ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 лютого 2012 року
м. Київ
Верховний Суд України у складі:
головуючого
Романюка Я.М.,
суддів
Барбари В.П., Берднік І.С., Вус С.М., Глоса Л.Ф., Гошовської Т.В., Гриціва М.І., Гуля В.С., Гуменюка В.І., Гусака М.Б., Ємця А.А., Жайворонок Т.Є., Заголдного В.В., Канигіної Г.В., Кліменко М.Р., Ковтюк Є.І., Колесника П.І., Короткевича М.Є., Коротких О.А., Косарєва В.І., Кривенди О.В., Кривенка В.В., Кузьменко О.Т., Маринченка В.Л., Онопенка В.В., Панталієнка П.В., Патрюка М.В., Пивовара В.Ф., Пошви Б.М., Прокопенка О.Б., Сеніна Ю.Л., Скотаря А.М., Тітова Ю.Г., Шицького І.Б., Школярова В.Ф.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_36 до товариства з обмеженою відповідальністю «Ласка Лізинг», треті особи – ОСОБА_37, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_38, про зміну договору та визнання права власності на автокран, за заявою товариства з обмеженою відповідальністю «Ласка Лізинг» про перегляд Верховним Судом України ухвали судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 21 липня 2011 року,
в с т а н о в и в :
У квітні 2009 року ОСОБА_36 звернувся до суду з доповненим в подальшому позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Ласка Лізинг» (далі – ТОВ «Ласка Лізинг») про зміну договору у зв»язку з істотною зміною обставин, якими сторони керувалися при його укладенні, а також про визнання права власності на автокран. Позивач зазначав, що 3 березня 2008 року уклав з ТОВ «Ласка Лізинг» договір фінансового лізингу, за яким відповідач придбав обраний ним, позивачем, автокран, сплативши за нього покупну ціну, яка становить еквівалент 283 320 доларів США, та передав його за плату позивачу у користування, а він, позивач, зобов»язався згідно із затвердженим сторонами договору графіком здійснювати лізингові платежі. Оскільки на час укладення договору курс української гривні до іноземних валют був стабільним, а в подальшому в результаті світової фінансової кризи різко змінився, що значно погіршило його фінансовий стан, він в грудні 2008 року звернувся до відповідала з пропозицією здійснення лізингових платежів за курсом гривні до долара США, який існував на час укладення договору, однак той на таку пропозицію не погодився. Вважаючи різке падіння курсу гривні до іноземних валют істотною зміною обставин, якими вони з відповідачем керувалися при укладенні договору фінансового лізингу, позивач з підстав, передбачених ст. 652 ЦК України, просив в судовому порядку змінити договір та визнати правомірним внесення ним лізингових платежів по існуючому на час укладення договору курсу гривні до долара США, визнати безпідставним нарахування йому відповідачем штрафних санкцій, та, оскільки, за його підрахунками, він повністю розрахувався з відповідачем за автокран, визнати за ним право власності на нього.
Справа розглядалася судами неодноразово. Останнім рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 11 січня 2011 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду м. Києва від 5 травня 2011 року та ухвалою судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 21 липня 2011 року, позов задоволено частково. Змінено укладений 3 березня 2008 року ОСОБА_36 з ТОВ «Ласка Лізинг» договір фінансового лізингу з дня перевищення встановленого Національним банком України курсу української гривні до долара США рівня 5,05 грн. за 1 долар США. Визнано належним виконанням зобов»язань за договором здійснення ОСОБА_36 лізингових платежів за курсом української гривні до долара США за курсом, існуючим на день укладення договору, та визнано неправомірним нарахування ТОВ «Ласка Лізинг» штрафних санкцій за порушення ОСОБА_36 графіка здійснення лізингових платежів. Визнано за ОСОБА_36 право власності на автокран КС-5576К, 2008 року випуску.
У заяві про перегляд рішення суду касаційної інстанції ТОВ «Ласка Лізинг» просить скасувати зазначену вище ухвалу судді касаційного суду і направити справу на новий розгляд до суду касаційної інстанції, посилаючись на неоднакове застосування судами касаційної інстанції однієї і тієї самої норми ст. 652 ЦК України, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах. Зокрема, ТОВ «Ласка Лізинг» вказує, що на відміну від низки рішень судів касаційної інстанції в інших справах, в яких настання світової фінансової кризи не визнано істотною зміною обставин, якими сторони договору керувалися при його укладенні, оскільки економічна криза носить загальний характер та стосується обох договірних сторін, у цій справі суд касаційної інстанції погодився з протилежним висновком суду першої інстанції.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши наведені заявником доводи, Верховний Суд України дійшов висновку, що заява підлягає задоволенню.
Ухвалюючи рішення про зміну договору, суд першої інстанції, з висновком якого погодилися суди апеляційної та касаційної інстанцій, виходив із того, що настання світової фінансової кризи є істотною зміною обставин, якими сторони договору фінансового лізингу керувалися при його укладенні.
Однак, з таким висновком погодитися не можна.
Відповідно до ст. 652 ЦК України у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов»язання.
Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.
Якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою ст. 652 ЦК України, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов:
1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане;
2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися;
3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору;
4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.
Частина четверта ст. 652 ЦК України встановлює, що зміна договору у зв»язку з істотною зміною обставин допускається за рішенням суду у виняткових випадках, коли розірвання договору суперечить суспільним інтересам або потягне для сторін шкоду, яка значно перевищує затрати, необхідні для виконання договору на умовах, змінених судом.
Судом встановлено, що 3 березня 2008 року ОСОБА_36 та ТОВ «Ласка Лізинг» уклали договір фінансового лізингу, за яким ТОВ «Ласка Лізинг» придбало обраний ОСОБА_36 у вказаного ним покупця автокран КС-5576К на шасі НОМЕР_1 та передало його у користування ОСОБА_36 з обов»язком сплати останнім лізингових платежів згідно з доданим до договору графіком.
Для визначення вартості автокрана та розміру лізингових платежів сторони договору обрали умовну одиницю – суму, виражену в українскій гривні, яка дорівнює одному долару США за курсом Національного банку України (пункти 2.3 та 7.1 договору). Також ОСОБА_36 і ТОВ «Ласка Лізинг» обумовили в договорі, що поточний лізинговий платіж, який підлягає сплаті в гривні, розраховується за формулою з врахуванням існуючого на день платежу курсу гривні до долара США (пункт 7.12 договору), що відповідає ч. 2 ст. 524 та ч. 2 ст. 533 ЦК України.
Наведене свідчить про те, що в момент укладення договору його сторони не лише не керувалися тим, що курс української гривні до долара США протягом строку дії договору залишатиметься стабільним, а навпаки допускали можливість його падіння, та, включаючи в договір умову, яка передбачає здійснення лізингових платежів в сумі, визначеній залежно від курсу гривні до долара США на день платежу, лізингодавець ТОВ «Ласка Лізинг» намагався уникнути ризику, пов»язаного з можливим падінням курсу української гривні, а лізингоодержувач ОСОБА_36 взяв на себе такий ризик.
За таких обставин висновок суду про те, що настання світової фінансової кризи є істотною зміною обставин, якими сторони договору фінансового лізингу ОСОБА_36 та ТОВ «Ласка Лізинг» керувалися при його укладенні є помилковим.
Правову позицію, яка зводиться до того, що настання світової фінансової кризи не є істотною зміною обставин, якими сторони договору керувалися при його укладенні, оскільки економічна криза носить загальний характер та стосується обох договірних сторін, відтак, це саме по собі не може бути підставою для зміни або розірвання договору в судовому порядку, суди касаційної інстанції висловлювали в цілій низці рішеннь на які як на на приклади неоднакового застосування ними однієї і тієї самої норми матеріального права посилається у своїй заяві ТОВ «Ласка Лізинг». Зокрема, таку правову позицію Вищий господарський суд України висловив в постановах від 18 листопада та 2 грудня 2009 року, 20 січня та 17 лютого 2010 року, Судова колегія у цивільних справах Верховного Суду України як суд касаційної інстанції – в рішенні від 22 вересня 2010 року.
Отже, судом касаційної інстанції неоднаково застосовано одну і ту саму норму матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах і відповідно до п. 1 ст. 355 ЦПК України є підставою для скасування ухвали судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ і направлення справи на новий розгляд до суду касаційної інстанції.
Керуючись п. 1 ст. 355, ч. 1 ст. 360-4, п. 1 ч. 1 ст. 360-3 ЦПК України, Верховний Суд України
постановив:
Заяву товариства з обмеженою відповідальністю «Ласка Лізинг» задовольнити.
Ухвалу судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 21 липня 2011 року скасувати і направити справу на новий розгляд до суду касаційної інстанції.
Постанова Верховного Суду України є остаточною і може бути оскаржена тільки на підставі, встановленій п. 2 ч. 1 ст. 355 ЦПК України.
Головуючий
Я.М. Романюк
Судді
В.П. Барбара
І.С. Берднік
С.М. Вус
Л.Ф. Глос
Т.В. Гошовська
М.І. Гриців
В.С. Гуль
В.І. Гуменюк
М.Б. Гусак
А.А. Ємець
Т.Є. Жайворонок
В.В. Заголдний
Г.В. Канигіна
М.Р. Кліменко
Є.І. Ковтюк
П.І. Колесник
М.Є. Короткевич
О.А. Коротких
В.І. Косарєв
О.В. Кривенда
В.В. Кривенко
О.Т. Кузьменко
В.Л. Маринченко
В.В. Онопенко
П.В. Панталієнко
М.В. Патрюк
В.Ф. Пивовар
Б.М. Пошва
О.Б. Прокопенко
Ю.Л. Сенін
А.М. Скотарь
Ю.Г. Тітов
І.Б. Шицький
В.Ф. Школяров
