У х в а л а

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 26 жовтня 2006 року кримінальну справу за касаційною скаргою засудженої ОСОБА_1 на постановлені щодо неї судові рішення.

Вироком Іванківського районного суду Київської області від 31 травня 2005 року

ОСОБА_1,

раніше не судиму, -

засуджено:

- за ч. 4 ст. 187 КК України на 12 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна;

- за ч. 2 ст. 121 КК України на 7 років позбавлення волі;

- за ч. 3 ст. 289 КК України на 10 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна;

- за ч. 2 ст. 185 КК України на 2 роки позбавлення волі.

На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів ОСОБА_1 остаточно визначено 13 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна.

Цим же вироком засуджено ОСОБА_2, вирок щодо якого у касаційному порядку не оскаржено.

Постановлено стягнути з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 солідарно на користь потерпілого ОСОБА_3 200 000 грн. моральної шкоди.

Ухвалою Апеляційного суду Київської області від 27 липня 2005 року зазначений вирок в частині вирішення цивільного позову скасовано, а справу в цій частині направлено до суду першої інстанції для розгляду в порядку цивільного судочинства. У решті вирок залишено без зміни.

ОСОБА_1 визнано винною у тому, що вона, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, за попередньою змовою з ОСОБА_2, 3 лютого 2005 року, приблизно о 23 годині, в барі ІНФОРМАЦІЯ_1, таємно викрали мобільний телефон ОСОБА_4 вартістю 650 грн.

Після цього, 4 лютого 2005 року, приблизно о 2 годині, ОСОБА_1 за попередньою змовою з ОСОБА_2, на узбіччі дороги смт. Іванків - с. Розважів Київської області вчинили напад на ОСОБА_4 з метою заволодіння його майном, поєднаний з насильством небезпечним для життя та здоров'я особи, яка зазнала нападу, заподіявши потерпілому тяжкі тілесні ушкодження. При цьому ОСОБА_4 були спричинені тяжкі тілесні ушкодження, що спричинило його смерть. Також засуджені заволоділи 250 грн. потерпілого.

Потім, продовжуючи свої спільні злочинні дії, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 незаконно заволоділи автомобілем ОСОБА_4 “Fiat Brava”, державний номер НОМЕР_1 вартістю 36 755 грн. 50 коп.

У касаційній скарзі засуджена ОСОБА_1 вказує на неповноту та однобічність досудового та судового слідства, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, порушення кримінально-процесуального закону при проведенні слідчих дій, зазначає, що змови з ОСОБА_2 не було, вона лише взяла гроші потерпілого, потерпілий помер від несвоєчасного надання медичної допомоги, просить, як убачається зі змісту скарги, постановлені щодо неї вирок та ухвалу скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд. У доповненнях до касаційної скарги ОСОБА_1 стверджує, що на початку досудового слідства їй було відмовлено в участі захисника, ОСОБА_2 обмовив її, вона визнає себе винною тільки у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України, просить судові рішення скасувати, а справу направити на нове розслідування.

Заслухавши доповідача, потерпілого, який просив відмовити у задоволенні касаційної скарги, прокурора, яка вважала за необхідне судові рішення щодо обох засуджених в порядку ст. 395 КПК України змінити - перекваліфікувати їх дії з ч. 3 ст. 289 КК України на ч. 2 ст. 289 КК України (в редакції Закону України від 22 вересня 2005 року), вивчивши матеріали справи та перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, разом з тим, вирок та ухвалу щодо ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в порядку ст. 395 КПК України підлягають зміні.

Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні злочинів за обставин, викладених у вироку, грунтуються на зібраних у справі доказах, зокрема, послідовних та детальних показаннях засуджених ОСОБА_1 та ОСОБА_2, які як під час досудового слідства, так і в суді повністю визнали свою вину. Ці показання повністю узгоджуються з показаннями свідків ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 та ОСОБА_11. Крім того, винуватість ОСОБА_1 підтверджується даними протоколів огляду місця події, відтворення обстановки та обставин події, даними висновків судово-імунологічної та судово-медичної експертиз. Відповідно до останньої, смерть ОСОБА_4 настала від закритої черепно-мозкової травми.

Тому доводи у касаційній скарзі засудженої ОСОБА_1 про необгрунтованість її засудження, є безпідставними.

Аналіз усіх доказів дає підстави колегії суддів зробити висновок про правильність кваліфікації дій ОСОБА_1 за ч. 4 ст. 187, ч. 2 ст. 121, ч. 2 ст. 185 КК України.

Покарання за цими Законами призначено їй з додержанням вимог ст. 65 КК України. Підстав для пом'якшення покарання колегія суддів не вбачає.

Істотних порушень вимог кримінально-процесуального закону України не виявлено.

Разом з тим, судові рішення щодо ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в порядку ст. 395 КПК України в частині їх засудження за ст. 289 ч.3 КК України підлягають зміні з таких підстав.

Законом України від 22 вересня 2005року ст. 289 КК України викладено в новій редакції, згідно з якою, кримінальна відповідальність за ч. 3 цієї статті настає за незаконне заволодіння транспортним засобом, вчинене організованою групою або поєднане з насильством, небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, або з погрозою застосування такого насильства, або якщо воно завдало великої матеріальної шкоди.

Згідно з приміткою до ст. 289 КК України, матеріальна шкода визнається значною та великою у разі заподіяння реальних збитків відповідно на суму від 100 до 250 та понад 250 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

У справі з'ясовано, що засудженими внаслідок незаконного заволодіння автомобілем не було завдано потерпілому матеріальних збитків.

Відповідно до положень ст. 5 ч. 1 КК України закон, який скасовує злочинність діяння або пом'якшує кримінальну відповідальність, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, що вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість.

Виходячи з цього, вирок та ухвалу апеляційного суду щодо обох засуджених належить змінити: перекваліфікувати їх дії з ч. 3 на ч. 2 ст. 289 КК України (в редакції Закону України від 22 вересня 2005року), оскільки дії ОСОБА_1 та ОСОБА_2 носили спільний та узгоджений характер по незаконному заволодінню транспортним засобом, та призначити за цим законом їм покарання.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 394-396 КПК України, колегія суддів -

у х в а л и л а :

Касаційну скаргу засудженої ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Вирок Іванківського районного суду Київської області від 31 травня 2005 року та ухвалу Апеляційного суду Київської області від 27 липня 2005 року щодо ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в порядку ст. 395 КПК України змінити.

Перекваліфікувати їх дії з ч. 3 ст. 289 КК України на ч. 2 ст. 289 КК України (в редакції Закону України від 22 вересня 2005р.), за якою призначити покарання: ОСОБА_1 у виді 6 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна; а ОСОБА_2 - 8 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна.

На підставі ст. 70 КК України вважати ОСОБА_1 та ОСОБА_2 засудженими за сукупністю злочинів, передбачених ст.ст. 187 ч. 4, 121 ч. 2, 289 ч. 2 (в редакції Закону України від 22 вересня 2005року) та 185 ч. 2 КК України до покарання, призначеного судом першої інстанції, а саме: ОСОБА_1 до 13 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, а ОСОБА_2 до 14 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна.

В решті зазначені судові рішення щодо обох засуджених залишити без зміни.

С у д д і :

Заголдний В.В. Селівон О.Ф. Шелест М.А.