Справа №22ц-1521 Головуючий по 1-й інстанції: Костюченко Г.С.

Категорія 40 Доповідач апеляційного суду: Буренкова К.О.

УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 вересня 2006 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі:

головуючої Буренкової К.О., суддів Довжук Т.С., Козаченка В.І.,

при секретарі судового засідання Гапєєвій Т.В.,

за участю позивача ОСОБА_1 і представників відповідача - Спасенко С.Г. та Кінаш А.А.,

розглянувши в відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві адміністративну справу за апеляційною скаргою

Миколаївської загальноосвітньої школи 1-111 ступенів №37

на рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 14 червня 2006 р., ухвалене за позовом ОСОБА_1 до Миколаївської загальноосвітньої школи 1-111 ступенів №37 про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди,

встановила:

В січні 2006 р. ОСОБА_1 звернувся з позовом до Миколаївської загальноосвітньої школи 1-111 ступенів №37 (далі - школа) про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди.

У позові ОСОБА_1 зазначав, що з 1 вересня 2003 р. працював ІНФОРМАЦІЯ_1 у відповідача. З 3 січня по 10 січня 2006 р. він хворів, в зв'язку з чим йому було видано лікарняний лист. Після одужання його не було допущено до роботи і повідомлено про звільнення на підставі ст. 38 КЗпП України.

Посилаючись на те, що заяву про звільнення за власним бажанням він не подавав, позивач вважав своє звільнення незаконним. В зв'язку з чим просив про задоволення позову.

Рішенням Ленінського районного суду м. Миколаєва від 14 червня 2006 р. позов ОСОБА_1 задоволено.

Постановлено:

· поновити позивача на посаді ІНФОРМАЦІЯ_1 Миколаївської загальноосвітньої школи 1-111 ступенів №37;

· стягнуто з відповідача на користь позивача 1755 грн. середнього заробітку за час вимушеного прогулу та 200 грн. моральної шкоди, а всього - 1955 грн.

Рішення в частині поновлення ОСОБА_1 на роботі та стягнення середнього заробітку в межах одного місяця допущено до негайного виконання.

В апеляційній скарзі представник відповідача просить рішення суду скасувати як незаконне та ухвалити нове. Апелянт посилається на те, що висновки суду не відповідають дійсним обставинам справи та наявним в ній доказам.

Заслухавши доповідь судді, пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів апеляційного скарги, колегія суддів вважає, що її слід відхилити із наступних підстав.

Відповідно до вимог ст. 38 КЗпП України працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначении строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні.

Із матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 з 1 вересня 2003 р. був прийнятий на роботу в якості ІНФОРМАЦІЯ_1 школи. З 3 січня 2006 р. його звільнено з роботи за власним бажанням.

Судом встановлено, що достовірних доказів стосовно подання позивачем заяви про звільнення за власним бажанням відповідач суду не надав.

Встановивши зазначені обставини, давши належну оцінку наявним в справі доказам, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку, що ОСОБА_1 звільнено з роботи з порушенням вимог ст. 38 КЗпП України. В зв'язку з чим суд обгрунтовано позивача на роботі та в відповідності до ст. ст. 235, 237-1 КЗпП України стягнув на його користь з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу та моральну шкоду.

Доводи апеляційної скарги стосовно того, що ОСОБА_1 викрав з відділу кадрів школи заяву про звільнення за власним бажанням підтвердження достовірними доказами в суді не знайшли. Посилання апелянта на порушення кримінальної справи за фактом викрадення документів у школі також не спростовують висновків суду, оскільки на момент вирішення справи доказів вини в цьому саме позивача правоохоронними органами не встановлено.

За наведених обставин колегія не вбачає підстав для скасування рішення районного суду.

Керуючись ст. ст. 303, 308, 313,315 ЦПК України, колегія суддів

ухвалила:

Апеляційну скаргу представника Миколаївської загальноосвітньої школи 1-111 ступенів №37 відхилити, а рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 14 червня 2006 р. залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня її проголошення.

Головуючий: підпис

Судді: підписи

Згідно з оригіналом

суддя апеляційного суду

Миколаївської області К. О.Буренкова