Україна

Харківський апеляційний господарський суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" жовтня 2006 р. Справа № АС-27/350-06

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя , судді ,

при секретарі Євтушенко Є.В.

за участю представників сторін:

позивача - В"юнник О.Б., дов. № 616 від 15.06.2006 р., Смірнова І.Ю., коп.пост. дов. № 413 від 07.04.2006 р., Сагака В.М., коп. пост. дов.№ 1149 від 22.09.2005 р.

відповідача - Головко А.І., коп.пост. дов. № 1352/10-026 від 07.04.2006 р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх. № 3232 Х/1-13) на постанову господарського суду Харківської області від 24.07.06 р. по справі № АС-27/350-06

за позовом ЗАТ "Сільськогоподарське підприємство "Цукрове" смт. Чапаєве

до Красноградської МДПІ Харківської області м. Красноград

про визнання нечинними рішень

встановила:

Позивач ЗАТ СП "Цукрове", звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою до Красноградської МДПІ Харківської області, відповідача, та з урахуванням уточнень просив визнати протиправними та нечинними податкові повідомлення - рішення відповідача № 0000162310/0, № 0000172310/0 від 17.04.06р. та № 0000162310/1, № 0000172310/1 від 22.05.06р.

Постановою господарського суду Харківської області від 24.07.06р. (суддя Мамалуй О.О.) позовні вимоги задоволено. Визнано нечинними податкові повідомлення-рішення Красноградської міжрайонної державної податкової інспекції в Харківській області № 0000162310/0, № 0000172310/0 від 17.04.06р. та № 0000162310/1, № 0000172310/1 від 22.05.06р. Стягнуто з Державного бюджету на користь позивача суму витрат зі сплати судового збору в розмірі 3,40 грн.

Відповідач–Красноградська МДПІ, з постановою суду першої інстанції не погодилась, звернулась до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій посилається на порушення судом норм матеріального права, у зв»язку з чим просить оскаржувану постанову скасувати, прийняти нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити. Апеляційну скаргу обгрунтовує, зокрема, тим, що: діяльність з придбання товарів за угодами товарного кредиту та їх подальшої реалізації в короткий проміжок часу ( в той же або наступний день) за ціною значно нижчою від ціни придбання, не може бути визнана господарською діяльністю; номінал векселя не може бути збільшений на суму ПДВ, оскільки в угоді міни вексель виступив як товар, а не засіб платежу, відповідна операція є бартерною (товарообміною), а тому податок на додану вартість сплачується з частини вартості векселів.

У судовому засіданні апеляційного господарського суду представник відповідача підтримав апеляційну скаргу.

Представники позивача у запереченнях на апеляційну скаргу від 23.10.2006 р. та у судовому засіданні проти задоволення апеляційної скарги заперечують, вважають оскаржуване судове рішення законним та обгрунтованим, постановленим з додержанням норм матеріального та процесуального права. Вважають, що позивачем не допущено порушень Закону України "Про опадаткування прибутку підприємств" та Закону України "Про ПДВ", висновки акту перевірки та доводи апеляційної скарги -помилковими, а податкові повідомлення-рішення -протиправними.

Колегія суддів проаналізувала доводи апеляційної скарги, дослідила наявні в матеріалах справи письмові докази, вислухала пояснення представників сторін та дійшла висновку, що підстави для задоволення апеляційної скарги, скасування постанови господарського суду Харківської області від 24.07.2006 р. та прийняття нового рішення про відмову у задоволенні позову відсутні.

Апеляційний господарський суд виходить з наступного.

Як підтверджується матеріалами справи та встановлено судом першої інстанції, 05.04.2006 р. відповідачем було закінчено проведення планової документальної перевірки з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства ЗАТ СП "Цукрове" за період з 01.10.2004 р. по 31.12.2005 р., за результатами якої складено акт від 05.04.2006 р. № 124/23-021/31633236.

В акті перевірки зазначено про порушення позивачем положень:

- п.п.5.5.1 п.5.1 ст.5 п.1.32 ст.1 Закону України "Про опадаткування прибутку підприємств", внаслідок чого зменшено від"ємне значення об"єкта опадаткування за 2005 р. на суму 1.020.200.00 грн, встановлено заниження опадатковуваного прибутку за 4 кв. 2005 р. на суму 2.714.200,00 грн.;

- п.4.8 ст.4 п.п.7.2.1 п.7.2, п.п.7.4.1, п.п.7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", в результаті чого донараховано ПДВ за квітень 2005 р. в розмірі 404.084,00 грн; за жовтень 2005 р. у розмірі 342.781,00 грн; за листопад 2005 р. у розмірі 746.880,00 грн.

На підставі висновків акту перевірки відповідачем були прийняті податкові повідомлення - рішення від 17.04.2006 р. № 0000172310/0 про визначення податкового зобов"язання з податку на прибуток у розмірі 1085680 грн., з них 678550,00 грн.- основний платіж, 407130,00 грн.-фінансова санкція, та від 17.04.2006 р. № 0000162310/0 про визнання податкового зобов"язання позивача з ПДВ у сумі 2242118 грн., з них 1494745 грн. - основний платіж, та 747373 грн. - фінансова санкція, а за результатами процедури адміністративного оскарження здійснених нарахувань відповідачем 22.05.2006 р. - податкові повідомлення - рішення № 0000162310/1 та № 0000172310/1, на ті ж суми, що і попередні рішення.

Приймаючи постанову від 24.07.2006 р., господарський суд Харківської області ретельно проаналізував матеріали здійсненої відповідачем перевірки позивача, відповідність вимогам чинного законодавства висновків, викладених у акті перевірки від 05.04.2006 р., та податкових повідомлень - рішень, прийнятих за результатами перевірки та за результатами процедури адміністративного оскарження, та дійшов, на думку судової колегії, цілком обгрунтованого висновку щодо невідповідності законодавству актів податкових повідомлень рішень відповідача, та наявності підстав для задоволення позову.

Згідно з ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб"єкта владних повноважень обов"язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

А отже, оскільки відповідач заперечував проти пред"явленого позову, обов"язок доказування у даній справі покладається на відповідача, який повинен був довести, що оспорювані позивачем акти-податкові повідомлення-рішення відповідають вимогам чинного законодавства.

Проте ні при розгляді справи в господарському суді першої інстанції, ні при апеляційному розгляді справи відповідач не спростовував доводів позивача.

Так не грунтується на чинному законодавстві висновок відповідача стосовно того, що діяльність з придбання товарів за угодами товарного кредиту та їх подальшої реалізації в короткий проміжок часу (в той же або наступний день) за ціною значно нижчою від ціни придбання, що на думку відповідача є безпідставним здійсненням збиткових операцій, не може бути визнано господарською діяльністю.

Як правильно з посиланням на відповідні норми чинного законодавства, зазначається в оскаржуваній постанові від 24.07.2006 р., придбаний позивачем товар (цукор-пісок) загальною вартістю 14.004.000,00 грн., в т. ч. ПДВ 20 %, був у подальшому відповідно до договору купівлі-продажу від 01.11.05 №111-С/П 05 згідно з актом приймання-передачі від 08.11.2005 р. №1реалізований ТОВ «Цукровий союз» на загальну суму 14.904.000,00 грн., в т. ч. ПДВ 20 %, тобто товар було реалізовано з прибутком у розмірі 900.000,00 грн., однак через затримку оплати товару покупцем позивач скористався послугою товарного кредиту.

Особливості визначення складу витрат у разі сплати процентів за борговими зобов’язаннями врегульовано п.п. 5.5 ст.5 Закону «Про оподаткування прибутку підприємств». Згідно з п.п. 5.5.1 п 5.5 ст.5 зазначеного Закону до складу валових витрат відносяться будь-які витрати, пов’язані з виплатою або з нарахуванням процентів за борговими зобов’язаннями (у тому числі за будь-якими кредитами, депозитами) протягом звітного періоду, якщо такі виплати або нарахування здійснюються у зв’язку з веденням господарської діяльності платника податку.

Під господарською діяльністю розуміється будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Згідно з Законом України «Про податок з доходів фізичних осіб» під доходом слід розуміти суму будь-яких коштів, вартість матеріального і нематеріального майна, інших активів, що мають вартість, у тому числі цінних паперів або деривативів, одержаних платником податку у власність або нарахованих на його користь. Згідно з П(С)БО №3 прибуток – сума, на яку доходи перевищують пов’язані з ними витрати. Отже відсутні законодавчі підстави ототожнювати такі поняття як доход та прибуток, і не завжди в результаті господарської операції фактично отримується прибуток.

Відповідно до п.5.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється. Такий перелік обмежень наведено в п.5.3 ст.5 Закону, цей перелік є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає. Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств» не передбачає заборони відносити на валові витрати, витрати, пов’язані з господарською діяльністю, якщо не було отримано прибутку.

Отже в результаті господарських операцій з придбання товару (цукру-піску) на умовах товарного кредиту і подальшої реалізації цього товару оплата була затримана з незалежних від ЗАТ СГП "Цукрове" підстав, і це не позбавляє позивача права на віднесення відсотків за послугою товарного кредиту до складу валових витрат на підставі п.п. 5.5.1 п.5.5. ст.5 Закону України "Про опадаткування прибутку підприємств", а висновок відповідача, що у зв"язку з тим, що товари, придбані на умовах товарного кредиту, не використані у власній господарській діяльності, то відповідно і відсотки по товарному кредиту не використані у власній господарській діяльності, а тому відсутнє право на податковий кредит, по сумам ПДВ, нарахованим на послугу товарного кредиту, є безпідставним.

Оскільки позивач використовував товари та надану послугу товарного кредиту у власній господарській діяльності, отримав належним чином оформлену податкову накладну, а тому згідно з п.п.7.4.1 п.7.4, п.п.7.5.1 п.7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» правомірно включив до складу податкового кредиту суми ПДВ, які війшли до послуги товарного кредиту, отриманої позивачем.

Твердження відповідача, що оскільки між позивачем та ТОВ ФПС «Агро» було укладено товарообмінний (бартерний) договір від 01.02.05 № БС01-0205, згідно з яким позивач передав товар (цукор-пісок) в обмін на інший товар (векселі, емітовані третіми особами), а тому вартість отриманих векселів не включається до складу валових витрат і ПДВ, пов’язаний з таким придбанням, відшкодовується за рахунок інших джерел і до складу податкового кредиту не включається, є необґрунтованим.

Згідно з п. 3.1 ст.3 Закону "Про ПДВ" об"єктом опадаткування є операції платників податків з поставки товарів та послуг, місце надання яких знаходиться на митній території України, а у відповідності до п.1.4 ст.1 цього Закону поставка товарів-будь-які операції, що здійсньються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари, а згідно з п.1.17 ст.1 Закону "Про ПДВ" та п. 1.6 ст. 1 Закону "Про опадаткування прибутку підприємств" товари-це матеріальні та нематеріальні активи, а також цінні папери, що використовуються у будь-яких операціях, крім операцій з їх випуску (емісії) та погошення.

А отже при передачі векселя, емітованого третьою особою, за бартерним договором в обмін на інший товар в цілях оподаткування такий вексель вважається товаром, і така операція є об’єктом оподаткування ПДВ, а значить контрагенти, які передавали векселі позивачеві, правомірно нарахували податкові зобов’язання з ПДВ на ці векселі, і позивач обґрунтовано відобразив податковий кредит по цьому товару (векселях). Згідно п.п.7.4.1 п.7.4 ст. 7 Закону «Про ПДВ» право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) а основні фонди почали використовуватися в оподаткованих операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподаткування операцій протягом звітного періоду.

Зважаючи на викладене та керуючись статтями 69, 71, 195, 198, 200, 205, Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

постановила:

Апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Постанову господарського суду Харківської області від 24.07.2006 р. у справі № АС-27/350-06 залишити без змін.

Ухвала набирає чинності з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця з дня складення ухвали в повному обсязі.

Повний текст ухвали складено 31.10.2006 р.

Головуючий суддя (підпис)

Судді (підпис)

(підпис)