ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

__________________________________________________________________________________________________________________________________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 год. 01 хв. м. Одеса

Господарський суд Одеської області у складі:

судді Петрова В.С.

при секретарі Стойковій М.Д.

За участю представників сторін:

від позивача – Букур Г.П.;

від відповідача – Бабін К.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Державного підприємства „Ізмаїльський морський торговельний порт” до Контрольно-ревізійного управління в Одеській області про визнання вимог про усунення порушень недійсними, -

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство „Ізмаїльський морський торгівельний порт” звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Об’єднаного Ізмаїльського контрольно-ревізійного відділу Контрольно-ревізійного управління в Одеській області про визнання недійсними вимог відповідача „Про усунення порушень, виявлених ревізією фінансово-господарської діяльності ДП „Ізмаїльський морський торгівельний порт”, а саме: вимог щодо прийняття заходів по відшкодуванню незаконних витрат в сумі 217 700 грн., нестачі 1 800 грн., недоотримання фінансових ресурсів в сумі 200 грн., інших фінансових порушень в сумі 21 100 грн., посилаючись на неправомірність таких вимог.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 07.08.2006 р. відкрито провадження в адміністративній справі № 15/289-06-7733А та призначено попереднє судове засідання.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 17.08.2006 р. у справі № 15/289-06-7733А замінено відповідача –Об’єднаного Ізмаїльського контрольно-ревізійного відділу Контрольно-ревізійного управління в Одеській області на належного –Контрольне ревізійне управління в Одеській області, закінчено підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду в засіданні суду на 11.09.2006 р.

В засіданні суду від 11.09.2006 р. позивач уточнив позовні вимоги та просить визнати недійсними вимоги щодо прийняття заходів по відшкодуванню незаконних витрат, що складаються з витрат порту з оплати договору № ДО-349 від 13.06.2005 р., укладеного з Державним об’єднанням „Укрморпорт”, в сумі 127 980 грн., витрат порту з оплати праці в сумі 21 800 грн., витрат порту з ремонту автомобіля в сумі 66 007,60 грн.

Представник відповідача позовні вимоги не визнає, оскільки вважає їх необґрунтованими та незаконними, у зв’язку з чим просить суд в їх задоволенні відмовити, про що зазначено у запереченнях та додатку до заперечень на позов.

У зв’язку з набранням 01 вересня 2005 р. чинності Кодексом адміністративного судочинства України, господарський суд Одеської області зазначає, що згідно з п. 6 розділу VII Прикінцевих положень Кодексу адміністративного судочинства України, до початку діяльності окружного адміністративного суду адміністративні справи, підвідомчі господарським судам відповідно до Господарського процесуального кодексу України 1991 року, вирішуються відповідним господарським судом за правилами Кодексу адміністративного судочинства України. При цьому підсудність таких справ визначається Господарським процесуальним кодексом України.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши всі письмові докази, які містяться в матеріалах справи, господарський суд дійшов наступних висновків.

З 10 травня 2006 р. по 21 червня 2006 р. відповідно до Плану контрольно-ревізійної роботи ГоловКРУ України на другій квартал 2006 року на підстав направлень працівниками Об’єднаного Ізмаїльського контрольно-ревізійного відділу КРУ в Одеській області проведено ревізію фінансово-господарської діяльності Державного підприємства „Ізмаїльський морський торговельний порт” за період з 01.07.2004 р. по 01.04.2006 р.

Проведеною ревізією встановлено фінансові порушення, що призвели до втрат фінансових і матеріальних ресурсів на суму 229 100 грн.(відшкодовано в ході ревізії 9400 грн.), інші порушення на суму 21 100 грн.

За результатами проведеної ревізії складено акт № 930-24/87 від 21 червня 2006 р. „Про результати ревізії фінансово-господарської діяльності ДП „Ізмаїльський морський торговельний порт” за період з 01.07.2004 року по 01.04.2006 року”, на підставі якого Об’єднаним Ізмаїльським контрольно-ревізійним відділом КРУ в Одеській області надіслано начальнику ДП „Ізмаїльський морський торговельний порт” лист № 930-19/753 від 26.07.2006 р. з вимогами „Про усунення порушень, виявлених ревізією фінансово-господарської діяльності ДП „Ізмаїльський морський торговельний порт”.

Зокрема, позивачу пред’явлено вимоги про прийняття заходів щодо відшкодування незаконних видатків в сумі 217 700 грн., нестачі в сумі 1 800 грн., недоотримання фінансових ресурсів в сумі 200 грн., інших фінансових порушень в сумі 21 100 грн.

Так, позивач посилається на те, що вимоги про прийняття заходів щодо відшкодування незаконних витрат, що складаються з витрат порту з оплати договору № ДО-349 від 13.06.2005 р., укладеного з Державним об’єднанням „Укрморпорт”, в сумі 127980 грн., витрат порту з оплати праці в сумі 21 800 грн., витрат порту з ремонту автомобіля в сумі 66 007,60 грн. є неправомірними.

На думку суду, такі посилання позивача обґрунтовані, виходячи з наступного.

13.06.2005 р. між Державним об’єднанням „Укрморпорт” та Державним підприємством укладено договір № ДО-349 про надання послуг.

Пунктом п. 7.2 зазначеного договору передбачено, що дія цього договору розповсюджується на правовідносини між сторонами, які виникли в період з 01.01.2005 р. і до дати підписання договору.

Так, відповідно до ч. 3 ст. 631 Цивільного кодексу України сторони можуть встановити, що умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення.

Отже, посилання контрольно-ревізійного відділу на порушення вимог ст. 526 Цивільного кодексу України є безпідставними.

Крім того, необґрунтованими є ствердження контрольно-ревізійного відділу про порушення позивачем ст. 9 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” за наступних підстав.

Згідно п. 7.3. вищевказаного договору від 13.06.2005 р. за зобов’язаннями, які виникли з 01.01.2005 р. і до дати підписання договору порт здійснює оплату після підписання акту приймання-передачі наданих послуг, що оформлюється протягом 10 днів з дати підписання договору та надання звіту про надані послуги.

Так, факт виконання робіт за І квартал 2005 р. на суму 48 000 грн. з ПДВ підтверджується актом приймання-здачі виконаних робіт (наданих послуг) № 1 від 23.06.2005 р., за період квітень–травень 2005 року на суму 31 992 грн. з ПДВ факт виконання робіт підтверджується актом приймання-здачі виконаних робіт (наданих послуг) № 2 від 14.06.2005 р., за січень-березень 2005 року на суму 47 988 грн. з ПДВ –актом приймання-здачі виконаних робіт (наданих послуг) № 3 від 10.07.2005 р., за червень 2005 року на суму 15 996 грн. з ПДВ –актом приймання-здачі виконаних робіт (наданих послуг) № 4 від 14.07.2005 р.

Відповідно до п. 1 ст. 9 зазначеного Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо –безпосередньо після її закінчення.

Отже, саме вищезазначені акти прийманні-здачі виконаних робіт є первинними документами в розумінні зазначеного пункту Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”.

Крім того, слід зазначити, що на теперішній час вказаний договір № ДО-349 від 13.06.2005 р. є чинним та рішення суду щодо визнання його недійсним відсутні.

Також суд вважає, що необґрунтованими є висновки контрольно-ревізійного відділу щодо завишення портом витрат на суму 66 007,60 грн., що складаються з витрат на вартість ремонту автомобіля „Тойота Ленд Крузер”, оскільки аварія сталась з вини водія.

Так, згідно Наказу Ізмаїльського морського торговельного порту № 185-А від 09.03.2005 р. „Про притягнення до дисциплінарної і матеріальної відповідальності водія автогосподарства Бузанова В.І.” з заробітної плати водія Бузанова В.І. утримано суму середньомісячного заробітку згідно діючому законодавству України в рахунок часткового погашення матеріальної шкоди. Так, згідно ч. 1 ст. 132 Кодексу законів про працю України за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації при виконанні трудових обов'язків, працівники, з вини яких заподіяно шкоду, несуть матеріальну відповідальність у розмірі прямої дійсної шкоди, але не більше свого середнього місячного заробітку.

Таким чином, позивач не має права покладати на водія повну вартість ремонту автомобіля, у зв'язку з чим позивачем правомірно віднесено за рахунок порту витрати по ремонту пошкодженого автомобіля.

Щодо виплат премій та встановлення надбавок працівникам порту на загальну суму 21 800 грн., то суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно Наказу Ізмаїльського морського торговельного порту № 643 від 01.09.2004 р. „Про встановлення доплат працівникам порту” окремим працівникам порту встановлені доплати до посадового окладу в розмірі від 10% до 20% за високі досягнення в праці та особливий характер праці.

Так, зазначений Наказ прийнято позивачем правомірно, оскільки встановлення доплат та надбавок до тарифних ставок та посадових окладів працівникам передбачено Галузевою угодою, укладеною між Міністерством транспорту України і Профспілкою робітників морського транспорту України на 2001-2003 роки, дію якої продовжено на 2004-2005 рок на підставі спільного рішення Колегії Укрморрічфлоту і Президії Центральної Ради ПРМТУ від 02.04.2004 р. Посилання контрольно-ревізійного відділу в акті ревізії на те, що позивачем необґрунтовано виплачено доплати на суму 15 400 грн. у той час, коли по фінансовим результатам роботи підприємства порт поніс збитків на суму 37 300 грн., судом до уваги не приймаються, оскільки умови призначення доплат окремими працівникам за високі досягнення в роботі та особливий характер праці не пов’язані з загальними результатами роботи порту.

Крім того, згідно Наказу Ізмаїльського морського торговельного порту № 969 від 30.12.2004 р. „Про преміювання працівників порту за виконання особливо важливого завдання” 6 працівникам порту виплачено премію на загальну сум у 6400 грн., а саме: заступнику начальника порту Георгієву О.І. –1 500 грн., голові профспілкового комітету Ясейтис Н.Г. –1 500 грн., помічнику начальника порту Батанової О.І. –1 150 грн., директору бази відпочинку „Портовик” Сара В.П. –840 грн., директору спорткомплексу Шубіну О.А. –740 грн. та директору ресторану „Нептун” Поповіченко В.Т. –670 грн.

В акті ревізії зазначено, що зазначені премії нараховано та виплачено в порушення вимог п. 2 Положення про одночасне заохочування відрізнившихся працівників за виконання особливо важливих виробничих завдань, а саме: за виконання робіт, які не відносяться до переліку особливо важливих виробничих завдань, оскільки культурно-масова робота є функціональними та посадовими обов’язками зазначених в наказі працівників згідно посадових інструкцій.

Проте, згідно п.1.2 вказаного Положення одночасне заохочування відрізнившихся працівників за виконання особливо важливих виробничих завдань здійснюється у випадках виникнення необхідності додаткового стимулювання окремих працівників для підвищення їх активності в цілях підвищення продуктивності праці та ефективності виробництва.

На думку суду, організація культурно-масової роботи є також важливим виробничим завданням, оскільки в результаті такої роботи можуть бути підвищені якісні показники роботи та, крім того, зазначений в Положенні перелік завдань містить загальні характеристики та не деталізує види робіт, що відносяться до особливо важливих завдань. Тому цей перелік не може вважатися вичерпним. Більш того, контрольно-ревізійний відділ не має повноважень щодо визначення переліку особливо важливих завдань порту.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За таких обставин, суд вважає, що контрольно-ревізійним відділом неправомірно пред’явлено позивачу вимоги про усунення вказаних вище порушень, тому підлягають визнанню недійсними на підставі наступних норм закону.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу Адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб’єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Частиною 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та й спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а згідно ст. 105 КАС України позивач має право вимагати скасування або визнання нечинним рішення відповідача –суб'єкта владних повноважень повністю чи окремих його положень, а також заявляти інші вимоги на захист прав, свобод чи інтересів у сфері публічно-правових відносин.

Відповідно до ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про: 1) визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення; 2) зобов'язання відповідача вчинити певні дії; 3) зобов'язання відповідача утриматися від вчинення певних дій; 4) стягнення з відповідача коштів; 5) тимчасову заборону (зупинення) окремих видів або всієї діяльності об'єднання громадян; 6) примусовий розпуск (ліквідацію) об'єднання громадян; 7) примусове видворення іноземця чи особи без громадянства за межі України; 8) визнання наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень; суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб’єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб’єктів владних повноважень.

Оцінюючи надані докази в сукупності, господарський суд Одеської області вважає, що позовні вимоги цілком обґрунтовані та відповідають вимогам чинного законодавства, у зв’язку з чим підлягають задоволенню у повному обсязі.

Керуючись ст. ст. 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов Державного підприємства „Ізмаїльський морський торговельний порт” до Контрольно-ревізійного управління в Одеській області про визнання вимог про усунення порушень недійсними задовольнити.

2. ВИЗНАТИ недійсними вимоги Об’єднаного Ізмаїльського контрольно-ревізійного відділу Контрольно-ревізійного управління в Одеській області № 930-19/753 від 26.07.2006 р. „Про усунення порушень, виявлених ревізією фінансово-господарської діяльності ДП „Ізмаїльський морський торговельний порт” в частині прийняття заходів щодо відшкодування незаконних витрат, що складаються з витрат порту в сумі в сумі 127980 грн. по оплаті договору № ДО-349 від 13.06.2005 р., укладеного між ДП „Ізмаїльський морський торговельний порт” та Державним об’єднанням „Укрморпорт”, витрат порту з оплати праці в сумі 21 800 грн., витрат порту в сумі 66 007,60 грн. по оплаті ремонту пошкодженого автомобіля.

Постанову суду може бути оскаржено в порядку, передбаченому ст. 186 КАС України.

Постанова набирає законної сили в порядку ст. 254 КАС України.

Повний текст постанови складено 25.10.2006 р.

Суддя Петров В.С.