-
скопійовано
-
-
-
-
-
скопійовано
-
-
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08 листопада 2011 р.
Справа№ 34280/10
Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:
головуючого судді Попка Я.С.
суддів Онишкевича Т.В., Сапіги В.П.
розглянувши у порядку письмового провадження у м. Львові апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Кіцманському районі Чернівецької області на заочне рішення Кіцманського районного суду Чернівецької області від 2 вересня 2010 року у справі за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Кіцманському районі Чернівецької області про стягнення допомоги дітям війни,-
В С Т А Н О В И Л А:
У червні 2010 року позивач – ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до управління Пенсійного фонду України в Кіцманському районі Чернівецької області, в якому просить визнати неправомірними дії відповідача та зобов’язати його нарахувати їй як дитині війни щомісячну державну соціальну допомогу та забезпечити її виплату у повному обсязі за період з 01.07.2007 року по 31.12.2009 року
Обґрунтовуючи свої позовні вимоги позивач посилалася на те, що маючи статус дитини війни, згідно ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», має право на отримання державної щомісячної грошової соціальної допомоги в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком. Однак відповідач, недивлячись на рішення Конституційного суду України від 09.07.2007 року № 6-рп/2007 та №10-рп/2008 від 22.05.2008 року, не виплачує їй соціальну допомогу, заборгувавши позивачу в такий спосіб певну грошову суму.
Заочним рішенням Кіцманського районного суду Чернівецької області від 2 вересня 2010 року позов задоволено частково. Визнано дії управління Пенсійного фонду України в Кіцманському районі Чернівецької області щодо відмови у нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 щомісячної державної соціальної допомоги як дитині війни у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, як передбачено ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», за періоди з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року, з 22 травня 2008 року по 31.12.2008 року, з 01.01.2009 року по 31.12.2009 року неправомірними. Зобов’язано управління Пенсійного фонду України в Кіцманському районі Чернівецької області провести нарахування та забезпечити виплату ОСОБА_1 щомісячну державну соціальну допомогу у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком як передбачено ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», за періоди з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року, з 22 травня 2008 року по 31.12.2008 року, з 01.01.2009 року по 31.12.2009 року з урахуванням фактично виплачених сум. В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що підвищення до пенсії позивачу як
________________________________________________________________________________________________
Головуючий у 1-й інст. суддя Олексюк Т.І. ряд. ст. зв. № 10.3.1 суддя-доповідач Попко Я.С. справа № 2-1156/10/2406 справа № 34280/10/9104.doc
дитині війни в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком у 2007-2009 роках повинно виплачуватися відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», оскільки окремі положення статтей Законів України «Про Державний бюджет України на2007 рік» та «Про Державний бюджет України на 2008 рік», які зменшували розмір оспорюваної допомоги, визнано неконституційними (рішення Конституційного Суду України №6-рп/2007 від 09.07.2007 року та №10-рп/2008 від 22.05.2008 року). Після прийняття Рішень Конституційного Суду України від 09.07.2007 року №6-рп/2007 та №10-рп/2008 від 22.05.2008 року, якими визнано неконституційними окремі положення Законів України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» та «Про Державний бюджет України на 2008 рік», якими зупинено дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», позивачу повинно нараховуватись та виплачуватись щомісячне підвищення до пенсії, визначене зазначеною нормою Закону в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком з врахуванням положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та Законів України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» та «Про Державний бюджет України на 2008 рік». Таким чином, позивач має право на виплату недоплаченого щомісячного підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком за періоди з 9 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року, з 1 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року включно.
Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, відповідач оскаржив її в апеляційному порядку. У апеляційній скарзі просить скасувати заочне рішення Кіцманського районного суду Чернівецької області від 2 вересня 2010 року та ухвалити нове рішення, яким повністю відмовити у задоволенні позовних вимог.
Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, апелянт зазначає, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом. Питання, пов'язані з підвищенням розміру пенсії чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", слід вирішувати шляхом внесення змін до цього Закону. Законодавством не визначено, які органи повинні виплачувати підвищення розміру пенсії, за рахунок яких коштів і джерел, в якому порядку і яким чином обчислювати даний розмір.
Особи, які беруть участь у справі в судове засідання для розгляду апеляційної скарги не прибули, про дату, час і місце розгляду справи були повідомлені належним чином, клопотань від осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю не поступило а тому, колегія суддів, у відповідності до п.п. 1, 2, ч.1 ст. 197 КАС України, вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення обставин справи, правильність їх юридичної оцінки, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав:
Із змісту ст. 19 Конституції України вбачається, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Розглядаючи спір, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.
На момент подання вказаної позовної заяви та розгляду її судом першої інстанції дані правовідносини у відповідності до п.2 ч.1 ст.15 ЦПК України (в редакції, чинній до моменту ухвалення рішення Конституційного суду України № 19-рп/2010 від 09 вересня 2010 року) повинні були розглядатися у порядку цивільного судочинства. А тому в даному випадку мав би застосовуватися строк позовної давності, що встановлюється ст. 257 ЦК України, тривалістю у три роки, який вірно був застосований судом першої інстанції.
Однак, відповідно до рішення Конституційного суду України №19-рп/2010 від 09 вересня 2010 року положення п.2 ч.1 ст.15 ЦПК України було визнано неконституційним та втратило чинність. Таким чином, подальший розгляд даної справи в порядку цивільного судочинства неможливий.
У відповідності до ч. 2 ст. 5 КАС України провадження в адміністративних справах, здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Однак, враховуючи те, що на даний час вказані правовідносини підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства, то застосування строків позовної давності згідно Кодексу адміністративного судочинства України фактично означатиме застосування правила зворотної дії у часі норм процесуального закону, що є порушенням права позивача на доступ до правосуддя, передбаченого статтею Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Верховною Радою України 17 липня 1997 року. Аналогічну позицію висловлено Європейським судом з прав людини у рішенні в справі «Мельник проти України» від 28 березня 2006 року. А тому, колегія суддів приходить до висновку про доцільність застосування норм цивільного судочинства, а саме трьохрічного строку позовної давності.
Судом встановлено, підтверджено матеріалами справи, що позивач – ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, є дитиною війни, що стверджується пенсійним посвідченням позивача. У Законі України «Про соціальний захист дітей війни» визначено, що державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.
Статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» передбачено, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30% мінімальної пенсії за віком.
Законом України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» дію ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» було зупинено на 2007 рік з урахуванням ст.111 Зазначеного Закону, яка передбачала, що у 2007 році підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії, відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» виплачується особам, які є інвалідами (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») у розмірі 50% від розміру надбавки, встановленої для учасників війни.
Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року №6-рп/2007 були визнані неконституційними положення п.12 ст.71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», яким зупинено на 2007 рік дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», з врахуванням ст.111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік». Отже з 09.07.2007 року дію ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» було відновлено в повному обсязі і позивач з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року мала право на отримання щомісячного підвищення до пенсії як дитина війни відповідно до ст.6 зазначеного Закону.
Що стосується дії ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» у 2008 році то положення п.41 розділу 2 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007 року, вони визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) згідно Рішення Конституційного Суду України від 22.05.2008 року № 10-рп/2008.
Враховуючи, що на 2009 рік дія ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» не зупинялася, а відтак, позивач саме з 22.05.2008 року по 31.12.2009 року, згідно позовних вимог, мала право на отримання щомісячного підвищення до пенсії як дитина війни в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Вказані Рішення Конституційного Суду України мають преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів, які виникли внаслідок дії положень статтей зазначених законів, що визнані неконституційними.
Постановою Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року № 530 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян» було встановлено підвищення до пенсії дітям війни в таких розмірах: з 22 травня – 48,1 грн., з 1 липня – 48,2 грн., з 1 жовтня – 49,8 грн. Однак вказана постанова є підзаконним нормативно-правовим актом, в зв'язку з чим підлягають застосуванню вимоги положень закону. Крім того, відповідно до ст.3 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.
Доводи відповідача про те, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абз. 1 ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, тому цей розмір не може застосовуватись для інших розрахунків (доплат, підвищень, дотацій, надбавок), є безпідставними, оскільки наявність такої норми за відсутності іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії та права на отримання підвищення розміру пенсії, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, як це встановлено ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику суду як джерело права.
Як зазначив Європейський суд з прав людини в рішенні від 08.11.2005 року у справі Кечко проти України, заява № 63134/00, в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок, і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах доки відповідні положення є чинними (п. 23 Рішення). Згідно з п. 26 даного Рішення Суд не приймає аргумент Уряду щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що приймаючи Закони України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» та «Про Державний бюджет України на 2008 рік» держава в особі Верховної Ради України в межах повноважень, передбачених ст. 95 Конституції України, визначила видатки на загальносуспільні потреби, розмір та їх цільове спрямування. Зокрема, п. 12 ст. 71, з врахуванням ст. 11 Закону, зупинено дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни». Однак, як зазначено вище, Рішеннями Конституційного Суду України від 09.07.2007 року № 6-рп/2007 та № 10-рп/2008 від 22.05.2008 року визнано неконституційними окремі положення Законів України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» та «Про Державний бюджет України на 2008 рік».
З врахуванням зазначеної вище позиції Європейського суду з прав людини, посилання відповідача на відсутність відповідних асигнувань з державного бюджету України на дані виплати колегія суддів не приймає.
Колегії суддів зазначає, що позовні вимоги позивача в частині зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу щомісячне підвищення до пенсії за 2006 рік не підлягають до задоволення, оскільки положення Закону України «Про Державний бюджет на 2006 рік», якими обмежувалася дія ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» на предмет конституційності не розглядалися, у встановленому порядку неконституційними визнані не були та своєї чинності не втратили.
З огляду на положення ст.ст. 21, 105, 162 КАС України адміністративний позов може містити вимоги щодо визнання незаконними рішення, дії чи бездіяльності відповідача, зобов’язання вчинити певні дії, відшкодувати шкоду, заподіяну незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю. Встановивши, що відповідач у справі порушив норми права, які регулюють спірні правовідносини, адміністративний суд повинен визнати такі дії протиправними і зобов’язати відповідача провести нарахування та виплату належних позивачу сум відповідно до закону, а не ухвалювати рішення про стягнення чи виплату їх конкретних розмірів.
Оскільки функцію з призначення, нарахування та виплати підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги здійснює Пенсійний фонд України в особі управління Пенсійного фонду України в Кіцманському районі Чернівецької області, відповідний обов’язок слід покласти на відповідача у справі.
Доводи апелянта в іншій частині на правомірність прийнятго рішення не впливають та висновків суду не спростовують.
Згідно ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду – без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 195, п.п. 1, 2, ч.1 ст. 197, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, колегія суддів,-
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Кіцманському районі Чернівецької області залишити без задоволення, а заочне рішення Кіцманського районного суду Чернівецької області від 2 вересня 2010 року у справі № 2-а-1156/10 за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Кіцманському районі Чернівецької області про стягнення допомоги дітям війни – без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий суддя Я.С. Попко
Судді Т.В. Онишкевич
В.П. Сапіга
скопійовано
-
скопійовано
-
