КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01601, м.Київ, пров. Рильський, 8т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.02.2012 № 28/103-б

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:Дзюбка П.О.

суддів: Сотнікова С.В.

Разіної Т.І.

за участю секретаря:Карпюк О.С.

у судове засідання зявились представники сторін:

від скаржника: ОСОБА_1 ( за довіреністю)

від боржника : не зявився

арбітражний керуючий не зявився.

розглянувши апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва.

на ухвалу Господарського суду міста Києва від 27.12.2011р.

у справі № 28/103-б (суддя: Копитова О.С. )

за заявою Приватного підприємства «Максимум для стоматології»

про визнання банкрутом.

В С Т А Н О В И В :

Постановою Господарського суду міста Києва від 15.06.2011 р. по справі № 28/103-б визнано банкрутом ПП «Максимум для стоматології», ліквідатором призначено Єсіна Б.Ю.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.12.2011р. по справі № 28/103-б затверджено звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс, ПП «Максимум для стоматології» ліквідовано а провадження у справі припинено.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 31.01.2012 року було прийнято до розгляду апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва та призначено розгляд справи № 28/103-б на 14.02.2012 р.

13.02.2012р. через загальний відділ документального забезпечення суду від Представника Ліквідатора надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу без змін.

13.02.2012р. через загальний відділ документального забезпечення суду від Представника Ліквідатора надійшло клопотання про припинення провадження по справі.

14.02.2012р. у судове засідання представник боржника та ліквідатора не зявились, про причини неявки суд не повідомили, як свідчать матеріали справи про час та місце розгляду справи сторони були повідомлені належним чином.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (Інформаційний лист Вищого господарського суду від 13.08.2008 р. № 01-8/482 із змінами станом на 29.06.2010 року „Про деякі питання застосування нори Господарського процесуального кодексу України”).

Враховуючи те, що матеріали справи містять докази повідомлення всіх учасників судового процесу про дату, час та місце судового засідання, судова колегія вважає можливим розглянути справу у відсутності представників боржника та ліквідатора, за наявними у справі доказами.

Колегія суддів, порадившись, в звязку з тим, що сторони були належним чином повідомлено про час і місце судового засідання, вирішила розглядати справу по суті за наявними матеріалами справи.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, долучені до матеріалів справи, виходячи з вимог чинного законодавства, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законодавчими актами України (Стаття 5 ЗУ “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”).

Як зазначає скаржник в апеляційній скарзі станом на 02.11.2011р. у Боржника існує податковий борг перед бюджетом у розмірі 867,00 грн. з податку на додану вартість.

Вказаний борг у ПП «Максимум для стоматології» виник шляхом проведення ДПІ у Подільському р-ні м. Києва, документальної перевірки з питань дотримання Боржником вимог податкового законодавства України. В ході перевірок було встановлено, що Боржником порушено пп. 49.18.1 ст. 49, п. 203.1 ст. 203 Податкового кодексу України, а саме: Боржник неподав податкові декларації із податку на додану вартість. За результатами вищевказаної перевірки було складено акт від 23.09,11р. №996/1502/33230890, Вказані податкові зобов'язання з податку на додану вартість погашені повністю не були, та податковий борг станом на 02.11.11р. становить 867,00 грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 20.12.2011р. ДПІ у Подільському районі міста Києва відмовлено у визнання зазначаючи про їх погашення згідно з платіжною квитанцією від 06.12.2011р. № ПН47. Разом з тим, платіжна квитанція від 06.12.2011р. №ГШ47 згідно якої сплачено 867 грн. директором Боржника не може слугувати достатнім та допустимим доказом погашення податкового боргу, оскільки його має повноваження сплачувати ліквідатор - арбітражний керуючий Єсін Богдан Юрійович.

Ліквідатор Боржника звернувся із заявою про визнання його банкрутом із урахуванням приписів, передбачених ст. 51 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»,

Постановою Господарського суду міста Києва від 15.06.2011р. про визнання боржника банкрутом мотивована чим, що з матеріалів справи вбачається, що боржник припинив свою діяльність та його майна недостатньо для задоволення вимог кредиторів, оскільки ліквідаційна комісія, відповідно до вимог ст. 51 Закону, зобов'язана звернутися до господарського суду із заявою про порушення справи про банкрутство юридичної особи, у разі, якщо вартості майна боржника -юридичної особи, щодо якого прийнято рішення про ліквідацію недостатньо для задоволення вимог кредиторів, а також за наявності інших ознак, що свідчать про неспроможність суб'єкта підприємницької діяльності виконати грошові зобов'язання після настання встановленого строку їх сплати, господарський суд дійшов висновку про наявність усіх підстав для визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури.

Колегія суддів вважає, що оскаржувана постанова Господарського суду м.Києва прийнята з порушенням норм ст. ст. 104, 105, 110, 111 ЦК України, ст. 60 Господарського кодексу України, ст. 51 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" та підлягає скасуванню виходячи з наступного.

Постанова суду про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури є за своєю правовою природою судовим рішенням, в якому необхідно повно відобразити обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і їх правові наслідки повинні бути вичерпними, відповідати дійсності та підтверджуватися достовірними доказами, дослідженими в судовому засідай ні (Постанова Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1976 №11 із змінами на даний час).

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 51 Закону якщо вартості майна боржники - юридичної особи, щодо якого прийнято рішення про ліквідацію, недостатньо для задоволення вимог кредиторів, така юридична особа ліквідується в порядку, передбаченому цим Законом. У разі виявлення зазначених обставин ліквідатор (ліквідаційна комісія) зобов'язані звернутися до господарського суду із заявою про порушення справи про банкрутство такої юридичної особи.

Згідно ч. 4, ст. 105 ЦК України, комісія з припинення юридичної особи поміщає в офіційних друкованих засобах масової інформації, в яких публікуються відомості про державну реєстрацію юридичної особи, що припиняється, повідомлення про припинення юридичної особи та про порядок і строк заявлення кредиторами вимог до неї. Цей строк не може становити менше двох місяців з дня публікації повідомлення про припинення юридичної особи.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 110 ЦК України юридична особа ліквідується за рішенням її учасників або органу юридичної особи, уповноваженого на це установчими документами, в тому числі, у зв'язку із закінченням строку, на який було створено юридичну особу, досягнення мети, для якої її створено, а також в інших випадках, передбачених установчими документами.

Згідно з вимогами ч. 3 ст. 110 ЦК України, якщо вартість майна юридичної особи є недостатньою для задоволення вимог кредиторів, юридична особа ліквідується в порядку, встановленому законом про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом.

Частиною 1 ст. 111 ЦК України передбачено, що ліквідаційна комісія після закінчення строку для пред'явлення вимог кредиторами складає проміжний ліквідаційний баланс, який містить відомості про склад майна юридичної особи, що ліквідується перелік пред'явлених кредиторами вимог, а також про результати їх розгляду. Проміжний ліквідаційний баланс затверджується учасниками юридичної особи або органом, який прийняв рішення про ліквідацію юридичної особи.

Відповідно до вимог ч. 5 ст. 60 ГК України (із змінами і доповненнями, внесеними згідно із законом України від 02.12.2010р. №2756-VІ), яка регулює загальний порядок ліквідації суб'єкта господарювання, Ліквідаційна комісія оцінює наявне майно суб'єкта господарювання, який ліквідується, і розраховується з кредиторами, складає ліквідаційний баланс та подає його власнику або органу, який призначив ліквідаційну комісію. Достовірність та повнота ліквідаційного балансу повинні бути перевірені у встановленому законодавством порядку з обовязковою перевіркою органом державної податкової служби, у якому перебуває на обліку субєкта господарювання.

Відповідно до ст. 20 Закону України «Про господарські товариства» з дня призначення ліквідаційної комісії до неї переходять повноваження по управлінню справами товариства. Ліквідаційна комісія у триденний строк з моменту її призначення публікує в друкованих засобах масової інформації, в яких публікуються відомості про державну реєстрацію юридичної особи, що припиняється, повідомлення про припинення господарського товариства та про порядок і строк заявлення кредиторами вимог до нього, забезпечує визначення вартості майна товариства в порядку, встановленому законодавством про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність, виявляє його дебіторів і кредиторів та розраховується з ними, вживає заходів до оплати боргів товариства третім особам, а також його учасникам, складає ліквідаційний баланс та подає його вищому органу товариства або органу, що призначив ліквідаційну комісію, Достовірність та повнота ліквідаційного балансу повинні бути підтверджені аудитором (аудиторською фірмою), за винятком товариств з річним господарським оборотом менш як двісті п'ятдесят неоподатковуваних мінімумів.

Як вбачається з матеріалів справи, ДПІ звернулась до підприємства з листом від 27.05.2011р, №898/10/23-214 у якому просила забезпечити надання всіх документів для проведення податкової ліквідаційної перевірки, та зокрема, заяву форми 8-ОПП але зазначені вище документи від боржника не надійшли.

Враховуючи вищевикладені обставини справи, колегія суддів вважає, що тільки після оцінки вартості наявного майна боржника, в порядку ст. 60 Господарського кодексу України, публікації комісією з припинення юридичної особи повідомлення і в порядку ст. 105 ЦК України для виявлення кредиторів, повідомлення органу державної податкової служби про ліквідацію підприємства та проходження позапланової (ліквідаційної) перевірки (відповідно до пп. 78.1.7 ст. 78 Податкового кодексу України документальна позапланова виїзна перевірка здійснюється за наявності такої обставини: розпочато процедуру реорганізації юридичної особи (крім перетворення), припинення юридичної особи або підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця, порушено провадження у справі про визнання банкрутом платника податків або подано заяву про зняття з обліку платника податків), можливе звернення до господарського суду, після закінчення строку, який передбачений ст. 105 ЦК України, з заявою про порушення провадження у справі про банкрутство боржника в порядку ст. 51 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", яка передбачає спрощену процедуру банкрутства.

Даної позиції також притримується ВГСУ, зокрема в постанові від 11.11.2009 р. №44/456-6.

Згідно ст. 102.1 ст. 102 Податкового кодексу України Контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

У разі подання платником податку уточнюючого розрахунку до податкової декларації контролюючий орган має право визначити суму податкових зобов'язань за такою податковою декларацією протягом 1095 днів з дня подання уточнюючого розрахунку.

Разом з тим, в порушення ст. 43 ГПК України Господарський суд м. Києва зазначеним вище фактам не надано належної оцінки, хоча ухвалою від 19.05.2011р. і вимагала від ДПІ надати суду докази звернення до ліквідатора щодо проведення перевірки діяльності боржника .

За таких обставин, у разі наявності обставин, передбачених ст. 51 Закону №2343, ст. 105 ЦК Україну, ст. 60 Господарського кодексу України, суд визнає боржника банкрутом та відкриває ліквідаційну процедуру, тобто продовжує рух справи про банкрутство, а за їх відсутності - припиняє провадження у справі на підставі ст. 80 ГПК України.

Отже, колегія суддів вважає, що Господарський суд міста Києва затвердив ліквідаційний баланс банкрута ПП «Максимум для стоматологи» без його перевірки податковим органом, як це вимагає чинне законодавство України, зокрема ч, 5 ст. 60 Господарського кодексу України, а тому його не можна вважати достовірним в розумінні ст. 33, 34 ГПУ України.

Згідно ст. 101 Господарського процесуального кодексу апеляційний господарський суд не звязаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду в повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Відповідно до ст. 104 ГПК України, підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга є обґрунтованою і підлягає частковому задоволенню, а оскаржувана ухвала господарського суду міста Києва від 23.02.2011р. та постанова господарського суду міста Києва від 15.06.2011р. підлягають скасуванню, провадження у справі № 28/103-б припиненню.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103 - 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва на ухвалу господарського суду міста Києва від 27.12.2011 року у справі №28/103-б задовольнити частково.

Ухвалу господарського суду міста Києва від 27.12.2011 року у справі №28/103-б скасувати.

Постанову господарського суду міста Києва від 15.06.2011року у справі № 28/103-б скасувати

Провадження у справі № 28/103-б припинити.

Матеріали справи № 28/103-б повернути господарському суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України через суд апеляційної інстанції протягом двадцяти днів.

Головуючий суддяДзюбко П.О.

СуддіСотніков С.В.

Разіна Т.І.