-
скопійовано
-
-
-
-
-
скопійовано
-
-
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
24 жовтня 2006 р. Справа № 17/206
Господарський суд Закарпатської області у складі головуючого судді Ушак І.Г. у відкритому судовому засіданні за участю представників сторін:
позивача – Янчий М.В., представник за довіреністю;
відповідача - Гергель В.Г., Діус Н.І., представники за довіреностями
розглянув справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю „Легіон”, м. Ужгород до управління Пенсійного фонду України в Ужгородському районі про скасування вимоги управління Пенсійного фонду України в Ужгородському районі від 30.06.2006р. № Ю 468 про сплату боргу (далі –оспорювана вимога) та рішення управління Пенсійного фонду в Ужгородському районі № 69 від 30.06.2006р. „Про застосування фінансових санкцій за донарахування органом Пенсійного фонду України або страхувальником сум своєчасно не обчислених та не сплачених страхових внесків” (далі –оспорюване рішення)
Позивач звернувся до суду із зазначеними позовними вимогами, оскільки вважає неправомірними прийняті відповідачем з посиланням на Закон України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” (далі –Закон № 1058) оспорювані вимогу управління Пенсійного фонду України в Ужгородському районі про сплату боргу –донарахованих ТОВ „Легіон” страхових внесків до Пенсійного фонду на суму 97894 грн. - та рішення, яким відповідач за здійснене донарахування страхових внесків застосував до ТОВ „Легіон” фінансові санкції на суму 39181,58 грн.
Позивач, посилаючись на приписи норм Законів України „Про державну підтримку малого підприємництва” (далі –Закон № 2063), „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” (далі –Закон № 2181), Указу Президента України № 727 від 3.07.98 (з наст. зм. і доп.) „Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб”єктів підприємницької діяльності” (далі –Указ № 727), вважає, що як суб”єкт підприємницької діяльності, який сплачує єдиний податок, він звільнений від обов’язку нарахування, відрахування та перерахування до державних цільових фондів зборів, в тому числі, до Пенсійного фонду України страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування.
Позивач вважає, що до даних спірних відносин належить застосовувати Указ № 727 як спеціальний законодавчий акт, який до прийняття закону про спрощені системи оподаткування регулює питання сплати податків, інших обов’язкових платежів, зокрема, внесків суб’єктами господарювання, які обрали спрощену систему оподаткування зі сплатою єдиного податку. Закон № 1058, з посиланням на який прийнято оспорюване рішення, регулює загальні відносини у сфері загальнообов’язкового державного пенсійного страхування, тобто поширюється на суб”єктів підприємницької діяльності, які працюють за загальною, а не спрощеною системою оподаткування. Даний Закон не замінює та не скасовує Указ № 727 в частині регулювання сплати внесків суб’єктами господарювання, які обрали спрощену систему оподаткування.
Представник позивача у ході судового розгляду справи наполягає на задоволенні позовних вимог, посилаючись на долучені до матеріалів справи документи, оскільки оспорювані акти прийняті відповідачем всупереч закону та порушують права позивача.
Відповідач письмовим відзивом на позов та його представники у ході судового розгляду проти позову заперечують, вважаючи оспорювані рішення та вимогу - правомірними.
Відповідач, посилаючись на приписи Закону № 1058, вважає, що страхові внески повинні нараховуватися роботодавцем –позивачем у справі - на суми оплати праці найманих працівників в порядку та розмірах, встановлених Законом України „Про збір на обов’язкове державне пенсійне страхування” (далі –Закон № 400/97) та перераховуватися до Пенсійного фонду. Оскільки при здійсненні документальної перевірки позивача - ТОВ „Легіон” - встановлено, що останній за період з 29.08.03 по 20.06.06 не сплачував страхові внески до Пенсійного фонду у визначеному вище порядку, з посиланням на сплату єдиного податку за ставкою 10 %, частина якого у встановленому порядку спрямовується до Пенсійного фонду, відповідачем правомірно, на його думку, донараховано позивачеві страхових внесків на суму 97894,31 грн. та винесено вимогу про стягнення її як боргу, а також застосовано фінансові санкції за здійснення донарахування у розмірі 39181,58 грн.
Відповідач вважає, що спірні відносини регулюються виключно законодавством про страхування, а твердження позивача про необхідність застосування Указу № 727 - помилковим, посилаючись при цьому на пріоритетність норм Закону над нормами Указу Президента.
Вивчивши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.
При цьому суд виходив з наступного.
Відповідачем 27-29.06.06 проведено позапланову перевірку ТОВ „Легіон” з приводу достовірності, повноти нарахування та своєчасності сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування за період з 29.08.03 по 20.06.06. За результатами перевірки було складено акт від 29.06.06 року та донараховано ТОВ „Легіон” 97893,88 грн. страхових внесків за зазначений період.
30.06 2006 року відповідачем на підставі ст. 106 Закону № 1058 сформовано оспорювану вимогу про сплату донарахованої суми як заборгованості зі сплати страхових внесків та прийнято оспорюване рішення про застосування фінансових санкцій за донарахування сум страхових внесків у розмірі 39181,58 грн.
Таким чином, спірні відносини у даній справі виникли з правовідносин територіального управління Пенсійного фонду України як центрального органу виконавчої влади, що здійснює керівництво та управління солідарною системою загальнообов’язкового державного пенсійного страхування, провадить збір, акумуляцію та облік страхових внесків та суб’єкта підприємницької діяльності - роботодавця з питань загальнообов’язкового державного пенсійного страхування. Наведені правовідносини регулюються базовим законодавством про загальнообов’язкове державне соціальне страхування, зокрема, пенсійне страхування.
Так, базовим Законом № 1058 передбачено обов’язки роботодавця щодо нарахування, відрахування та сплати до Пенсійного фонду України страхових внесків на суми оплати праці найманих працівників. При цьому, даний закон зазначає, що страхові внески не включаються до складу податків, інших обов’язкових платежів, що складають систему оподаткування, на ці внески не поширюється податкове законодавство, закон не розмежовує роботодавців за системами оподаткування.
Разом з тим, спірні відносини сторін є також предметом регулювання Закону № 2181 як спеціального закону з питань оподаткування, який встановлює порядок погашення зобов’язань юридичних та фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов’язкових платежів), включаючи збір на обов’язкове державне пенсійне страхування та внески на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, до яких віднесені і органи Пенсійного фонду України стосовно збору на обов’язкове державне пенсійне страхування.
Одночасно продовжують діяти також нормативні акти, якими запроваджена спрощена система оподаткування, що передбачає заміну сплати встановлених законодавством податків і зборів (обов'язкових платежів) єдиним податком, –Закон України "Про державну підтримку малого підприємництва" та Указ Президента України № 727 від 3.07.98 з наступними змінами та доповненнями „Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб”єктів підприємницької діяльності” як спеціальний законодавчий акт, виданий Президентом України на підставі Перехідних положень Конституції України, пунктом 4 яких Президенту України надавались права врегульовувати окремі неврегульовані законами економічні питання своїми указами, дія яких припиняється тільки з прийняттям Верховною Радою України відповідних законів, що регулює питання сплати податків, внесків суб’єктами господарювання, які обрали спрощену систему оподаткування зі сплатою єдиного податку.
За змістом приписів Указу № 727 "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" єдиний податок сплачений суб’єктами підприємницької діяльності –юридичними особами наступного дня після надходження коштів територіальними відділеннями Державного казначейства України спрямовується до Державного бюджету України у розмірі 20 відсотків суми податку, до місцевого бюджету - 23 відсотків, до Пенсійного фонду України - 42 відсотків та на обов'язкове соціальне страхування - 15 відсотків (у тому числі до Державного фонду сприяння зайнятості населення - 4 відсотки) для відшкодування витрат, які здійснюються відповідно до законодавства у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, а також витрат, зумовлених народженням та похованням.
Отже, до складу сплачуваного суб'єктом підприємницької діяльності єдиного податку входить одночасно і збір на обов'язкове державне пенсійне страхування у розмірі 42% від суми цього податку, який відділенням Державного казначейства України перераховується до Пенсійного фонду України. При цьому, згідно п.2 даного Указу у разі, коли платник єдиного податку здійснює підприємницьку діяльність з використанням найманої праці, ставка податку збільшується на 50 відсотків за кожну особу. Сплачена сума єдиного податку є остаточною і не включається до перерахунку загальних податкових зобов’язань як самого платника податку, так і осіб, які перебувають з ним у трудових відносинах.
У зв’язку з наведеним та відповідно до ст. 6 Указу Президента суб'єкт підприємницької діяльності, який сплачує єдиний податок, не є платником, зокрема, збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, що відповідає та кореспондується з приписами Закону України "Про державну підтримку малого підприємництва", згідно якого заміна сплати звичайних податків сплатою єдиного податку є одним із напрямків державної підтримки малого підприємництва.
Закон № 1058 передбачає серед страхувальників в тому числі платників єдиного податку, якими (страхувальниками) вони і є, сплачуючи єдиний податок, частина суми від якого поступає до Пенсійного фонду України на пенсійне забезпечення.
З огляду на наведене та проаналізувавши чинне законодавство, суд дійшов висновку, що при вирішенні спірних правовідносин, які є предметом розгляду даної справи, належить застосовувати базове законодавство про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування з урахуванням приписів спеціального законодавства, що регулює порядок сплати загальнообов’язкових платежів до Пенсійного фонду України суб’єктами підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування.
На користь такого висновку суду свідчить також факт прийняття Кабінетом Міністрів України розпорядження від 10.03.2005 р. № 58-р „Про деякі питання спрощеної системи оподаткування" (чинне на час розгляду даної справи судом) яким підтримано пропозицію Пенсійного фонду України погоджену з Мінфіном та Державною податковою адміністрацією про тимчасове припинення перевірок юридичних та фізичних осіб - платників єдиного та фіксованого податку щодо сплати страхових внесків на різні види загальнообов'язкового державного соціального страхування, стягнення з них заборгованості за цими платежами, яка утворилася у 2004 p.-1 кварталі 2005 p., застосування пов'язаних з цим санкцій до остаточного законодавчого врегулювання функціонування спрощеної системи оподаткування.
Такої ж позиції дотримується Державний комітет України з питань регуляторної політики і підприємництва як центральний орган виконавчої влади зі спеціальним статусом, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері підприємництва, який інформаційним листом від 26.12.2003 року № 7577 „Про сплату внесків на пенсійне страхування суб’єктами підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований та єдиний податок)” на численні звернення суб”єктів підприємницької діяльності повідомив, що з 01.01.2004 року до внесення відповідних змін до законодавства України суб'єкти підприємницької діяльності, які обрали спрощену систему оподаткування своїх доходів, сплачують внески до Пенсійного фонду України згідно з приписами Указу Президента України № 727.
Така ж позиція Вищого Адміністративного суду України при розгляді аналогічних справ (ухвали від 17.05.2006, 30.08.2006р.).
Матеріалами даної справи у ході судового розгляду встановлено та визнається сторонами спірних відносин, що позивач –ТОВ „Легіон” –як суб’єкт підприємницької діяльності відповідно до свідоцтв №№ 149 від 1.01.03, 216 від 1.10.04, 041 від 1.01.05, 0714208 від 1.01.06 з 2003 року знаходиться на спрощеній системі оподаткування, обліку та звітності та є платником єдиного податку за обраною ним ставкою 6 % (у 2003р.), 10 % (у 2004-2006рр.) суми виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг). При розгляді справи також встановлено та ніким із сторін не оспорюється, що позивач на протязі спірного періоду сплатив у встановленому порядку та розмірі єдиний податок на окремий рахунок територіального відділення Державного казначейства України, визначена відповідно до чинного законодавства частина сплаченого позивачем єдиного податку поступила до Пенсійного фонду України для пенсійного забезпечення.
З огляду на наведене та приймаючи до уваги, що оскільки на час виникнення спірних правовідносин та на час розгляду даного спору судом не прийнято Закону про спрощену систему оподаткування, позивач на підставі Указу Президента № 727 є платником єдиного податку, сплатив його за спірний період, частина податку надійшла у визначеному порядку до Пенсійного фонду України, відсутні законні підстави для донарахування відповідачем ТОВ „Легіон” сум страхових внесків до Пенсійного фонду та застосування до нього фінансових санкцій шляхом прийняття оспорюваних вимоги та рішення, відтак –оспорювані акти належить скасувати як протиправні, оскільки прийняті безпідставно та всупереч чинному законодавству.
Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 8, 55, розділом ХУ „Перехідні положення” Конституції України, Законами України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, „Про державну підтримку малого підприємництва”, „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, Указом Президента України № 727 від 3.07.98 (з наст. зм. і доп.) „Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб”єктів підприємницької діяльності”, ст.ст. 11, 70, 71, 86, 94, 128, 158-163, п.7 розділу УІІ Кодексу адміністративного судочинства України,
суд постановив:
1. Позов задоволити повністю.
Скасувати вимогу управління Пенсійного фонду України в Ужгородському районі від 30.06.2006р. № Ю 468 про сплату боргу та рішення управління Пенсійного фонду в Ужгородському районі № 69 від 30.06.2006р. „Про застосування фінансових санкцій за донарахування органом Пенсійного фонду України або страхувальником сум своєчасно не обчислених та не сплачених страхових внесків”.
Дана постанова (вступна та резолютивна частина) оголошена в судовому засіданні 24.10.06 та набирає законної сили в порядку ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження.
Постанова може бути оскаржена в порядку ст. 186 цього ж кодексу до Львівського апеляційного господарського суду шляхом подання відповідної заяви протягом 10-ти днів з дня складення постанови у повному обсязі та апеляційної скарги протягом 20-ти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Постанова у повному обсязі виготовлена 6.11.06.
Суддя Ушак І. Г.
скопійовано
-
скопійовано
-
