Справа № 22-ц-1507-Ф/06 p. Головуючий у першій інстанції Кутанова A.M.

Доповідач суду апеляційної інстанції Мамасуєва Л.О.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ У М. ФЕОДОСІЇ

УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

2006 року вересня місяця 19 дня колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у м. Феодосії у складі:

Головуючого, судді: - Моісеєнко Т.І.

суддів: - Іщенка В.І., Мамасуєвої Л.О.

при секретарі: - Піцик Н.В.

розглянувши в відкритому судовому засіданні у м. Феодосія цивільну справу за позовом Крилової Клавдії Василівни, опікуна ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання недійсним реєстраційного посвідчення, визнання права власності на житло, за апеляційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Джанкойського міськрайонного суду АРК від 14.12.2004 року, -

ВСТАНОВИЛА:

Позивачка звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання недійсним реєстраційного посвідчеййя про право власності на квартиру, визнання права власності на житло, мотивуючи його тим, що ОСОБА_1 була членом житлово -будівельного кооперативу № 4 в м. Джанкой АРК, в 1979 році повністю сплатила пайові внески у кооператив за квартиру АДРЕСА_1. Рішенням Джанкойського міськрайонного суду АРК від 09.03.1989 року ОСОБА_1 була визнана недієздатною. В 1991 році Радою Міністрів АРК реєстраційне посвідчення про право власності на спірну квартиру було видано на неповнолітню доньку ОСОБА_1. -ОСОБА_2., відповідачку по справі. Позивач вважає вказане посвідчення недійсним, порушуючим право власності на квартиру ОСОБА_1., оскільки вона особисто була членом ЖБК.

Рішенням Джанкойського міськрайонного суду АРК від 14.12.2004 року зазначений позов задоволено.

Реєстраційне посвідчення, видане на підставі розпорядження Ради Міністрів Кримської АРСР від 21.08.1991 року за №353 про право власності на квартиру АДРЕСА_1 на ОСОБА_2 було визнано недійсним. Право власності на вказану квартиру було визнано за Чабановою Вірою Миколаївною.

ОСОБА_2. не погодившись з вказаним рішенням, подав на нього апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Джанкойського міськрайонного суду АРК від 14.12.2004 року, як ухвалене з порушенням матеріального та процесуального права.

Апелянт вказує, що спірна квартира також належить йому, як чоловіку ОСОБА_1., сумісно з нею сплачувавшему пайові внески за квартиру в ЖБК в 1979 poку на підставі ст. 60 Сімейного Кодексу України

2

Дослідивши матеріали справи, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін по справі, перевіривши матеріали справи в межах передбачених ст. 303 Цивільного процесуального кодексу України, колегій суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Задовольняючи позов ОСОБА_3., суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 є власником зазначеної квартири, як член ЖБК , сплативший повністю пайові внески до набрання чинності Закону України «Про власність».

З таким висновком суду погоджується колегія суддів з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 з 1975 року була членом житлово - будівельного кооперативу № 4 м. Джанкой АРК ,від якого і отримала спірну квартиру, повністю сплатив пайові внески за неї в 1979 році.

Відповідно до довідки, виданій Джанкойським відділом запису актів громадянського стану від 1.08.88 року (а.с.26), 22.01.1979 року між ОСОБА_2. та ОСОБА_1 був зареєстрований шлюб, який 5 травня 1982 року було розірвано (а.с. 7). Згідно довідки ДЖСК №4 м. Джанкоя АРК (а.с.28) ОСОБА_2. був зареєстрований у спірній квартирі у травні 1985 року.

З матеріалів справи вбачається, що 23.03.1990 року згідно рішенню виконавчого комітету Джанкойської міськради АРК за № 98 була призначена опікуном ОСОБА_1., яка рішенням Джанкойського міського суду від 9.03.1989 року була визнана недієздатною.

Як пояснював у суді апеляційної інстанції ОСОБА_2. за його згодою, реєстраційне свідоцтво на спірну квартиру у серпні 1991 році було видано на їх неповнолітню доньку ОСОБА_2 Після розірвання шлюбу з ОСОБА_1. він нікуди не звертався за виділенням йому частки спірної квартири, визнанням за ним права власності на частку квартири, або про прийняття його до членів ЖБК з мотивів того, що у 1979 році разом з ОСОБА_1. сплатив пайовий внесок за квартиру.

Згідно вимог ст.71 Цивільного кодексу України від 1963 року загальний строк для захисту права за позовом особи, право якої порушено, встановлено в три роки.

Судом встановлено, що шлюб між ОСОБА_2. і ОСОБА_1. було розірвано в 1982 році. Після розірвання шлюбу ОСОБА_2. свого права власності на частку пайових внесків не реалізував у встановлений законом строк.

Судом також встановлено, що з 1991 року ОСОБА_2. було відомо, що право власності на квартиру було оформлено наОСОБА_2.. У вказаний час він також не звертався до компетентних органів з проханням про визнання за ним права власності на частку квартири.

За такими обставинами, суд правомірно не притягнув його до участі у справі.

Доводи апелянта про порушення його прав , оскільки він не був залучений до участі в розгляді справи не приймаються судом до уваги, оскільки він не є співвласником квартири.

Судова колегія вважає, що справа була розглянута з додержанням норм матеріального і процесуального права,тому рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 308 Цивільного процесуального кодексу України, судова колегія судової палати по цивільних справах Апеляційного суду АРК у м. Феодосія, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_6 на рішення Джанкойського міськрайонного суду АРК від 14.12.2004 року - відхилити.

Рішення Джанкойського міськрайонного суду АРК від 14.12.2004 року - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає чинності з моменту її оголошення, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом двох місяців до суду касаційної інстанції з дня набрання законної сили.