АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОСОБА_1ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 вересня 2005 року м. Ужгород

Апеляційний суд ЗакарпатськОСОБА_1 області в складі:

головуючого - судді - Гошовського Г.М., суддів - Стана І.В., Машкаринця М.М., за участю прокурора Кураха Ю.М., захисників ОСОБА_3., ОСОБА_2., засуджених ОСОБА_1 та ОСОБА_4., розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальну справу за апеляцією, яку подав старший помічник Берегівського міжрайонного прокурора на вирок Берегівського районного суду від 19 липня 2006 року, яким

ОСОБА_1, уродженець та мешканецьАДРЕСА_1, українець, гр. України, не одружений, працює робітником Берегівського цегельного заводу, раніше судимий і, зокрема, 10 листопада 2004 року Ужгородським районним судом за ч. 1 ст. 185 КК України на три роки позбавлення волі з застосуванням ст. 75 КК України; 24 лютого 2005 року Берегівським районним судом за ч. З ст. 185 КК України на три роки позбавлення волі з застосуванням ст.ст. 70 ч. 4; 104 КК України з випробуванням з іспитовим строком один рік, засуджений за ч. З ст. 185 КК України на три роки шість місяців позбавлення волі.

На підставі ст. 71 КК України до покарання призначеного за цим вироком частково приєднано не відбуту частину покарання за вироком Берегівського районного суду від 24 лютого 2005 року у вигляді шести місяців позбавлення волі й остаточно ОСОБА_1 призначено чотири роки позбавлення волі.

На підставі ст. 104 КК України ОСОБА_1, звільнений від відбування покарання з випробуванням і йому встановлено іспитовий строк терміном в один рік й передано його під нагляд матері ОСОБА_5

ОСОБА_4, уродженець та мешканецьАДРЕСА_2, угорець, гр. України, з середньою освітою, не одружений, працює робітником Берегівського радіозаводу, судимий 24 лютого 2005 року за ч. З ст. 185 КК України на три роки позбавлення волі з застосуванням ст. 104 КК України з іспитовим строком один рік, засуджений за ч. З ст. 185 КК України на три роки шість місяців позбавлення волі.

Справа: № 11- 618 категорія: ч.З ст.185 КК України Головуючий у першій інстанції: Балог І.І. Доповідач: Стан І.В.

На підставі ст. 71 КК України до покарання призначеного за цим вироком частково приєднано не відбуту частину покарання за вироком Берегівського районного суду від 24 лютого 2005 року у вигляді шести місяців позбавлення волі й остаточно ОСОБА_4 призначено чотири роки позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_4. звільнений від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком один рік й на підставі ст. 76 КК України його зобов'язано періодично з'являтися для реєстрації в органи кримінально-виконавчОСОБА_1 системи Берегівського району.

Стягнуто з засуджених 54 грн. 96 коп. - судові витрати в доход держави.

ОСОБА_1. та ОСОБА_4. визнані винуватими й засуджені за вчинений злочин при таких обставинах.

16 жовтня 2005 року приблизно о 20 -й годині 45 хвилин неповнолітні ОСОБА_1. та ОСОБА_4., у стані алкогольного сп'яніння, за попередньою змовою групою осіб, розбивши скло вхідних дверей, проникли до приміщення ради АДРЕСА_2, звідки з кабінету дільничного інспектора Берегівського РВ УМВС України в Закарпатській області викрали комп'ютерний системний блокНОМЕР_1 та комп'ютерну мишку «С СОМ», вартістю 75 гривень, чим потерпілому ОСОБА_6 заподіяли матеріальну шкоду.

Окрім цього, продовжуючи злочинну діяльність, в цей же вечір, приблизно о 21- й годині 10 хвилин ОСОБА_1. та ОСОБА_4., розбивши скло на вікні приміщення Свободянськради, проникли до кабінету на другому поверсі, звідки таємно викрали комп'ютерний блок та комп'ютерну мишку, вартістю 1906 гривень, струменевий принтер вартістю 388 гривень, - всього майна на загальну суму 2404 гривень, чим Свободянській сільській раді заподіяли матеріальну шкоду.

В апеляції старший помічник Берегівського міжрайонного прокурора вказує про те, що вирок суду є незаконним і необгрунтованим у зв'язку з неправильним застосуванням кримінального закону. Прокурор вважає, що судом не враховано, що засуджені ОСОБА_1. та ОСОБА_4. вчинили тяжкий злочин у період іспитового строку встановленого їм вироком Берегівського районного суду від 24 лютого 2005 року, повторно, за попередньою змовою групою осіб. Окрім цього, прокурор вказує про те, що висновки суду про те, що засуджені працюють не відповідають фактичним даним про їх особи, а також не ґрунтуються на матеріалах справи висновки суду про те, що засуджені виховувались у сім'ях без батьків. Тому, прокурор вважає, що засудженим призначено занадто м'яке покарання.

Просить вирок суду скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд до цього ж суду в іншому складі.

Іншими учасниками процесу апеляція на вирок не подавалась.

Заслухавши доповідь судді про суть вироку, повідомлення про те, ким і в якому обсязі він оскаржений, основні доводи апеляції, пояснення прокурора, який підтримав викладені в апеляції доводи, захисників ОСОБА_2., ОСОБА_3., засуджених ОСОБА_1 та ОСОБА_4., які вважали вирок суду законним і обґрунтованим, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що підстав для скасування чи зміни вироку не має.

Винуватість ОСОБА_1, та ОСОБА_4, у вчиненні злочину, за який їх засуджено підтверджується сукупністю зібраних по справі доказів.Оскільки засуджені ОСОБА_1, та ОСОБА_4. вину у вчиненні злочину визнавали повністю, тому суд першОСОБА_1 інстанції обґрунтовано визнав недоцільним, обмежившись допитом ОСОБА_1, та ОСОБА_4, досліджувати зібрані органом досудового слідства докази. При визначенні обсягу доказів, що підлягають дослідженню, встановленні порядку їх дослідження та роз'ясненні, при цьому, ОСОБА_1 та ОСОБА_4. прав, судом першОСОБА_1 інстанції вимоги ст. 299 КПК України порушені не були. Тому, апеляційним судом висновки суду першОСОБА_1 інстанції щодо фактичних обставин справи не перевіряються,а перевіряються в межах доводів апеляції прокурора про порушення судом вимог закону при призначенні засудженим покарання.

Дії засуджених ОСОБА_1, та ОСОБА_4 за ст. 185 ч. З КК України кваліфіковані правильно.

Доводи апеляції про те, що судом першОСОБА_1 інстанції ОСОБА_1 та ТОСОБА_4. призначено занадто м'яке покарання колегія суддів відхиляє з таких підстав.

Так, при призначенні ОСОБА_1, та ОСОБА_4. покарання судом першОСОБА_1 інстанції враховано ступінь тяжкості вчиненого ними злочину, в тому числі те, що ними вчинено тяжкий злочин, дані про їх особи - позитивно характеризуються за місцем проживання, злочин вчинили будучи неповнолітніми, що в зв'язку з вчиненими ними діями не настали які-небудь наслідки, викрадене ними майно повернуто власникам, які не мають до них жодних претензій.

Доводи апеляції прокурора про те, що судом при призначенні засудженим ОСОБА_1 та ОСОБА_4 покарання не враховано, що злочин ними вчинено в період іспитового строку встановленого їм вироком Берегівського районного суду від 24 лютого 2005 року, колегія суддів відхиляє, оскільки як вбачається з вироку покарання засудженим призначено також з урахуванням вимог ст. 71 КК України, в тому числі з врахуванням покарання, яке призначено їм згідно вищевказаного вироку.

Доводи апеляції про те, що оскільки ОСОБА_1, та ОСОБА_4 злочин учинили під час іспитового строку й саме тому їм призначено занадто м'яке покарання, колегія суддів відхиляє з таких підстав.

Частиною першою статті 78 КК України не заборонено повторне застосування ст. 75 КК України до осіб, які у період іспитового строку вчинили новий злочин. Не містять категоричнОСОБА_1 заборони щодо такОСОБА_1 можливості і роз'яснення, які Пленум Верховного Суду України дав у п. 10 постанови від 24 жовтня 2003 року № 7 «Про практику призначення судами кримінального покарання».

Окрім цього, колегія суддів відхиляє доводи апеляції про те, що судом при призначенні засудженим ОСОБА_1, та ТОСОБА_4. покарання не враховано, що вони вчинили злочин повторно, за попередньою змовою групою осіб, оскільки згідно вироку вони засуджені за ст. 185 ч. З КК України за кваліфікуючими ознаками вчинення злочину повторно, за попередньою змовою групою осіб та оскільки у відповідності до вимог ч. 4 ст. 67 КК України, кваліфікуючі ознаки злочину не можуть бути визнані обставинами, що обтяжують покарання засуджених.

Колегія суддів також відхиляє доводи апеляції про те, що засуджені не працюють, оскільки вони спростовуються матеріалами кримінальнОСОБА_1 справи, в тому числі долученими під час розгляду справи судом першОСОБА_1 інстанції за клопотанням захисника ОСОБА_2., в присутності прокурора, довідками, з яких вбачається, що засуджений ОСОБА_4. з 19 червня 2006 року працює виготівником джгутів на Берегівському радіозаводі ( а. с. 258 ) й враховує, що батьки засуджених ОСОБА_1. та ОСОБА_4 є інвалідами 2-ї групи.

З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що суд першОСОБА_1 інстанції обгрунтовано прийшов до висновку про можливість виправлення та перевиховання засуджених без відбування покарання, - направлення їх в місця позбавлення волі й обґрунтовано застосував щодо них відповідно вимоги ст. ст. 75, 104 КК України.Інші доводи апеляції прокурора про те, що засуджені виховувались в сім'ях без батьків, колегія суддів вважає такими, що не впливають на законність та обґрунтованість висновків суду при призначенні засудженим ОСОБА_1 та ТОСОБА_4. покарання..

З урахуванням наведеного, колегія судців відхиляє доводи апеляції прокурора про те, що вирок суду є незаконним і необгрунтованим, у зв'язку з неправильним застосуванням кримінального закону й залишає його без зміни.

Керуючись ст. ст. 365, 366 КПК України, апеляційний суд, -

УХВАЛИВ:

апеляцію, яку подав старший помічник Берегівського міжрайонного прокурора залишити без задоволення.Вирок Берегівського районного суду від 19 липня 2006 року щодо ОСОБА_1 та ОСОБА_4 залишити без зміни.