Апеляційний суд Дніпропетровської області м. Кривий Ріг

Справа 22ц-11658 Головуючий у першій

Категорія 41 Інстанції Шлай А.В.

Доповідач Соколан Н.О.

РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 серпня 2006 року Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області у складі: Головуючого судді Неклеси В.І.

Суддів - Соколан Н.О., Митрофанової Л.В. при секретарі - Юровській О.Ю. за участю представника позивача ОСОБА_1 представників відповідача ОСОБА_2

ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_1 представника позивача ОСОБА_4, відповідача ОСОБА_5 на рішення Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу від 28 квітня 2006 року за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про стягнення невиплаченої заробітної плати, середнього заробітку за час затримки розрахунку, грошової компенсації за невикористані дні щорічної відпустки, вихідної допомоги, моральної шкоди, завданої порушенням трудових прав

Встановила: Рішенням від 28 квітня 2006 року Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу частково задоволено позовні вимоги ОСОБА_4 до ОСОБА_5.

Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 заборгованість по заробітній платі за період з 27.01.2005 року по 06.10.2005 року в сумі 1131 гривна., грошову компенсацію за всі невикористані дні щорічної відпустки в сумі 94 грн.25 коп., моральної шкоди в сумі 100 гривень.

В апеляційні скарзі представник позивача ОСОБА_1 просить змінити рішення суду першої інстанції та задовольнити позовні вимоги позивача ОСОБА_4 щодо стягнення з відповідача середнього заробітку за час затримки розрахунку в сумі 1075 грн,35 коп, вихідної допомоги в сумі 481 грн 50 коп, моральної шкоди в сумі 2900 грн в зв'язку з незастосуванням законів, які підлягають застосуванню.

В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_5 ставить питання про скасування рішення суду першої інстанції та постановлені нового рішення яким відмовити в задоволені позовних вимог позивача. Відповідач вважає, що рішення суду першої інстанції є незаконним та необгрунтованим, та ухвалене з порушенням норм процесуального права

Перевіривши законність та обгрунтованість рішення суду в межах апеляційних скарг та заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_1 необхідно частково задовольнити , а апеляційна скарга відповідача ОСОБА_5 не підлягає задоволенню за таких обставин.

Судом встановлено та сторонами не оспорюється, що позивач з 27 січня 2005 року працювала у відповідача продавцем та була звільнена з роботі 6 жовтня 2005 року за ст. 38 КЗпП України.

Суд дійшов до вірного висновку та стягнув з відповідача на користь позивача заборгованість по заробітній платі з 27.01.2005 року по 6 жовтня 2005 року в сумі 1131 грн, та грошову компенсацію за всі невикористані дні щорічної відпустки в сумі 94 грн 25 коп.

Задовольняючи частково позовні вимоги про стягнення моральної шкоди з відповідача на користь позивача в розмірі 100 грн, суд виходив із засад розумності, виваженості та справедливості та відповідності спричиненим наслідкам. На думку колегії суддів, розмір моральної шкоди, стягнутий на користь позивача ОСОБА_4 є таким, що відповідає важкості її моральних страждань та відповідає вимогам п 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4, із змінами і доповненнями, «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», колегія судців вважає, що суд першої інстанції дійшов до правильного висновку про те, що відповідною компенсацією моральних страждань позивачки є сума 100 грн.

Відмовляючи в задоволені позовних вимог про стягнення на користь позивача вихідної допомоги з відповідача в сумі 481 грн 50 коп на підставі ст. 44 КЗпП України суд пришов до вірного висновку, так як позивач не вказувала в заяві про розірвання трудового договору з яких підстав вона має намір розірвати трудовий договір з відповідачем.

Відмовляючи в задоволені позовних вимог про стягнення середньої заробітної плати за час затримки виплати розрахунку при звільнені, суд першої інстанції виходив з того, що позивач не зверталася до відповідача в день звільнення з вимогою про розрахунок, однак такий висновок не відповідає вимогам закону.

Вирішуючи спір по суті, суд не прийняв до уваги, що в разі звільнення працівника виплата всіх сум, що йому належать від підприємства, установи, організації, провадяться в день звільнення і згідно ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівнику сум у строки, зазначені в ст.. 116 КЗпП України, то обов'язок підприємства, організації, установи виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки.

Оскільки суд першої інстанції дійшов неправильних висновків та відмовив в позові не з тих підстав, колегія суддів вважає, що рішення суду необхідно скасувати та в порядку ст. 309 ч. 1 п. З ЦПК України постановити нове рішення про задоволення в частині позову про стягнення середньої заробітної плати за час затримки виплати розрахунку при звільнені в сумі 1075 грн 35коп.

Доводи відповідача про неповне встановлення обставин, що мають значення для справи, спростовуються матеріалами справи та наданими судові доказами.

За таких обставин колегія суддів вважає, що в цій справі судом ухвалене законне та вмотивоване рішення, а доводи апеляційної скарги відповідача ОСОБА_5 є безпідставними та спростовуються висновками суду.

Керуючись ст. ст.. 303,307, 309,313,314,316 ЦПК України колегія суддів

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу від 28 квітня 2006 року в частині відмови в задоволені позовних вимог про стягнення середньої заробітної плати за час затримки виплати розрахунку при звільнені в сумі 1075 грн 35 коп скасувати і в цій частині постановити нове рішення.

Стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 середню заробітну плату за час затримки розрахунку при звільнені в сумі 1075 грн 35 коп.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_5 відхилити.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, але мже бути оскаржене до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання законної сили.

Судді: