-
скопійовано
-
-
-
-
-
скопійовано
-
-
ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 грудня 2011 року Справа № 18/1262/11
Колегія суддів у складі: головуючий суддя О.А. Істоміна, суддя Л.М. Бабакова, суддя С.В. Барбашова,
при секретарі Гурдісовій Н.В.
за участю представників сторін:
позивача ОСОБА_1 дов. № 2576 від 24.03.2010р.
відповідача ОСОБА_2. дов. № 01-19/2010 від 28.09.2011р.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх. №4758П/3) на рішення господарського суду Полтавської області від 11.10.11 р. у справі № 18/1262/11
за позовом Carbon Products International (Management) Limited/Карбон Продактс Інтернешнл(Менеджмент) Лімітед, Остров Мен
до ВАТ "Кременчуцький завод технічного вуглецю", м. Кременчук
про стягнення 577 928,47 грн.
ВСТАНОВИЛА:
Рішенням господарського суду Полтавської області від 11.10.2011 р. (головуючий суддя Киричук О.А., суддя Безрук Т.М., суддя Кульбако М.М.) позов задоволено. Стягнуто з відповідача на користь позивача інфляційні витрати в сумі 549276,92 грн., 3% річних в сумі 184472,95 грн., 7337,50 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Відмовлено в задоволенні заяви ВАТ "Кременчуцький завод технічного вуглецю" про відстрочку виконання судового рішення.
Відповідач, ВАТ "Кременчуцький завод технічного вуглецю", з рішенням суду першої інстанції не погодився, подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення господарського суду Полтавської області від 11.10.2011 р. по справі № 18/1262/11 скасувати, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм чинного законодавства.
В обґрунтування своєї апеляційної скарги апелянт посилається на те, що судом першої інстанції в оскарженому рішенні безпідставно задоволено вимогу про стягнення 3% річних та інфляційних, за відсутності грошового зобовязання у ВАТ "Кременчуцький завод технічного вуглецю". Ч. 2 ст. 625 ЦК України не може бути застосовано до відносин сторін у даній справі.
Позивач, Carbon Products International (Management) Limited/Карбон Продактс Інтернешнл(Менеджмент) Лімітед, у відзиві на апеляційну скаргу просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Вважає, що доводи, викладені в апеляційній скарзі, є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, а рішення суду першої інстанції законним та таким, що прийняте у відповідності з нормами чинного законодавства.
Позивач зазначив, що момент виникнення у відповідача обовязку сплатити (момент прострочення грошового зобовязання) визначений ним правомірно, із застосуванням ст. 530 ЦК України, що підтверджено рішенням господарського суду, яке набрало законної сили. Інших аргументів по суті, окрім вказаних вище, апеляційна скарга не містить, а отже, на думку позивача, відповідач зобовязаний сплатити інфляцію та 3% річних за прострочення виконання грошового зобовязання відповідно до ст. 625 ЦК України.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши доводи апеляційної скарги, вислухавши доводи представників сторін, перевіривши правильність застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, рішенням господарського суду Донецької області від 05.05.2010. у справі № 20/76 позов Carbon Products International (Management) Limited/Карбон Продактс Інтернешнл(Менеджмент) Лімітед було задоволено та стягнуто з ВАТ "Кременчуцький завод технічного вуглецю" 4600000,00 грн. суми загальної номінальної вартості за 46 облігаціями та 714694,00 грн. суми доходу за облігаціями.
В ході розгляду справи 20/76 було встановлено, що 03 червня 2004 року між ВАТ "ХІМЕКС" (поручитель) та ВАТ "Кременчуцький завод технічного вуглецю" (емітент) було укладено договір поруки, відповідно до умов якого ВАТ "ХІМЕКС" поручився перед власниками облігацій за виконання емітентом своїх зобовязань за облігаціями щодо відшкодування власникам номінальної вартості облігацій в передбачений строк та щодо виплати визначеного облігацією фіксованого процента.
Договір поруки частково забезпечує виконання зобовязань емітентом за облігаціями, які емітовані відповідно до рішення про випуск облігацій (протокол спільного засідання спостережної ради та дирекції емітента від 03.06.04 р. № 1).
Відповідно до умов договору поруки емітент та поручитель відповідають перед власниками облігацій як солідарні боржники.
ВАТ "Кременчуцький завод технічного вуглецю" на підставі рішення про випуск облігацій (протокол № 1 від 03.06.2004р.) випустив облігації загальною номінальною вартістю 15000000,00 грн. Дані про випуск облігацій містить газета "Дивиденды" № 21(26) від 17 липня 2004 року.
Умови розміщення облігацій ВАТ "Кременчуцький завод технічного вуглецю" продовжують діяти, облігації до цього часу перебувають в обігу, позивачу до моменту виплати повної вартості облігацій нараховувався дохід у порядку передбаченому умовами розміщення облігацій.
01.09.2004р. між ВАТ "Кременчуцький завод технічного вуглецю" (емітент) та Carbon Products International (Management) Limited/ Карбон Продактс Інтернешнл (Менеджмент) Лімітед, Острів Мен (покупець) був укладений договір № 4 купівлі-продажу облігацій першого випуску, відповідно до якого позивач придбав 46 облігацій серії А (номінальна вартість однієї облігації складає 100000 грн., загальна номінальна вартість складає 4600000,00 грн.), що встановлено рішенням господарського суду Донецької області.
Відповідно до п. 2.10 даного договору право власності на кожну з облігацій переходить до покупця тільки після повної оплати її вартості, з моменту підписання акту приймання-передачі облігацій (дата продажу облігацій).
Покупець повністю оплатив на користь емітента повну вартість облігацій (ціну договору) в сумі 4600000,00грн., що підтверджується актом від 19.11.04р. приймання-передачі сертифікатів облігацій к договору від 01.09.04р. № 4.
Датою закінчення продажу облігацій є 27 липня 2007 року, термін обігу облігацій з 27 липня 2004 року до 27 липня 2014 року. Дата початку погашення облігацій 28 липня 2014 року, дата закінчення погашення облігацій 27 березня 2015 року.
Постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 19.11.09 р. по справі № 16/43 розірвано договір поруки 03.06.04 р., укладений між ВАТ "ХІМЕКС" та ВАТ "Кременчуцький завод технічного вуглецю".
У звязку з чим, 11.01.10р. позивачем на адресу відповідача була направлена вимога № 01/125 від 11.01.10р. про достроковий викуп облігацій та виплату доходу за облігаціями.
Приймаючи рішення по справі № 18/1262/11 господарський суд Полтавської області виходив з того, що правомірність вимоги про дострокове повернення коштів відповідно до статті 1052 ЦК України підтверджена рішенням господарського суду Донецької області від 05.05.2010р. у справі № 20/76. Також, суд першої інстанції послався на преюдицію і зазначив, що у відповідача згідно вказаного рішення господарського суду Донецької області виникло грошове зобовязання.
Однак, даний висновок є неправомірним, оскільки відповідно до частини 2 статті 35 ГПК України преюдиціальне значення мають саме факти встановлені рішенням господарського суду зі справи, а не норми права на які суд в них посилався. Водночас, господарські суди у вирішенні спорів повинні застосовувати норми права, якими регулюються спірні правовідносини у конкретних справах , та на підставі цих норм вирішувати спори.
Суд першої інстанції дійшовши висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних втрат, в порушення ч. 1 ст. 43 ГПК України, взагалі не надав правової оцінки умовам випуску облігацій, в яких, відповідно до наведених норм, встановлюються зобов'язання емітента, що враховуючи суть спору, свідчить про не зясування судом всіх обставин, які мають суттєве значення для правильного вирішення господарського спору.
До того ж, статтею 1052 ЦК України, яку суд застосував під час винесення оскаржуваного рішення, передбачено, що у разі невиконання позичальником обов'язків, встановлених договором позики, щодо забезпечення повернення позики, а також у разі втрати забезпечення виконання зобов'язання або погіршення його умов за обставин, за які позикодавець не несе відповідальності, позикодавець має право вимагати від позичальника дострокового повернення позики.
Водночас, відповідно до ст. 163 ГК України, цінним папером є документ встановленої форми з відповідними реквізитами, що посвідчує грошове або інше майнове право і визначає відносини між субєктом господарювання, який його випустив (видав), і власником та передбачає виконання зобовязань згідно з умовами його випуску, а також можливість передачі прав, що випливають з цього документа, іншим особам.
Законом України “Про Національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні”, Положення про порядок випуску облігацій підприємств, затвердженим рішенням Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 17.07.2003 № 332 (у редакції рішення Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 26.10.2006 № 1178), зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 13.08.2003 за № 706/8027 передбачено, що розміщення, обіг та емісія встановлюються проспектом емісії цінних паперів.
Згідно зі ст. 1 Закону України “Про цінні папери та фондовий ринок” проспект емісії цінних паперів це документ, який містить інформацію про відкрите (публічне) розміщення цінних паперів.
Відповідно до статті 2 Закону України "Про цінні папери і фондову біржу" (чинною на момент придбання облігацій) емітент цінних паперів (далі - емітент) - держава в особі уповноваженого органу, юридична особа і у випадках, передбачених законодавством, фізична особа. Емітент від свого імені випускає цінні папери і зобов'язується виконувати обов'язки, що випливають з умов їх випуску.
Статтею 10 Закону України "Про цінні папери і фондову біржу" (чинною на момент придбання облігацій) передбачено, що облігація - цінний папір, що засвідчує внесення її власником грошових коштів і підтверджує зобов'язання відшкодувати йому номінальну вартість цього цінного паперу в передбачений в ньому строк з виплатою фіксованого процента (якщо інше не передбачено умовами випуску).
Згідно з статтею 22 Закону України "Про цінні папери і фондову біржу" (чинною на момент придбання облігацій) порядок реєстрації випуску облігацій підприємств і акцій, а також інформації про їх випуск визначається Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку.
Положенням про порядок випуску облігацій підприємств, затвердженим рішенням Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 13.07.2003 № 322 (в редакції, яка діяла на момент придбання облігацій) емітент облігацій підприємств - підприємства усіх передбачених законом форм власності, об'єднання підприємств, створені відповідно до чинного законодавства, акціонерні та інші товариства, що від свого імені випускають облігації і зобов'язуються виконувати обов'язки, що випливають з умов емісії цих облігацій; оголошення про випуск облігацій обов'язково має містити відомості про: найменування емітента, орган, який прийняв рішення про випуск облігацій, дату і номер протоколу рішення про випуск, характеристику облігацій, що випускаються (іменні, на пред'явника, процентні, безпроцентні, що вільно обертаються, з обмеженим колом обігу, звичайні, з додатковим забезпеченням), розмір доходу за облігаціями, строки та порядок продажу облігацій, строки погашення та строки виплати процентного доходу, можливість подання облігацій для дострокового погашення (викупу), можливість обміну облігацій на акції.
Відповідно до ч. 1 ст. 8 ЦК України, якщо цивільні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону).
У ст. 8 ЦК України, наведено випадки регулювання цивільних відносин шляхом застосування аналогії закону та аналогії права, без визначення суб'єктів застосування аналогії. При цьому, аналогія закону застосовується відносно не врегульованих законодавцем цивільних відносин.
Ст. 11 ЦК України передбачено, що цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. Мова йде про врегульовані актами цивільного законодавства відносини.
Аналогія Закону є способом прийняття юридично значущого рішення з метою подолання прогалин у законодавстві та може застосовуватись виключно компетентними державними органами та уповноваженими на це державою органами громадських об'єднань. Саме з моменту застосування аналогії закону компетентним органом у особи можуть виникнути відповідні обов'язки.
Своїм рішенням господарський суд Донецької області від 5 травня 2011 року у справі № 20/76 стягнув вартість облігацій, проте у ВАТ "Кременчуцький завод технічного вуглецю" не виникло грошове зобов'язання, а виник обов'язок виконати рішення суду. Причому, обов'язок виплатити вартість облігацій виник в силу застосування аналогії закону до правовідносин сторін. Застосування аналогії закону з покладенням на відповідача обов'язку виплатити вартість облігацій не спричиняє виникнення нового грошового зобов'язання, оскільки це не передбачено жодним актом цивільного законодавства, і не змінює грошові зобов'язання, що виникли у ВАТ "Кременчуцький завод технічного вуглецю", як емітента, виходячи з умов емісії облігацій.
Згідно з ч. 3 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 24.11.2011р. № 01-06/1642/2011 у разі, якщо спірні правовідносини сторін врегульовано вексельним законодавством, яким не передбачено стягнення інфляційних витрат та 3% річних у разі прострочення виконання вексельного зобовязання за рішенням суду, відсутні підстави для застосування до таких правовідносин частини другої статті 625 ЦК України.
На підставі викладеного, нарахування 3% річних та інфляційних витрат, як відповідальності за несвоєчасне виконання ВАТ "Кременчуцький завод технічного вуглецю" обов'язку, що виник з рішення суду, є неправомірним.
Таким чином, суд першої інстанції необґрунтовано задовольнив вимогу позивача про стягнення 3% річних та інфляційних.
Враховуючи викладене, рішення господарського суду Полтавської області від 11.10.2011р. по справі № 18/1262/11 підлягає скасуванню, а апеляційна скарга - задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 99, 101, 102, п. 2 ст. 103, п. 4 ч. 1 ст. 104, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія,
ПОСТАНОВИЛА:
Апеляційну скаргу задовольнити.
Рішення господарського суду Полтавської області від 11.10.2011р. у справі № 18/1262/11 скасувати та прийняти нове рішення.
В позові відмовити.
Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів до касаційної інстанції Вищого господарського суду України.
Головуючий суддя О.А. Істоміна
суддя Л.М. Бабакова
суддя С.В. Барбашова
Повний текст постанови підписаний 14.12.2011р.
скопійовано
-
скопійовано
-
