Справа № 22ц-1327 /2006 p. Головуючий у І інстанції - Кашпур О.В.

Категорія - цивільна Доповідач - Євстафіїв O.K.

УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.09.2006 р. Апеляційний суд Чернігівської області

у складі:

головуючого - судді: Євстафіїва O.K.,

суддів: Редьки А.Г., Шевченка В.М.,

при секретарі: Вареник О.М.,

за участю: представника позивача - приватного адвоката ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові справу за апеляційною скаргою Відкритого акціонерного товариства

„Полтаваагротранс" на рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 17.04.2006 р. по справі за позовом ОСОБА_2 до Відкритого акціонерного товариства „Полтаваагротранс", третя особа -ОСОБА_3, про відшкодування шкоди,

ВСТАНОВИВ:

у грудні 2005 р. ОСОБА_2 пред'явив позов до ВАТ „Полтаваагротранс", в якому просив стягнути на його користь по 323 грн. 00 коп. щомісячно, починаючи з 01.12.2005 р. Свої вимоги позивач обґрунтовував тим, що 17.11.1994 р. на гужовий віз, на якому він їхав, належний відповідачеві автомобіль скоїв наїзд. Внаслідок даної дорожньо-транспортної пригоди йому було завдано тілесних ушкоджень, що потягли за собою настання першої групи інвалідності, а отже, і 100% втрату працездатності. Тому, в силу ст.ст. 1195, 1202 ЦК України, відповідач має відшкодувати йому втрачений заробіток, виходячи з розміру мінімальної зарплати - 323 грн.

В лютому 2006 р. ОСОБА_2 пред'явив додатковий позов до ВАТ „Полтаваагротранс", у якому просив стягнути на його користь 585 грн. 29 коп. на відшкодування витрат на лікування наслідків ушкодження здоров'я, отриманих під час вищевказаної пригоди.

У квітні 2006 р. ОСОБА_2 пред'явив додатковий позов до ВАТ „Полтаваагротранс", у якому просив стягнути на його користь відшкодування витрат на лікування наслідків ушкодження здоров'я, отриманих під час цієї ж пригоди, у загальній сумі 703 грн. 58 коп., а щомісячне відшкодування втраченого заробітку з 01.01.2006 р. - у сумі 350 грн., в зв'язку з підвищенням мінімальної зарплати до цієї суми.

Оскаржуваним рішенням позов задоволено.

В апеляційній скарзі ВАТ „Полтаваагротранс" просить скасувати вищеназване рішення місцевого суду та відмовити у задоволенні позову. При цьому воно посилається на те, що:

· до спірних правовідносин суд І інстанції застосував ст.ст. 1195, 1202 ЦК України. Але вони чинні з 01.01.2004 p., тобто їх введено після виникнення цих правовідносин,

· до участі у справі в якості третьої особи судом не притягнуто ОСОБА_4 -особу, винну в дорожньо-транспортній пригоді, внаслідок якої позивачеві завдано ушкоджень здоров'я, що унеможливлює пред'явлення до неї регрес-них вимог.

Представник позивача просив апеляційну скаргу товариства відхилити, т.я. оскаржуване рішення є законним і обґрунтованим.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, суд вважає, що вона підлягає частковому задоволенню, виходячи з такого.

Задовольняючи позов, місцевий суд виходив з того, що в силу ст.ст. 1195, 1202 ЦК України вимоги ОСОБА_2 є законними і обґрунтованими. Але з таким висновком не погоджується апеляційний суд, оскільки вони не ґрунтуються на наявних у справі доказах .

Так, з копії рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 03.03.2003 р. та з копії ухвали апеляційного суду Чернігівської обл. від 12.06.2003 р. по справі за позовом ОСОБА_2 до ВАТ „Полтаваагротранс" про відшкодування шкоди (а.с. 6-7, 3-4) вбачається, що дорожньо-транспортна пригода, внаслідок якої 17.11.1994 р. позивач зазнав ушкодження здоров'я, сталася з вини ОСОБА_4 Але суд не притягнув її до участі у справі як третю особу на стороні відповідача. Таким чином, задовольнивши позов, суд вирішив питання про права та обов'язки цієї особи без її участі. Тож дана обставина є безумовною підставою для скасування оскаржуваного рішення з направленням справи на новий розгляд до суду І інстанції.

Крім того, в порядку ст. 303 ч. З ЦПК України апеляційний суд вважає за необхідне зазначити і наступне.

Вирішуючи спір між сторонами про відшкодування витрат на лікування, необхідно встановити, який конкретно діагноз позивачеві встановлено за наслідками травмування, що мало місце 17.11.1994 p., які саме медикаменти за призначенням лікарів ним спожито для лікування даного ушкодження здоров'я (діагнозу), яка вартість цих медикаментів. Самі по собі чеки, надані ОСОБА_2 на підтвердження розміру понесених ним витрат на придбання медикаментів, без встановлення вказаних у цьому абзаці обставини, не є достатніми доказами для задоволення позовних вимог в цій частині.

Для вирішення спору щодо відшкодування позивачеві заробітку (доходу), втраченого ним внаслідок ушкодження здоров'я під час згаданої вище дорожньо-транспортної пригоди, по справі необхідно встановити, яка ступінь втрати професійної та/або загальної працездатності настала у ОСОБА_2 внаслідок даного ушкодження здоров'я, момент (дату) її настання та строк, на який її встановлено. Довідка МСЕК від 06.09.2000 р. (копія якої на а.с. 5), на яку посилається позивач як на підставу позовних вимог в цій частині, таких відомостей не містить. Сам по собі факт встановлення ОСОБА_2 І групи інвалідності не дає підстав стверджувати, що втрата професійної та/або загальної працездатності в нього становить 100 % (для встановлення цього необхідні спеціальні знання у галузі медицини).

Твердження апелюючої сторони про те, що до спірних правовідносин не може бути застосовано норми ст.ст. 1195, 1202 ЦК України, є хибним в силу п. 4 Прикінцевих та перехідних положень цього кодексу.

Керуючись ст.ст. 307, 311 ч.1 п.4, 313 - 315 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства Полтаваагротранс" задовільнити частково.

Рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 17.04.2006 р. скасувати, а справу направити на новий розгляд до того ж суду в іншому складі суддів.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але вона може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.