Україна

Харківський апеляційний господарський суд

Ухвала

Іменем України

Адміністративна справа Головуючий по 1-й інстанції

№ АС-41/253-06 Суддя –Мінаєва О.М.

Доповідач по 2-й інстанції

Суддя –Бабакова Л.М.

23 жовтня 2006 р. м. Харків

Колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду у складі: головуючого судді Карбань І.С., суддів Бабакової Л.М., Шутенко І.А.

При секретарі – Міракові Г.А.

За участю представників сторін:

позивача –Жоравович Д.О. - дов. б/н від 08.06.06 р.

відповідача –Мазур В.С. - дов. № 8954/10/10-025 від 15.09.06 р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду у м. Харкові апеляційну скаргу (вх. № 3577Х/2-4) ДПІ у Ленінському районі м. Харкова на постанову господарського суду Харківської області від 15.08.2006р. по справі № АС-41/253-06

за позовом ПНВП "Спецбудпроект", м. Харків

до ДПІ у Ленінському районі м. Харкова

про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень

Встановила:

Постановою господарського суду Харківської області від 15.08.2006р. (суддя Мінаєва О.М.) позовні вимоги було задоволено. Визнано недійсним податкове повідомлення рішення ДПІ у Ленінському районі м. Харкова № 0000022620/0 від 28.02.2006р. про зобов’язання сплатити до державного бюджету суму податкового зобов’язання по податку на прибуток в сумі 85350,00 грн., в тому числі за основним платежем 56900,00 грн., фінансові санкції –28450,00 грн. Визнано недійсним податкове повідомлення-рішення ДПІ у Ленінському районі м. Харкова № 0000032620/0 від 28.02.2006р. про зобов’язання сплатити до державного бюджету суму податкового зобов’язання по податку на додану вартість в сумі 68914,50 грн., в тому числі за основним платежем 45943,00 грн., фінансові санкції –22971,50 грн. Стягнуто з держбюджету України на користь позивача судовий збір в розмірі 3,40 грн.

Відповідач, ДПІ у Ленінському районі м. Харкова, з постановою господарського суду не згодний, подав заяву про апеляційне оскарження та апеляційну скаргу, в яких просить апеляційний суд скасувати постанову суду першої інстанції, посилаючись на порушення норм чинного законодавства.

Позивач, ПНВП "Спецбудпроект", заперечень на апеляційну скаргу не надав, у судовому засіданні просить залишити апеляційну скаргу відповідача без задоволення, постанову господарського суду Харківської області від 15.08.2006р. без змін, вважає, що постанова суду першої інстанції обґрунтована та прийнята у відповідності до норм чинного законодавства.

Перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

На підставі п.6 ч.6 ст.11.1 Закону України „Про державну податкову службу в Україні” фахівцями відповідача було проведено позапланову невиїзну документальну перевірку дотримання вимог податкового та валютного законодавства позивача за період з 01.07.2004р. по 24.01.2006р. у зв’язку з самоліквідацією. Відповідно до акту № 37/23-717-31798117 від 18.02.2006 року –документальною перевіркою встановлено, що позивачем були порушені пп. 7.4.3. п.7.4. Закону України від 13.04.1997 року № 168/97-ВР “Про податок на додану вартість”, а саме: підприємством безпідставно віднесено до складу податкового кредиту вартість отриманих матеріалів у розмірі 229700,00 грн. (ПДВ –45943,00 грн.); також виявлені порушення п. 4.1. ст. 4, п. 5.1, пп. 5.3.9. п.5.3.п.5 ст. 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” від 22.05.1997 року № 283/97-ВР, а саме підприємство безпідставно до складу валових витрат віднесло суму придбаних будівельних матеріалів у розмірі 220700,00 грн., у результаті чого було знижено податок на прибуток у розмірі 56900,00 грн.

За результатами перевірки ДПІ у Ленінському районі м. Харкова винесені податкові повідомлення-рішення від 28.02.2006р. № 0000022620/0, яким донараховано податкове зобов’язання з податку на прибуток у розмірі 85350,00грн. (в т.ч. за основним платежем - 56900,00грн. та 28450,00грн. –фінансові санкції) та № 0000032620/0, яким донараховано податкове зобов’язання з податку на додану вартість у розмірі 68914,50грн. (в т.ч. за основним платежем –45943,00грн. та 22971,50грн. –фінансові санкції). Відповідачем допущені численні порушення прав позивача при проведенні перевірки.

На підставі рішення засновника ПНВП "Спецбудпроект" Систерової Т.В. від 29.12.2004 року було створено ліквідаційну комісію у складі двох членів: Систерової Тамари Василівни та Ісаєвої Лідії Миколаївни.

Відповідно до ч. 3 ст. 105 Цивільного кодексу України до створеної ліквідаційної комісії переходять повноваження по управлінню справами юридичної особи, щодо якої прийнято рішення про ліквідацію.

Згідно з ч. 9 ст. 22 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємств" від 15.05.2003 р. № 755-ІV (далі - Закон № 755) засновник погодив з державним реєстратором призначення комісії з припинення юридичної особи, про що свідчить запис на нотаріально посвідченій копії рішення засновника, яке після реєстрації було передано заявникові.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 35 Закону № 755 державний реєстратор повинен у день надходження цих (мається на увазі документів, наданих засновником) внести до Єдиного державного реєстру запис про рішення засновників юридичної особи щодо припинення юридичної особи та направити відповідне повідомлення органам статистики, державної податкової служби Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування відомості про внесення такого запису.

Таким чином, вже в січні 2005 року відповідачу було відомо про перехід повноважень з управління справами підприємства від директора до ліквідаційної комісії у складі двох осіб і те, що тільки комісія уповноважена діяти від імені підприємства без доручення.

У відповідності до п. 1 ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративним судам треба перевіряти, чи прийняті (вчинені) вони на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Ст. 11-1 Закону України “Про державну податкову службу України”, передбачено, що ліквідація підприємства –це одна з підстав для проведення позапланової виїзної перевірки, але як свідчать матеріали справи, порушуючи зазначену норму закону, перевірку було здійснено у приміщенні податкової інспекції, тобто, відповідач здійснював невиїзну документальну перевірку, яка не передбачена даним законом.

19 вересня 2005 року позивач звернувся до ДПІ у Ленінському районі м. Харкова з заявою про проведення перевірки підприємства у зв'язку з ліквідацією. До заяви додавалися документи про фінансово-господарську діяльність підприємства.

Після цього, на вимогу працівників ДПІ колишній директор позивача Ісаєва Л.М. неодноразово надавала додатково документи, проте, на отримані документи опис не складався.

Неодноразово Ісаєвій Л.М. вручали направлення на перевірку, проте, фактично перевірка не проводилася. Лише після отримання направлення № 107 та № 108 від 24.01.2006 року почалася перевірка і лише 03.02.2006 року останній було запропоновано скласти перелік наданих документів, які на той час біля 5 місяців знаходилися у приміщенні відповідача.

Відповідач повинен був зробити перевірку в 30-денний строк в приміщенні позивача з участю повноважних осіб –членів ліквідаційної комісії.

Фактично відповідачем зроблена перевірка з порушенням строку, без участі повноважних осіб, по документам, прийнятих від позивача без переліка і які знаходилися у приміщенні відповідача. Відповідач не надав підтвердження належного збереження документів позивача.

Крім того, проведення перевірки в приміщенні податкової інспекції без повноважних представників позивача призвело до того, що перевірка була зроблена без частини документів, яка зберігалася у члена ліквідаційної комісії Систерової Т.В. та була надана нею відповідачу лише після перевірки 22.02.2006 р., і взагалі не була охоплена перевіркою.

Цей факт підтверджується арк. 5 акту перевірки, в якому вказано, що до перевірки не було надано наступні документи: головної книги; журнали-ордери по рахунках: № 10 - основні засоби, № 11 - інші необоротні матеріальні активи, №12 - нематеріальні активи, №13 - знос необоротних активів, № 15 - капітальні інвестиції, № 17 - відстрочені податкові активи, № 20 - виробничі запаси, № 26 - готова продукція, № 28 - товари, № 30 - каса, № 31 - банківські рахунки, № 33 - інші засоби, № 34 - краткострочні векселя отримані, № 36 - розрахунки з покупцями і замовниками, № 37 - розрахунки з різними дебіторами (частково), № 40 - статутний капітал, № 43 - резервний капітал, № 44 - нерозподілений прибуток, № 62 - краткострочні векселя видані, № 63 - розрахунки з постачальниками та підрядниками, № 64 - розрахунки по податкам та платежам, № 65 - розрахунки по страхуванню, № 66 - розрахунки з оплати праці, № 70 - доходи від реалізації, № 71 - іншій операційний доход, № 73 - інші фінансові доходи, № 79 - фінансові результати, № 90 - собівартість реалізації, № 91 - загально виробничі результати, № 92 - адміністративні витрати, № 93 - витрати на збут, № 98 - податок та прибуток, а також додатки до них, відомості податкового обліку, чекова книжка, відомості на списання матеріалів, книга руху довіреностей.

Таким чином, до перевірки не було надано документів, що відображають списання або вибуття матеріалів.

20 лютого 2006 року Ісаєву Л.М. було викликано до податкової інспекції та вручено для ознайомлення акт перевірки від 18.02.2006 р. На першому примірнику акту Ісаєва Л.М. написала, що з актом не згодна і що отримала його для ознайомлення.

Не погодившись з висновками акту перевірки Ісаєва Л.М. надала письмові заперечення на акт.

Таким чином, перевірка проводилась всупереч нормам діючого законодавства. Недодержання вимог правових норм, які регулюють порядок прийняття акта, у тому числі стосовно його форми, строків прийняття тощо, може бути підставою для визнання такого акта недійсним лише у тому разі, коли відповідне порушення спричинило прийняття неправильного акта. Саме таке порушення правил, встановлених спеціальним законодавством, спричинило прийняття податкових повідомлень-рішень, що оскаржуються. Проведення невиїзної позапланової перевірки в зв’язку з ліквідацією підприємства позивача порушує права платника податків, оскільки підставою для здійснених за висновками акту перевірки донарахувань ПДВ та податку на прибуток, застосування штрафних санкцій за їх несвоєчасну сплату була відсутність документів, як зазначено в акті перевірки, хоч відповідач не пояснив, яким чином були надані на перевірку документи, ким і за яким переліком. Після складання акту перевірки, як зазначає відповідач, всі документи позивача у відповідності до постанови від 10.02.2006р. по кримінальній справі №18050026 про проведення виїмки слідчого прокуратури Харківської області радника юстиції Чистякова В.О. були вилучені згідно протоколів від 27.02.2006 р. та 07.03.2006 року. Згідно зазначеної постанови було постановлено провести виїмку в ДПІ Ленінського району міста Харкова юридичної та податкової справи позивача, актів перевірок, бухгалтерської документації. При цьому, в акті перевірки зазначено, що термін проведення перевірки продовжено на 5 робочих днів з 07.02.2006 р. до 13.02.2006р. за наказом №76. Накази на проведення перевірки, посвідчення на перевірку відповідачем до матеріалів справи не надані. Тобто, порушення правил проведення перевірки, встановлених спеціальним законодавством для випадку ліквідації підприємства, спричинило прийняття неправильних актів ненормативного характеру, які позивачем оскаржені, що є достатньою підставою для визнання їх недійсними.

Відповідно до акту № 37/23-717-31798117 від 18.02.2006 року про результати позапланової невиїзної документальної перевірки –донарахування ПДВ та податку на прибуток відбулося у зв‘язку з ненаданням до перевірки “документів, що свідчать про використання товарно-матеріальних цінностей при наданні послуг будівельно-монтажних, пусконалагоджувальних робіт”. Всупереч п. 2.3.2 розділу 2 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України від 10.08.2005 р. № 327, у акті не зазначено перелік первинних документів, що підтверджують факт порушення, які були відсутні або не були надані для перевірки.

Відповідачем у висновках акту перевірки вказано, що підприємством були придбані будівельні матеріали на суму 220,7 тис. грн., але не встановлено використання у власній господарській діяльності таких будівельних матеріалів, що призвело до порушення п.5.1 ст.5 Закону „Про оподаткування прибутку підприємств": "валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності".

У зв’язку з вказаними вище порушеннями підприємству донараховано податкове зобов’язання з податку на прибуток у сумі 56900,00 грн., фінансові санкції в сумі 28450,00 грн. та податкові зобов’язання по податку на додану вартість в розмірі 45943,00 грн., фінансові санкції в сумі 22971,50 грн.

Висновки акту перевірки відповідача помилкові і не відповідають чинному законодавству.

Згідно з п. 5.1 ст. 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” валові витрати виробництва та обігу визначено як суму будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з п.п. 5.3.9 п.5.3 ст. 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” валові витрати мають бути підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов’язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до п.п. 11.2.1 п.11.2 ст.11 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), або дата фактичного отримання платником податку результатів робіт, послуг, що підтверджується актом виконаних робіт (послуг). Пунктом 5.10 ст.5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” заборонено установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових, крім тих, що зазначені в цьому Законі.

Конкретний перелік первинних документів для підтвердження витрат у податковому законодавстві відсутній.

Відповідач на арк. 5 акту перевірки вказав, що позивачем не було надано документів, що відображують списання або вибуття матеріалів, дані документи відповідачем не були вилучені у позивача. Так як відповідачем була зроблена невиїзна документальна перевірка у приміщенні податкової інспекції, він повинен був вилучити у позивача необхідні документи для перевірки. Відповідач встановив придбання будівельних матеріалів, але не надав доказів подальшого використання таких матеріалів позивачем не у власній господарській діяльності.

Відповідно до Наказу Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 21.06.2002 року № 237/5 "Про затвердження типових форм первинних документів з обліку в будівництві" затверджено типову форму первинних облікових документів у будівництві: ф № КБ-2в "Акт приймання виконаних підрядних робіт" та ф № КБ-3 "Довідка про вартість підрядних робіт". За змістом ф № КБ-2в вартість прямих витрат, у тому числі вартість матеріалів, відображається у рядку 1 вказаної форми. Акт КБ-2в складається після фактичного виконання робіт, тому, вартість відображених у ньому матеріалів і є сумою валових витрат, понесених виконавцем, при здійсненні господарської діяльності.

Відповідач не надав докази, що акти при приймання виконання підрядних робіт КБ–2в не були пред’явлені позивачем і були відсутні у позивача. Тим більше, що виконані підрядні роботи були прийняті замовниками робіт.

Додаток № 1 до акту свідчить про те, що перевіряючими взагалі не враховані використані матеріали по жодній з господарських операцій. Тобто, по доходах, отриманих за виконані роботи, податкові зобов'язання підтверджені, але при цьому, ні податковий кредит, ні валові витрати по матеріалах не визнані за жоден з періодів, які підлягали перевірці.

Відповідачем також необґрунтовано включено до складу валового доходу позивача суму 6969,49 грн., як безповоротна фінансова допомога (арк. 14 акту перевірки).

При перевірці податковою інспекцією встановлено, що ПНВП "Спецбудпроект" відповідно до податкових накладних № 584 від 09.03.2005 року продало ТОВ "Українська гірничо-металургійна компанія - Харків" плити для огорожі й плити фундаментні на суму 5807,94 грн. (ПДВ - 1161,59 грн.). Одержання плит оформлено дорученням ТОВ "Українська гірничо-металургійна компанія -Харків" від 14.03.2005 року на ім'я Горячкина А.Г. (паспорт: серії МК № 816529 виданий Орджонікідзевським РВ ХМУ УМВС України в Харківській області від 25.03.1998 року).

Згідно наявних документів, а саме: оборотна відомість по рахунку 311 "Розрахунки в національній валюті" і банківські виписки з додатками (ХОФ АКБ "Укрсоцбанк" МФО 351016 р/р 26004805238620) оплата проведена 09.03.2005 року по рахунку 311 "Розрахунки в національній валюті" на суму 6969,53 грн. (у т.ч. ПДВ - 1161,59 грн.).

На підставі первинних документів (видаткова накладна й податкова накладна) вказана сума була віднесена до складу валового доходу підприємства.

Таким чином, плити для огорожі й плити фундаментні, які належали ПНВП "Спецбудпроект" і надалі були перепродані ТОВ "Українська гірничо-металургійна компанія - Харків", не можуть бути безповоротною фінансовою допомогою, тому що вони були включені до складу валового доходу підприємства за 1 квартал 2005 року.

Висновки відповідача не узгоджуються з визначенням безповоротної фінансової допомоги, наведеної у п.п. 4.1.6 п. 4.1. ст. 4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", як вартості товарів безоплатно наданих платнику податків. Відповідачем також необґрунтовано донараховано податкове зобов’язання з податку на додану вартість.

Згідно п.п. 7.4.1 п. 7.4. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг, (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Крім того, податковим повідомленням-рішенням № 0000039620/2 від 28.02.2006 р. було донараховано ПДВ. Позивач є платником ПДВ. При придбанні товарно-матеріальних цінностей ним було сплачено ПДВ продавцю в сумі 45943,00 грн. По операції придбання товарно-матеріальних цінностей позивач не є платником ПДВ, так як ним даний податок був сплачений продавцю, тому, донарахування ПДВ відповідачем зроблено необґрунтовано.

Коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, відповідають зазначеним у податкових накладних, податковий кредит покупця вважається підтвердженим.

Відповідачем в акті перевірки вказано, що позивачем у перевіряємому періоді придбано будівельних матеріалів на суму 220,7 тис. грн.., але не вказано, що дані матеріали не були сплачені. Так як відповідач не надав докази подальшого використання будівельних матеріалів позивачем не у власній господарській діяльності, донарахування ПДВ зроблено необґрунтовано.

Листом № 1441/10/23-711/262 від 28.02.2006 р. відповідач відмовив позивачу переглянути висновки по акту перевірки з посиланням на те, що згідно Постанови Прокуратури Харківської області від 13.02.2006р. щодо проведення виїмки у приміщенні податкової інспекції документів фінансово-господарської діяльності ПНВП "Спецбудпроект" співробітниками ВПМ ДПІ у Ленінському районі м. Харкова були вилучені надані до перевірки документи за період з 01.07.2004 р. (арк. справи 64).

Відповідачем не надано документального підтвердження передачі вказаних документів за відповідним переліком, їх дослідження у встановленому порядку, зняття копій з них чи будь-які інші заходи на підтвердження правомірності своїх висновків в ході перевірки.

Відповідно до ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються їх вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Під час розгляду справи відповідачем не було надано доказів в обґрунтування віднесення до складу валових витрат позивача вартості придбаних будівельних матеріалів.

У відповідності з "Порядком оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства", затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 10 серпня 2005 р. № 327, Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 25 серпня 2005 р. за № 925/11205 факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства викладаються в акті невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів, а у разі відсутності первинних документів або ненадання для перевірки первинних та інших документів, що підтверджують факт порушення, зазначити перелік цих документів.

Всупереч вимогам вказаного Порядку в акті перевірки відповідача не було вказано які саме порушення були виявлені на підприємстві позивача.

На підставі вищевикладеного, судом першої інстанції правомірно надана оцінка, що висновки, викладені в акті документальної перевірки № 37/23-717-31798117 від 18.02.2006 року встановлені з порушенням норм чинного законодавства в ході перевірки, є такими, що не відповідають фактичним обставинам, не підтверджені документально, а тому підстави для донарахування податків та застосування штрафних санкцій за їх несвоєчасну сплату відсутні. Отже, податкове повідомлення-рішення від 28.02.2006 року № 0000022620/0 та податкове повідомлення-рішення від 28.02.2006 року № 0000032620/0 обґрунтовано були визнані недійсними.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія вважає, що постанова суду першої інстанції підлягає залишенню без змін.

На підставі вищевикладеного, доводи апеляційної скарги не знайшли підтвердження в матеріалах справи.

Керуючись ст. ст. 167, 195, 196, п. 1 ст. 198, ст. 200, 205, 206, 209, 211, 212, Кодексом адміністративного судочинства України, судова колегія Харківського апеляційного господарського суду, -

ухвалила:

Апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення.

Постанову господарського суду Харківської обл. від 15 серпня 2006 р. по справі № АС-41/253-06 залишити без змін.

Дана ухвала набирає чинності з дня її проголошення.

Роз’яснити сторонам, що вони мають право на дану ухвалу подати касаційну скаргу до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Справу направити до суду першої інстанції.

Головуючий суддя Карбань І.С.

Судді Бабакова Л.М.

Шутенко І.А.