Справа № 2-273/11
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
08 листопада 2011 року Диканський районний суд Полтавської області в складі:
головуючого - судді Щабельської І. В
при секретарі Іванченко В. А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Диканька цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування працівником шкоди, завданої при виконанні трудових обов'язків, -
В С Т А Н О В И В :
02 березня 2011 року між позивачем та відповідачем у визначеному законом порядку був укладений трудовий договір, згідно якого позивач як приватний підприємець - фізична особа найняв відповідача на роботу продавцем непродовольчих товарів з обов'язком нести повну відповідальність за отримані під звіт товарно-матеріальні цінності. Вказуючи на те, що відповідач з 25 квітня 2011 року перестала з'являтися на робоче місце, по результатах проведеної 27 квітня 2011 року інвентаризації залишків товарно-матеріальних цінностеі (насіння) /далі - ТМЦ/було виявлено нестачу товару на загальну суму 8600 грн. з врахуванням виплаченої заробітної плати та витрат на оренду торгівельного місця, позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про відшкодування працівником шкоди, завданої при виконанні ним трудових обов'язків.
В судовому засіданні позивач позов підтримав та пояснив, що 02 березня 2011 року він уклав із відповідачем строковий трудовий договір до 02.04.2011 року про прийняття її на роботу продавцем непродовольчих товарів. Згідно укладеного договору відповідач проводила реалізацію насіння овочів та квітів на ринку "Київський" у м. Полтаві, де він орендував торгівельне місце. Товарно-матеріальні цінності відповідач одержувала від нього на підставі накладних, що підтверджується її відповаідними підписами, а виручку від реалізації товарів здавала йому особисто по мірі приїзду його у м. Полтаву. Так як після 02.04.2011 року жодна із сторін не заявила про припинення трудового договору, він вважався укладеним на невизначений строк і відповідач продовжила працювати до 24 квітня 2011 року. ТМЦ вона одержувала під звіт і в неробочий час залишала їх на торгівельному місці, накриваючи це місце разом з товаром тканиною. Всього за вказаний період вона одержала товару на загальну суму 15 972 грн. 25 коп., виручки здала на загальну суму 1789 грн. згідно прибуткових касових ордерів, 2080 грн. 65 коп. сплатила за оренду приміщення, світло та одержала в рахунок заробітної плати. З 25 квітня 2011 року відповідач перестала з'являтися на роботу, тому 27 квітня 2011 року була проведена інвентаризації залишків ТМЦ, які знаходились на торговому місці, і виявлено наявність насіння (товару) на загальну суму 3502, 56 грн., нестача, з врахуванням вказаних вище витрат та зданої виручки склала 8600 грн. Після звернення його в міліцію відповідач вказала, що неповернуті нею кошти від реалізації насіння склали 3500 грн., причини нестачі товару її не відомі. Однак до даного часу жодної копійки відповідач йому не повернула. Тому позивач просив задоволити його позовні вимоги та стягти з відповідача ОСОБА_2 8500, 00 грн. в рахунок відшкодування заподіяної шкоди, вказавши, що у березні 2011 року відповідач заявляла, що вона виявила крадіжку товару на суму приблизно 100 грн., про яку він не повідомив правоохоронні органи, тому на вказану суму зменшив позовні вимоги., а такуож просив стягти з відповідача на його користь понесені ним судові витрати .
Відповідач в судове засідання повторно не з'явилася, хоча належним чином була повідомлена про час та дату розгляду справи, що підтверджується відповідними поштовими розписками. З наявних у справі письмових заперечень вбачається, що відповідач позовні вимоги не визнала, вказавши, що дійсно працювала у позивача з 02 березня 2011 року по 02 квітня 2011 року, як це було передбачено трудовим договором, а нестача товару була виявлена лише 27 квітня 2011 року. При цьому позивач фактично виплатив відповідачу заробітну плату на суму близько 1200 грн. Інвентаризація товару була проведена позивачем у відсутність відповідача, так як на час її приїзду у м. Полтаву позивач уже вивіз з торгівельного місця ТМЦ. Також в поясненні було вказано про виявлення факту крадіжки ТМЦ, про що позивач був повідомлений відповідачем, однак ніяких дій для повідомлення правоохоронних органів здійснено не було.
Вислухавши пояснення позивача, вивчивши матеріали справи та дослідивши наявні докази у сукупності, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що 02 березня 2011 року між приватним підприємцем - фізичною особою - ОСОБА_1 та відповідачем ОСОБА_2 був укладений трудовий договір на період з 02 березня 2011 року по 02 квітня 2011 року, згідно з яким остання зобов'язувалася виконувати обов'язки продавця непродовольчих товарів та взяла на себе повну відповідальність за товар. За період роботи ОСОБА_2 були отримані у позивача під звіт по накладних ТМЦ для продажу: згідно накладної № 1 від 02 березня 2011 року на суму 4373, 75 грн., накладної № 2 від 02 березня 2011 року - на суму 5650 грн., накладної № 3 від 02 березня 2011 року - 552,50 грн., накладної № 4 від 06 березня 2011 року - 364,00 грн., накладної № 6 від 18 березня 2011 року - 1041,00 грн., накладної № 7 від 23 березня 2011 року - 2120,00 грн., накладної № 8 від 24 березня 2011 року - 1616, 00 грн., а всього на загальну суму 15 717,25 грн. /а.с. 10-13/. Документи, які б підтверджували одержання товару по накладній № 9 від 31.03.2011 року на суму 255 грн., як вказано у змісті позову, у матеріалах справи відсутні і позивачем не подані. Відповідачем за період роботи із виручки від реалізації насіння витрачено з дозволу позивача 06 березня 2011 року 600,00 грн за оренду торгового приміщення, 08 квітня 2011 року - 640,00 грн. за оренду торгового приміщення та 182,00 грн. за оплату комунальних послуг, 20 квітня 2011 року - 200,00 грн. за оренду торгового приміщення, всього було витрачено з дозволу позивача коштів на загальну суму 1330, 54 грн. ОСОБА_3 письмового пояснення позивача, наявного у відмовному матеріалі за його скаргою на дії відповідача до Київського РВ ПМУ УМВС України в Полтавській області, та із пояснень у суді вбачається, що на заробітну плату відповідачу у березні 2011 року фактично було виплачено 850 грн. із виручки, а не 226,78 грн., як вказано у платіжній відомості. У квітні 2011 року на заробіту плату із виручки було виплачено 231,36 грн. Позивач також підтвердив факт крадіжки ТМЦ невідомими особами із торгівельного місця на суму 100 грн., для розслідування якого він не прийняв жодних мір, вказавши у судовому засіданні, що не наполягає на стягненні вказаної суми із відповідача. Таким чином загальна сума витрат складає 2507,32 грн. Згідно акту інвернтаризації залишків ТМЦ від 27 квітня 2011 року їх вартість склала 3502 грн. 65 коп. З викладеного вбачається, що сума недостачі фактично складає : 15 717, 25 - 2507, 32 /витрати/ - 1789 /одержана позивачем виручка від відповідача/ - 3502,65 /сума вартості залишку товару/ = 7918, 28 грн..
27 квітня 2011 року позивач ОСОБА_1 звернувся до Київського РВ ПМУ в Полтавській області із заявою про проведення перевірки по факту нестачі товару та неповернення грошей за реалізоване насіння відповідачем, 03 травня 2011 року була прийнята постанова про відмову в порушенні кримінальної справи стосовно ОСОБА_2 Відповідач під час проведення даної перевірки працівниками мілції визнала, що вона винна позивачу 3502,56 грн. як виручку від реалізованої продукції і зобов'язувалася їх повернути 29.04.2011 року, проте до цього часу борг не повернула.
Згідно зі ст. 130 ч. 1 КЗпП України працівники несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації внаслідок порушення покладених на них трудових обов'язків.
Ст. 131 КЗпП України вказує, що власник або уповноважений орган зобов'язаний створити працівникам умови, необхідні для нормальної роботи і забезпечення повного збереження дорученого їм майна. Працівники зобов'язані бережливо ставитися до майна підприємства, установи, організації і вжити заходів до запобігання шкоді.
Відповідно до п. 1 та п. 2 ч. 1 ст. 134 КЗпП України працівники несуть матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з їх вини підприємству, установі, організації, у випадку, коли між працівнкиом і підприємством, установою, організацією відповідно до ст. 135-1 цього Кодексу укладено письмовий договір про взяття на себе працівником повної матеріальної відповідальності за незабезпечення цілості майна та інших цінностей, переданих йому для зберігання або для інших цілей, а також коли майно та інші цінності були одержані працівником під звіт за разовою довіреністю або за іншими разовими документами. Факт одержання відповідачем від позивача ТМЦ підтверджується відповідними накладними із підписом відповідача.
Тому суд приходить до висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню вартість нестачі ТМЦ на загальну суму 7918, 28 грн.
При цьому суд не приймає до уваги твердження відповідача про те, що строк дії трудового договору був припинений після 02.04.2011 року, виходячи з наступного. Відповідно до ст. 23 ч. 1 п. 2 КЗпП України трудовий договір може бути укладеним на визначений строк, встановлений за погодженням сторін. Згідно ст. 24-1 КЗпП України у разі укладення трудового договору між працівником і фізичною особою фізична особа або за нотаріальним дорученням уповноважена нею особа повинна у тижневий строк з моменту фактичного допуску працівника до роботи зареєструвати укладений у письмовій формі трудовий договір у державній службі зайнятості за місцем свого проживання у порядку, визначеному Міністерством праці та соціальної політики України. Вказані вимоги законодавства стронами були дотримані і договір був укладений на строк з 02.03.2011 року по 02.04.2011 року. Однак, відповідно до норм ч. 1 ст. 39-1 КЗпП України якщо після закінчення строку трудового договору /п. 2 і 3 ст. 23/ трудові відносини фактично тривають і жодна із сторін не вимагає їх припинення, дія цього договору вважається продовженою на невизначений строк. З поданих суду документів та пояснень вбачається, що після 02.04.2011 року жодна із сторін не вимагала припинення трудових відносин, вони фактично тривали до 24.04.2011 року, що підтверджується як прибутковим касовим ордером про здачу відповідачем позивачу готівки від реалізації насіння від 06.04.2011 року /а.с. 20/, так і відомістю про нарахуваня позивачем відповідачу заробітної плати за квітень 2011 року /а.с. 6/. Таким чином суд приходить до висновку, що сума нестачі виникла у період дії трудового договору і відповідальність за неї у повному розмірі повинна нести відповідач.
Приймаючи до уваги вимоги ст. 88 ЦПК України, суд вважає необхідним стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати пропорційно до задоволених позовних вимог у розмірі 92.07 %, так як 92,07 % від суми позовних вимог підлягає задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 23, 24-1, 39-1, 130, 134 ч.1 п. 2 КЗпП України, ст.ст. 10, 11, 60, 88, 208-209, 212-215 ЦПК України, суд,
В И Р І Ш И В :
Позовні вимоги задовольнити частково.
Стягти з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування матеріальної шкоди 7918 /сім тисяч дев'ятсот вісімнадцять/ грн. 28 коп.
Стягти з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування судових витрат 189 /сто вісімдесят дев'ять/ грн. 66 коп.
В іншій частині позову відмовити за безпідставністю позовних вимог.
Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Полтавської області шляхом подачі через Диканський районний суд апеляційної скарги протягом 10 днів з дня його проголошення, а особами, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення - протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
ГоловуючийОСОБА_3