Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Колоколова С.І.

суддів: Разюк Г.П., Петрова М.С.

при секретарі судового засідання: Бухтіяровій О.Г.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1(довіреність НОМЕР_1)

від відповідача: Изовита Н.Г. -генеральний директор;

Бойчев Г.В. (довіреність б/н від 01.09.2006 року);

Гуляєва А.А. (довіреність № 2405 від 05.06.2006 року)

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Торгівельно-виробничої фірми „Інга”

на рішення господарського суду Одеської області від 21.08.2006 року

по справі № 26/273-06-6082

за позовом Суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_2, Одеська область, м. Кілія

до Торгівельно-виробничої фірми „Інга”, Одеська область, м. Ізмаїл

про стягнення 58 880 грн.

В С Т А Н О В И В:

21.06.2006 року Суб'єкт підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_2 (далі по тексту -позивач, СПД ОСОБА_2) звернувся до господарського суду Одеської з позовною заявою про стягнення з Ізмаїльської торгівельно-виробничої фірми „Інга” (далі по тексту -відповідач, ТВФ „Інга”) 58 880 грн. -вартість зроблених поліпшень.

Позовні вимоги мотивовані тим, що приміщення, яке було орендоване позивачем у відповідача на підставі договору оренди, відремонтовано перед експлуатацією за рахунок СПД ОСОБА_2.

Рішенням господарського суду Одеської області від 21.08.2006 року (суддя Никифорчук М.І.) позовні вимоги Суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_2 до Торгівельно-виробничої фірми „Інга” задоволені в повному обсязі. Стягнуто з відповідача на користь позивача відшкодування поліпшень в розмірі 58 880 грн.; державного мита в сумі 588,80 грн. та 118 грн. витрат на ІТЗ судового процесу.

Не погоджуючись із зазначеним вище рішенням місцевого господарського суду, ТВФ „Інга” звернулася до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати це рішення та прийняти нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю. Доводи скаржника ґрунтуються на тому, що місцевим господарським судом при винесенні оскаржуваного рішення порушено та невірно застосовано норми матеріального права, неповно з'ясовані обставини, що мають значення для справи, не доказані обставини, що мають суттєве значення для справи, які суд врахував як встановлені.

Представником позивача 31.10.2006 року в судовому засіданні надано відзив на апеляційну скаргу, в якому він просив суд апеляційну скаргу ТВФ „Інга” задовольнити частково, рішення місцевого господарського суду змінити в частині визначення розміру відшкодування поліпшень з 58 880 грн. на 57 687 грн., в іншій частині рішення залишити без змін, вважаючи його обґрунтованим, відповідаючим вимогам діючого законодавства та матеріалам справи.

Дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та вислухавши пояснення представників сторін, колегія суддів дійшла до наступного.

Як вбачається із матеріалів справи, Ізмаїльська торгівельно-виробнича фірма „Інга” (Орендодавець) та підприємець ОСОБА_2 (орендар) уклали договір оренди нежитлового приміщення від 01.10.2002 року, який підписали 02.10.2002 року.

Згідно умов вказаного Договору, Орендодавець здав, а Орендар прийняв в оренду частину бару Кілійського філіалу фірми, розташованого за АДРЕСА_1, з назвою ІНФОРМАЦІЯ_1, загальною площею 70 кв.м., для використання його в цілях організації кафе, дискоклубу, ігрової та торгової діяльності. Вартість оренди вищезазначеної площі становить 70 грн.

Розділом 2 Договору сторонами передбачений порядок розрахунків, зокрема, орендна плата здійснюється орендарем у головну касу або на розрахунковий рахунок підприємства першого числа місяця за один місяць вперед. Орендар здійснює поточний ремонт приміщення перед експлуатацією самостійно за свій рахунок і зараховується в рахунок оренди відповідно до узгодженого обома сторонами кошторису.

Строк оренди приміщення сторонами встановлений у розділі 3 Договору і становить з „01” жовтня 2002 року по „01” жовтня 2005 року. Договір може вважатися пролонгованим строком на 1 рік, якщо не одна із сторін не попереджує о припинення Договору за 1 місяць (письмово).

10.10.2002 року Приватним підприємцем ОСОБА_3 (Виконавець) та Приватним підприємцем ОСОБА_2 (Замовник) укладено договір НОМЕР_2, згідно умов якого Замовник замовляє реконструкцію в магазині ІНФОРМАЦІЯ_1 під бар ІНФОРМАЦІЯ_2, розташованого в АДРЕСА_1, що належить йому на праві договору оренди між ним та ТВФ „Інга” від 01.10.2002 року. Загальна сума реконструкції приблизно 60 000 грн., в тому числі вартість матеріалів приблизно 40 000 грн. без урахування ПДВ, а вартість робіт відповідно приблизно 20 000 грн. без урахування ПДВ.

До договору НОМЕР_2 ПП ОСОБА_3 та ПП ОСОБА_2 складено додаток „Перелік робіт, необхідних для проведення реконструкції приміщень під бар по АДРЕСА_1”.

04.03.2003 року ПП ОСОБА_3 та ПП ОСОБА_2 складено та підписано акт приймання виконаних робіт, згідно із яким Виконавець здав, а Замовник прийняв ремонтно-будівельні роботи, які виконувались у відповідності до договору НОМЕР_2 від 10.10.2002 року по реконструкції магазину ІНФОРМАЦІЯ_1 під бар ІНФОРМАЦІЯ_2 в АДРЕСА_1, у відповідності з кошторисом. Вартість робіт з урахуванням матеріалів Замовника складає 60 000 грн., з яких вартість матеріалів складає 40 000 грн. Робота прийнята у відповідності з переліком, узгодженим сторонами 10.10.2002 року.

18.04.2003 року за вихідним НОМЕР_3 ТВФ „Інга” направило на адресу виконкому Ізмаїльської міської ради народних депутатів лист, із якого вбачається, що ТВФ „Інга” узгоджує підприємцю ОСОБА_2 переобладнання з встановленням додаткових дверей, орендованих приміщень під бар ІНФОРМАЦІЯ_2 в АДРЕСА_1.

01.02.2004 року між Ізмаїльською торгівельно-виробничою фірмою „Інга” та підприємцем ОСОБА_4 укладено договір оренди нежитлового приміщення, що раніше було передано в оренду згідно договору від 01.10.2002 року ОСОБА_2, а тому договір оренди нежитлового приміщення від 01.10.2002 року втратив чинність.

СПД ОСОБА_2, зробивши розрахунки за проведену реконструкцію орендованого приміщення, встановив, що вартість ремонту (поліпшень), що повинні бути йому відшкодовані відповідачем, становить 58 880 грн., тобто 60 000 грн. згідно договору НОМЕР_2 від 10.10.2002 року, які зменшені на 1 120 грн. -вартість орендної плати за час дії договору -01.10.2002 року -31.01.2004 року.

Вказані вище обставини стали підставою для звернення позивача до місцевого господарського суду з позовом за захистом своїх порушених прав та інтересів.

Судова колегія не погоджується з доводами та вимогами позивача, висновками місцевого господарського суду про задоволення позовних вимог та вважає, що оскаржуване рішення підлягає скасуванню, а апеляційна скарга задоволенню, виходячи з наступного.

Пункт 4 Перехідних положень Цивільного кодексу України від 01.01.2004 року передбачає, що положення цього кодексу застосовуються до відносин, що продовжують існувати після набрання ним чинності, в зв'язку з чим, на підставі умов договору оренди від 01.10.2002 року та того, що відносини за цим договором продовжували діяти до лютого місяця 2004 року, слід застосовувати Цивільний кодекс України.

Згідно із пунктом 1 статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, вимог Цивільного кодексу та інших актів цивільного законодавства, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із статтею 283 Господарського кодексу України, за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ). До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (пункти 1-2, 6).

Відповідно до статті 759 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ) (пункт 1 статті 760 Цивільного кодексу України).

Згідно із пунктом 3 статті 773 Цивільного кодексу України, наймач (орендар) має право змінювати стан речі, переданої йому у найм (оренду), лише за згодою наймодавця (орендодавця).

Наймач (орендар) може поліпшити річ, яка є предметом договору найму (оренди), лише за згодою наймодавця (орендодавця) (пункт 1 статті 778 Цивільного кодексу України).

Таким чином, СПД ОСОБА_2, уклавши 10.10.2002 року договір НОМЕР_2 про реконструкцію орендованого приміщення, порушив умови розділу 2 договору оренди нежитлового приміщення від 01.10.2002 року та вищезазначені норми чинного законодавства, оскільки згоду на переобладнання об'єкту оренди з встановленням додаткових дверей ТВФ „Інга” дало лише 18.04.2003 року, що підтверджується листом НОМЕР_3 (а.с.13).

Крім того, звітний кошторисний розрахунок вартості будівництва, наданий позивачем, не може бути прийнятий до уваги, оскільки складений він лише у 2006 році, а площа, на якій проведено будівельні роботи, вказана у 100 кв.м., але згідно договору оренди нежитлового приміщення від 01.10.2002 року позивачу надана площа у 70 кв.м.

Також слід зазначити, що квитанції та накладні, які надані позивачем в якості доказів сплати ним вартості будівельних робіт по договору НОМЕР_2 від 10.10.2002 року, не свідчать про понесення СПД ОСОБА_2 затрат у сумі 58 880 грн., яка і складає суму позову.

Згідно із статтею 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

31.10.2006 року в судовому засіданні представником СПД ОСОБА_2. надано до суду додаткові докази: копію договору купівлі-продажу комунальної власності; копію проекту переобладнання орендованого приміщення під бар ІНФОРМАЦІЯ_2 на 48 міст в АДРЕСА_1; копію схеми приміщення під бар ІНФОРМАЦІЯ_2 на 48 міст в АДРЕСА_1; копію постанови НОМЕР_4; копію довіреності від 01.10.2002 року; копію висновку НОМЕР_5 судово-будівельної експертизи бара ІНФОРМАЦІЯ_2 по справі ОСОБА_2.; копію попередження ТВФ „Інга” НОМЕР_6; витяг з протоколу № 2 засідання архітектурно-будівної ради при Кілійській райадміністрації від 03.04.2003 року; акт обстеження НОМЕР_7; висновок узгодження на переобладнання приміщення під бар ІНФОРМАЦІЯ_2 від 22.12.2003 року відділу містобудування та архітектури; копію архітектурно-планувального завдання від 2004 року; розпорядження „Про надання дозволу на переобладнання орендованих приміщень під бар ІНФОРМАЦІЯ_2 від 20.07.2004 року, видане Кілійською райдержадміністрацією; технічні умови від 02.12.2004 року, узгоджені начальником СДПЧ-21 головного управління МНС в Одеській області.

Між тим, судова колегія не приймає до уваги зазначені вище докази як додаткові, оскільки згідно із частиною 1 статті 101 Господарського процесуального кодексу України, додаткові докази приймаються апеляційним господарським судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього, чого позивач не зробив.

За викладених обставин, колегія суддів вважає, що рішення господарського суду Одеської області від 21.08.2006 року не відповідає вимогам чинного законодавства та матеріалам справи, а тому підлягає скасуванню.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати відповідача по сплаті державного мита за розгляд апеляційної скарги покладаються на позивача.

Керуючись статтями 49, 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

1. Апеляційну скаргу Торгівельно-виробничої фірми „Інга” задовольнити.

2. Рішення господарського суду Одеської області від 21.08.2006 року по справі № 26/273-06-6082 скасувати. В позові відмовити.

3. Стягнути з Суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_2 (АДРЕСА_2, ідентифікаційний номер суб'єкта підприємницької діяльності в Державному реєстрі фізичних осіб -платників податків та інших обов'язкових платежів НОМЕР_8) на користь Торгівельно-виробничої фірми „Інга” (68609, Одеська область, м. Ізмаїл, вул. Космонавтів,29, п/р 2600030100827 у відділенні № 6708 Ощадбанку м. Ізмаїла, МФО 388120, код 13924605) 295 грн. державного мита за розгляд апеляційної скарги.

4. Видачу наказів за постановою доручити господарському суду Одеської області.

Постанова в порядку статті 105 Господарського процесуального кодексу України набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя С.І. Колоколов

Суддя Г.П. Разюк

Суддя М.С. Петров