Справа № 22-6367
Справа № 22-6367 Головуючий у 1 інстанції Галкін В.М.
Категорія 36 Доповідач Біляєва О.М.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 вересня 2006 року Апеляційний суд Донецької області в складі:
головуючого Висоцької B.C.,
суддів Біляєвої О.М., Зінов"євої А.Г.,
при секретарі Таранець В.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за клопотанням ОСОБА_1 про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду,
ВСТАНОВИВ:
Ухвалою Красноармійського міськрайонного суду від 20 квітня 2006 року клопотання ОСОБА_1 задоволено: надано дозвіл на примусове виконання на території України постанови районного суду м. Згєжу (Республіка Польща) від 19 березня 2004 року про стягнення аліментів з ОСОБА_2, на користь її сина ОСОБА_3, в розмірі 192 гр. 90 коп., що будуть виплачуватися матері дитини ОСОБА_1 на рахунок ІНФОРМАЦІЯ_1, - наперед до 15 числа кожного місяця з державними відсотками від недотримання строку платежу кожної виплати, починаючи від 22 жовтня 2002 року.
ОСОБА_2 не погодився із ухвалою суду і звернувся до Апеляційного суду Донецької області з апеляційною скаргою.
В апеляційній скарзі апелянт просить ухвалу суду скасувати, оскільки порушені норми процесуального права, і передати питання на новий розгляд.
В обґрунтування скарги ОСОБА_2 посилався на те, що суд належним чином не повідомив його про час і місце судового засідання та розглянув справу у його відсутність, чим порушив вимоги ст.311 п. З ЦПК України.
В апеляційній інстанції ОСОБА_2 підтримав апеляційну скаргу, просив її задовольнити.
Суд першої інстанції, задовольняючи клопотання, виходив з того, що клопотання про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду відповідає вимогам ст.ст.390, 394 ЦПК України.
Заслухавши суддю-доповідача, ОСОБА_2, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційну скаргу слід відхилити, а ухвалу суду залишити без змін з таких підстав.
Згідно статті 312 п.1 ЦПК України, розглянувши скаргу на ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд відхиляє скаргу і залишає ухвалу без змін, якщо судом першої інстанції постановлено ухвалу з додержанням вимог закону.
Відповідно до вимог статті 390 ЦПК України, рішення іноземного суду визнається та виконується в Україні, якщо його визнання та виконання передбачено міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності за домовленістю ad hoc з іноземною державою, рішення суду якої має виконуватися в Україні.
Розгляд клопотання про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду провадиться в порядку, передбаченому статтею 395 ЦПК України.
Як видно з матеріалів справи, ОСОБА_2 був письмово повідомлений про надходження клопотання і 10 березня 2006 року надав заперечення в письмовій формі.
Матеріали справи містять відомості про своєчасне вручення боржнику повістки про виклик до суду, яку отримав для передачі його батько (а.с.21), що спростовує доводи апелянта про те, що він не був повідомлений про дату і час розгляду справи.
В апеляційній інстанції ОСОБА_2 підтвердив, що його батьки отримували повідомлення про розгляд справи своєчасно і повідомляли його поштою.
Суд визнає, що ОСОБА_2 був повідомлений належним чином, не зважаючи на те, що зареєстрований він у м. Дніпропетровську.
Згідно статті 29 ЦК України, місцем проживання фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому (гуртожиток, готель тощо), у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово.
В апеляційній скарзі (ас. 35, 43), супровідному листі (ас. 41), на поштовому конверті (ас. 45), в заяві від 21.04.2006 року, яка надійшла до місцевого суду 10 травня 2006 року (ас. 63), ОСОБА_2 зазначив адресу: АДРЕСА_1, - тим самим визнаючи своє місце проживання заданою адресою.
Питання про перенесення розгляду клопотання боржником не порушувалося.
Апеляційний суд, враховуючи викладене, приходить до висновку, що порядок розгляду клопотання, встановлений статтею 395 ЦПК України, судом першої інстанції дотриманий; підстави для відмови у задоволенні клопотання, що містить стаття 396 ЦПК, не встановлені.
Апеляційний суд визнає, що суд першої інстанції постановив ухвалу з додержанням вимог закону, тому згідно ст.312 п.1 ЦПК України, відхиляє апеляційну скаргу і залишає ухвалу без змін. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду.
Керуючись ст.ст. 307 ч.2п.1, 312, 313-315 ЦПК України, апеляційний суд
УХВАЛИВ:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.
Ухвалу Красноармійського міськрайонного суду від 20 квітня 2006 року залишити без змін.
Ухвала набирає чинності з моменту проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двох місяців з часу набрання законної сили.
