Справа № 22-ц-1725-06 Головуючий у 1 інстанції Коцюрба М.П.

Категорія 33 Доповідач Оношко Г.М.

УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 04 вересня 2 006 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області в складі: головуючого Воробйової Н.С., суддів Олійника В.І., Оношко Г.М., при секретарі Велицькому О.О,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну

справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на

рішення Києво-Святошинського районного суду від 20 березня 2006 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: ОСОБА_3 про розподіл майна та визнання недійсною угоди про відчуження автомобіля.

Заслухавши доповідь судді Апеляційного суду , перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів , -

встановила:

У вересні 2005 року позивачка звернулася до суду з названим позовом. У позові зазначала, що з 1970 року перебувала в шлюбі з відповідачем. Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 24 вересня 2002 року шлюб розірваний, 01 жовтня 2003 року видано свідоцтво про розірвання шлюбу.

В період шлюбу 15 липня 1988 року нею відповідачем та за договором купівлі-продажу було придбано 2/3 частини жилого будинку АДРЕСА_1вартістю 100 000 грн. Договір купівлі-продажу оформлений на відповідача. Без згоди позивачки відповідач у 2003 році приватизував на своє ім"я земельну ділянку площею 0, 1724 га, на якій розташований будинок, та одержав Державний акт на право приватної власності на землю .

Крім того, в період шлюбу нею та відповідачем був придбаний автомобіль ВАЗ 21063 вартістю 15 000 грн. , зареєстрований на відповідача.

Всього було придбано майна вартістю 115 000 грн., позивачка вважає, що її частка в майні 1 / 2 , вартістю 57500 грн. . Просить виділити їй у власність 1 / 3 частину будинку в натурі та стягнути з відповідача компенсацію за Уг частину автомобіля.

У вересні 2005 року позивачка звернулася до суду з названим позовом. У позові зазначала, що з 31 липня 1979 року перебувала в шлюбі з відповідачем. Рішенням Оболонського аройного суду м. Києва від 24 вересня 2002 року року шлюб розірваний, 01 жовтня 2003 року видано свідоцтво про розірвання шлюбу.

В період шлюбу 15 липня 1988 року нею відповідачем та за договором купівлі-продажу було придбано 2/3 частини жилого будинку АДРЕСА_1 вартістю 100 000 грн. Договір купівлі-продажу оформлений на відповідача Без згоди позивачки відповідач у 2003 році приватизував на своє ім."я земельну ділянку,площею 0, 1724 га, на якій розташований будинок, та одержавв Державний акт на право приватної власності на землю .

Крім того, в період шлюбу нею та відповідачем був придбаний автомобіль ВАЗ 21063 вартістю 15 000 грн , зареєстрований на відповідача.

Всього було придбано майна вартісю 115 000 грн, позивачка важає, що її частка в майні 1 / 2 , вартістю 57500 грн.. Просить виділити їй у власність 1/3 частину будинку в натурі та стягнути з відповідача компенсацію за ^х/г частину автомобіля.

Рішенням Києво-Святошинського районного суду від 20 березня 2006 року в позові ОСОБА_1 відмовлено.

Перевіривши матеріали справи, в порядку ст . 303 ЦПК України, колегія суддів вважає, що ЦПК України.

Судом встановлено та з матеріалів справи вбачається, що сторони перебували в шлюбі з 1970 року , мають двох повнолітніх дітей.

У 1992 році подрудні стосунки припинені , , рішенням Оболонського раоцйнногосуду від 24 вересня 2002 року шлюб розірваний , розірвання шлюбу зареєстровано в органанах РАГС 15 липня 2003 року

В період шлюбу подружжям було придбано задоговоор купівлі-продажу 2/3 частини жилого будинку в с. Мілютинка та автомобіль ВАЗ Див 12-13 Придбана сторнами частина будинку сколадалється з прим.

Будинок поділений в натурі, якщо купив у - ОСОБА_5 , то конкретні приміщення

Рішенням Києво-Святошинського районного суду від 20 березня 2006

року в позові ОСОБА_1 відмовлено.

В апеляційній скарзі позивачка просить скасувати рішення суду з підстав порушення норм матеріального та процесуального права , невідповідності висновків суду обставинам справи та передати справу на новий розгляд.

Перевіривши матеріали справи, в порядку ст .303 ЦПК України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав .

Постановляючи рішення , суд правильно виходив з того , що сторони перебували в шлюбі з 1970 року , в період шлюбу подружжям було придбано за договором купівлі-продажу 2/3 частини жилого будинку в с. Малютинка та автомобіль ВАЗ -21063, та зареєстровано їх на відповідача .

У 1992 році подружні стосунки припинені , рішенням Оболонського районного суду від 24 вересня 2002 року шлюб розірваний , розірвання шлюбу зареєстровано в органах РАГС 15 липня 2003 року.

Проте з висновком суду в частині підстав відмови в позові погодитися не можна.

Відмовляючи в позові суд виходив з того , що у червні 2002 року позивачка вже зверталася до суду з позовом про розподіл майна подружжя , предметом поділу був гараж в автокооперативі „Луч" м. Києва, при цьому в позовній заяві посилалася також на інше майно , придбане в шлюбі , а саме 2/3 частин будинку та автомобіля, які є предметом даного спору.

В судовому засіданні позивачка від позову відмовилася , ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 24 жовтня 2002 року відмова прийнята судом , провадження по справі закрито. З урахуванням наведеного суд вважав, що право позивачки як власника майна було порушене в червні 2002 року, з цього часу має обчислюватися строк позовної давності . З даним позовом позивачка звернулася до суду 21 вересня 2005 року , тому суд вважав, що позивачкою пропущений строк позовної давності , поважних причин пропуску строку позовної давності не встановлено , в позові має бути відмовлено з наведеної підстави.

Такий висновок суду є помилковим.

Статтею 9 КпШС України , який був чинним на час розірвання шлюбу передбачалося, що на вимоги , які виливають їх шлюбних та сімейних відносин, позовна давність не поширюється , крім випадків , коли строк для захисту порушеного права встановлено законодавством.

Такий строк був встановлений ч. З ст. 29 КпШС України, якою передбачалося , що для вимог про поділ майна , яке є сумісною власністю розведеного подружжя , встановлюється трирічний строк позовної давності .

За правилами ст. 44 КпШС України , шлюб вважався припиненим з моменту реєстрації розлучення в органах запису актів громадянського стану.

Перебіг трирічного строку позовної давності для вимог про поділ майна, яке є спільною сумісною власністю розведеного подружжя за змістом ст. 11 і ч. З ст. 29 обчислюється не з моменту розірвання шлюбу, а з дня, коли один з подружжя дізнався або повинен був дізнатися про порушення його права на це майно, що мало місце після розірвання шлюбу.

Отже строк на захист порушеного права слід відраховувати з часу розірвання шлюбу.

Аналогічна норма закріплена в ст. 72 СК України, якою встановлено, що позовна давність не застосовується до вимог про поділ майна , що є об"єктом права спільної сумісної власності подружжя, якщо шлюб між ними не розірвано. До вимоги про поділ майна, заявленої після розірвання шлюбу , застосовується позовна давність утри роки.

Наведених вимог закону суд при постановленні рішення суд не взяв до уваги.

Крім того з матеріалів справи вбачається, що позивачка звернулася до суду також з позовом про визнання недійсною угоди по відчуженню автомобіля, зазначену позовну вимогу підтримала також в с удовому засіданні. Проте суд, вирішуючи спір в цій частині , не обговорив питання про залучення до участі в справі другої сторони за угодою , що оспорюється - ОСОБА_4.

За наведених обставин рішення суду не можна вважати законним та обґрунтованим, воно підлягає скасуванню з передачею справи на новий розгляд. При новому розгляді справи суду слід врахувати наведене , з"ясувати обсяг майна на час припинення подружніх стосунків та вирішити спір у відповідності з вимогами закону.

Керуючись с т. ст. 311, 315 ЦПК України, колегія суддів ,-

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Києво-Святошинського районного суду від 20 березня 2006 року скасувати, справу передати на новий розгляд до того ж суду іншим суддею.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців.