У х в а л а

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

за участю прокурора Опанасюка О.В.

розглянула в судовому засіданні 24 жовтня 2006 року в м. Києві кримінальну справу за касаційним поданням заступника Генерального прокурора України на вирок Токмацького районного суду Запорізької області від 08 вересня 2005 року, яким

ОСОБА_1,

громадянин України, раніше не судимий,

засуджений за ч. 2 ст. 307 КК України на п'ять років позбавлення волі з конфіскацією майна.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_1 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на два роки та покладенням на нього обов'язку, передбаченого п. 4 ч. 1 ст. 76 цього Кодексу.

В апеляційному порядку справа не розглядалась.

Згідно з вироком ОСОБА_1 засуджено за те, що він 31 травня 2005 року з метою незаконного збуту наркотичних засобів у ході проведення оперативної закупки за попередньою змовою з ОСОБА_3, за участю якого вона проводилась, для подальшого збуту незаконно придбав у ОСОБА_2 наркотичний засіб. Після цього поблизу будинку «УкрТелекому» по вул. Шевченка в м. Токмаку Запорізької області він незаконно збув цей наркотичний засіб за 40 грн. ОСОБА_3. Згодом у ОСОБА_3 був вилучений працівниками міліції вказаний наркотичний засіб, який за даними висновку хімічної експертизи є рослинною масою загальною вагою 4,9 грама, яка крім тютюну містить особливо небезпечний наркотичний засіб канабіс (маріхуану), вага якої в цій суміші складає 4,4 грама.

У касаційному поданні заступник Генерального прокурора України просить вирок щодо ОСОБА_1 скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд. Вважає, що суд порушив вимоги ч. 2 ст. 334 КПК України і не мотивував рішення про звільнення ОСОБА_1 від відбування покарання на підставі ст. 75 КК України. Вказує, що ОСОБА_1 вчинив тяжкий злочин у сфері обігу наркотичних засобів і така обставина при обранні йому покарання врахована не була. Посилається на безпідставність призначення засудженому додаткового покарання у виді конфіскації майна, яке згідно ст. 77 КК України при звільненні від покарання особи з випробуванням не застосовується.

Заслухавши доповідача, думку прокурора про підтримання касаційного подання, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційного подання, колегія суддів вважає, що воно підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні злочину, за який його засуджено, відповідає фактичним обставинам справи, підтверджується зібраними в справі доказами і в касаційному поданні прокурором не оспорюється.

Призначаючи ОСОБА_1 покарання, суд відповідно до ст. 65 КК України врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного, який раніше не судимий, щиро розкаявся, позитивно характеризувався за місцем проживання, має на утриманні малолітню дитину.

Урахувавши наведене, суд дійшов правильного висновку про можливість виправлення ОСОБА_1 без відбування покарання та обгрунтовано його звільнив від відбування основного покарання з випробуванням.

Однак, при звільненні ОСОБА_1 від відбування основного покарання з випробуванням суд всупереч вимогам ст. 77 КК України, про що зазначає прокурор у поданні, помилково призначив йому додаткове покарання у виді конфіскації майна, яке в такому разі не призначається.

За таких обставин вирок Токмацького районного суду Запорізької області від 08 вересня 2005 року щодо ОСОБА_1 у зв”язку з неправильним застосуванням кримінального закону необхідно змінити, виключити з нього вказівку суду про призначення додаткового виду покарання у виді конфіскації майна.

Керуючись ст. ст. 394, 396 КПК України, колегія суддів

у х в а л и л а:

касаційне подання заступника Генерального прокурора України задовольнити частково.

Вирок Токмацького районного суду Запорізької області від 08 вересня 2005 року щодо ОСОБА_1 змінити, виключити з нього вказівку суду про призначення додаткового виду покарання у виді конфіскації майна.

Судді:

С.М. Міщенко Є.Ф. Стрекалов Ю.М. Кармазін