ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 березня 2012 року                                        Справа № 07/5026/35/2012

За позовом товариства з обмеженою відповідальністю “Торговий дім “ВАМП”

до приватного підприємства “Торг-Продукт”

до товариства з обмеженою відповідальністю “Юника”

третя особа на стороні відповідачів, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору –ОСОБА_1

про визнання недійсним договору

Суддя Дорошенко М.В.

Секретар судового засідання Сиволовська О.І.

Представники сторін і третіх осіб:

від позивача: ОСОБА_2 - за довіреністю від 15.12.2011р.;

від першого відповідача: ОСОБА_3 - за довіреністю від 15.03.2011р.;

від другого відповідача: не з’явилися;

від третьої особи: особисто ОСОБА_1

Заявлено позов про визнання недійсним укладеного між товариством з обмеженою відповідальністю “Юника” та приватним підприємством “Люмо” договору комісії від 28.10.2010р. з підстав його фіктивності.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що спірний договір не спрямований на реальне настання наслідків, які ним обумовлені, на що вказує відсутність у спірному договорі таких його умов як ціна, за якою комісіонер зобов’язаний був придбати для комітента товарно-матеріальні цінності, та їх кількість, а також очевидна неспівмірність та необґрунтованість суми, яка підлягає перерахуванню комітентом комісіонеру, та строку для знаходження продавців товарно-матеріальних цінностей і укладення з ними договорів купівлі-продажу.

Свою заінтересованість у запереченні дійсності спірного договору комісії від 28.10.2010р. позивач пояснює тим, що він є кредитором у справі про банкрутство приватного підприємства “Торг-Продукт” –нова назва приватного підприємства “Люмо”, грошові вимоги до якого на суму 12690000 грн. пред’явив ОСОБА_1 на підставі отриманого від товариства з обмеженою відповідальністю “Юника” права вимоги за спірним договором комісії від 28.10.2010р.

У судовому засіданні представник позивача позов підтримав з викладених у ньому підстав.

Перший відповідач проти позову заперечив, вказавши при цьому на бездоказовість доводів позивача щодо фіктивності спірного договору комісії від 28.10.2010р. та на те, що останній ніяким чином не порушує прав позивача у справі про банкрутство приватного підприємства “Торг-Продукт”.

У судовому засіданні представник першого відповідача підтримав заперечення проти позову.

Другий відповідач був належним чином повідомлений про дату, час і місце засідання суду, проте його представник в судове засідання не з’явився і про причини нез’явлення свого представника суду не повідомив.

Третя особа проти позову заперечила, оскільки вважає позовні вимоги надуманими і безпідставними. При цьому третя особа вказала на укладену товариством з обмеженою відповідальністю “Юника” з приватним підприємством “Люмо” додаткову угоду від 29.10.2010р. до спірного договору комісії від 28.10.2010р., якою були визначені кількість та орієнтовна ціна товарів, які слід було купити.

Нез’явлення представника другого відповідача у судове засідання не перешкоджає вирішенню спору за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши наявні у справі письмові докази, заслухавши пояснення представників позивача, першого відповідача та третьої особи господарський суд

ВСТАНОВИВ:

28 жовтня 2010р. товариство з обмеженою відповідальністю “Юника”, як комітент, і приватне підприємство “Люмо”, як комісіонер, уклали договір комісії (далі –договір від 28.10.2010р.).

Відповідно до пунктів 1.1, 1.2 договору від 28.10.2010р. в порядку та на умовах, визначених цим договором, комісіонер зобов’язується за дорученням комітента за винагороду укласти від свого імені за рахунок комітента договори на придбання для комітента таких товарно-матеріальних цінностей як етиленгліколь, диетиленгліколь, етилкарбітол, толуол, ацетон, осушувач –сирець, бутиловий спирт, гальмівни рідини.

У п. 2.1.5 договору від 28.10.2010р. його сторони визначили, що кінцевий строк укладання комісіонером договорів купівлі-продажу –30 листопада 2010р. Після спливу цього строку комісіонер зобов’язаний негайно, але у в будь-якому випадку не пізніше 2-х банківських днів, повернути грошові кошти комітента, що залишились у нього.

Згідно з п. 3.1.1 договору від 28.10.2010р. комітент зобов’язався не пізніше 15 днів з моменту укладання цього договору перерахувати на банківський рахунок комісіонера кошти у сумі 15000000 грн. для придбання товарно-матеріальних цінностей.

29 жовтня 2010р. товариство з обмеженою відповідальністю “Юника”, як комітент, і приватне підприємство “Люмо”, як комісіонер, уклали додаткову угоду (додаток №1) до договору від 28.10.2010р., якою визначили якість, кількість та орієнтовні ціни на товари, які слід купити за договором від 28.10.2010р.

Ця додаткова угода спростовує доводи позивача про відсутність у спірному договорі від 28.10.2010р. таких його умов як ціна, за якою комісіонер зобов’язаний придбати товарно-матеріальні цінності для комітента, та їх кількість.

На виконання умов договору від 28.10.2010р. товариство з обмеженою відповідальністю “Юника” за платіжними дорученнями від 29.10.2010р. №263, №266, №267, №268, №1191, №1193, №1194, №1195 і від 01.11.2010р. №1202 перерахувало приватному підприємству “Люмо” відповідно 430000 грн., 1500000 грн., 2800000 грн., 1150000 грн., 3200000 грн., 12000000 грн., 1370000 грн., 350000 грн. та 1500000грн., усього 13500000грн.

14 грудня 2010р. товариство з обмеженою відповідальністю “Юника”, як первісний кредитор, ОСОБА_1, як новий кредитор, і приватне підприємство “Люмо”, як боржник, уклали договір про відступлення права вимоги. Згідно з цим договором первісний кредитор передав новому кредиторові, а новий кредитор прийняв право вимоги до боржника щодо повернення ним 12690000 грн., у зв’язку з невиконанням зобов’язань перед первісним кредитором за договором від 28.10.2010р.

17 грудня 2010р. приватне підприємство “Люмо” змінило свою назву на приватне підприємство “Торг-Продукт”.

Ухвалою господарського суду Черкаської області від 10.06.2011 р. порушено провадження у справі №10/5026/1223/2011 про банкрутство приватного підприємства “Торг-Продукт”.

Ухвалою господарського суду Черкаської області від 06.12.2011 р. затверджено реєстр вимог кредиторів боржника - приватного підприємства “Торг-Продукт” у справі №10/5026/1223/2011 про банкрутство останнього. До цього реєстру наряду з іншими кредиторами включені також ОСОБА_1 із вимогами на суму 12690000 грн. і товариство з обмеженою відповідальністю “Торговий дім “ВАМП” із вимогами на суму 5941258 грн.

Відповідно до ч.5 ст. 203 Цивільного кодексу України правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Частиною 3 ст. 215 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно з ст. 234 Цивільного кодексу України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним.

У п. 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року №9 “Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними” зазначено, що для визнання правочину фіктивним необхідно встановити наявність умислу всіх сторін правочину. Судам необхідно враховувати, що саме по собі невиконання правочину сторонами не означає, що укладено фіктивний правочин. Якщо сторонами не вчинено будь-яких дій на виконання такого правочину, суд ухвалює рішення про визнання правочину недійсним без застосування будь-яких наслідків. У разі якщо на виконання правочину було передано майно, такий правочин не може бути кваліфікований як фіктивний.

З огляду на встановлені судом обставини та приведені вище норми чинного законодавства, господарський суд прийшов до таких висновків.

Спірний договір від 28.10.2010р. з урахуванням додатку №1 до нього містить усі істотні умови договору комісії. Цей договір був частково виконаний товариством з обмеженою відповідальністю “Юника”, що означає про його спрямованість на реальне настання наслідків, які ним обумовлені, відтак він не може бути кваліфікований як фіктивний.

Доводи позивача про очевидну неспівмірність та необґрунтованість суми, яка підлягає перерахуванню комітентом комісіонеру, та строку для знаходження продавців товарно-матеріальних цінностей і укладення з ними договорів купівлі-продажу є безпідставними.

За таких обставин позов з вказаних у ньому підстав задоволенню не підлягає.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 82-84 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

У позові відмовити повністю.

Це рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного господарського суду у порядку та строки, передбачені розділом ХІІ Господарського процесуального кодексу України.

СУДДЯ М.В. Дорошенко

Повне рішення складено і підписано 02.03.2012р.