РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" лютого 2012 р. Справа № 15/5025/730/11

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючої судді Олексюк Г.Є.

суддів Сініцина Л.М.
суддів Гудак А.В.
при секретарі судового засідання Михайлюк К.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача Приватне підприємство "Рубін" на рішення господарського суду Хмельницької області від 29.06.11 р.

у справі № 15/5025/730/11 (суддя Муха М.Є. )

позивач Приватне підприємство "Рубін"

відповідач Фізична особа-підприємець ОСОБА_3

за участю третьої особи , яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Люкс - Пром"

про стягнення 117 252 грн. 40 коп.

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_5,представника, довіреність в справ

відповідача - ОСОБА_6,представника, довіреність в справі

третьої особи- не з"явився

Судом розяснено представникам сторін права та обовязки, передбачені ст.ст.20, 22 ГПК України.

Клопотання про технічну фіксацію судового процесу не поступало, заяв про відвід суддів не надходило.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Хмельницької області від 29 червня 2011р. у справі №15/5025/730/11 (суддя Муха М.Є.) відмовлено в позові Приватного підприємства “Рубін” до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 про стягнення 117 252 грн. 40 коп.

Відмовляючи в позові ,місцевий господарський суд вказав , що ПП "Рубін" звернулось із позовом до суду про стягнення з відповідача вартості майна - смуги 20-80x4 в кількості 20,050 тон, що коштує на даний момент 117 252,40 грн. ,переданого останньому для перевезення та передачі вантажоотримувачу ТОВ "Люкс - Пром". Проте,в обґрунтування позовних вимог позивач посилається на приписи ст.1212 ЦК України, яка передбачає, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно.

Разом з тим , аналізуючи матеріали справи ,місцевий суд прийшов до висновку, що між сторонами по справі виникли відносини, які врегульовані Главою 64 ЦК України "Перевезення", укладено договір перевезення, доказом чого є оформлена товарно - транспортна накладна 01 АА №007393 від 16.10.2008р.

Враховуючи , що доказів безпідставного набуття відповідачем майна - металопрокату смуги 20-80x4 в кількості 20,050 тон, позивачем надано не було , і він не скористався своїми правами, передбаченими ст. 22 ГПК України ( до початку розгляду справи по суті не змінив підставу або предмет позову ) ,суд відмовив у задоволенні позову.

Не погодившись з прийнятим рішенням, ПП “Рубін”подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким позов задоволити.

На думку апелянта , приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції: порушив (невірно застосував, не застосував) норми матеріального права, а саме ст.ст. 174,175 ГК України, ст.ст. 508,908,909,1212 ЦК України, Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997. р. № 363; порушив вимоги процесуального права ст.ст. 4, 4-2, 33, 35, 42, 43,84 ГПК України; не з'ясував обставини щодо підстав виникнення правовідносин перевезення та наявності правової підстави на тримання майна Відповідачем; дійшов висновків про наявність договору перевезення, які не відповідають обставинам справи.

Крім того, скаржник зазначає, що рішення прийнято з порушенням норм процесуального права, а саме, Позивача не було належним чином повідомлено про дату та час судового засідання, в якому прийняте рішення.

Відповідачем ОСОБА_3 подано відзив на апеляційну скаргу ,відповідно до якого вважає рішення господарського суду Хмельницької області від 29.06.2011 р. законним та обґрунтованим, а апеляційну скаргу ПП "Рубін" безпідставною, необґрунтованою та такою, що задоволенню не підлягає.

Вказує, що судом першої інстанції вірно встановлено, що металопрокат кількістю 20,050 тонн, було передано ФОП ОСОБА_3, для перевезення в якості вантажу, на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Люкс-Пром" (м. Кривий Ріг). Вважає, що скаржник невірно тлумачить правовідносини, що склалися між сторонами спору, адже для застосування положень ст. 1212 Цивільного кодексу України, обов'язковою умовою, крім іншого, має бути відсутність правової підстави набуття майна винною стороною (боржником).

Вважає, що при вирішенні справи суд першої інстанції підставно встановив, що між ПП "Рубін" та ФОП ОСОБА_3 виникли відносини, які врегульовані главою 64 Цивільного кодексу України "Перевезення", укладено договір перевезення, доказом чого є оформлена товарно-транспортна накладна 01 АА №007393 від 16.10.2008 р.

Крім того, господарським судом Хмельницької області обґрунтовано застосовано положення ст. 33 ГПК України, в силу якої кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, позивачем ж під час розгляду справи не надано суду доказів безпідставного набуття відповідачем майна - металопрокату смуги 20-80x4 в кількості 20,050 тон.

Просить рішення господарського суду Хмельницької області від 29.06.2011 р. у справі №15/5025/730/11 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Також ,представником відповідача подані письмові пояснення , які повністю кореспондуються з відзивом на апеляційну скаргу . Додатково представник відповідача зазначає, що обґрунтованість та переконливість доводів відповідача також підтверджується постановою Вищого господарського суду України від 27.12.2011 р., у якій суд касаційної інстанції надав належну правову оцінку обставинам даної справи та доказам і доводам сторін, скасувавши постанову апеляційного господарського суду та направивши останньому справу для нового розгляду.

Відповідач вважає, що при вирішення даного спору слід застосовувати Господарський кодекс України, оскільки згідно статті 175 вказаного Кодексу майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Приписами пункту 11.1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом України від 14.10.1997 року №363 передбачено, що основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля, товарно-транспортна накладна є документом, який підтверджує факт завантаження товару в автомобіль, а відповідно і факт укладення договору перевезення.

Також в ході нового розгляду справи апеляційним господарським судом відповідач ФОП ОСОБА_3 наполягає на вирішенні питання щодо розгляду його клопотання про застосування строків позовної давності.

Справа розглядалась судами неодноразово .

Так, постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 02 грудня 2011 року рішення місцевого господарського суду від 29 червня 2011 року скасовано, прийнято нове, яким стягнуто з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 на користь Приватного підприємства “Рубін” 117252 грн. 40 коп. боргу, 1172 грн. 52 коп. витрат по сплаті державного мита та 236 грн. 00 коп. плати за послуги з інформаційно-технічного забезпечення судового процесу; витрати Позивача по сплаті державного мита за розгляд апеляційної скарги покладено на Відповідача.

В подальшому, постановою Вищого господарського суду України від 27 грудня 2011р. постанову апеляційної інстанції скасовано, а справу направлено на новий розгляд розгляд до Рівненського апеляційного господарського суду .

При цьому , Вищий господарський суд України звернув увагу, що скасовуючи рішення місцевого суду , суд апеляційної інстанції обґрунтовано зазначив, що суд зобовязаний надати оцінку правовідносинам, які склались між сторонами виходячи з фактичних обставин, тобто підстав позову, яким сторона обґрунтувала свої вимоги. Але при цьому, спростувавши висновок місцевого суду про те, що між сторонами укладено договір перевезення, апеляційний суд не навів норму права, яка регулює правовідносини сторін та відповідно до якої у відповідача виникає зобов'язання по сплаті отриманого товару; не навів доводів та доказів на підставі яких він дійшов висновку, що відповідач отримав спірний товар на спірну суму.

Крім того, беручи за основу рішення господарського суду Дніпропетровської області у справі №8/284-09 колегія судів не звернула увагу на те, що факт "недоставлення" вантажу Фізичною особоюпідприємцем ОСОБА_3 не міг бути встановлений у справі між іншими особами, де ОСОБА_3 не приймав участі, і де спір стосувався отримання товару іншою особою.

ВГС України зазначає ,що апеляційний суд також помилково відхилив клопотання відповідача про застосування строку позовної давності, "як не варте уваги" з посиланням, на те, що таке клопотання могло бути заявлене лише до суду першої інстанції. У даному випадку апеляційна інстанція не врахувала, що винесення рішення у розумінні статті 267 Цивільного кодексу України є результат розгляду спору по суті, який згідно Господарського процесуального кодексу України може мати місце як на стадії першої так і апеляційної інстанції.

Вищий господарський суд вказав, що під час нового розгляду справи апеляційному господарському суду необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду і вирішення спору по суті, і в залежності від встановленого, правильно визначити норми матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

У судовому засіданні представник апелянта апеляційну скаргу підтримав з мотивів, які у ній викладені та просив її задоволити.

Представник відповідача проти задоволення апеляційної скарги заперечив з підстав, викладених у відзиві та додаткових поясненнях .Просить рішення місцевого господарського суду від 29.06.2011 р. у справі №15/5025/730/11 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Третя особа яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні Відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю “Люкс-Пром” в судове засідання не з»явилась , ухвала про призначення апеляційної скарги до розгляду повернулась з відміткою « по закінченню терміну зберігання» (а.с.118 )

Відповідно до пункту 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженою наказом Вищого господарського суду України від 10.12.2002 N 75 (з подальшими змінами), перший, належним чином підписаний, примірник процесуального документа (ухвали, рішення, постанови) залишається у справі; на звороті у лівому нижньому куті цього примірника проставляється відповідний штамп суду з відміткою про відправку документа, що містить: вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників документа, дату відправки, підпис працівника, яким вона здійснена. Дана відмітка є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам та іншим учасникам судового процесу.

Водночас до повноважень господарських судів не віднесено з'ясування фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи. Про це Вищим господарським судом України зазначалося і в інформаційних листах від 02.06.2006 N 01-8/1228 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році" (пункт 4), від 14.08.2007 N 01-8/675 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року" (пункт 15), від 18.03.2008 N 01-8/164 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2007 році" (пункт 23).

А тому, примірник повідомлення про вручення рекомендованої кореспонденції, повернутий органами зв'язку з позначкою "адресат вибув"," адресат відсутній "і т.п. вважається належним доказом виконання судом обов'язку щодо повідомлення учасника судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

За таких обставин , враховуючи , що явка сторін обов»язковою не визнавалась , колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності третьої особи .

У відповідності до статті 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. У процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу.

Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача , обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту з'ясування та доведеність всіх обставин, що мають значення для справи, дослідивши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права при винесенні оскарженого рішення, судова колегія вважає, що апеляційна скарга приватного підприємства « Рубін « підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, Приватне підприємство «Рубін», як субєкт підприємницької діяльності-юридична особа зареєстроване 27.03.2002р. розпорядженням виконкому Амур-Нижньодніпровської районної ради у м.Дніпропетровську.(а.с. 24)

ОСОБА_3, як субєкт підприємницької діяльності-фізична особа зареєстрований розпорядженням виконавчого комітету Хмельницької міської ради від 29.04. 2003р.(а.с. 26).

Також, матеріалами справи стверджується, що 16.10.2008р. згідно товарно-транспортної накладної 01 АА №007393, ПП «Рубін» передало, а ФОП ОСОБА_3 прийняв смугу металопрокату в кількості 20,050 тон, який було завантажено на автомобіль Рено НОМЕР_2, причіп НОМЕР_1 ( під керуванням водія ОСОБА_4). (а.с. 9)

10 січня 2011 року ПП « Рубін» звернулось до відповідача з претензією про повернення товару, а саме полоси металопрокату 20-80х4 в кількості 20,050 тон, а у разі неможливості повернення в натурі сплатити її вартість в сумі 132330 грн., яка залишена ФОП ОСОБА_3 без відповіді та задоволення.( а.с. 23)

Перевіряючи відповідність оскаржуваного рішення вимогам чинного законодавства, колегія суддів виходить з наступного:

Так,cтаттею 11 ЦК України встановлено, що цивільні права та обовязки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обовязки. Підставами виникнення цивільних прав та обовязків, зокрема є договори та інші правочини, завдання майнової (матеріальної) шкоди.

Відповідно до статті 14 ЦК України цивільні обовязки виконуються у межах, вста-новлених договором або актом цивільного законодавства

Згідно з частиною 1 ст.174 ГК України, господарські зобовязання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Як встановлено статтею 175 ГК України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобовязання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобовязана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобовязаної сторони виконання її обовязку. Майнові зобовязання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст.180 ГК України, господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Також, статтею 638 ЦК України, встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усі істотних умов договору.

Приймаючи оскаржуване рішення та встановивши , що боргу Позивача-ПП «Рубін» перед ТзОВ «Люкс-Пром» за товар - смугу металопрокату 20-80x4 в кількості 20,050 тон не існує, оскільки вартість товару в сумі 117252 грн. 40 коп. стягнуто з ПП «Рубін» згідно рішення господарського суду Дніпропетровської області від 29.11.2010р. у справі №8/284-09, що виключає обовязок Відповідача передавати ТзОВ «Люкс-Пром» товар, отриманий 16.10.2008р. , місцевий суд першої дійшов висновку, що між сторонами у даній справі виникли відносини перевезення, які врегульовані главою 64 ЦК України «Перевезення» та п.11.1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в України, оскільки сторонами укладено договір перевезення, доказом чого є оформлена товарно-транспортна накладна 01 АА №007393 від 16.10.2008р.

У оскаржуваному рішенні місцевий суд покликається на положення ст. 924 ЦК України, якою визначена відповідальність перевізника за втрату, нестачу, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти, і яка наступає в разі, якщо перевізник не доведе, що це сталося не з його вини. При цьому , місцевий господарський суд, не досліджуючи, чи виконав Відповідач перевезення, чи існують підстави для звільнення перевізника від відповідальності за втрату вантажу дійшов висновку про безпідставність позовних вимог, оскільки Позивач не подав доказів безпідставного набуття Відповідачем спірного товару.

Колегія суддів не може погодитись з таким висновком суду першої інстанції , виходячи з наступного.

Відповідно до статті 909 Цивільного кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складанням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами). Аналогічні положення щодо договору перевезення вантажу містить і стаття 307 Господарського кодексу України.

Статтею 50 Закону України "Про автомобільний транспорт" визначено, що договір про перевезення вантажу автомобільним транспортом укладається відповідно до цивільного законодавства між замовником та виконавцем у письмовій формі (договір, накладна, квитанція тощо). Істотними умовами договору є: найменування та місцезнаходження сторін; найменування та кількість вантажу, його пакування; умови та термін перевезення; місце та час навантаження і розвантаження; вартість перевезення; інші умови, узгоджені сторонами.

Крім того , Наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року № 363 затверджено Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні (далі - Правила), якими визначено права, обовязки і відповідальність власників автомобільного транспорту - Перевізників та вантажовідправників і вантажоодержувачів - Замовників. Розділом 11 даних Правил визначено правила оформлення документів на перевезення, зокрема, основними документами на перевезення вантажів є товарно транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля. Дорожній лист вантажного автомобіля є документом, без якого перевезення вантажів не допускається.

Місцевий суд положень вказаних норм не врахував,не звернув уваги , що правовідносини , які виникли між сторонами не містять таких істотних умов договору перевезення , як умови та терміни перевезення, умови пакування, місце та час навантаження і розвантаження, вартість перевезення , що відсутній один із основних документів на перевезення-дорожній лист та дійшов помилкового висновку про те, що сторонами досягнуто згоди щодо всіх істотних умов , передбачених для договору перевезення і укладено договір перевезення , доказом якого є ТТН № 01 АА 007393 від 16 жовтня 2008 року .

Апеляційний суд вважає , що між сторонами виникли правовідносини, які регулюються приписами ст.ст.655, 692 , 706 ЦК України .

Так, відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму

Статтею 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами. Якщо покупець відмовився прийняти та оплатити товар, продавець має право за своїм вибором вимагати оплати товару або відмовитися від договору купівлі-продажу.

Також , відповідно до ч.1 ст. 706 ЦК України , покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, оголошеною продавцем у момент укладення договору, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті зобов'язання.

Отримання металопрокату ФОП ОСОБА_3не заперечується .

Таким чином , зважаючи на те, що договору перевезення вантажу сторони не укладали, а уклали між собою усний договір купівлі- продажу металопрокату , доказом вчинення якого є товарно- транспорта накладна і відповідач ОСОБА_3 вартості отриманого товару не оплатив , судова колегія вважає , що з відповідача на користь позивача підлягає до стягнення 117252 грн. 40 коп- вартість смуги 20-80х4 в кількості 20,050 тон. При цьому, апеляційним судом враховується що з моменту передачі Відповідачу товару пройшло 3 роки, повернення товару в натурі із збереженням якісних характеристик не є можливим, а також вимоги позивача про стягнення вартості товару , викладені ним в позовній заяві .

Покликання позивача на приписи ст. 1212, 1213 ЦК України є помилковими , однак у разі, коли позовні вимоги не відповідають матеріально-правовим способам захисту, то у відповідно до ст.4 ГПК України, господарський суд вправі самостійно визначатися стосовно законодавства, яке підлягає застосуванню при вирішенні конкретного господарського спору незалежно від змісту вимог, викладених у позовній заяві, та не застосовує лише акти державних та інших органів, якщо ці акти не відповідають законодавству України. При цьому, самостійне визначення судом законодавства, яке підлягає застосуванню до спірних правовідносин, не є порушенням ст.83 ГПК України, оскільки вихід за межі позовних вимог у даному випадку відсутній.

Помилкове обґрунтування позивачем своїх вимог іншими нормами законодавства ні ж тими, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин, не може бути підставою для відмови у позові при наявності факту порушення відповідачем прав позивача.

До такого висновку прийшов Вищий господарський суд у постанові від 19 жовтня 2011 року у справі № 5019/749/2011

02 листопада 2011 року відповідачем було подано клопотання про застосування строку позовної даності , щодо якого колегія суддів зауважує наступне.

Статтею 256 ЦК України визначено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.(ст. 257 ЦК України )

За приписами ст. 267 ЦК України заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності. Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Як вбачається з матеріалів справи, така заява від ФОП ОСОБА_3 до суду першої інстанції не надходила. Апеляційний суд вважає доводи відповідача щодо необхідності застосування строку позовної давності , наведені у заяві від 02 листопада 2011 року, відповідно до яких відповідач припускає, що при вирішенні спору апеляційним судом може бути застосовано положення глави 32 ГК України (Правове регулювання перевезення вантажів ) та інші норми , які регулюють господарські правовідносини з перевезення вантажів безпідставними.

Аналізуючи заяву про застосування строку позовної давності ,враховуючи , що між сторонами 16 жовтня 2008 року виникли правовідносини з договору купівлі-продажу,за яким відповідач отримав товар і не оплатив його,а позов до суду був поданий 19 квітня 2011 року ( в межах трьох річного строку ), колегія суддів вважає, що позивачем строк звернення до суду пропущений не був.

Таким чином , враховуючи наведені обставини справи , колегія суддів прийшла до висновку , що ухвалюючи рішення у даній справі, місцевий господарський суд неповно зясував обставини, що мають значення для справи, висновки суду не відповідають обставинам справи та неправильно застосував норми матеріального права, а відтак, рішення суду першої інстанції від 29.06.2011р. у даній справі підлягає скасуванню, з підстав, передбачених п.п. 1, 3 ст.104 ГПК України та з прийняттям нового рішення про задоволення позову.

Відповідно до вимог ст. 49 ГПК України в зв»язку з задоволенням позовних вимог приватного підприємства « Рубін» в повному обсязі ,колегія суддів вважає за необхідне стягнути з ФОП ОСОБА_3 1172 грн. 52 коп. витрат по сплаті державного мита ( судового збору ) та 236 грн. 00 коп. витрат з інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.

Крім того, з відповідача на користь позивача підлягає до стягнення судовий збір за подачу апеляційної скарги в розмірі 586, 26 грн.

Керуючись ст.ст. 49,99,101,103-105 ГПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства «Рубін»задоволити.

Рішення господарського суду Хмельницької області від 29.06.2011р. у справі 15\5025\ 730\11 скасувати.

Прийняти нове рішення, яким :

Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3( АДРЕСА_1,ідент.НОМЕР_3)на користь Приватного підп-риємства «Рубін»( м.Дніпропетровськ, пр.ім.Газети «Правда», 29/610-А , код ЄДР 31911600) - 117252 грн. 40 коп.( сто сімнадцять тисяч двісті п”ятдесят дві грн.. 40 коп) боргу, 1172 грн. 52 коп. ( одну тисячу сто сімдесят дві грн. 52 коп.) витрат по сплаті державного мита та 236 грн. ( двісті тридцять шість грн.)витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3( АДРЕСА_1,ідент.НОМЕР_3) на користь Приватного підприємства «Рубін»(м.Дніпропетровськ, пр.ім.Газети «Правда», 29/610-А , код ЄДР 31911600) державне мито (судовий збір ) за подачу апеляційної скарги в розмірі 586 грн. 26 коп. ( п»ятсот вісімдесят шість грн. 26 коп.)

Господарському суду Хмельницької області видати накази .

Постанова набирає законної сили з дні її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку

Головуюча суддя Олексюк Г.Є.

Суддя Сініцина Л.М.

Суддя Гудак А.В.

2068/12