ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

_____________________________________________________________________________________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" січня 2012 р.Справа № 19-30/204-10-5558

Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Таран С.В.,

Суддів: Бойко Л.І., Величко Т.А.

при секретарі судового засідання Павлюк О.М.,

за участю представників:

від позивача ОСОБА_1., довіреність №12-887 від 30.12.2011 р.;

від відповідача ОСОБА_2., довіреність №03-88 вих/д від 16.12.2010 р.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

виконавчого комітету Одеської міської ради

на рішення господарського суду Одеської області від 31.10.2011р.

у справі №19-30/204-10-5558

за позовом: Українського державного підприємства поштового звязку „Укрпошта” в особі Одеської дирекції

до відповідача: виконавчого комітету Одеської міської ради

про скасування пункту рішення

ВСТАНОВИВ:

Українське державне підприємство поштового звязку „Укрпошта” (далі- УДППЗ «Укрпошта») в особі Одеської дирекції подало позов з урахуванням уточнень від 01.02.2011 р. до виконавчого комітету Одеської міської ради про скасування пункту 1.1 рішення Одеської міської ради №677 від 27.11.2003р. в частині включення до переліку обєктів, які підлягають передачі в комунальну власність, приміщення за адресою: АДРЕСА_1.

Рішенням господарського суду Одеської області від 31.10.2011р. у справі №19-30/204-10-5558 (суддя Петренко Н.Д.) позовні вимоги задоволено: скасовано пункт 1.1 рішення Одеської міської ради №677 від 27.11.2003р. в частині включення до переліку обєктів, які підлягають передачі в комунальну власність, приміщення за адресою: АДРЕСА_1.

Не погодившись з прийнятим рішенням, виконавчий комітет Одеської міської ради звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Одеської області від 31.10.2011р. скасувати та прийняти нове, яким у задоволенні позовних вимог Українському державному підприємству поштового звязку „Укрпошта” в особі Одеської дирекції відмовити повністю, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, судова колегія дійшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Рішенням виконавчого комітету Одеської міської ради №677 від 27.11.2003р. „Про реєстрацію обєктів комунальної власності м. Одеси” (том І а.с.16-18) вирішено провести технічну інвентаризацію обєктів нежитлового фонду комунальної власності, зокрема одноповерхових внутрішньодворових будівель, розташованих за адресою: АДРЕСА_1 (пункт 1.1 рішення), а також оформити та видати Одеській міській раді свідоцтва про права власності на обєкти, зазначені в пункті 1.1 цього рішення, та зареєструвати їх за Одеською міською радою (пункт 1.2 рішення).

На підставі зазначеного рішення виконавчого комітету Одеської міської ради №677 від 27.11.2003р. „Про реєстрацію обєктів комунальної власності м. Одеси” було видане відповідне свідоцтво про право власності від 02.11.2006р. на обєкт нерухомості - нежилі одноповерхові внутрішньодворові будівлі, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 та складаються з трьох нежилих будівель під літ. „А”, „Б”, „В” загальною площею 339,4 кв.м., які належать територіальній громаді м. Одеси в особі Одеської міської ради на праві комунальної власності (том І а.с. 14).

Українське державне підприємство поштового звязку „Укрпошта” в особі Одеської дирекції звернулось з позовом про визнання недійсним пункту 1.1 рішення виконавчого комітету Одеської міської ради №677 від 27.11.2003р. „Про реєстрацію обєктів комунальної власності м.Одеси”, посилаючись на те, що приміщення по АДРЕСА_1 є майном УДППЗ „Укрпошта”, яке є державним підприємством, а тому відповідачем зазначене приміщення безпідставно віднесене до комунальної власності.

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції щодо неправомірності прийняття відповідачем рішення виконавчого комітету Одеської міської ради №677 від 27.11.2003р. „Про реєстрацію обєктів комунальної власності м.Одеси” в частині віднесення до обєктів комунальної власності приміщення, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, виходячи з наступного.

Постановою виконавчого комітету Одеської міської Ради депутатів трудящих №42 від 21 квітня 1944 року “О предоставлении помещений для размещения городских почтовых отделений Одесского Главного Почтамта” постановлено надати у відання і користування Одеському Головному поштамту для розміщення міських поштових відділень приміщення, зокрема, по АДРЕСА_2 (том І а.с. 15).

Згідно інвентаризаційних відомостей комунального підприємства “Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації обєктів нерухомості” користувачем складського приміщення, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, є УДППЗ “Укрпошта” (том І а.с.8-13, 32-37). Наявна в матеріалах справи копія інвентарної картки НОМЕР_1 обліку основних засобів (нежитлового приміщення, розташованого в АДРЕСА_1, рік побудови 1944) свідчить про перебування зазначеного приміщення на балансі позивача (том ІІ а.с.28).

Відтак, фактично за радянських часів у відання та користування Одеському Главпоштамту було передано приміщення, розташоване у АДРЕСА_1, оскільки інших приміщень по пров.Вознесенському, які б передавались зазначеному органу поштового звязку, не існує.

В період існування СРСР, згідно вимог статті 11 Конституції СРСР 1977р., державі належало на правах власності майно всіх державних, торгівельних та комунальних підприємств, організованих державою, житловий фонд, а також інше майно, необхідне для виконання завдань , що стоять перед державою.

З 06 березня 1990 року, тобто з дати прийняття Закону Союзу Радянських Соціалістичних Республік “Про власність в СРСР”, вперше на рівні Союзу Радянських Соціалістичних Республік відбулося розмежування державної власності на загальносоюзну власність, власність союзних республік, власність автономних республік, автономних областей, автономних округів, власність адміністративно-територіальних утворень (комунальна власність), яке було закріплене у статті 19 вказаного Закону.

Відповідно до частини першої статті 24 Закону СРСР “Про власність в СРСР” майно, що є державною власністю і закріплене за державним підприємством, належить йому на праві повного господарського відання.

У 1990р. був прийнятий Закон України „Про економічну самостійність УРСР”, згідно якого у власності України перебувають основні засоби виробництва, майно підприємств, а також житловий фонд та інше майно на території України.

З огляду на Декларацію про державний суверенітет України 07 лютого 1991 року Верховною Радою Української РСР було прийнято Закон Української РСР “Про власність”, в якому стаття 31 передбачала, що до державної власності в Українській РСР належать загальнодержавна (республіканська) власність і власність адміністративно-територіальних одиниць (комунальна власність). В свою чергу, відповідно до статті 34 вказаного Закону до загальнодержавної власності було віднесено майно державних підприємств.

Механізм розмежування між загальнодержавною власністю та власністю адміністративно-територіальних одиниць (комунальною власністю) було встановлено постановою Кабінету Міністрів України “Про розмежування державного майна України між загальнодержавною (республіканською) власністю та власністю адміністративно-територіальних одиниць (комунальною)” №311 від 05.11.1991 року; Законом України “Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності” №147/98-ВР від 03.03.1998 року і Положенням про порядок передачі об'єктів права державної власності, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 1482 від 21.09.1998 року.

Отже, до встановленого Кабінетом Міністрів України постановою №311 від 05.11.1991 "Про розмежування державного майна України між загальнодержавною (республіканською) власністю і власністю адміністративно-територіальних одиниць (комунальною власністю)" розмежування державної власності нежитлове приміщення, розташоване в АДРЕСА_1, знаходилось у державній власності.

Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України “Про розмежування державного майна України між загальнодержавною (республіканською) і власністю адміністративних одиниць (комунальною власністю)” було затверджено Перелік держаного майна України, яке передається у власність адміністративно-територіальних одиниць, а також постановлено, що державне майно України, крім майна, яке належить до комунальної власності, є загальнодержавною (республіканською) власністю.

Відповідно до Переліку державного майна України, що передається до власності адміністративно-територіальних одиниць (комунальної власності), затвердженого цією постановою, передачі у комунальну власність підлягали не всі об'єкти державної власності, що знаходились у віданні міністерств і відомств, інших органів, уповноважених управляти державним майном, а лише перераховані у підрозділі "Звязок" розділу І, де зазначено, що до комунальної власності у сфері звязку передано лише магазини і кіоски “Союздруку”.

Статтею 4 Закону України “Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності” № 147/98-ВР від 03.03.1998 року, пунктом 4 Положення про порядок передачі об'єктів права державної власності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1482 від 21.09.1998р. визначено, що передача обєктів з державної у комунальну власність здійснюється за рішення Кабінету Міністрів України або органів, уповноважених управляти державним майном.

Відтак, підставою виникнення комунальної власності є відповідне рішення або Кабінету Міністрів України або органу, уповноваженого управляти державним майном.

Відповідне рішення Кабінету Міністрів України або іншого органу, уповноваженого управляти державним майном, про передачу нежитлового приміщення, розташованого в АДРЕСА_1, до комунальної власності, відсутнє. Матеріали справи не містять доказів того, що державою або іншими субєктами права власності безоплатно передавались відповідній територіальній громаді зазначений обєкт нерухомості, а також відсутні докази про його створення, придбання органами місцевого самоврядування міста Одеси в установленому законом порядку. Вказане нежитлове приміщення було виключно державною власністю і воно не передавалось до комунальної власності ані постановою Кабінету Міністрів України №311 від 05.11.1991 року “Про розмежування державного майна України між загальнодержавною (республіканською) власністю та власністю адміністративно-територіальних одиниць (комунальною)”, ані іншим рішенням Кабінету Міністрів України або органу, уповноваженого управляти державним майном.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У відповідності до статті 29 Закону України “Про місцеве самоврядування” до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належить управління майном, що належить до комунальної власності відповідних територіальних громад, але в межах, визначених радою.

Згідно частини третьої статті 24 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією і законами України.

Ні Конституцією України, ні Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні", ні будь-якими іншими законодавчими актами, не передбачено право міських рад або їх виконавчих комітетів приймати рішення про перехід об'єктів державної власності у комунальну власність.

Враховуючи викладене, а також відсутність доказів на підтвердження створення, придбання органами місцевого самоврядування міста Одеса спірних нежитлових приміщень у встановленому законом порядку, а також ненадання відповідачем належних доказів, що зазначене майно було передано з державної власності до комунальної, колегія суддів погоджується із висновками місцевого господарського суду про задоволення позовних вимог.

При цьому, апеляційний суд вважає помилковим твердження відповідача про те, що державне унітарне комерційне підприємство, засноване на державній власності - УДППЗ «Укрпошта», не є правонаступником органу поштового звязку, у відання та користування якого було передано нежитлове приміщення, розташоване у м.Одесі, провул. Вознесенський, 16, з огляду на таке.

У відповідності до Декрету Кабінету Міністрів України від 21.01.1993 р. №9-93 «Про об'єднання державних підприємств зв'язку та запровадження ліцензування деяких видів діяльності в галузі зв'язку»державні підприємства зв'язку, які входили до сфери управління Міністерства зв'язку України і в єдиному технологічному процесі здійснювали, зокрема поштовий зв'язок, було включено до складу об'єднань зв'язку.

З метою вдосконалення організаційної структури галузі звязку України Міністерством звязку України було видано наказ від 23.06.1993 р. №87 «Про проведення реформи організаційної структури в галузі звязку», яким перейменовано виробничі обєднання звязку в підприємства звязку.

Відповідно до вищевказаного Декрету на виконання постанов колегії Міністерства звязку України «Про вдосконалення організаційної структури управління в галузі звязку»№12 від 28.04.1993 р., «Про хід проведення реформи організаційної структури управління в галузі звязку»№25 від 28.10.1993 р., на базі підприємств звязку 15.12.1993 р. було створено Українське обєднання поштового звязку «Укрпошта».

В подальшому на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 04.01.1998р. №1 «Про програми реструктуризації обєднань «Укртелеком»і «Укрпошта»наказом державного комітету звязку України від 15.06.1998 р. «Про реорганізацію обєднання поштового звязку «Укрпошта»Українське обєднання поштового звязку «Укрпошта" було реорганізовано шляхом перетворення на Українське державне підприємство поштового звязку «Укрпошта». Підприємство позивача у відповідності до статуту УДППЗ «Укрпошта», затвердженого наказом Міністра транспорту та зв'язку України №5 від 22.05.2008 р. та зареєстрованого Шевченківською районною державною адміністрацією (том І а.с.38-45), є державним унітарним комерційним підприємством, що засновано на державній власності, належить до сфери управління Міністерства транспорту та зв'язку України та є правонаступником Українського обєднання поштового звязку «Укрпошта», а також підприємств, які входили до його складу.

Інші доводи скаржника, зазначені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків суду першої інстанції щодо належності спірного майна до державної форми власності та щодо неправомірного його віднесення оспореним пунктом рішення виконавчого комітету Одеської міської ради №677 від 27.11.2003 р. до об'єктів комунальної власності.

Таким чином, рішення суду ґрунтується на всебічному, повному та обєктивному дослідженню матеріалів справи та є таким, що відповідає чинному законодавству; підстави для його зміни чи скасування відсутні.

Судові витрати за апеляційною скаргою у відповідності до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 49, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу виконавчого комітету Одеської міської ради залишити без задоволення, рішення господарського суду Одеської області від 31.10.2011 р. у справі №19-30/204-10-5558- без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку.

Головуючий суддя Таран С.В.

Суддя Бойко Л.І.

Суддя Величко Т.А.