ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

_________________________________________________

__________________________________________________________________________________

10002, м.Житомир, майдан Путятинський, 3/65 тел.(8-0412) 48-16-02

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" вересня 2008 р. Справа № 19/8725

Житомирський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді

суддів:

при секретарі ,

за участю представників сторін:

від позивача: Мазуренко В.В. (довіреність від 22.11.2007р.),

від відповідача: Сукова Т.В. (довіреність №882/01-14 від 08.09.08р.),

розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженю відповідальністю "Будкерам", м. Славута

на рішення господарського суду Хмельницької області

від "25" лютого 2008 р. у справі № 19/8725 (суддя Розізнана І.В.)

за позовом товариства з обмеженю відповідальністю "Будкерам", м. Славута

до Славутської міської ради, м. Славута

про визнання недійсним договору оренди землі від 20.06.07р.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Хмельницької області від 25.02.08 року у справі №19/8725 в задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю "Будкерам" до Славутської міської ради про визнання недійсним договору оренди землі від 20.06.07р. відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач звернувся до суду з апеляційною скаргою, вважає оскаржуване рішення необгрунтованим, просить його скасувати та прийняти новий судовий акт, яким позовні вимоги задовольнити.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення допущено порушення норм процесуального та матеріального права.

На думку скаржника, суд першої інстанції не врахував доводи позивача, наведені у позовній заяві та письмових поясненнях, долучених до матеріалів справи.

Скаржник не погоджується з висновком суду першої інстанції, що чинним законодавством не передбачене обов`язкове нотаріальне посвідчення договору оренди земельної ділянки.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав доводи викладені в скарзі, вважає оскаржуване рішення необгрунтованим, просить його скасувати та прийняти новий судовий акт, яким позов задовольнити.

Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу та його представник в засіданні суду заперечили проти доводів викладених в апеляційній скарзі, вважають оскаржуване рішення законним та обгрунтованим, просять залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів встановила наступне.

21 вересня 2006 року між ЗАТ „Славутський комбінат „Будфарфор” та позивачем укладено договір купівлі-продажу, згідно умов якого позивач придбав у власність 99/100 частини майнового комплексу, що знаходиться в м. Славута по вул. Привокзальній, 1 та розташована на земельній ділянці, що належить Славутській міській раді.

Згідно витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно Славутського бюро технічної інвентаризації № 17558465 від 30.01.08р. за позивачем зареєстровано право приватної власності на 99/100 майнового комплексу, що знаходиться в м. Славута по вул. Привокзальній, 1 на підставі договору купівлі-продажу р/н 5040 від 21.09.06р.

Рішенням Славутської міської ради № 20.5-5/2206 від 09.11.06р. „Про земельні питання” Про оренду (№ 2) вирішено затвердити матеріали інвентаризації земельної ділянки у зв'язку з переходом права власності на будівлі і споруди відповідно до ст. 120 Земельного кодексу України, та укласти договір оренди земельної ділянки відповідно до типового договору оренди землі несільськогосподарського призначення, затвердженого Постановою КМУ №220 від 3 березня 2004р. і в місячний термін провести його державну реєстрацію: - ТОВ „Будкерам”, земельна ділянка площею 28751 кв.м. по вул. Привокзальна, 1, для виробничого використання, терміном на 3 роки (п.2. рішення).

23 лютого 2007 року рішенням Славутської міської ради № 18.5-7/2007 „Про внесення змін до рішень Славутської міської ради” внесено зміни в п. 2 Рішення Славутської міської ради № 20.5-5/2206 від 09.11.06р. „Про земельні питання” Про оренду (№ 2) та викладено його в наступній редакції: - ТОВ „Будкерам”, земельна ділянка площею 28751 кв.м. по вул. Привокзальна, 1, для виробничого використання, терміном на 49 років з умовою утилізації дусту протягом трьох років”.

На підставі вказаного рішення між позивачем та відповідачем було укладено договір оренди землі від 20.06.2007р. строком на 49 років, згідно умов якого відповідачу передано в строкове платне користування земельну ділянку площею 28751 кв.м. по вул. Привокзальна, 1 (п.1, п. 8 договору).

Пунктом 19 даного договору визначено, що іншою умовою передачі земельної ділянки в оренду є умова утилізації дусту протягом трьох років.

Перевіривши дану судом першої інстанції юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.

Згідно ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Змістом статті 124 Земельного кодексу України, якою регулюється порядок передачі земельних ділянок в оренду, передбачено, що особа, яка бажає одержати земельну ділянку в оренду із земель державної чи комунальної власності, подає у відповідний орган виконавчої влади чи орган місцевого самоврядування заяву (клопотання) у порядку, визначеному статтями 118, 123 цього Кодексу. Тобто волевиявлення майбутнього орендаря щодо укладення договору оренди реалізується шляхом подання відповідної заяви.

При цьому частиною першою вказаної норми встановлено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

Як вбачається з матеріалів справи, договір оренди землі від 20.06.2007р. строком на 49 років укладений на підставі рішенням Славутської міської ради від 23 лютого 2007 року № 18.5-7/2007.

На думку суддів колегії, твердження ТзОВ "Будкерам", що сторонами договору від 20.06.07р., не було досягнуто згоди по усіх істотних умовах договору, зокрема щодо умови утилізації дусту є необгрунтованим, виходячи з наступного.

Частиною 3 статті 203 Цивільного кодексу України пердбачено, що правочин є дійсним, якщо він відповідає загальним умовам дійсності правочину, зокрема, волевиявлення учасника правочину має бути вільним та відповідати його внутрішній волі.

Відповідно до ст. 38 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

З матеріалів справи вбачається, що жодна із сторін договору оренди не звернулась з заявою до іншої, щодо досягнення згоди по пункту 19 вищевказаного договору. З урахуванням зазначеного можна зробити висновок, що п. 19 цього договору "Інші умови передачі земельної ділянки в оренду - з умовою утилізації дусту протягом трьох років" не є істотною умовою даного договору і не може слугувати підставою вважати, що оспорюваний договір є неукладеним в цілому.

У разі незгоди з окремими положеннями договору, зацікавлена сторона вправі звернутись до суду з позовом про зміну окремих умов договору, відповідно до норм ЦК України.

Щодо посилання скаржника на обов`язковість нотаріального посвідчення договору оренди земельної ділянки, колегія суддів зазначає наступне.

Стаття 1 ГК України зазначає, що даний кодекс регулює господарські відносини, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб`єктами господарювання, а також між цими суб`єктами та іншими учасниками відносин у сфері господарювання.

Частиною 1 ст. 14 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що договір оренди укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально.

Апеляційна інстанція не погоджується з доводами відповідача, що Закон України "Про оренду землі" є спеціальним законом і його норми підлягають переважному застосуванню з огляду на наступне.

Частиною 1 ст. 2 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Відповідно до ст. 6 Закону України "Про оренду землі" орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі.

При вирішенні даного спору застосовується не в цілому Закон України "Про оренду землі", як нормативно - правовий акт, а лише частина його відповідної правової норми (ч. 1 ст.14), яка за своїм змістом є загальною і поширюється як на суб`єктів господарювання, так і на фізичних осіб.

Господарський кодекс України визначає основні засади господарювання в Україні і регулює господарські відносини, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб`єктами господарювання, а також цими суб`єктами та іншими учасниками відносин у сфері господарювання.

Згідно ст. 2 ГК України органи державної влади та органи місцевого самоврядування є учасниками відносин у сфері господарювання.

Параграф 5 розділу 6 ГПК України визначає особливості правового регулювання оренди майна та лізингу у сфері господарювання.

Особливості оренди землі у сфері господарювання передбачені ст. 290 ГК України.

Дана норма регулює не земельні, а орендні відносини, що не суперечить ст. 4 ГК України.

Так, відповідно до ч. 2 ст. 290 ГК України оренда земельної ділянки без договору, укладеного в письмовій формі, посвідченого нотаріально та зареєстрованого в установленому законом порядку, не допускається.

Згідно ч. 1 ст. 209 ЦК України правочин, який вчинений у письмовий формі, підлягає нотаріальному посвідченню лише у випадках, встановлених законом або домовленістю сторін.

Як вбачається з матеріалів справи, сторони оспорюваного договору оренди земельної ділянки не виконали вимогу чинного законодавства, щодо нотаріального посвідчення вказаного договору.

В матеріалах справи відсутні докази, що одна із сторін ухилялась від нотаріального посвідчення спірного договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 220 ЦК України у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.

Згідно ч. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом ( нікчемний правочин ). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Така правова позиція викладена і у постанові Вищого господарського суду України від 13.04.06р. у справі №2/174-05-6903.

Таким чином, на думку суддів колегії, при укладанні та виконанні правочину щодо оренди земельної ділянки, позивач та відповідач повинні були дотриматись вимог ст. 290 ГК України в повному обсязі.

Однак, колегія суддів зауважує, що оскільки договір оренди землі від 20.06.07р. є нікчемним, то він є недійсним в силу закону, а тому не потребує визнання його недійсним в судовому порядку.

Даний договір відповідно до статті 216 ГК України не створює юридичних наслідків для сторін, що його підписали.

Колегія суддів зауважує, що частина 5 ст. 216 ГК України надає право суду застосовувати наслідки недійсності нікчемного правочину з власної ініціативи. Таке застосування є лише правом суду, а не обов`язком.

Вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред`явлена будь - якою заінтересованою особою.

Крім того слід зазначити, що висновок суду першої інстанції про те, що у ст. 290 ГК України відсутня вимога щодо обов`язковості нотаріального посвідчення договору оренди земельної ділянки, не відповідає змісту самої статті.

Незважаючи на те, що судом першої інстанції винесено рішення з порушенням норм матеріального права, проте це не призвело до неправильного вирішення спору по суті, колегія суддів вважає за необхідне рішення господарського суду Хмельницької області від 25.02.08 року залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Керуючись ст.ст. 101,103,105 Господарського процесуального кодексу України, Житомирський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду Хмельницької області від 25.02.2008р. у справі №19/8725 залишити без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Будкерам" - без задоволення.

2. Справу №19/8725 повернути до господарського суду Хмельницької області.

Головуючий суддя

судді:

Віддрук. 4 прим.

1- до справи

2,3- сторонам

4- в наряд