Справа № 22-8248/ 2006 р. Головуючий в 1 інстанції - Смольников О.О.
Категорія - ЗО Доповідач - Могутова Н.Г.
УХВАЛА іменем України
21 вересня 2006 року Апеляційний суд Донецької області
в складі:
головуючого Стельмах Н.С.,
суддів Прокопчук Л.М.,
Могутової Н.Г.
при секретарі Лозняковій Т.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Будьоннівського районного суду м. Донецька від З березня 2006 року за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про усунення перешкод в користуванні жилим приміщенням, виселення без надання іншого жилого приміщення, зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про про визнання договору купівлі-продажу недійсним, визнання права власності, -
встановив:
ОСОБА_1 звернулася до апеляційного суду із апеляційною скаргою на рішення Будьоннівського районного суду м. Донецька від 3 березня 2006 року, яким позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про усунення перешкод в користуванні жилим приміщенням, виселення без надання іншого жилого приміщення був задоволений повністю; ОСОБА_3 було відмовлено в задоволенні позову до ОСОБА_1 про усунення перешкод в користуванні квартирою та виселення; по зустрічному позову ОСОБА_1 було відмовлено в задоволенні позовних вимог до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання договору купівлі-продажу недійсним, визнання права власності.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду і ухвалити нове рішення, яким задовольнити її позовні вимоги і відмовити позивачам в їх позові, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, оскільки суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права, неповно з"ясував обставини, що мають значення по справі, висновки суду не відповідають обставинам справи.
В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_2 заперечував проти задоволення апеляційної скарги, просила рішення суду першої інстанції залишити без змін.
В судовому засіданні представник ОСОБА_1 доводи апеляційної скарги підтримала, просила скасувати рішення суду і ухвалити нове рішення, яким ОСОБА_2 і ОСОБА_3 відмовити в задоволенні позовних вимог і задовольнити її позовні вимоги.
ОСОБА_3 в засідання апеляційного суду не з"явився, належним чином був повідомлений про час і місце слухання справи.
Судом першої інстанції при розгляді цієї справи встановлено, що ОСОБА_2 є власником квартири АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу, укладеному 10 листопада 1998 р. на товарній Біржі „Город", який зареєстрований в БТІ м. Донецька 7 грудня 1998 року за реєстровим НОМЕР_1(81).
З 1999 року до 2004 року у вказаній квартирі проживали син ОСОБА_2 -ОСОБА_3 разом із дружиною ОСОБА_1 і двома неповнолітніми дітьми.
3 2004 року ОСОБА_1 залишилась в квартирі разом з дітьми, у 2005 році змінила
замки в квартирі, перешкоджає користуватися квартирою ОСОБА_2 і ОСОБА_3.
Рішенням Будьоннівського районного суду м. Донецька від 3 березня 2006 року позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про усунення перешкод в користуванні жилим приміщенням, виселення без надання іншого жилого приміщення був задоволений повністю; ОСОБА_3 було відмовлено в задоволенні позову до ОСОБА_1 про усунення перешкод в користуванні квартирою та виселення; по зустрічному позову ОСОБА_1 було відмовлено в задоволенні позовних вимог до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання договору купівлі-продажу недійсним, визнання права власності.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників позивача і відповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши наведені у скарзі доводи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.
Як вбачається із матеріалів справи ОСОБА_2 є власником квартири АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу, укладеному 10 листопада 1998 р. на товарній Біржі „Город", який зареєстрований в БТІ м. Донецька 7 грудня 1998 року за реєстровим НОМЕР_1(81).
Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_2, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що ОСОБА_2 набула права власності на спірну квартиру, тому має право вимагати від відповідача усунення перешкод в користуванні квартирою і виселення з тих підстав, що дійсно відповідач ОСОБА_1 продовжує проживати в спірній квартирі разом з неповнолітніми дітьми, ключі від квартири ОСОБА_2 після виселення із квартири ОСОБА_3 вона не передавала.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1, суд першої інстанції правильно дійшов до висновку, що ОСОБА_1 не надала переконливих доказів того, що вказана квартира є сумісною власністю її і ОСОБА_3 як подружжя, оскільки в судовому засіданні було встановлено, що продавець квартири Овчінніков В.В. кошти за квартиру отримав від ОСОБА_2 Фактично ОСОБА_1 було доведено тільки те, що після укладення договору купівлі-продажу вона проживала в квартирі разом із чоловіком і дітьми, але вона і діти ніколи не були зареєстровані в цій квартирі. Так, вона зареєстрована в квартирі, де проживає її матір, а діти - в будинку її батька. За таких обставин відповідно до вимог ст. 22 Кодексу про шлюб та сім"ю України суд першої інстанції правильно вирішив, що квартира в сумісному шлюбі не була придбана, ОСОБА_1 не є стороною за позовними вимогами про визнання договору купівлі-продажу квартири недійсним, а тому не підлягають задоволенню її позовні вимоги про визнання за нею права власності на 1/2 частину квартири, а також визнання договору купівалі-продажу квартири недійсним.
Також відповідає вимогам закону висновок суду про те, що не підлягає задоволенню позов ОСОБА_3.
Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 не ґрунтуються на законі, спростовуються матеріалами справи, тому не приймаються апеляційним судом до уваги.
Висновок суду ґрунтується на доказах, які повно, всебічно і об"єктивно перевірені в судовому засіданні і законні.
Наведені в апеляційній скарзі доводи не дають підстав для висновку, що неправильне застосування судом норм матеріального чи процесуального закону призвело або могло призвести до неправильного вирішення спору. ,
Судом першої інстанції повно та всебічно з"ясовані усі обставини по справі, зібрані докази, дана належна правова оцінка і суд обґрунтовано задовольнив позовні вимоги ОСОБА_2, і відмовив у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 і ОСОБА_1.
Згідно із статтею 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Оскільки апеляційним судом не встановлено порушень судом першої інстанції при розгляді цієї справи вимог матеріального чи процесуального законів або неправильної оцінки досліджених по справі доказів, то підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування судового рішення не має.
Керуючись ст.ст. 307 ч. 1 п. 1, 308, 313, 314 Цивільного процесуального кодексу України, апеляційний суд,-
УХВАЛИВ:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Будьоннівського районного суду м. Донецька від 3 березня 2006 року залишити без змін.
Ухвала набирає чинності негайно і може бути оскаржена в касаційному порядку до
Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання законної сили ухвалою
апеляційного суду.
