РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Суддя Бойко Р.В.

Представники сторін:

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічного акціонерного товариства "Київенерго" (надалі –ПАТ "Київенерго") звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сучасний дім-1" (надалі –ТОВ "Сучасний дім-1") про стягнення
35 439,40 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання вимог договору на постачання теплової енергії у гарячій воді №8363065 від 01.11.2009 р. позивач поставив теплову енергію, а відповідач грошові зобов'язання по оплаті поставленої енергії належним чином не виконав, в зв'язку з чим виникла заборгованість у розмірі 27 197,36 грн. Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача інфляційної складової боргу у розмірі
6 522,31 грн. та 3% річних у розмірі 1 719,73 грн. за прострочення виконання грошового зобов’язання.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 04.11.2011 р. порушено провадження у справі та призначено її до розгляду на 05.12.2011 р.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 05.12.2011 р. розгляд справи відкладено до 11.01.2011 р. у зв'язку із заявленим відповідачем клопотанням та невиконанням сторонами вимог ухвали суду.

В судовому засіданні 11.01.2011 р. оголошувалась перерва до 12.01.2011 р.

Представник позивача в судове засідання з'явилася, надала пояснення по справі, позовні вимоги підтримала у повному обсязі та просила їх задовольнити.

В судове засідання представник відповідача з'явилася, вимоги ухвал суду виконала, проти задоволення позовних вимог заперечувала. Крім того, надала платіжне доручення №589 від 21.10.2011 р., яке підтверджує часткове погашення відповідачем суми основного боргу.

В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

У судових засіданнях складалися протоколи згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

01.11.2009 р. між Акціонерною енергопостачальною компанією "Київенерго" (правонаступником якої є ПАТ "Київенерго") (постачальник) та ТОВ "Сучасний дім-1" (споживач) укладений договір на постачання теплової енергії у гарячій воді №8363065 (надалі - "Договір").

Відповідно до п. 1.1 Договору постачальник зобов'язується виробити та поставити теплову енергію споживачу для потреб опалення та гарячого водопостачання, а споживач зобов'язується отримати її та оплатити відповідно до умов, викладених в цьому договорі.

Відповідно до пункту 2.2.1 Договору постачальник зобов’язується безперебійно постачати теплову енергію у вигляді гарячої води на межу балансової належності із споживачем для потреб опалення - в період опалювального сезону; гарячого водопостачання –протягом року згідно із заявленими споживачем величинами приєднаного теплового навантаження, зазначеними в додатку 1.

Споживач відповідно до пункту 2.3.1 Договору зобов’язується дотримуватися кількості споживання теплової енергії по кожному параметру в обсягах, які визначені у додатку №1 до договору, не допускаючи їх перевищення, та своєчасно сплачувати вартість спожитої теплової енергії в терміни та за тарифами, зазначеними у додатку 2.

Додатком 2 до Договору сторони погодили, що споживач щомісячно забезпечує не пізніше 10 числа місяця, наступного за розрахунковим, оплату коштів від населення за фактично спожиту теплову енергію на транзитний рахунок ГІОЦ КМДА та до 25 числа поточного місяця, сплачує вартість теплової енергії, яка використовується орендарями, на рахунок постачальника згідно з його рахунком (п. 10 додатку).

Договір є договором енергопостачання, а тому права та обов’язки сторін визначаються в тому числі положеннями параграфу 3 глави 30 Господарського кодексу України.

Відповідно до частини 1 статті 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі –енергію) споживачеві (абоненту), який зобов’язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Позивач вказує, що за період з 01.11.2009 р. по 01.10.2011 р. у відповідача виникла заборгованість за використану теплову енергію, яка станом на 01.10.2011 р. становить
27 197,36 грн., що підтверджується довідкою стан розрахунків та заборгованості.

Спір виник у справі у зв'язку із неналежним, на думку позивача, виконання відповідачем грошового зобов'язання за Договором по сплаті спожитої теплової енергії.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частинами 6, 7 статті 276 Господарського кодексу України встановлено, що розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється, як правило, у формі попередньої оплати. За погодженням сторін можуть застосовуватися планові платежі з наступним перерахунком або оплата, що провадиться за фактично відпущену енергію.

Додатком 2 до Договору сторони погодили, що споживач щомісячно забезпечує не пізніше 10 числа місяця, наступного за розрахунковим, оплату коштів від населення за фактично спожиту теплову енергію на транзитний рахунок ГІОЦ КМДА та до 25 числа поточного місяця, сплачує вартість теплової енергії, яка використовується орендарями, на рахунок постачальника згідно з його рахунком (п. 10 додатку).

Однак в порушення умов договору відповідач не виконав свої зобов'язання щодо сплати заборгованості за використану теплову енергію, внаслідок чого за період з
01.11.2009 р. по 01.10.2011 р. у відповідача виникла заборгованість у розмірі 27 197,36 грн.

Стосовно посилань відповідача на неправомірність встановлення тарифів за січень 2011 року відповідно до постанови Національної комісії регулювання електроенергетики України від 14.12.2010 р. № 1729 суд відзначає наступне.

Додатком №2 до Договору сторони визначили порядок проведення розрахунків по відшкодуванню житловим організаціям витрат, пов’язаних з нарахуванням, збором, обліком та розщепленням платежів населення за теплову енергію та обслуговуванням внутрішньобудинкових і зовнішніх теплових мереж, бойлерних, які знаходяться на їх балансі.

Згідно зі ст. 16 Закону України "Про теплопостачання" (із змінами і доповненнями, внесеними Законом України від 07.10.2010 р. № 2592-УІ) до повноважень Національної комісії, регулювання ринку комунальних послуг України при регулюванні господарської діяльності суб'єктів відносин у сфері теплопостачання, зокрема належить встановлення тарифів на теплову енергію суб'єктам природних монополій у сфері теплопостачання, ліцензування діяльності яких здійснюється Комісією. Відповідно до положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо приведення їх у відповідність до Конституції України" від 07.10.2010 р. № 2592-УІ до створення Національної комісії регулювання ринку комунальних послуг України, дана функція покладена на Національну комісію регулювання електроенергетики України.

Відповідно до Указу Президента України від 03.10.1992 р. № 493/92 "Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади" дія даного Указу не поширюється на рішення Національної комісії регулювання електроенергетики України в частині встановлення цін і тарифів.

Із змісту постанови Національної комісії регулювання електроенергетики України від 14.12.2010 р. № 1729 вбачається, що тарифи на теплову енергію затверджені для ПАТ "Київенерго".

В постанові Національної комісії регулювання електроенергетики України від 14.12.2010 р. № 1729 (п. 2) вказано, що постанова (а з нею і тарифи на теплову енергію) набирає чинності з 01.01.2011 р.

Відповідно до абзацу 10 ст.25 Закону України "Про теплопостачання" передбачено, що теплопостачальна організація зобов'язана при зміні тарифів на теплову енергію повідомляти споживача письмово або в засобах масової інформації в порядку, встановленому законодавством.

Оскільки постанова була опублікована Національною комісією регулювання електроенергетики України, то повідомлення споживачів теплової енергії було здійснено в публічному порядку шляхом публікації в засобах масової інформації. Крім того, позивач постійно в обов'язковому порядку повідомляє споживачів про зміну тарифів в 5-денний термін з моменту введення в дію нових тарифів.

З огляду на викладене, правомірним є використання постанови Національної комісії регулювання електроенергетики України від 14.12.2010 р. № 1729 з 01.01.2011 р.

Посилання відповідача на те, що заявлена позивачем до стягнення сума основного боргу виникла внаслідок різниці в тарифах, яка утворюється при зміні одиниці виміру з гігакалорії до метрів кубічних та метрів квадратних, а її відшкодування повинно здійснюватися з відповідного місцевого бюджету судом відхиляється, оскільки відповідно до Порядку розрахунків, обліку та відшкодування різниці в тарифах підприємствам - виробникам послуг тепло-, водопостачання та водовідведення у випадку невідповідності фактичної вартості теплової енергії, послуг з водопостачання та водовідведення тарифам для населення, затвердженим (погодженим) органами державної влади чи органами місцевого самоврядування, який затверджений рішенням Київради III сесія VI скликання від 09.07.2009 р. № 767/1823 така різниця в тарифах відшкодовується підприємствам - виробникам послуг тепло-, водопостачання та водовідведення, а відповідач не є виробником зазначених послуг.

Заборгованість ТОВ "Сучасний дім-1" перед ПАТ "Київенерго" у розмірі 27 197,36 грн. підтверджується матеріалами справи.

В судовому засіданні 12.01.2012 р. відповідачем було надано платіжне доручення №589 від 21.10.2011 р., відповідно до якого позивачем оплачена спожита теплова енергія за вересень 2011 року згідно Договору на суму 4 000,00 грн.

В той же час, із матеріалів справи вбачається, що позовну заяву позивачем було подано до суду 27.10.2011 р., що підтверджується відміткою поштового штемпеля на конверті.

Зі змісту статей 15, 16 Цивільного кодексу України та статті 1 Господарського процесуального кодексу України суд здійснює захист порушених прав на момент звернення до суду.

Оскільки відповідачем оплачено 4 000,00 грн. 21.10.2011 р., то на момент звернення позивача до суду (27.10.2011 р.) його порушеного права не існувало, а тому у задоволенні позовних вимог в цій частині необхідно відмовити.

За таких обставин, суд вважає позовні вимоги про стягнення заборгованості за спожиту теплову енергію у розмірі 23 197,36 грн. обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у цій частині.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача інфляційну складову боргу у розмірі 6 522,31 грн. та 3% річних у розмірі 1 719,73 грн. за прострочення виконання грошового зобов’язання у період з 01.12.2009 р. по 01.10.2011 р.

Судом встановлено, що відповідач у визначений Договором строк свого обов'язку по перерахуванню коштів не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов'язання (в т.ч. у період, який вказано позивачем), тому дії відповідача є порушенням договірних зобов'язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд перевірив та погоджується з наданим позивачем розрахунком інфляційної складової боргу, а тому вважає за можливе стягнути з відповідача інфляційні у розмірі
6 522,31 грн.

За перерахунком суду розмір 3% річних, що підлягає стягненню з відповідача становить 1 705,05 грн. В іншій частині 3% річних (14,68 грн.) обраховані невірно.

За таких обставин, суд приходить до висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог та стягнення з ТОВ "Сучасний дім-1" на користь ПАТ "Київенерго" основного боргу у розмірі 23 197,36 грн., інфляційної складової боргу у розмірі 6 522,31 грн. та 3% річних у розмірі 1 705,05 грн.

В іншій частині заявлених позовних вимог (заборгованість у розмірі 4 000,00 грн. та 3% річних у розмірі 14,68 грн.) необхідно відмовити з викладених підстав.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 25, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов Публічного акціонерного товариства "Київенерго" задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Сучасний дім-1" (04210, м. Київ, вул. Тимошенка, 29-Б; ідентифікаційний код 32772220) на користь Публічного акціонерного товариства "Київенерго" (01001, м. Київ, пл. І.Франка, 5; ідентифікаційний код 00131305) основний борг у розмірі 23 197 (двадцять три тисячі сто дев'яносто сім) грн. 36 коп., інфляційну складову боргу у розмірі 6 522 (шість п’ятсот двадцять дві) грн. 31 коп., 3% річних у розмірі 1 705 (одна тисяча сімсот п’ять) грн. 05 коп., державне мито у розмірі 314 (триста чотирнадцять) грн. 25 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 209 (двісті шість) грн. 27 коп. Видати наказ.

3. В іншій частині в задоволенні позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Р.В. Бойко

Дата підписання повного тексту рішення –17.01.2012 р.