01601, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.01.2012 № 30/149

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Смірнової Л.Г.

суддів: Тищенко О.В.

Чорної Л.В.

при секретарі: Дмитрина Д.О.

За участю представників:

від позивача: ОСОБА_2 - представник за довіреністю б/н від 25.05.2011;

від відповідача 1: ОСОБА_1 – представник за довіреністю №955 від 05.09.2011;

від відповідача 2: не з’явився;

Розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Атіква”

на рішення Господарського суду міста Києва від 15.09.2011

у справі № 30/149 (суддя Ващенко Т.М)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Атіква”

до 1. Публічного акціонерного товариства „Родовід Банк”

2. Товариства з обмеженою відповідальністю „Золотий Мандарин Ойл”

про визнання недійсним договорів іпотеки

Суть спору та апеляційної скарги:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „Атіква” (далі – позивач) до Публічного акціонерного товариства „Родовід Банк” (далі – відповідач 1) та Товариства з обмеженою відповідальністю „Золотий Мандарин Ойл” (далі – відповідач 2) про:

- визнання недійсним Договору іпотеки №22.1/357-3.4-08 від 05.03.2009, укладеного між Публічним акціонерним товариством „Родовід Банк” та Товариством з обмеженою відповідальністю „Атіква”;

- визнання недійсним Договору іпотеки №22.1/357-3.2-08 від 05.03.2009, укладеного між Публічним акціонерним товариством „Родовід Банк” та Товариством з обмеженою відповідальністю „Атіква”.

Позовні вимоги мотивовані тим, що Договори іпотеки №22.1/357-3.4-08 від 05.03.2009 та №22.1/357-3.2-08 від 05.03.2009 у зв’язку з внесенням змін відповідачами до кредитного договору, не містять всіх істотних умов, які передбачені чинним законодавством для договорів даного виду, а саме, в них відсутній строк виконання основного зобов’язання за кредитним договором, в зв’язку з чим зазначені Договори іпотеки підлягають визнанню недійсними.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 15.09.2011 у справі №30/149 у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю „Атіква” відмовлено повністю.

Вищезазначене рішення місцевого господарського суду обґрунтовано тим, що позивачем не доведена наявність законних підстав для задоволення позовних вимог. Зокрема, що що рішенням Господарського суду міста Києва від 29.04.2011 у справі №22/109 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Золотий Мандарин Ойл” до Публічного акціонерного товариства „Родовід Банк” про тлумачення правочину – протоколу домовленостей між Товариством з обмеженою відповідальністю „Золотий Мандарин Ойл” та Публічним акціонерним товариством „Родовід Банк” від 07.04.2010 встановлено преюдиціальний факт того, що за своєю природою вказаний протокол є угодою про наміри, не визнається попереднім договором, не породжує юридичних наслідків. На підставі зазначеного суд першої інстанції дійшов до висновку, що протокол домовленостей між Товариством з обмеженою відповідальністю „Золотий Мандарин Ойл” до Публічного акціонерного товариства „Родовід Банк” від 07.04.2010 не є додатковою угодою, чи угодою про внесення змін до кредитного договору №22.1/357-КЛТ-08 від 23.12.2008, а тому підстави для визнання недійсними оспорюваних договорів іпотеки №22.1/357-3.4-08 та №22.1/357-3.2-08 від 05.03.2009 відсутні

Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням суду, Товариство з обмеженою відповідальністю „Атіква” звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило рішення Господарського суду міста Києва від 15.09.2011 у справі №30/149 скасувати та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що рішення Господарського суду міста Києва прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, з невідповідністю висновків, викладених у рішенні обставинам справи. Скаржник зазначає, що 07.04.2010 відповідачі протоколом домовленостей продовжили строк дії кредитного договору №22.1/357-КЛТ-08 від 23.12.2008 на три роки з дати укладення вказаного кредитного договору, а саме – до 23.12.2011. Також відповідачі без повідомлення Товариства з обмеженою відповідальністю „Атіква” та без внесення змін до оспорюваних договорів іпотеки №22.1/357-3.4-08 та №22.1/357-3.2-08 від 05.03.2009 передбачили встановлення нового графіку погашення простроченої заборгованості за процентами. У зв’язку з невідповідністю строків та порядку виконання основного зобов’язання, визначених у кредитному договорі №22.1/357-КЛТ-08 від 23.12.2008, та цих же істотних умов в договорах іпотеки №22.1/357-3.4-08 та №22.1/357-3.2-08 від 05.03.2009, останні підлягають визнанню недійсними як такі, що за своїм змістом суперечать вимогам статті 18 Закону України «Про іпотеку».

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 03.01.2012 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Атіква” прийнято до провадження, розгляд справи призначено на 18.01.2012.

Розпорядженням Секретаря судової палати з розгляду справ у спорах між господарюючими суб’єктами Київського апеляційного господарського суду від 17.01.2012 №01-22/1/4 було змінено склад судової колегії – головуючий суддя Смірнова Л.Г., судді Тищенко О.В., Чорна Л.В.

В судове засідання 18.01.2012 з’явились представники позивача та відповідача 1.

Представник позивача повністю підтримав, доводи, викладені в апеляційній скарзі, просив рішення Господарського суду міста Києва у даній справі скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог.

У судовому засіданні представник Публічного акціонерного товариства „Родовід Банк” проти доводів апеляційної скарги заперечувала, посилаючись на те, що протокол від 07.04.2010 виражає лише наміри відповідачів щодо вчинення відповідних узгоджених дій, з метою проведення реструктуризації заборгованості позивача, що виникла перед банком при виконанні кредитного договору і за правовою природою є угодою про наміри та не визнається попереднім договором і не породжує юридичних наслідків. Зазначає, що жодний з пунктів протоколу не був виконаний позивачем належним чином, а підставою для продовження строку дії кредитного договору мало стати укладення відповідної додаткової угоди та підписання протоколу кредитного комітету банку.

У судове засідання 18.01.2012 відповідача 2 було належним чином повідомленого про дату, час та місце судового засідання, проте представник останнього не з’явився, причини неявки не повідомив, відзив на апеляційну скаргу не надав.

Стаття 22 ГПК України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Явка в судове засідання представників сторін – це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 77 ГПК України у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Таким чином, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Застосовуючи згідно з частиною 1 статті 4 ГПК України, статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» при розгляді справи частину 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, колегія суддів зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується обов’язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії» («Union Alimentaria Sanders S.A. v. Spain») від 07.07.1989).

Враховуючи, що наявні матеріали справи є достатніми для всебічного, повного і об'єктивного розгляду справи, судова колегія визнала за можливе розглянути апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Атіква” у відсутності представника другого відповідача.

Відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу, також апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі.

Дослідивши доводи апеляційної скарги, наявні матеріали справи, Київський апеляційний господарський суд:

ВСТАНОВИВ:

23.12.2008 між Відкритим акціонерним товариством „Родовід Банк” (правонаступником якого є відповідач-1) (Банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю „Золотий Мандарин Ойл” (Позичальник) укладено Кредитний договір №22.1/357-КЛТ-08 (далі –Кредитний договір), відповідно до умов якого Банк надає Позичальнику кредити, на умовах забезпеченості цільового використання, строковості, повернення та платності наданих грошових коштів, в межах загальної суми 204000000,00 грн. (пункт 2.1).

Відповідно до пункту 1.1. договором встановлюються: мета, порядок та умови видачі (надання) Банком в майбутньому кредитів (траншів) Позичальнику в національній валюті в межах загальної суми 204000000,00 грн. на основі Додаткових угод про видачу (надання) кредиту (траншу) до договору, які є його невід’ємною частиною.

Згідно з пунктом 1.2. Кредитного договору сторонами погоджено, що заборгованість за кредитами, наданими за цим договором, має бути погашена в строки, вказані у відповідних Додаткових угодах, але не пізніше 24.06.2009.

Відповідно до пункту 5.1 договір набуває чинності з дня його підписання і діє до повного виконання Позичальником своїх зобов’язань за цим договором належним виконанням його умов.

Пунктом 5.2 Кредитного договору встановлено, що строком дій даного договору є час, впродовж якого існують зобов’язання сторін, що виникли на основі даного договору.

05.03.2009 між Відкритим акціонерним товариством „Родовід Банк” (Іпотекодержатель) та Товариством з обмеженою відповідальністю „Атіква” (Іпотекодавець) було укладено Договір іпотеки №22.1/357-3.2-08 та Договір іпотеки №22.1/357-3.4-08 (далі –Договори іпотеки), відповідно до умов яких Іпотекодавець для забезпечення виконання зобов’язань Позичальника перед Іпотекодержателем за Кредитним договором щодо сплати процентів, неустойки (штрафу, пені), вчасного та у повному обсязі погашення основної суми боргу за кредитом будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами Кредитного договору, відшкодування збитків та іншої заборгованості за Кредитним договором, передає в іпотеку Іпотекодержателю належні йому на праві власності:

- нерухоме майно – нежитлову будівлю літ. „А-1” - автозаправна станція (АЗС) та кафе, загальною площею 386,7 кв. м та нежитлову будівлю літ. „В-1” - стаціонарна АГЗС, загальною площею 4,2 кв. м, що знаходиться за адресою: м. Харків, пр. Московський, 301-А, та основні засоби у вигляді обладнання;

- земельну ділянку з цільовим призначенням – будівництво АЗС, площею 0,3837 га, кадастровий номер: 4623681900:04:000:0008, що знаходиться за адресою: на території Гамаліївської ради Пустомитівського району Львівської області.

Згідно з пунктом 1.2 Договорів іпотеки Боржник зобов’язаний погасити заборгованість за Кредитним договором в межах загальної суми 204000000,00 грн., відповідно до умов Кредитного договору, але не пізніше 24.06.2009.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, позивач вказує на те, що 07.04.2010 відповідачами згідно протоколу домовленостей було продовжено строк дії Кредитного договору на 3 роки, тобто до 23.12.2011.

07.04.2010 між відповідачем-1 та відповідачем-2 було підписано та скріплено печатками Протокол домовленостей між Публічним акціонерним товариством „Родовід Банк” та Товариством з обмеженою відповідальністю „Золотий Мандарин Ойл” (далі –Протокол домовленостей), відповідно до якого, за результатами проведеної наради щодо умов реструктуризації заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю „Золотий Мандарин Ойл”, досягнуто наступних домовленостей:

- перевести заборгованість за кредитом з рахунку простроченої заборгованості на рахунок строкової заборгованості;

- продовжити строк дії кредитних договорів №22.1/277-КЛТ-08 від 08.07.2008 та №22.1/357-КЛТ-08 від 23.12.2008 на 3 роки, починаючи з дати укладання відповідного договору;

- вирішено забезпечити надання у строк до 01.06.2010 ліквідного забезпечення в сумі, достатній для забезпечення виконання зобов’язань позичальника перед банком (з обов’язковим наданням повного переліку об’єктів);

- встановити графік погашення простроченої заборгованості за процентами (повинен бути наданий позичальником у термін до 15.05.2010);

- почати обслуговування кредитної заборгованості, починаючи з місяця, наступного за місяцем, в якому будуть укладені відповідні договори.

Оцінюючи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному і об’єктивному дослідженні в судових засіданнях з урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи їх взаємний зв’язок, Київський апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції – скасуванню, з наступних підстав.

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина 1 статті 1054 ЦК України).

Таким чином, відсотки є платою за користування кредитом, який видається на певний строк та нерозривно пов'язані зі строком користування кредитом, встановленим в договорі.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 638 ЦК України, ч. 2 ст. 180 ГК України істотними умовами кредитного договору як господарського договору, відповідно до закону, є умови про предмет, ціну, строк його дії, а також усі інші умови, щодо яких за заявою хоча б однією із сторін має бути досягнуто згоди.

В силу приписів ст.ст. 526, 530 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У пункті 1.2 кредитного договору №22.1/357-КЛТ-08 від 23.12.2008 р. сторонами погоджено, що заборгованість за кредитами, наданими за цим договором, має бути погашена в строки, вказані у відповідних Додаткових угодах, але не пізніше 24.06.2009 р.

Відповідачами у пункті 2.7 кредитного договору №22.1/357-КЛТ-08 від 23.12.2008 р. узгоджено, що проценти за користування кредитами, наданими відповідно до додаткових угод, нараховуються банком щомісячно, 25-го числа (за період з 26-го числа місяця, що передує звітному, до 25-го числа звітного місяця включно – «звітний період»), а також у день повного погашення заборгованості за кредитами, але не пізніше дат погашення кредитів, вказаних у відповідних додаткових угодах, та дати вказаної у пункті 1.2 цього договору, виходячи із суми заборгованості на відповідних позичкових рахунках та процентних ставок, що встановлені у відповідних додаткових угодах.

У разі несвоєчасного погашення заборгованості за кредитами у строки, що встановлені у додаткових угодах або у пункті 1.2 кредитного договору, останнє нарахування процентів за користування кредитами здійснюється наступного робочого дня за датою, вказаною у відповідній додатковій угоді або пункті 1.2 кредитного договору (тобто до 24.06.2009), в подальшому проценти за користування кредитами не нараховуються (пп. 2.7.3 кредитного договору).

Таким чином, основне зобов’язання Товариства з обмеженою відповідальністю „Золотий Мандарин Ойл” за кредитним договором №22.1/357-КЛТ-08 від 23.12.2008 передбачало граничний строк нарахування процентів за користування кредитом – не пізніше 24.06.2009, якщо інша дата не була визначена відповідною додатковою угодою до даного кредитного договору.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про іпотеку» іпотека – це вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

За змістом статті 1 Закону України «Про іпотеку» Товариство з обмеженою відповідальністю „Атіква” є майновим поручителем, що на підставі оспорюваних договорів іпотеки №22.1/357-3.4-08 та №22.1/357-3.2-08 від 05.03.2009 забезпечив виконання зобов’язань Товариства з обмеженою відповідальністю „Золотий Мандарин Ойл” перед Публічним акціонерним товариством „Родовід Банк”за кредитним договором від №22.1/357-КЛТ-08 від 23.12.2008.

Іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору (ст. 3 Закону України «Про іпотеку»).

Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про іпотеку» до відомостей про обтяження нерухомого майна іпотекою, які підлягають державній реєстрації, зокрема, відносяться строк повного виконання основного зобов'язання або строк дії іпотечного договору в разі, якщо іпотекою забезпечується задоволення вимог, які можуть виникнути в майбутньому.

У договорі застави визначаються суть, розмір і строк виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, подається опис предмета застави, а також визначаються інші умови, погоджені сторонами договору (ст. 584 ЦК України).

Статтею 18 Закону України «Про іпотеку» (в редакції, що діяла на 05.03.2009 р.) визначено істотні умови договору іпотеки, зокрема, зміст та розмір основного зобов'язання, строк і порядок його виконання та/або посилання на правочин, у якому встановлено основне зобов'язання.

При цьому, у разі відсутності в іпотечному договорі однієї з вказаних у ст. 18 Закону України «Про іпотеку» істотних умов він може бути визнаний недійсним на підставі рішення суду.

Судом першої інстанції не враховано, що право застави не тільки забезпечує виконання узгодженого з заставодавцем (іпотекодавцем) основного зобов'язання, а й визначає можливі способи здійснення іпотекодержателем та іпотекодавцем захисту їх прав та інтересів у основному зобов'язанні, забезпеченому іпотекою.

Так, пунктом 1.2 договору іпотеки №22.1/357-3.2-08 від 05.03.2009 р. встановлено зміст основного зобов’язання за кредитним договором №22.1/357-КЛТ-08 від 23.12.2008 р., що забезпечується іпотекою, строк і порядок його виконання іпотекодавцем.

Зокрема, позивач як іпотекодавець зобов’язався погасити заборгованість відповідача-2 за кредитним договором в межах загальної суми 204 000 000,00 грн. відповідно до умов кредитного договору №22.1/357-КЛТ-08 від 23.12.2008 р., але не пізніше 24.06.2009. Процентна ставка за користування кредитами встановлюється у розмірі 24 відсотків річних і підлягає коригуванню іпотеко держателем відповідно до умов кредитного договору. Сплата нарахованих процентів за користування кредитами протягом дії даного договору іпотеки повинна здійснюватися щомісячно, в період з 26-го числа звітного календарного місяця до останнього робочого дня звітного календарного місяця включно (підпункти 1.2.1, 1.2.2 договору іпотеки №22.1/357-3.2-08 від 05.03.2009).

Також ТОВ «Атіква» та ВАТ «Родовід Банк» визначили у договорі іпотеки №22.1/357-3.4-08 від 05.03.2009 р. наступний зміст та розмір основного зобов’язання ТОВ «Золотий Мандарин Ойл», забезпеченого іпотекою, строк і порядок його надання: позичальник зобов’язаний повернути кредити в розмірі 204 000 000,00 грн. в строки та на рахунки, вказані у відповідних додаткових угодах до даного договору, але не пізніше 24.06.2009 р. Процентна ставка за користування кредитами за кредитним договором становить 24 відсотки річних і підлягає коригуванню іпотекодержателем відповідно до умов цього договору. Позичальник зобов’язаний сплачувати проценти за користування кредитами в період сплати процентів, встановлених кредитним договором та додатковими угодами до кредитного договору (пп. 1.2.1 – 1.2.3 п. 1.2 договору іпотеки №22.1/357-3.4-08 від 05.03.2009 р.).

Отже, на підставі оспорюваних договорів іпотеки №22.1/357-3.2-08 та №22.1/357-3.4-08 від 05.03.2009 р. позивач забезпечував виконання основного зобов’язання ТОВ «Золотий Мандарин Ойл», зокрема, в частині сплати процентів за користування кредитом, що за змістом узгодженого сторонами основного зобов’язання повинні нараховуватись до 24.06.2009 р. включно.

Згідно з пунктом 6 Постанови Правління Національного банку України «Про окремі питання діяльності банків» від 05.02.2009 р. №49, пункту 1 Постанови Правління Національного банку України «Про заходи щодо забезпечення погашення кредитів» від 03.06.2009 р. №328, пунктами 3 та 5 Листа Національного банку України від 22.07.2009 р. №40-511/3967-13881 реструктуризація заборгованості за кредитними договорами передбачала зміну їх істотних умов, зокрема, зміну розміру та строків виконання основного зобов’язання, періодичності платежів, строків дії кредитних договорів.

З протоколу домовленостей між ТОВ «Золотий Мандарин Ойл» та АТ «Родовід Банк» від 07.04.2010 р. щодо умов реструктуризації заборгованості ТОВ «Золотий Мандарин Ойл» вбачається, що сторони кредитного договору №22.1/357-КЛТ-08 від 23.12.2008 р. дійшли згоди продовжити строк дії кредитних договорів №22.1/357-КЛТ-08 від 23.12.2008 р. та №22.1/277-КЛТ-08 від 08.07.2008 р. на 3 роки, починаючи з дати укладення відповідного договору.

У зв’язку з цим заборгованість за кредитом, що виникла згідно з кредитним договором №22.1/357-КЛТ-08 від 23.12.2008, зазначеним протоколом від 07.04.2010 була переведена відповідачами з рахунку простроченої на рахунок строкової, що покладало у такому випадку на боржника – ТОВ «Золотий Мандарин Ойл» обов’язок сплачувати її як поточне погашення основної суми кредиту, а також сплачувати проценти за новий період користування кредитом (з 24.06.2009 р. по 23.12.2011 р.).

Згідно з частиною першою статті 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору. Частиною сьомою статті 180 ГК України передбачено, що строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов'язання сторін, що виникли на основі цього договору.

Таким чином, судова колегія дійшла до висновку, що відповідачами без згоди позивача як майнового поручителя було змінено строк дії кредитного договору №22.1/357-КЛТ-08 від 23.12.2008 та строк виконання основного зобов’язання, забезпеченого іпотекою, а саме – до 23.12.2011. При цьому, реструктуризація заборгованості за кредитним договором №22.1/357-КЛТ-08 від 23.12.2008 шляхом переведення заборгованості з рахунку простроченої на рахунок строкової зумовлює прийняття на себе ТОВ «Золотий Мандарин Ойл» зобов’язань по подальшій сплаті відсотків за користування кредитом понад угоджений з ТОВ «Атіква» граничний термін – 24.06.2009.

Згідно приписів ст. 19 Закону України «Про іпотеку» будь-яке збільшення основного зобов’язання або процентів за основним зобов’язанням, крім випадків, коли таке збільшення прямо передбачене іпотечним договором, може бути здійснене після державної реєстрації відповідних відомостей про зміну умов обтяження нерухомого майна іпотекою.

Судом встановлено, що сторонами не вносилось змін до державного реєстру обтяжень нерухомого майна щодо продовження строку виконання основного зобов’язання до 23.12.2011 р.

Враховуючи зазначене, колегія суддів приходить до висновку, що сторонами оспорюваних іпотечних договорів не лише не узгоджено їх істотну умову – строк виконання основного зобов’язання, але й протоколом домовленостей між ТОВ «Золотий Мандарин Ойл» та АТ «Родовід Банк» від 07.04.2010 р. відповідачами змінено (збільшено) обсяг відповідальності позивача як іпотекодавця без погодження з ТОВ «Атіква», що є неправомірним (постанова Верховного Суду України від 24.10.2011 р. у справі №3-107гс11, постанови Вищого господарського суду України від 01.11.2011 р. у справі №4/271-6/83, від 30.03.2011 р. у справі №21/218-10, від 29.11.2011 р. у справі №64/128).

Відповідно до ч. 2 ст. 35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Всупереч положенням зазначеної статті суд першої інстанції при прийнятті рішення від 15.09.2011 р. у справі №30/149 помилково надав преюдиціального значення оціночним судженням, зробленим Господарським судом міста Києва у рішенні від 29.04.2011 р. по справі №22/109, ототожнивши факти з їх юридичною оцінкою (тлумаченням) правочину – протоколу домовленостей між ТОВ «Золотий Мандарин Ойл» до ПАТ «Родовід Банк» від 07.04.2010 р.

Крім того, суд першої інстанції в порушення приписів ч. 2 ст. 35 ГПК України не врахував ту обставину, що ТОВ «Атіква» не було стороною та учасником провадження у справі №22/109 Господарського суду міста Києва, а тому склад сторін у даних справах є нетотожним (З аналогічної позиції виходив Верховний Суд України у постановах від 07.04.2009 р. по справі №8/255-08, від 17.07.2007 р. по справі №2-2/3508-2006, від 05.10.2004 р. по справі №6/408, від 16.12.2003 р. по справі № 112/16-2002).

Відтак, факт виникнення прав та обов’язків у відповідачів згідно з укладеним протоколом домовленостей між ТОВ «Золотий Мандарин Ойл» до ПАТ «Родовід Банк» від 07.04.2010 р. підлягав з’ясуванню та оцінці на загальних підставах.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦК України).

Всупереч ст. 628 ЦК України та приписам ст. 43 ГПК України суд першої інстанції не дав оцінки самому змісту протоколу домовленостей між ТОВ «Золотий Мандарин Ойл» та ПАТ «Родовід Банк» від 07.04.2010 р., обмежившись посиланням на висновки Господарського суду міста Києва у рішенні від 29.04.2011 р. по справі №22/109 та на назву самого документу.

Як встановлено колегією суддів, умови протоколу домовленостей від 07.04.2010 р. були спрямовані на реальну зміну строку дії кредитного договору №22.1/357-КЛТ-08 від 23.12.2008 та строку виконання основного зобов’язання, забезпеченого іпотекою.

При цьому, відсутність додаткової угоди щодо нового графіку погашення простроченої заборгованості за процентами не є підставою вважати протокол домовленостей від 07.04.2010 р. угодою про наміри, оскільки періодичність сплати процентів врегульована у пункті 2.7 кредитного договору №22.1/357-КЛТ-08 від 23.12.2008 р.

Також судом першої інстанції не враховано, що відповідно до ч. 4 ст. 6 Закону України «Про іпотеку» якщо будівля (споруда), що передається в іпотеку, розташована на земельній ділянці, яка належить іпотекодавцю на праві власності, така будівля (споруда) підлягає передачі в іпотеку разом із земельною ділянкою, на якій вона розташована. Якщо ця земельна ділянка належить іншій особі та була передана іпотекодавцю в оренду (користування), після звернення стягнення на будівлі (споруди) їх новий власник набуває права і обов'язки, які мав іпотекодавець за правочином, яким встановлено умови оренди цієї земельної ділянки (користування нею).

Пунктом 1.1 іпотечного договору №22.1/357-3.2-08 від 05.03.2009 передбачено, що предмет іпотеки розташований на земельній ділянці, документи щодо якої знаходились на стадії оформлення відповідно рішення, виданого Харківською міською радою від 03.10.2007 №197/07.

Сторонами не надано доказів належності на момент укладення іпотечного договору №22.1/357-3.2-08 від 05.03.2009 р. ТОВ «Атіква» на відповідному правовому титулі земельної ділянки, на якій розташовані об’єкти іпотеки, що свідчить про невідповідність вказаного договору приписам ч. 4 ст. 6 Закону України «Про іпотеку».

Згідно з ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Враховуючи зазначене, колегія суддів приходить до висновку, що у оспорюваних договорах іпотеки №22.1/357-3.4-08 від 05.03.2009 та №22.1/357-3.2-08 від 05.03.2009 не визначено таких істотних умов як строк та порядок виконання основного зобов’язання, що суперечить статті 18 Закону України «Про іпотеку».

Відповідно до положень «Тимчасового порядку державної реєстрації іпотек», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 31 березня 2004 N 410 після виконання зобов'язання, забезпеченого іпотекою, іпотекодержатель зобов'язаний протягом десяти днів надіслати реєстратору письмове повідомлення про виключення запису з Реєстру з обов'язковим зазначенням порядкового номера запису (пункт 25).

Пунктом 2 вищезазначеного порядку закріплено, що реєстратори – це державні нотаріальні контори, приватні нотаріуси, які згідно з договорами, укладеними з адміністратором Реєстру, здійснюють державну реєстрацію іпотек, відомостей про обтяження чи зміну умов обтяження нерухомого майна іпотекою, відступлення прав за іпотечним договором, передачу, анулювання, видачу дубліката заставної та видачу нової заставної на підставі повідомлення іпотекодержателя або уповноваженої ним особи чи рішення суду, приймають запити, видають завірені витяги з Реєстру та виконують інші функції, передбачені цим Порядком.

Запис про обтяження майна іпотекою може бути виключений на підставі рішення суду з обов'язковим зазначенням порядкового номера запису.

Реєстратор вносить до Реєстру відомості про виключення запису в день надходження повідомлення чи рішення суду.

У разі виключення запису до Реєстру вносяться:

1) дата і номер повідомлення, що надійшло від іпотекодержателя, чи рішення суду, яке є підставою для виключення запису;

2) дата виключення;

3) відомості про реєстратора.

Суд першої інстанції наведеного не врахував, дійшовши помилкового висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог у даній справі.

Таким чином, оскаржуване судове рішення прийнято судом першої інстанції за неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, висновки, викладені у рішенні місцевого господарського суду не відповідають обставинам справи, при цьому судом було неправильно застосовано норми матеріального права. Зазначене, на думку колегії суддів, відповідно до ст.104 ГПК України є підставою для скасування рішення Господарського суду міста Києва від 15.09.2011 у справі №30/149 та прийняття нового рішення про задоволення позовних вимог до відповідача 1. У зв’язку з цим апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Судові витрати розподіляються згідно зі статтею 49 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 102, 103, 104, 105, Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд –

ПОСТАНОВИВ :

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Атіква» задовольнити.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 15.09.2011 у справі №30/149 скасувати повністю.

3. Прийняти нове рішення, яким позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „Атіква” до Публічного акціонерного товариства „Родовід Банк” задовольнити.

4. Визнати недійсним договір іпотеки №22.1/357-3.2-08 від 05.03.2009, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Атіква» та Відкритим акціонерним товариством «Родовід Банк».

5. Визнати недійсним договір іпотеки №22.1/357-3.4-08 від 05.03.2009, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Атіква» та Відкритим акціонерним товариством «Родовід Банк».

6. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Родовід Банк» (04136, м. Київ, вул.. Північно-Сирецька, 1-3, код ЄДРПОУ 14349442) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Атіква» (14000, Чернігівська область, м. Чернігів, пр. Перемоги, 95, код ЄДРПОУ 32736727) 170,00 грн. (сто сімдесят) витрат по сплаті державного мита, 236,00 грн. (двісті тридцять шість) витрат на інформаційно технічне забезпечення судового процесу, 42,50 грн. (сорок дві п’ятдесят) витрат по сплаті державного мита за подання апеляційної скарги за подання апеляційної скарги.

7. Доручити Господарському суду міста Києва видати накази.

8. Матеріали справи № 30/149 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий суддя Смірнова Л.Г.

Судді Тищенко О.В.

Чорна Л.В.