СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Постанова

Іменем України

Справа № 2а-2446/11/0103

17.10.11

. Севастополь

головуючого судді Санакоєвої М.А.,

суддів Єланської О.Е. ,

Горошко Н.П.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління Пенсійного Фонду України в Бахчисарайському районі АР Крим на постанову Бахчисарайського районного суду Автономної Республіки Крим (суддя Большаков Ю.М.) від 01.04.11 у справі № 2а-2446/11/0103

за позовом ОСОБА_1 (АДРЕСА_1)

до Управління Пенсійного Фонду України в Бахчисарайському районі АР Крим (вул. Сімферопольська, 5а, Бахчисарай, Автономна Республіка Крим, 98403)

про зобов’язання провести перерахунок пенсії,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Бахчисарайського районного суду Автономної Республіки Крим від 01.04.11 адміністративний позов - задоволено.

Не погодившись з зазначеною постановою суду, представник Управління Пенсійного Фонду України в Бахчисарайському районі Автономної Республіки Крим подав на адресу суду апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Бахчисарайського районного суду Автономної Республіки Крим від 01.04.2011 року та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог позивачу відмовити.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції, при вирішенні спору по суті, грубо порушив норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Справа розглядається в порядку письмового провадження відповідно до п.1 ч.1 статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів у разі відсутності клопотань від усіх осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю.

Розглянувши справу в порядку статей 195, 196, 197 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правову оцінку обставин у справі та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 отримує пенсію та продовжує працювати після призначення пенсії.

На звернення позивача про перерахунок пенсії, Управління Пенсійного фонду України в Бахчисарайському районі АР Крим повідомило, що йому у 2010 році була перерахована пенсія з врахуванням спірного пока зника не за 2009 рік, а за 2007 рік.

Перерахунок пенсій у зв'язку із збільшенням середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки України та страхового стажу регулюється статтею 42 Закону України “Про загальнообов'язкове пенсійне страхування” № 1058 від 9 липня 2003 року (далі Закон 1058), частина 4 якої передбачає, що у разі якщо застрахована особа після призначення пенсії продовжувала працювати, провадиться перерахунок пенсії з урахуванням страхового стажу після призначення пенсії. Кожний наступний перерахунок пенсії провадиться не раніш як через 2 роки після попереднього перерахунку з урахуванням страхового стажу після призначення пенсій. Перерахунок пенсій здійснюється із заробітної плати (доходу), з якої була обчислена пенсія, або за періоди страхового стажу зазначені в частині 1 статті 40 цього Закону.

Така редакція існує після визнання неконституційними змін, внесених підпунктом “б” підпункту 10 пункту 35 Розділу 2 Закону України “Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” від 28 грудня 2007 року №107-VI визнаних такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року №10-рп/2008.

Скасовані зміни надавали можливість перераховувати пенсію із заробітної плати за періоди страхового стажу, зазначені в частині 1 статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати працівників в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачено страхові внески та яка відповідно до цього Закону враховується для обчислення пенсії за календарний рік, що передує року перерахунку пенсії.

Аналіз відновленої (діючої) норми абзацу 3 частини 4 статті 42 Закону 1058 доводить що перерахунок пенсії здійснюється із заробітної плати (доходу), з якої була обчислена пенсія, або за періоди страхового стажу зазначені в частині першій статті 40 цього Закону. Тобто, правила частини першої статті 40 при перерахунку пенсії, застосовуються виключно з метою визначення періоду страхового стажу, за який може бути обчислена, заробітна плата (дохід).

Частина перша статті 40 передбачає, що для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд до 1 липня 2000 року, незалежно від перерв, та за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року.

Середня заробітна плата працівників, зайнятих у галузях економіки України, за календарний рік, що передує року звернення за призначенням пенсії, використовується як складова для призначення пенсії відповідно до частини 2 статті 40 Закону 1058, і є величиною постійною не змінною при перерахунку пенсії, на відміну від інших показників, які використовуються при визначенні заробітної плати (доходу) застрахованої особи для обчислення пенсії.

Колегія суддів зазначає, що правове розуміння понять “середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки України” та “показник середньої заробітної плати працівників в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачено страхові внески та яка, відповідно до цього закону враховується для обчислення пенсії за календарний рік, що передує року перерахунку пенсії” є різними правовими категоріями в основі цієї різності лежить, перед усім, різні економічні критерії їх визначеності, в наслідок чого ототожнювати, змішувати ці понятті не передбачається можливим.

Відповідно до пункту 6 статті 92 Конституції України виключно законами України визначаються, зокрема, форми і види пенсійного забезпечення. Такими законами є Закон України “Про пенсійне забезпечення” від 5 листопада 1991 року № 1788-12 (далі Закон 1788) та Закон України “Про загальнообов'язкове пенсійне страхування” № 1058 від 09 липня 2003 року. З огляду на зазначене та керуючись положеннями принципу законності закріпленого в статті 9 КАС України приписи постанови № 530 від 28 травня 2008 року не можуть застосовуватись до спірних відносин.

Перерахунок пенсії з більш високого заробітку передбачений статтею 69 Закону 1788, відповідно до якої пенсіонерам, які пропрацювали після призначення пенсії, у тому числі за віком, не менш як два роки з більш високим заробітком, ніж той, з якого було обчислено пенсію, встановлюється за заявою пенсіонера новий розмір пенсії виходячи з більш високого заробітку, який визначається за два роки роботи підряд для призначення пенсії відповідно до статей 64-67 цього Закону. У разі дальшого зростання заробітку пенсіонера провадиться за його заявою новий перерахунок пенсії. Кожний наступний перерахунок пенсії провадиться не раніш ніж через два роки після попереднього перерахунку.

З урахуванням зазначеного, підстави для перерахунку пенсії позивача із застосуванням показника середньої заробітної плати працівників в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, відсутні.

Колегія суддів зазначає, що обчислення включає в себе призначення та перерахунок пенсії, разом з цим це не є тотожні поняття, вони мають різний правовий зміст та правове навантаження, при цьому формула обчислення заробітної плати (доходу) для обчислення пенсії (призначення та перерахунку) визначається частиною 2 статті 40 Закону України 1058, з тією тільки різницею, що середня заробітна плата працівників, зайнятих у галузях економіки України, за календарний рік, що передує року звернення визначається один раз при призначенні пенсії, і в подальшому використовується як постійна величина для пенсіонера, на відміну від інших показників, а саме суми коефіцієнтів заробітної плати (доходу) за кожний місяць та кількості місяців страхового стажу, за які розраховано коефіцієнти заробітної плати (доходу) застрахованої особи.

З огляду на зазначене жодних підстав для задоволення позовних вимог колегія суддів не вбачає.

Враховуючи викладене та відповідно до частини 1 пункту 4 статті 202 Кодексу адміністративного судочинства України, підставами для скасування судового рішення та ухвалення нового рішення, є порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Судова колегія не погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає вимоги позивача необґрунтованими. Правова оцінка, суду першої інстанції суперечить вимогам процесуального і матеріального права, а доводи апеляційної скарги щодо їх неправильного застосування є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Керуючись статтями 195, 196, 197, ч. 1 п. 3 ст. 198, ч. 1 п. 4 ст. 202, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Бахчисарайському районі Автономної Республіки Крим на постанову Бахчисарайського районного суду Автономної Республіки Крим від 01.04.11 у справі № 2а-2446/11/0103, задовольнити.

Постанову Бахчисарайського районного суду Автономної Республіки Крим від 01.04.11 у справі № 2а-2446/11/0103, скасувати.

Прийняти нову постанову.

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1, відмовити у повному обсязі.

Постанова суду набирає законної сили з моменту проголошення.

Постанова може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з моменту проголошення.

Головуючий суддя підпис М.А.Санакоєва

Судді підпис О.Е.Єланська

підпис Н.П.Горошко

З оригіналом згідно

Головуючий суддя М.А.Санакоєва