатку 7 Інструкції №661 з погодженням розміру втрат власником.
В п.6.14 договору зазначено, що під час технологічного процесу (сушка, оздоровлення) можливе збільшення смітних та зернових домішок в зерні кукурудзи з нарахуванням згідно з п.1.16 розділу 8, додатку 12 Інструкції №661.
В пункті 7.4. договору вказано, що за втрату, нестачу чи ушкодження прийнятого на зберігання зерна після того, як настали зобов"язання власника забрати зерно, виконавець несе відповідальність лише при умислі чи грубій необережності. Відповідно до пунктів 7.7 та 7.8 договору, виконавець зобов"язується відшкодувати власнику втрату чи невиправдану нестачу зерна, а також погіршення його якості, якщо таке з"явилося наслідком порушень установлених правил зберігання, коштами за біржовими цінами або однорідною продукцією належної якості. Виконавець не несе відповідальності за нестачі зерна, які виникли у зв"язку з аспіраційними відходами, непридатними відходами та зерновими відходами.
Зміст пункту 9.2. договору засвідчує, що цей договір виражає всі договірні умови і розуміння між сторонами у відношенні всіх згаданих питань і предмету договору.
На виконання даного договору, позивачем в період з 16.10.2009р. по 21.11.2009р. передано на зберігання відповідачу зерно кукурудзи власного виробництва в загальній кількості 8526,210 тонни, з вологістю 25,9% та вмістом смітної домішки 2,7%, що засвідчується реєстрами накладних на прийняте зерно (т.1, арк.справи 15-51), в яких зазначено, зокрема, показники якості прийнятого зерна та визначену відповідачем, відповідно до умов договору, залікову масу зерна.
Відповідно до п.5.1. ДСТУ 4525:2006 "Кукурудза.Технічні умови", які прийнято та яким надано чинності наказом Держспоживстандарту України від 28.02.2006 р. №54, встановлено загальні вимоги до зерна кукурудзи (табл.2), зокрема, за різними групами використання вологість зерна кукурудзи має становити не більше 15,0%, після штучного сушіння, не менше 13,0 %.
Згідно п.5.4. ДСТУ 4525:2006, за згодою зернових складів, інших суб"єктів підприємницької діяльності вологість зерна та вміст зернової, смітної домішок у кукурудзі допускають вище граничних норм за можливості доведення такого зерна по показників якості, зазначених у таблиці 2.
В Інструкції про ведення обліку й оформлення операцій із зерном і продуктами його переробки на хлібоприймальних та зернопереробних підприємствах, затвердженої наказом Мінагрополітики від 13.10.2008 р. №661 (далі Інструкція №661), в п.1.1., п.1.3 розділу ІІІ, зазначено, що після прийняття зерна на зберігання підприємство проводить технологічні операції щодо забезпечення його кількісного та якісного зберігання; основними операціями з доробки зерна в елеваторах (складах) є його очищення, сушіння, вентилювання, знезараження.
Згідно п.1.5 Інструкції №661, при очищенні зерна від смітної домішки утворюються побічні продукти і відходи. В п.2.6 даної Інструкції зазначено, що відходи ІІІ категорії (некормові) у міру накопичення зважуються і вивозяться з території підприємства (знищуються).
Чинною Інструкцією №9-7-88, якою передбачено порядок приймання, розміщення, післязбиральної обробки та збереження зерна, що забезпечує якісне зберігання та раціональне використання (т.3, арк.справи 107-113), в розділі 4 встановлено технологічні заходи, що забезпечують якісне збереження зерна. Зокрема, в п.4.1. даної Інструкції зазначено, що зерно, яке надходить на підприємство, підлягає обробці (очистці, сушці, охолодженню, знезараженню та ін..) в строки, що забезпечують збереження його якості. В розділі 9 даної Інструкції обумовлено особливості зберігання зерна кукурудзи, а саме в п.9.2. зазначено, що основним заходом, що забезпечує збереження зібраного зерна кукурудзи підвищеної вологості є його сушіння в потоці.
Відповідно до п.4.2. Інструкції №9-7-88, рівень вологості при зберіганні зерна до року не повинен перевищувати, зокрема, для зерна кукурудзи, проса, сорго та вівса 13,5%.
Згідно п.4 ст.24 Закону України "Про зерно та ринок зерна в Україні", зерновий склад зобов'язаний вживати усіх заходів, передбачених цим Законом, нормативно-правовими актами, договором складського зберігання зерна, для забезпечення схоронності зерна, переданого йому на зберігання.
Діючи відповідно до наведених приписів закону та нормативів, відповідач привів прийняту від позивача кукурудзу до нормативних показників у відповідності до ДСТУ, після чого вказане зерно кукурудзи було покладено на знеособлене зберігання, про що видано складську квитанцію на зерно №62 від 01.12.2009 р. (т.2, арк.справи 75).
Як вбачається з матеріалів справи, 28.04.2010 р. ТОВ СП "Нібулон" було направлено ТОВ "Бердичівська солодова компанія" листа за №4837/34 (т.2, арк.справи 76), в якому просило при відвантаженні кукурудзи власності ТзОВ СП "Нібулон" для забезпечення вимог контрактів власника, довести зерно кукурудзи до наступних показників якості (без відхилень): вологість - 14,0 %, смітна домішка - 2,0 %. В складі зернової домішки бите зерно - не більше 5%, пошкоджене зерно - не більше 5%.
На підтвердження проведення очистки, сушки зерна кукурудзи, із зазначенням якісних показників зерна і його маси до та після виконаних робіт, а також виду та кількості побічних продуктів та відходів, відповідачем надано до справи відповідні розпорядження, акти на очистку, сушку зерна, насіння олійних культур і трав, матеріальні перепустки на вивезення з території відходів ІІІ категорії кукурудзи, накази-накладні на відвантаження зі складу відповідача відходів ІІІ категорії кукурудзи, товаро-транспортні накладні (т.2, арк.справи 77- 146; т.3 арк.справи 1-36).
Комісією ТзОВ "Бердичівська солодова компанія" складено акти від 27.04.2010р., 12.05.2010р., від 13.05.2010р., від 07.05.2010р., від 18.05.2010р., від 19.05.2010р., від 20.05.2010р., від 21.05.2010р., від 28.05.2010р., від 03.06.2010р. про те, що на дати складення актів при відгрузці кукурудзи (в зазначеній в актах кількості) на ТзОВ СП "Нібулон" виявлено збільшення смітної домішки та зернової домішки (величини зазначені по кожній відвантаженій партії товару), яке виникло за рахунок технологічних операцій з зерном кукурудзи. Сторонніх домішок в смітній не виявлено. Якість кукурудзи підтверджено сертифікатами ДХІ (т.3, арк.справи 37-46).
В період з 27.04.2010р. по 06.06.2010р. відповідач відвантажив позивачеві зерно кукурудзи 3-го класу, що підтверджують подані позивачем до справи накладні на маршрут або групу вагонів (т.1, арк.справи 53-115), а також поданий відповідачем кількісно-якісний облік зерна - реєстри форми №36 по контрагенту ТзОВ СП "Нібулон" (т.3, арк.справи 47-97), з середньозваженою вологістю 13,07% та середньозваженою смітною домішкою 3,56% (в позовній заяві позивачем помилково зазначено 4,15%), що підтверджується посвідченнями про якість зерна, виданими відповідачем (т.1, арк.справи 116-123) та сертифікатами якості, виданими Житомирською обласною Державною хлібною інспекцією (т.1, арк.справи 124-125).
01.06.2010р. сторони у справі уклали договір поставки №1611/2009 (т.1, арк.справи 186-188), за яким ТзОВ СП "Нібулон" продало, а ТзОВ "Бердичівська солодова компанія" придбало у власність кукурудзу в кількості 1517,88 тонни, з вологістю 13%. Як свідчать видаткові накладні від 03.06.2010р. №2249 та від 10.06.2010р. №2312, податкові накладні від 03.06.2010р. №2249 та від 10.06.2010р. №2312, а також довіреності на отримання матеріальних цінностей (т.1, арк.справи 189-194), 1517,88 тонн зерна кукурудзи передано відповідачу.
13.10.2011 р. на адресу відповідача позивачем надіслано телеграми №10569/12-03 та №10570/12-03, в яких позивач просив повернути (видати 14.10.2011р.) залишок зерна кукурудзи, переданого відповідачу на зберігання на підставі договору зберігання зерна від 14.10.2009 р. в повному обсязі (т.1, арк.справи 195,196, 199, 200). В матеріалах справи наявні вимоги за №11087/03-27 та №11088/03-27 від 26.10.2011р. (т.1, арк.справи 197-198, 201-202), в яких позивач зазначав про залишок зерна кукурудзи 3-го класу власності ТзОВ СП "Нібулон", переданого на зберігання відповідачу згідно з договором зберігання зерна №15 від 14.10.2009 р. в кількості 251,656 тонни, вимагав видати складську квитанцію на вказане зерно та повернути його ТзОВ СП "Нібулон". В матеріалах справи відсутні докази надіслання позивачем та отримання відповідачем вказаних вимог.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, Рівненський апеляційний господарський суд прийшов до висновку про наступне:
Відповідно до ч.4 ст.13 Конституції України держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання.
Статтею 41 Конституції України передбачено право кожного володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю.
Відповідно до приписів статей 317, 319 Цивільного кодексу України право володіння, користування та розпорядження майном належить власникові майна. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.
Відповідно до пункту 2 статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Статтею 16 цього ж Кодексу унормовано, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до статті 392 Цивільного кодексу України власник майна може предявити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Тобто, позов про право власності подається у випадках, коли належне певній особі право або набуття цією особою права не визнається, оспорюється іншою особою або в разі відсутності в неї документів (у зв'язку з їх втратою), що засвідчують належність їй такого права.
Частиною 1 статті 386 Цивільного кодексу України унормовано, що держава забезпечує рівний захист прав усіх суб'єктів права власності.
Стаття 316 Цивільного кодексу України визначає, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Здійснюючи правосуддя у господарських відносинах, суд повинен у визначеному законом порядку встановлювати по кожній справі об'єктивну істину.
Колегія суддів зазначає, що господарський суд, насамперед, повинен з'ясувати, чи існує суб'єктивне право, за захистом якого позивач звернувся до суду, чи належить воно позивачу, чи дійсно воно порушене або оспорюється, чи порушив або оспорив його відповідач.
Позов про визнання права власності є речово-правовим, вимоги котрого звернені до суду, який повинен підтвердити наявність у позивача права власності на спірне майно. Обєктом цього позову є усунення невизначеності відносин права власності позивача щодо індивідуально визначеного майна. Підставою ж позову є обставини, що підтверджують право власності позивача на майно. Умовами задоволення позову про визнання права власності на майно є наявність у позивача доказів на підтвердження в судовому порядку факту приналежності йому спірного майна на праві власності. Доказами, що підтверджують право власності можуть бути правовстановлюючі документи, а також будь-які інші докази щодо приналежності позивачеві спірного майна.
Відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Згідно ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Згідно ст.387 Цивільного кодексу України, власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.
Предметом віндикаційного позову є вимога неволодіючого майном власника до незаконно володіючого цим майном невласника про повернення індивідуально-визначеного майна з чужого незаконного володіння.
При цьому, власник має підтвердити своє право власності на витребувану річ або інше титульне право на річ, посилаючись на ті чи інші докази.
Колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції, за допомогою належних та допустимих доказів, мав з'ясувати право власності або інше суб'єктивне право володільця на витребовуване майно, факт вибуття майна з його володіння, наявність майна у незаконному володінні відповідача (відповідачів), відсутність у відповідача (відповідачів) правових підстав для володіння майном.
Матеріально-правова вимога позивача у віндикаційному позові повинна мати відповідні підстави, що тягнуть за собою визначені законом правові наслідки. Зазначені позивачем у позовній заяві підстави повинні підтверджувати право власності позивача на витребуване майно, факт вибуття майна з його володіння, наявність майна у незаконному володінні відповідача, відсутність у відповідача правових підстав для володіння майном.
У даному випадку, заявляючи позов про визнання за товариством з обмеженою відповідальністю сільськогосподарським підприємством "Нібулон" права власності на 251,656 тонн зерна кукурудзи 3-го класу для кормових потреб, переданого на зберігання ТзОВ "Бердичівська солодова компанія", а також про витребування у ТзОВ "Бердичівська солодова компанія" на користь позивача вказаного зерна кукурудзи, позивач, не надав доказів, які б підтверджували наявність в нього права власності на майно - 251,656 тонн зерна кукурудзи 3-го класу для кормових потреб, переданого на зберігання ТзОВ "Бердичівська солодова компанія", а також взагалі існування вказаного майна на час звернення з позовом до суду та на час прийняття рішення у справі.
Так, як встановлено судом з пояснень сторін, аналізу їх доводів та матеріалів справи, спір у даній справі виник у зв"язку з невизнанням позивачем зменшення кількості зерна кукурудзи (згідно розрахунків позивача - на 251,656 тонн) за рахунок зміни його якісних показників.
Суд першої інстанції вірно зазначив, що позивачем не заявлено вимог про відшкодування завданої йому шкоди внаслідок недоотримання переданого на зберігання зерна кукурудзи, а заявлено позов про визнання права власності та витребування майна - зерна кукурудзи, якого, з урахуванням зібраних у справі доказів та встановлених обставин справи, норм законодавства, фактично не існує.
Факт відсутності на зберіганні у відповідача зерна кукурудзи позивача засвідчується, наявним в матеріалах справи, актом зачистки №1 від 08.09.2011р., затвердженого 14.09.2011р. начальником Житомирської обласної Державної хлібної інспекції (т.2, арк.справи 42). В цьому ж акті зафіксовано списання 3698,332 кг виправданої недостачі зерна кукурудзи, яка утворилася за рахунок покращення якості: зерно кукурудзи було просушено, очищено, переміщення проводилося з ціллю охолодження.
Відповідно до п.п.а) п.6.12.2 Технічного регламенту зернового складу, видача зерна проводиться в обмін на оригінал складської квитанції.
10.06.2010 р. позивач отримав зерно кукурудзи в повному обсязі, про що свідчить здана відповідачу складська квитанція на зерно №62 від 01.12.2009 р. з відміткою "Погашено" (т.3, арк.справи 75).
Судом першої інстанції правомірно прийнято до уваги, що визнання права власності на знеособлене та взагалі неіснуюче в природі майно, як і його витребування на користь позивача, положення чинного законодавства не передбачають, а тому, правові підстави для задоволення позовних вимог ТОВ СП "Нібулон" відсутні.
При цьому, стосовно доводів позивача щодо недотримання відповідачем умов договору та посилань на Інструкцію №661, господарський суд відзначає наступне.
Як вказує позивач в позовній заяві, за умовами договору відповідач повинен був довести зерно кукурудзи до рівня вологості 14%. При цьому, як встановлено судом та зазначено вище, відповідач мав досушити зерно за нормативами - до рівня не менше 13,0%, не більше 13,5%, згідно листа позивача - до 14 % вологості. Згідно розрахунку у відповідності до Інструкції №661, середньозважена вологість зерна, виданого позивачу відповідачем, становила 13,08% (т.2, арк.справи 72). Водночас, як передбачено п.6.11 договору між сторонами, при надходженні партії вологого та сирого зерна відповідач не несе відповідальності за досушування його з відхиленням від граничної норми в межах допустимих відхилень: +/-0,5% (згідно ГОСТів) для зернових та олійних; +/-7% для кукурудзи. Тобто, твердження позивача з даного приводу є безпідставними.
Щодо підвищення вмісту домішок в зерні кукурудзі, виданому позивачеві (в матеріалах справи наявні письмові пояснення, т.2, арк.справи 55-57), слід зазначити, що дійсно, пунктом 1.16. розділу VІІІ Інструкції №661, встановлено, що у разі, якщо за окремою партією зерна встановлено підвищення вологості чи збільшення кількості смітної домішки, комісія із зачистки складу детально перевіряє причини зміни якості, дає висновок про причетність матеріально відповідальної особи до погіршення якості та відсутності відповідного лишку. При відсутності лишку або якщо він менший, ніж повинен бути в результаті погіршення якості, нарахування різниці в масі проводиться у разі, якщо погіршення якості призводить до збільшення маси за рахунок зволоження або підмішування стороннього сміття чи зерна інших культур, віднесених за ГОСТ, ДСТУ до смітної домішки. Нарахування різниці в масі проводиться за формулою:
100 х (б-а)
Х= __________,
100 - б
де X - відсоток збільшення ваги; а - показник вологості і смітної домішки за надходженням і залишком; б - показник вологості і смітної домішки за видатком і залишком.
Зі змісту наведеного пункту Інструкції №661 вбачається, що нарахування різниці в масі здійснюється лише у разі погіршення якості за рахунок підмішування стороннього сміття чи зерна інших культур, віднесених за ГОСТ, ДСТУ до смітної домішки.
Місцевим судом правомірно встановлено, що сертифікати якості, на які посилається позивач, а також інші документи, наявні в матеріалах справи, не підтверджують факту виявлення у виданому позивачу відповідачем зерні стороннього сміття чи зерна інших культур, що могло б бути підставою для нарахування різниці в масі.
Також, при відвантаженні кожної партії зерна комісією ТзОВ "Бердичівська солодова компанія" перевірено причини збільшення смітної домішки та зернової домішки та встановлено, що таке збільшення виникло за рахунок технологічних операцій з зерном кукурудзи; сторонніх домішок в смітній не виявлено, про що комісією складено акти (т.3, арк.справи 37-46).
Крім цього, колегія суддів зазначає, що у справі відсутні жодні докази звернення позивача до відповідача з претензіями щодо якості отриманого зерна у передбаченому законом та/або договором порядку.
Водночас, положення договору зберігання зерна №15 від 14.10.2009р. чітко передбачали, що під час технологічного процесу (сушка, оздоровлення) можливе збільшення смітних та зернових домішок в зерні кукурудзи (п.6.14 договору). Відповідно до п.7.8 договору, відповідач не несе відповідальності за нестачі зерна, які виникли у зв"язку з аспіраційними відходами, непридатними відходами та зерновими відходами. А за змістом п.3.6. договору позивач зобов"язаний визнати зменшення ваги зерна за рахунок покращення його якості.
Отже, доводи скаржника зазначені в апеляційній скарзі, апеляційним судом не визнаються такими, що можуть бути підставою згідно ст. 104 Господарського процесуального кодексу України для скасування чи зміни оскаржуваного рішення, тому суд апеляційної інстанції вважає, що рішення місцевого господарського суду прийняте у відповідності до норм матеріального та процесуального права і його слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Керуючись, ст.ст. 33, 43, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального ко-дексу України, Рівненський апеляційний господарський суд -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу позивача - товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарське підприємство "Нібулон", м. Миколаїв на рішення господарського суду Житомирської області від 20.12.11 р. у справі № 5/5007/62/11залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
Постанова апеляційної інстанції може бути оскаржена в касаційному порядку.
Головуючий суддя Саврій В.А.
Суддя Дужич С.П.
Суддя Бучинська Г.Б.
Вих.№ 01-12/3243/12
скопійовано
-
скопійовано
-
