Провадження № 2-а/426/450/2012

П О С Т А Н О В А

Іменем України

08.02.2012 року м. Нікополь

Нікопольський міськрайонний суд Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді - Багрової А.Г.

секретаря –Дуброва А.В.

за участю

представника прокуратури –Карпенко О.І.

представника відповідача –Любарець С.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Нікополя адміністративну справу за позовом Нікопольського міжрайонного природоохоронного прокурора до Нікопольської міської ради про скасування рішення ,

В С Т А Н О В И В:

Нікопольський міжрайонний природоохоронний прокурор звернувся з позовом до Нікопольської міської ради та просить скасувати рішення Нікопольської міської ради №8-14від 23 лютого 2007 року „Про затвердження технічної документації щодо визначення меж прибережної захисної смуги Каховського водосховища від вул. Менжинського до вул. Войкова” як незаконне.

В обґрунтування позову послався на те, що відповідачем відхилено протест прокурора, а зазначене рішення Нікопольської міської ради порушує встановлений державою порядок виділення земельних ділянок під прибережні захисні смуги. Позивач послався на те, що Нікопольська міська рада в порушення Закону України „Про землеустрій” затвердила технічну документацію замість проекту землеустрою з організації та встановлення меж прибережної захисної смуги і як наслідок ця документація не пройшла погодження в органах Мінекоресурсів та Держводгоспу, оскільки технічна документація із землеустрою таких погоджень не потребує. Крім того позивач в позові послався на те, що Нікопольська міська рада приймаючи вказане рішення вийшла за межі наданих Законом повноважень та на підставі статей Земельного кодексу, що регулюють інші правовідносини.

В судовому зсіданні представник прокуратури позовні вимоги підтримала та просила задовольнити.

Представник відповідача проти позову заперечував, просив відмовити в задоволенні позову, оскільки рішення є законним, а доводи позивача є безпідставними та необґрунтованими.

Заслухавши сторони, дослідивши матеріали справи, суд дійшов до наступного висновку.

В судовому засіданні встановлено, що 23 лютого 2007 року Нікопольська міська рада прийняла рішення №8-14„Про затвердження технічної документації щодо визначення меж прибережної захисної смуги Каховського водосховища від вул. Менжинського до вул. Войкова” (а.с.4).

Статтею 1 Водного кодексу України ( в редакції, що діяла на час прийняття рішення у 2007 році) визначено, що прибережна захисна смуга - частина водоохоронної зони відповідної ширини вздовж річки, моря, навколо водойм, на якій встановлено більш суворий режим господарської діяльності, ніж на решті території водоохоронної зони. Стаття 88 Водного кодексу України ( в редакції, що діяла на час прийняття рішення у 2007 році) передбачає, що з метою охорони поверхневих водних об'єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності вздовж річок, морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм в межах водоохоронних зон виділяються земельні ділянки під прибережні захисні смуги.

Прибережні захисні смуги встановлюються по обидва береги річок та навколо водойм уздовж урізу води (у меженний період) шириною:

для малих річок, струмків і потічків, а також ставків площею менше 3 гектарів - 25 метрів;

для середніх річок, водосховищ на них, водойм, а також ставків площею понад 3 гектари - 50 метрів;

для великих річок, водосховищ на них та озер - 100 метрів.

Якщо крутизна схилів перевищує три градуси, мінімальна ширина прибережної захисної смуги подвоюється.

У межах існуючих населених пунктів прибережна захисна смуга встановлюється з урахуванням конкретних умов, що склалися.

Уздовж морів та навколо морських заток і лиманів виділяється прибережна захисна смуга шириною не менше двох кілометрів від урізу води.

Згідно статті 60 ЗК України ( в редакції, що діяла на час прийняття рішення у 2007 році) передбачено, що вздовж річок, морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм з метою охорони поверхневих водних об'єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності у межах водоохоронних зон виділяються земельні ділянки під прибережні захисні смуги.

Прибережні захисні смуги встановлюються по берегах річок та навколо водойм уздовж урізу води (у меженний період) шириною:

а) для малих річок, струмків і потічків, а також ставків площею менш як 3 гектари - 25 метрів;

б) для середніх річок, водосховищ на них, водойм, а також ставків площею понад 3 гектари - 50 метрів;

в) для великих річок, водосховищ на них та озер - 100 метрів.

При крутизні схилів більше трьох градусів мінімальна ширина прибережної захисної смуги подвоюється.

Розмір та межі прибережної захисної смуги уздовж морів та навколо морських заток і лиманів встановлюються за проектами землеустрою, а в межах населених пунктів - з урахуванням містобудівної документації.

Враховуючи вище викладене, суд вважає, що посилання прокурора на порушення закону міською радою щодо затвердження технічної документації, а не проекту землеустрою з обов’язковим погодженням в органах Мінекоресурсів та Держводгоспу є безпідставними, оскільки діючим на той час законодавством не передбачалось розроблення проекту землеустрою щодо прибережної захисної смуги водосховища в межах населеного пункту, а затвердження технічної документації щодо встановлення меж прибережної захисної смуги не є порушенням природоохоронного законодавства, оскільки така документація, згідно із Законом України „Про землеустрій” є одним із видів документації із землеустрою та виготовляється з метою упорядкування існуючого використання земель в межах територій сільських (селищних, міських) рад з метою реалізації положень Земельного кодексу України, Закону України «Про охорону земель», "Про землеустрій" та інших нормативно-правових актів.

Також слід зазначити, що технічна документація сама по собі не підміняє проект землеустрою, а є одним із різновидів документації із землеустрою про що зазначено в Законі України „Про землеустрій” і згідно із п.5 Постанови КМУ від 08.05.1996 року № 486 може бути основою для майбутнього визначення розміру та меж водоохоронної зони за проектом землеустрою.

До того ж позивачем не зазначено в позові та не надано жодного доказу, які саме права та інтереси держави зазначеним рішенням Нікопольської міської ради порушені і які несприятливі наслідки настали внаслідок його прийняття.

Слід зазначити також, що відповідно до змін в законодавстві, що відбулись у грудні 2010 року, тобто через три роки після прийняття Нікопольською міською радою оспорюваного рішення, в статті 88 Водного кодексу України та статті 60 Земельного кодексу України було регламентовано необхідність встановлення меж прибережних захисних смуг всіх без виключення водних об’єктів за окремими проектами землеустрою, що розробляються в порядку, передбаченому законом. При цьому, закон, який визначає порядок розроблення таких проектів землеустрою, відсутній.

Оскільки порядок розроблення проектів землеустрою щодо встановлення меж прибережних захисних смуг не врегульований, то Міністерством екології та природних ресурсів України у 2011 році було запропоновано проект Закону України "Про внесення змін до Земельного і Водного кодексів України щодо земель водного фонду" про внесення змін до статті 60 Земельного кодексу України та статті 88 Водного кодексу України для запровадження можливості встановлення меж прибережних захисних смуг водних об’єктів без розроблення окремих проектів землеустрою (окрім морів, морських заток та лиманів) , що дасть змогу забезпечити дотримання обмеженого режиму господарської діяльності на відповідних територіях без розроблення окремих проектів землеустрою щодо встановлення меж прибережних захисних смуг. Зокрема, в проекті передбачається, що у межах населених пунктів прибережні захисні смуги водних об’єктів встановлюватимуться за містобудівною документацією. Цей проект Закону вже прийнято в першому читанні та взято за основу Верховною Радою України в листопаді 2011 року.

Стосовно посилання прокурора на те, що рішення Нікопольської міської ради прийнято не на підставі та не в межах повноважень, що передбачені Законом України „Про місцеве самоврядування в Україні”, Земельним кодексом України, то слід зазначене наступне.

Так, опротестоване рішення №8-14від 23 лютого 2007 року „Про затвердження технічної документації щодо визначення меж прибережної захисної смуги Каховського водосховища від вул. Менжинського до вул. Войкова” прийнято у відповідності до ст. 26 Законом України „Про місцеве самоврядування в Україні”, статей 1,88 Водного кодексу України, а також статей 12, 60, 61 Земельного кодексу України.

Згідно статті 26 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні” в п. 34 зазначено, що виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання: вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

Згідно зі статтею 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»міська рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

Статтею 12 ЗК України передбачено, що до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить:

а) розпорядження землями територіальних громад;

б) передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу;

в) надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу;

г) вилучення земельних ділянок із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу;

ґ) викуп земельних ділянок для суспільних потреб відповідних територіальних громад сіл, селищ, міст;

д) організація землеустрою;

е) координація діяльності місцевих органів земельних ресурсів;

є) здійснення контролю за використанням та охороною земель комунальної власності, додержанням земельного та екологічного законодавства;

ж) обмеження, тимчасова заборона (зупинення) використання земель громадянами і юридичними особами у разі порушення ними вимог земельного законодавства;

з) підготовка висновків щодо вилучення (викупу) та надання земельних ділянок відповідно до цього Кодексу;

и) встановлення та зміна меж районів у містах з районним поділом;

і) інформування населення щодо вилучення (викупу), надання земельних ділянок;

ї) внесення пропозицій до районної ради щодо встановлення і зміни меж сіл, селищ, міст;

й) вирішення земельних спорів;

к) вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.

Враховуючи вище зазначене, перевіривши рішення Нікопольської міської ради, підстави, повноваження та спосіб його прийняття, суд дійшов висновку, що рішення Нікопольської міської ради №8-14від 23 лютого 2007 року „Про затвердження технічної документації щодо визначення меж прибережної захисної смуги Каховського водосховища від вул. Менжинського до вул. Войкова” прийнято на законних підставах , в межах повноважень передбачених Законом України „Про місцеве самоврядування в Україні” та Земельним Кодексом України.

Оскільки позивачем не доведено в судовому засіданні, що рішення Нікопольської міської ради №8-14від 23 лютого 2007 року „Про затвердження технічної документації щодо визначення меж прибережної захисної смуги Каховського водосховища від вул. Менжинського до вул. Войкова” прийнято з порушенням природоохоронного законодавства та поза межами наданих законом повноважень, не доведено , які саме права та інтереси держави у сфері природоохоронного законодавства зазначеним рішенням Нікопольської міської ради порушені і які несприятливі наслідки настали внаслідок його прийняття, то суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову.

Керуючись Законом України „Про місцеве самоврядування в Україні”, ст.ст. 12,60 ЗК України, 88 ВК України, ст.. 2,5,8,9,11, 69-71, ч.3 ст. 160, ст. 159, 163, 171 КАС України суд ,

П О С Т А Н О В И В :

В позові Нікопольського міжрайонного природоохоронного прокурора до Нікопольської міської ради про скасування рішення відмовити.

Постанова може були оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з моменту проголошення постанови.

Суддя:

. Г. Багрова