Справа № 22ас-519 2006 р. Головуючий у 1 інстанції Стародуб О.П.

Категорія п.12 Доповідач: Петричка П.Ф.

УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 вересня 2006 року колегія суддів Судової палати у цивільних справах апеляційного суду Львівської області в складі:

Головуючого Петричка П.Ф.

Суддів Павлишина О.Ф., Цяцяка Р.П.

При секретарі: Жуковській Х.І.

З участю позивача ОСОБА_1, ОСОБА_2

представника позивачки-ОСОБА_3,

представника Залізничної райадміністрації

Андрушківа A.M., представника відповідача Ковча П.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1, ОСОБА_4, ОСОБА_5 на постанову Личаківського районного суду м.Львова від 6 травня 2006 року, по справі за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_4, ОСОБА_2, ОСОБА_5 до Львівської міської ради Залізничної районної адміністрації, і третіх осіб - ОСОБА_6, Львівського міського управління житлових ресурсів, ТзОВ „Інвестиції УП" Львівського обласного ДКБТІ та ЕО, ЛКП „Граніт" про визнання недійсними розпорядження і рішення,

встановила:

Оскаржуваною постановою відмовлено позивачам у задоволенні позову про визнання недійсининими актів: розпорядження Залізничної районної адміністрації від 30.07.2001 р.НОМЕР_1 „Про виділення квартирі АДРЕСА_1 як окремого будинку з присвоєнням окремого номера" та ухвали Львівської міської ради від 28.02.2002 р. НОМЕР_2 „Про передачу громадянам у приватну власність та арешту земельних ділянок в м.Львові" в частині передачі в приватну-власність ОСОБА_6 земельної ділянки площею 0,0579 га.

Вважаючи постанову незаконною, в апеляційній скарзі позивачі послались на невідповідність висновку суду дійсним обставинам справи. Суд не врахував, що після приватизації трьох квартир в будинку за ним була закріплена територія площею 942,8 кв.м. Набувши право власності на квартири в будинку позивачі стали співвласниками допоміжних приміщень, технічного обладнання. Будинок є цілісним комплексом в підвалі квартири НОМЕР_3 є загальний кран водопостачання будинку „а" в стіні квартири НОМЕР_4 розміщено щит електромережі будинку весь будинок пов'язаний спільним сантехнічним і електричним обладнанням. Приватизація частини прибудинкової території порушує права співвласників, між якими склався відповідний порядок користування.

Відгородження частини ділянки позбавляє можливості проходу до квартир. ОСОБА_6 не був користувачем ділянки.

Просили скасувати постанову і задоволити їх позов.

Заслухавши доповідача, пояснення позивачів і їх представників в підтримання скарги, заперечення представників відповідачів, перевіривши матеріали справи і доводи апеляційної скарги, колегія суддів не вбачає підстав для її задоволення.

Розглядаючи спір і ухвалюючи постанову, суд підставно виходив із повноважень Львівської міської ради, яка у відповідності з ст. 26 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні", розпорядилась належною їй земельною ділянкою, прийнявши до уваги подані сторонами докази, проаналізувавши їх та давши належну оцінку.

Суд вірно врахував, що діючи в межах своїх повноважень, маючи технічно обґрунтовану документацію і висновок Залізнична районна адміністрація Львівської міськради виділила в окремий будинок, з присвоєнням номера, частину одноповерхового будинку, в якому розташовані помешкання сторін - власників.

Колегія вважає необґрунтованими посилання в апеляційній скарзі на співвласність допоміжних приміщень, технічного обладнання, елементів зовнішнього обладнання відповідно до ч.2 ст. 10 Закону України „ Про приватизацію" державного житлового фонду", оскільки в розумінні цієї норми спільних підвалів, підсобних приміщень; сходових кліток, технічного обладнання, тощо, в будинку нема. Позивачка підтвердила і так є в дійсності, що вона користується окремим підвалом під її квартирою, власник колишньої квартири НОМЕР_4 ОСОБА_6 теж окремим підвалом під його квартирою. Власники квартири НОМЕР_3 під квартирою підвалу не мають, а такий обладнаний в проведеній ними добудові до частини будинку, в якій є їх квартира. Наявність крана системи водопостачання будинку в підвалі квартири НОМЕР_5 та електрощитка в стіні квартири НОМЕР_3 неможливо відносити до спільного технічного обладнання будинку, як єдиного комплексу.

Технічну можливість розділу будинковолодіння АДРЕСА_2 з присвоєнням окремого номера визнано висновком Львівського обласного державного комунального бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки, в якому зазначено, що всі квартири мають окремий вхід, вони повністю ізольовані між собою. Частина будинку, в якій розташована квартира ОСОБА_6 (тепер будинок НОМЕР_6 є відділеним від решти будинку конфігурацією. Дахові конструкції і горища будівель відокремлені. Можливість відокремлення підтвердила також міжвідомча комісія своїм висновком від 30.07.2001 р.

Після приватизації мешканцями квартир, об'єднання їх співвласників у будинку не створювалось. Департаментом житлового господарства Львівської міськради 21.09.2001 р. будинок НОМЕР_6, власником якого є ОСОБА_6, знятий із балансу міської ради. Будинок АДРЕСА_2 перебуває на балансі міської ради.

Питання приватизації земельної ділянки ОСОБА_6 попередньо розглядалось депутатською постійною комісією землекористування, будівництві і архітектури, яка 14.02.2002 р. дала позитивний висновок. Відтак Львівський міський центр Державного земельного кадастру виготовив технічну документацію по складенню Державного акту на право приватної власності на земельну ділянку. Межі ділянки суміжні з користувачами - ДП „Інвестиції УП" і ЖЕК-300 встановленими порядком узгоджені.

Безпідставним є посилання апелянтів на закріплення за ними при­будинкові території у відповідності з Правилами користування приміщеннями житлових будинків і прибудинковими територіями, затвердженими постановою КМУ від 8.10.1992 p. № 572, після приватизації ними квартир, оскільки такий факт спростований матеріалами справи, а позивачі за вирішенням такого питання до міської ради не звертались, як до розпорядника землею в місті. Думка позивачів про автоматичність вирішення цього питання є хибною. Прав для такого звернення їх ніхто не позбавляв.

У правовому розумінні позивачі не є ні власниками ні користувачами земельної ділянки.

Юридичним користувачем є житлово-експлуатаційна організація - ЖЕК-300 (тепер ЛКП „Граніт").

Львівське міське управління земельних ресурсів довідкою від 4.02.05 р. НОМЕР_7 підтвердила, що відповідно до земельно-кадастрових даних спірна земельна ділянка відноситься до земель м.Львова, які не надані у власність або постійне користування громадянам, відповідно до рішення Львівської міської ради від 6.02.1998 р. № 51 „Про інвентаризацію земель м.Львова".

Розпорядженнями Залізничної районної адміністрації міської ради від 13.05.2003 р. НОМЕР_8, поряд із дозволом на проведення реконструкції будинку НОМЕР_6, передбачено влаштування ОСОБА_6 дороги для в"їзду з подвір"я будинку АДРЕСА_2 шириною 3 м, на межі з будинком АДРЕСА_3 розробленим і узгодженим встановленими порядком технічної документації.

Питання будівництва відповідачем паркана, без належного дозволу, не було предметом розглядуваного спору і позивачі не позбавлені права вирішувати його встановленим порядком.

Отже, рішення суду ґрунтується на повно, всебічно і об'єктивно з'ясованих обставинах, відповідає вимогам ст.ст. 9-12, 71, 138, 143, 159-163 КАС України, ст.26 Закону України, „Про місцеве самоврядування в Україні" ст.ст. 12, 81, 116, 118, 121 ЗК України, доводи апеляційної скарги його не спростовують, тому підстав для скасування постанови нема.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, колегія суддів, -

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_4, ОСОБА_5 залишити без задоволення, а постанову Личаківського районного суду м.Львова від 6 травня 2006 р. - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскарженою в касаційному порядку протягом одного місяця подачею касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.