ВИЩИЙ СПЕЦІАЛІЗОВАНИЙ СУД УКРАЇНИ
З РОЗГЛЯДУ ЦИВІЛЬНИХ І КРИМІНАЛЬНИХ СПРАВ
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Колегія суддів судової палати у кримінальних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних
і кримінальних справ у складі:
головуючого Мороза М.А.,
суддів: Крижановського В.Я., Наставного В.В.,
за участю прокурора Бобровницького А.Е.,
розглянула в судовому засіданні 2 лютого 2012 року в м. Києві кримінальну справу за касаційною скаргою засудженої ОСОБА_1 на вирок Пролетарського районного суду м. Донецька від 25 січня 2010 року та ухвалу колегії суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Донецької області від 12 липня 2010 року.
Вироком Пролетарського районного суду м. Донецька від 25 січня 2010року засуджено
ОСОБА_1,
ІНФОРМАЦІЯ_1,
громадянинку України, не судиму,
за ч. 1 ст. 366 КК України до покарання у виді штрафу в розмірі 850 грн з позбавленням права обіймати посади в органах державної влади строком на 1 рік.
На підставі ст.ст. 49, 74 КК України ОСОБА_1 звільнено від відбування покарання у звязку із закінченням строків давності.
Судом також вирішено долю речових доказів.
Ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 12 липня 2010 року вирок суду першої інстанції залишено без зміни.
ОСОБА_1 визнано винною та засуджено за те, що вона 10 вересня 2007року, будучи службовою особою, знаходячись в приміщенні Пролетарського-Будьонівського обєднаного районного військового комісаріату м. Донецька, діючи умисно, зжалівшись над ОСОБА_2 та бажаючи йому допомогти працевлаштуватись, знаючи про те, що рішенням призовної комісії цього ж військового комісаріату (протокол № 7 від 1листопада 2000 року), призовник ОСОБА_2 був визнаний непридатним до військової служби в мирний час та обмежено придатним у військовий час за ст. 88 наказу Міністра оборони України № 2, у звязку з встановленим діагнозом «Енурез», в порушення вимог ст. 68 Конституції України, ч. 2 ст. 33 Закону України «Про військовий обовязок і військову службу», пп. 5.1.2, 5.7, 5.7.1, 5.7.2 «Настанови з військового обліку прапорщиків, мічманів, сержантів, старшин, солдатів та матросів запасу Збройних Сил України та інших військових формувань», затверджених наказом Міністра оборони України № 35 від 22 січня 2002 року, та своїх функціональних обовязків, затверджених 3 травня 2007 року військовим комісаром Пролетарсько-Будьонівського ОРВК м. Донецька, склала офіційний документ з завідомо неправдивими відомостями довідку замість військового білету № 703 від 10 вересня 2007 року на імя ОСОБА_2, який відповідно до протоколу № 9 від 4 вересня 2007 року визнаний непридатним до військової служби у мирний час та обмежено придатним у військовий час за п. «в» ст. 71 наказу Міністра оборони України № 2 у звязку з встановленим діагнозом «Сколіоз». Після чого, в цей же день видала дану довідку, до якої внесла неправдиві відомості, ОСОБА_2
У касаційній скарзі засуджена поставила питання про скасування вироку районного суду та ухвали апеляційного суду із направленням справи на нове розслідування, при цьому послалась на те, що допущена неповнота й однобічність досудового та судового слідства. Вказує на те, що суд в достатній мірі не аналізуючи зібрані у справі докази, припустився неправильного висновку про її винність у вчиненні зазначених злочинів. Заперечує встановлені фактичні обставини справи, спростовує скоєння нею злочину, оскільки не була ознайомлена із своїми службовими обовязками. Зазначила, що безпідставно не притягнуто до відповідальності, окрім неї, й іншу особу. Крім того, вказала про порушення свого права на захист на досудовому слідстві через те, що не була ознайомлена з постановою слідчого про відмову у задоволенні клопотання.
Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, який заперечував проти задоволення касаційної скарги, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що скарга не підлягає задоволенню на таких підставах.
Як вбачається зі змісту касаційної скарги, засуджена ОСОБА_1 посилається на однобічність і неповноту судового слідства та невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, визначення яких дано у статтях 368 та 369 КПК України, тоді як ці обставини не є предметом дослідження та перевірки касаційним судом. Тому зазначені доводи касаційної скарги засудженої не можуть бути підставою для скасування постановлених щодо неї судових рішень.
Обєктивність оцінки зазначених у вироку доказів було перевірено апеляційним судом. Зокрема, апеляційною інстанцією перевірені доводи апеляції, які аналогічні доводам касаційної скарги, щодо неознайомлення засудженої із своїми службовими обовязками, що спростовано показаннями свідка військового комісара ОСОБА_3, наявними в матеріалах справи службовими обовязками ОСОБА_1, затвердженими військовим комісаром 3травня 2007 року, а також протоколом огляду особової справи державного службовця ОСОБА_1 відповідно до якого, в її особовій справі містяться функціональні обовязки, а на другому аркуші особової картки мається запис про ознайомлення її з просуванням по службі та матеріалами особової справи.
Перевірялись апеляційним судом і доводи апеляції засудженої, аналогічні касаційній скарзі, щодо порушення її права на захист під час досудового слідства через те, що не була ознайомлена з постановою слідчого про відмову у задоволенні клопотання, які апеляційним судом визнані необгрунтованими. Крім того, з цього приводу міститься в матеріалах справи ухвала апеляційного суду при оскарженні постанови районного суду щодо повернення справи на додаткове розслідування через порушення ОСОБА_1 її права на захист, то відповідно до цієї ухвали будь-яких порушень слідчим вимог ст. 222 КПК України не виявлено.
Так, при перевірці вироку апеляційним судом порушень процесуального порядку збирання, дослідження та оцінки наведених у вироку доказів з боку суду першої інстанції не встановлено.
Розгляд апеляції проведений відповідно до норм кримінально-процесуального закону, а ухвала апеляційного суду відповідає вимогам ст.377 КПК України.
Відповідно до ст. 67 КПК України, оцінка доказів є виключною компетенцією суду, який постановив вирок. Перевіркою матеріалів справи касаційним судом встановлено, що суд першої інстанції повністю дотримався вимог зазначеного закону.
Дії ОСОБА_1 правильно кваліфіковані за ч. 1 ст. 366 КК України.
Покарання, обране судом для ОСОБА_1, відповідає вимогам ст. 65 КК України, є необхідним і достатнім для її виправлення й попередження нових злочинів. Вірним є також застосування до ОСОБА_1 положень ст.ст. 49, 74 КК України при звільненні від призначеного покарання у звязку із закінченням строків давності.
Оскільки порушень вимог кримінального та кримінально-процесуального законів, які би потягли безумовне скасування постановлених щодо ОСОБА_1 судових рішень, судом першої та апеляційної інстанції у справі не встановлено, тому підстав для скасування цих рішень за доводами касаційної скарги засудженої немає.
Враховуючи викладене та керуючись статями 394396 КПК України, колегія суддів
у х в а л и л а:
Вирок Пролетарського районного суду м. Донецька від 25 січня 2010року та ухвалу Апеляційного суду Донецької області від 12 липня 2010року щодо ОСОБА_1 залишити без зміни, а касаційну скаргу засудженої ОСОБА_1 без задоволення.
Судді:
_______________ ____________________ ________________
М.А. Мороз В.Я. Крижановський В.В. Наставний
